VITA ANTIQUA,     ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)

Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 10, 2018, Первісні спільноти Південної та Східної Європи, 61-91

Крем’яні комплекси ранніх землеробських спільнот Середнього Придністров’я: порівняльна характеристика

Шидловський Павло

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

РЕЗЮМЕ

Для вирішення питання взаємозв’язку між різними культурними спільностями в первісну епоху важливим є використання техніко-типологічних даних по крем’яним комплексам пам’яток. Крем’яні вироби є наймасовішим матеріалом і демонструють традиційну складову культури, що в меншій мірі реагує на зовнішні впливи, на противагу іншим категоріям матеріальної культури. Знаряддя праці безпосередньо пов’язані з забезпеченням харчового виробництва і тому в найбільш яскравій формі демонструють форми культурної адаптації групи до вимог типу ведення господарства.

З метою визначення ступеню спорідненості між двома ранньоземлеробськими спільностями Середнього Подністров’я, які традиційно вважаються еволюційно спорідненими, проведено порівняльний аналіз техніко-типологічних особливостей двох крем’яних комплексів – Йосипівки І (КЛСК) та Бернашівки І (Прекукутені-Трипілля А). Обидві колекції є досить представницькими та походять з житлових ділянок поселень. Не зважаючи на певну подібність за своїми типолого-статистичними показниками, детальний аналіз виявляє значну відмінність між технологічними особливостями, характером забезпечення сировиною та мікролітичним комплексом. Значна різниця в технологічних показниках між двома поселеннями є наслідком різної господарської орієнтації, різним рівнем взаємодії господарських груп та різними генетичними витоками носіїв обох індустрій. Загалом, крем’яний комплекс раннього Трипілля не виявляє еволюційної спорідненості з крем’яними комплексами КЛСК, Боян та класичного Кріш Балкан. В більшій мірі ранньотрипільські матеріали виявляють схожість з крем’яними комплексами пізньої БДК та Кріш Молдови, що проявляється у використанні місцевих покладів сировини, використанні регулярної пластини в якості заготовки для вкладенів. Однак використання мікрорізцевої техніки виконання мікролітів є яскравою особливістю Бернашівки, що вирізняє цю пам’ятку з поміж інших ранньоземлеробських пам’яток.

Можливо, що такий характер індустрії раннього Трипілля – Прекукутені свідчить про певну ізольованість груп в умовах міграції. Особливості у кременеобробці можливо пояснити тим, що мігранти часто складають вузьку групу, яка не є носієм повного набору характеристик «материнської» культури.

Ключові слова: неоліт, культура лінійно-стрічкової кераміки, Прекукутені-Трипілля А,

крем’яний комплекс, знаряддя праці, мікроліти

Мова: англійська

PDF:

УДК: 903.21(282.247.314-197.4)”636”

VITA ANTIQUA,     ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)

Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 10, 2018, Первісні спільноти Південної та Східної Європи, 48-60

Формування заплавних ідентичностей у балканському неоліті

Наумов Гоце

Центр преісторичних досліджень, Північна Македонія

РЕЗЮМЕ

Формування ідентичностей опосередковано пов’язано з матеріальною культурою, а саме предметами або об’єктами, які відігравали певну роль у соціальній взаємодії. Ці предмети та об’єкти могли підкреслювати відмінність певної особистості, спільноти чи суспільства, а тому їх можливо віднести до визначальних рис певної групи. Археологічні дослідження показують, що не тільки матеріальна культура, а і ландшафтні особливості, в яких мешкає колектив, можуть виступати виразом ідентичностей груп. Спільноти можуть ідентифікувати себе з певним середовищем з причини важливості отримуваних ресурсів або через символічне значення територій, які вважаються священними. Можливо припустити, що водно-болотяні території могли виступати екологічною базою для виникнення ряду ідентичностей в неоліті. Заболочені території річкових та озерних заплав були ідеальним джерелом основних ресурсів для ранньоземлеробських спільнот, які потребували стабільних екологічних умов існування. Постійний доступ до родючого ґрунту, води, риби, птахів, жаб, мушель, очерету, глини та тварин, які приходять на водопій, складають такий екологічний комплекс, який був бажаним для деяких аграрних суспільств.

З цієї точки зору, практика розташування теллів в заплавних територіях пов’язується з ідентичністю на основі ландшафту. Така практика була започаткована на Близькому Сході і особливо поширена в Анатолії, постійно відтворювалася в процесі неолітизації Європи. Феномен теллів разом з певними подібностями в архітектурі та матеріальній культурі, поширився в Південно-Східній Європі як частина так званого «неолітичного пакету». Процес неолітизації в основному відбувався в заболочених заплавах, де спостерігається висока щільність знаходження теллів, разом з певними рисами в домобудівництві, дрібній пластиці, орнаментиці пінтадер та посуду, що знаходять близькі аналогії в Центральній Анатолії. Таку модель існування та ідентичності, що характерна для населення долини р. Конья в Анатолії, можливо простежити у рівнині Фессалії (Греція), регіону Малік (Албанія), Пелагонії і долини Овче Поле (Республіка Македонія), долини р. Струми (Болгарія) і далі в регіоні Мачва (Сербія) та нижньодунайської рівнини. Модель ідентичності суспільств теллів, що була поширена в нео-енеоліті Південно-Східної Європи та на Балканах зокрема, потребує окремого вивчення на конкретних прикладах і досліджень з точки зору економіки, соціальних відносин та символічних проявів.

Ключові слова: неоліт, телль, заплавна археологія, неолітизація, Балкани

Мова: англійська

PDF:

УДК: 903’13(4-191.2)”634”

VITA ANTIQUA,     ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)

Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 10, 2018, Первісні спільноти Південної та Східної Європи, 43-47

Ознака мобільності та культурного обміну? Керіміка з лінійним орнаментом з Лисогірського неолітичного могильника

Марта Андрійович

Бернський університет, Інститут археологічних наук

РЕЗЮМЕ

На нижній терасі Каховського водосховища О.В. Бодянський в 1959 році дослідив Лисогірський могильник. На території могильника було знайдено 50 поховань з супровідним інвентарем. Серед знахідок було близько 80 горщиків. Могильник належить до IIБ періоду існування Азово-Дніпровської культури і датується 5200 – 4750 рр. до н.е.

Для Дніпро-Донецького регіону характерні три типи орнаментації на кераміці: гребінцевий штамп, наколи (насічки) та прокреслені лінії. Для першого періоду характерним орнаментом є гребінцевий штамп та прокреслені лінії; для другого періоду – підтрикутні наколи. На мою думку, відмінності орнаментації на кераміці, так само як різні домішки до тіста можуть бути поясненні двома гіпотезами:

  • Міграція постійної житлової мобільності соціальних груп в Дніпро-Донецькому регіоні.
  • Обміну за межами Дніпро-Донецького регіону між різними соціальними групами, що маютьрізну практику гончарного виробництва.

Найбільш розповсюдженим у першому періоді орнаментом був гребінцевий штамп. Але у другому періоді найпоширенішим орнаментом стає накольчатий орнамент, і разом з цим майже зникає орнамент з прокреслених ліній.

Якщо гребінцевий штамп був «винайдений» на території середньої течії Дніпра чи був впливом трьох хвиль міграції соціальних груп – носіїв кераміки стилю Кардіум (Cardium), а у другому періоді інший вплив на регіон від груп носіїв стилю кераміки з під трикутним накольчатим орнаментом, то ми можемо припустити, що орнамент з прокреслених ліній може бути локальним винаходом всередині Буго-Дністровського керамічного стилю під час раннього Неоліту.

Залишається питання: чи є комбінація різних типів орнаментації результатом обміну між культурно різними групами та/або фазами адаптації та інтеграції для новоприбулих членів групи? В обох випадках, що це може розповісти нам про мобільність, культурний обмін соціальних груп в неоліті в Середньому Придніпров’ї.

Ключові слова: Могильники Маріупольського типу, кераміка, Середнє Придніпров’я, міграції, культурний обмін

Мова: англійська

PDF:

УДК: 903.23(477.6)”634”

VITA ANTIQUA,ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)

Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 10, 2018, Первісні спільноти Південної та Східної Європи, 38-42

Огляд остеологічного матеріалу ссавців з археологічних пам’яток сурської культури в контексті адаптації її носіїв до навколишнього середовища

Аліна Вейбер

Інститут археології НАН України

РЕЗЮМЕ

Дослідження присвячене аналізу археозоологічного матеріалу сурської культури, різні пам’ятки якої існували VII – VI тис. до н.е. Географічно пам’ятки сурської культури розташовувались на території Надпоріжжя та Приазов’я. Сурська культура виникла на основі мезолітичної культури кукрек (IX – VI тис. до н.е.) і була витіснена представниками дніпро-донецької культури. Остеологічний матеріал походить з пам’яток Сурський острів, Шулаїв острів та Вовніги, які були досліджені в ході Дніпробудівської експедиції 1929 – 1932 рр. керівником якої був відомий історик Д.І. Яворницький. Ціллю експедиції було виявлення та дослідження археологічних пам’яток, яким загрожувало затоплення водами річки Дніпро внаслідок будівництва гідроелектростанції. На сьогодні територія всіх досліджених пам’яток вкрита водою. Шулаїв острів (1931) та Сурський острів острів (1946) були досліджені експедиціями під керівництвом О.В. Бодянського. Пам’ятка Вовніги, що знаходилась на лівому березі річки Дніпро була досліджена експедицією під керівництвом А.В. Добровльського у 1929-31 рр.

Кістки тварин, знайдені на пам’ятках, являють собою кухонні відходи мешканців поселень, а також відходи від виробництва кісткової продукції, роль якої в той час була досить висока. Видовий список представлений здебільшого дикими видами, таких як олень, козуля, зубр або тур та дикий кінь. З хутрових тварин наявні кістки вовків, лисиць, зайців та куниць. Розташування поселень в недалекій відстані від річок дозволило займатися рибальством та полюванням на річкових птахів. До відходів виробництва належать кістки з чіткими слідами полірованої поверхні або характерними насічками. Серед виробів із кістки були знайдені проколки, підвіска із різцевого зубу оленя та проколка із стилізованим зооморфним верхів’ям. Острівне та прибережне розташування пам’яток вказує на те, що такі місця були вигідними для забезпечення потреб племен мисливців-збирачів.

Ключові слова: археозоологія, неоліт, кістяні вироби, сурська культура, список ссавців

Мова: англійська

PDF:

УДК: 903.2(477.6)”634”

VITA ANTIQUA, ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)

Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 10, 2018, Первісні спільноти Південної та Східної Європи, 25-37

Кьоккенмьоддінги Східної України

Теліженко Сергій

Інститут археології НАН України

РЕЗЮМЕ

Термін кьоккенмьоддінг / køkkenmøddinger (дослівно з данської «кухонне скупчення») вперше введено у науковий обіг данськім біологом Япетусом Стенструпом ще у ХІХ ст. і досить широко використовується стосовно до поселень/стоянок зі скупченнями молюсків, змішаних з іншим археологічним контекстом (кістки, кераміка, знаряддя з кременю). На території України відомо три типи кьоккенмьодденгів – з морськими, прісноводними та сухопутними молюсками, серед яких стоянки зі скупченнями сухопутних молюсків Helix є найбільш давніми та поширені в Гірському Криму (Ласпі-І, Кукрек, Мис Трійця тощо). Стоянки зі скупченнями морських молюсків, які датуються в межах енеоліту-ранньої бронзи, локалізуються здебільшого на території Кримського півострова – на Південному та Західному узбережжях. Пам’ятки зі скупченнями прісноводних молюсків зафіксовано в долинах крупних та середніх річок України та по берегах озер-стариць. В басейні середньої течії Сіверського Дінця виокремлюється 4 хронологічні групи пам’яток зі скупченнями прісноводних молюсків: 1. Стоянки перехідного періоду від фінального мезоліту до раннього неоліту Туба-V, ТубаVb та Павлоград – друга половина VII тис. до н.е.; 2. Ранньонеолітичне поселення Старобільськ-І – перша чверть VI тис. до н.е.; 3. Пізньонеолітичні стоянки Туба-І, Новоселівка-ІІІ, Новоселівка-VІ – друга половина VІ тис. до н.е.; 4. Поселення перехідного періоду від пізнього неоліту до раннього енеоліту НовоселівкаІ/ІІ, Підгорівка-І/V – перша половина V тис. до н.е.

Ключові слова: кьоккенмьоддінг, скупчення мушель, Східна Україна, фінальний мезоліт, неоліт, ранній енеоліт

Мова: англійська

PDF:ЗАВАНТАЖИТИ ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: 903.2(477.6)”634\636”

VITA ANTIQUA, ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)

Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 10, 2018, Первісні спільноти Південної та Східної Європи, 13-24

Технології розколювання кременю в комплексах яніславицької культури Українського Полісся

Ступак Дмитро

Інститут археології НАН України

РЕЗЮМЕ

В роботі розглядаються технології розколювання кременю, представлені в комплексах яніславицької культури Українського Полісся. Перша – орієнтована на постачання платівок за допомогою відтиску. Друга – орієнтована на постачання відщепів за допомогою відбійника. Завдяки використанню відтискної техники сколу, отримання платівчастих заготовок відбувалось у цій культурі майже без збоїв. Така висока ефективність технології отримання платівок призводила до періодичного дефіциту відщепових заготовок. Це призвело до появи в яніславицькій культурі технології, спеціалізованої на постачання відщепів. Виходячи з того, що більшість нуклеусів для відщепів є багатоплощадковими і сильно спрацьованими, можна констатувати, що сколи з них отримували доти, доки ці нуклеуси не втрачали здатність їх постачати. Виділити заготовки, отримані з них, можна лише умовно. Польські дослідники з такими нуклеусами пов’язують відщепи з різноспрямованими негативами (Schild, Marczak, Krolik, 1975, s. 17). Цілком вірогідно, що принаймні частина ординарних відщепів, які мають сліди підготовки зони розколювання та поздовжні чи різноспрямовані негативи на своїх дорсальних поверхнях, що були нами опрацьовані, відносяться саме до сколів, які були отримані зі спеціалізованих на постачання відщепів, нуклеусів. Судячи з того, що наймасовішим знаряддям яніславицьких комплексів є скребачки на відщепах, можна припустити, що саме для цієї категорії знарядь і мали, в першу чергу, постачати заготовки відщепові нуклеуси. Отримання відщепів відбувалось за допомогою відбійника. Такий високий рівень технологічного розвитку, тобто наявність технології, спеціалізованої на отримання платівок за допомогою відтискної техніки та технології, спрямованої на отримання відщепів за допомогою відбійника, притаманний найбільш технологічно розвинутим культурним явищам кінця мезоліту – початку неоліту (Ступак, 2001, с.37; 2002, с. 27-32).

Ключові слова: яніславицька культура, Українське Полісся, технології розколювання кременю, нуклеус, відтискна техніка, отримання платівок, нуклеуси для відщепів Мова: англійська

PDF:ЗАВАНТАЖИТИ ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: 903.21(477.41/.42)”632”

VITA ANTIQUA, ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)

Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 10, 2018, Первісні спільноти Південної та Східної Європи, 6-12

ПЕРЕДМОВА : Мережевий підхід у вивченні первісних спільнот Шидловський П., Морозова Я.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, історичний факультет

РЕЗЮМЕ

Ця збірка представляє частину матеріалів, які були оприлюднені в доповідях на міжнародній науковій конференції “Археологія річок та озер і первісна археологія Європи”, яка проходила в Києві та Каневі з 15 по 18 вересня 2017 року. Конференція стала заключною подією програми інституційного співробітництва SCOPES “Мережа по вивченню східноєвропейського неоліту та археології річок і озер” Проект NEENAWA, за підтримки Швейцарського національного наукового фонду (SNSF). Сучасний стан української археології має бути описаний як інтеграційний етап, який характеризується, з одного боку, презентацією досягнень вітчизняної науки у світі, а з іншого боку адаптацією світового досвіду для більш повного висвітлення явищ минулого. В умовах кризи традиційних наукових установ і застарілих підходів, сучасні дослідження все більше набувають мережевого характеру, що проявляється у співпраці фахівців різних наукових галузей та інститутів при дослідженні конкретної наукової проблематики. Наслідком цих змін, які можна побачити в нашій країні протягом останніх кількох років, є процес культурної інтеграції України в європейський простір, який підтримується різноманітними програмами наукового та культурного співробітництва. Для сучасної української гуманітарної сфери ми маємо запити, пов’язані з уніфікацією методології, модернізацією підходів та включенням наукових досягнень нашої країни до європейської наукової спадщини. Розуміння суспільства в якості взаємодії мереж різного рівня стає більш характерним для сучасної науки. Концепція “мережі” стала брендом науки, що означає як об’єкт дослідження, так і методологічні підходи до вивчення конкретних явищ. Проект “Мережа по вивченню східноєвропейського неоліту та археології річок і озер для вдосконалення польових методів і методів датування” є першим кроком на шляху створення підстав для співпраці в дослідженні неоліту у Східній Європі.

Ключові слова: мережевий підхід, первісна археологія, неоліт, енеоліт, неолітизація, Східна Європа

Мова: англійська / українська

PDF:ЗАВАНТАЖИТИ ЗАВАНТАЖИТИ

Безымянный

Збірка наукових праць присвячена сучасним дослідженням питань розвитку та взаємодії первісних спільнот на території голоценової Європи. Хронологічно збірка охоплює заключні фази кам’яної доби та початку доби ранніх металів. Особлива увага приділена процесу неолітизації та взаємодії різних суспільств Південної та Східної Європи.

...продовжувати читання "Первісні спільноти Південної та Східної Європи"

VITA ANTIQUA ISSN: 2522-9419 (Online), ISSN: 2519-4542 (Print)

VITA ANTIQUA 9, 2017, ЛЮДИНА ТА ЛАНДШАФТ: Первісна археологія Східної Європи, 268-274
Національна та світова археологія в таблицях Шульте
Бейдик О.О., Лазарук І.А.¹
¹ Кафедра країнознавства та туризму географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ

АБСТРАКТ

Висвітлено можливості застосування таблиць Шульте (Шульте Вальтер (1910 - 1972) - німецький психіатр і психотерапевт, учень Бергера. У 1962-1972 рр. - професор психіатрії в Тюбінгені, Німеччина) як одного з видів психолого-педагогічних технологій при вивченні історичних, археологічних, та історико-географічних дисциплін, запропонований ряд “ресурсно-історико-археологічних опорних сигналів” (один із прикладів наведений у статті). Аналіз значної кількості історико-археологічних публікацій, багаторічний експедиційний досвід теренами України та зарубіжних країн дозволив виділити ряд артефактів, об’єктів археологічних розкопок та відкриттів, портретів видатних археологів та істориків. Наведені репродукції відповідають критеріям гетерогенності (різнорідності), значущості, контрастності, паритетності. Використання активних методів і сучасних психолого-педагогічних технологій (в т.ч. таблиць Шульте) у вищій школі є запорукою ефективності навчального процесу в цілому. Таким чином, зважаючи на ряд спільних “точок дотику” та фрагментарне перекриття предмет-об’єктних сутностей історії, археології, історичної географії, запропонований ряд адаптованих до цих дисциплін таблиць Шульте та обґрунтовано можливості їх застосування в археологічних та історичних дисциплінах.

Ключові слова: національна археологія, світова археологія, таблиці Шульте, педагогічні техніки, освіта

Мова: українська

PDF:ЗАВАНТАЖИТИ ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: 159.9.018:378:902

DOI

VITA ANTIQUA ISSN: 2522-9419 (Online), ISSN: 2519-4542 (Print)

VITA ANTIQUA 9, 2017, ЛЮДИНА ТА ЛАНДШАФТ: Первісна археологія Східної Європи, 254-265
Свідоцтва культу оленя первісних мисливців півночі Євразії у контексті ландшафту
Михайлова Н.Р.¹
¹ Інститут археології НАН України, Київ

АБСТРАКТ

У фінальному палеоліті - неоліті Північної Євразії археологічні свідоцтва культу та зображення оленів були пов’язані з видатними місцями ландшафту – печерами, скелями, стрімчаками, та водою – островами, водоспадами, стрімнинами та ін. У фінальному палеоліті прояви культу оленя найчастіше зустрічаються у печерах. Це скупчення скинутих оленячих рогів у печерах Північного Уралу та Шотландії та зображення оленів у монументальному і мобільному мистецтві в печерах Франко-Кантабрійської зони. У післяпалеолітичний час, у так званому «левантійському» та «схематичному» мистецтві в східній частині Іберійського п-ова та Португалії, зображення оленів зустрічаються на вертикальних скельних поверхнях, у неглибоких гротах, навісах, або відкритих площинах. У мезоліті Північної Євразії образ оленя/лося стає домінуючим у мифоритуальному комплексі. У наскельному мистецтві, на вертикальних та горизонтальних поверхнях відображені обряди відтворення, тотемістичні і космологічні міфологічні сюжети. У неоліті у циркумполярній зоні на видатних місцях ландшафту, пов’язаних із полюванням і природними циклами оленів, з’являються великі скупчення решток тварин, що вказують на обряди жертвоприношення оленів/лосів. Особливе значення мають жертовні місця, розташовані під наскельними зображеннями. Зіставлення археологічних матеріалів з етнографічними даними дозволяють стверджувати, що прояви культу оленя/лося у пізньому палеоліті, мезоліті та неоліті Євразії були пов’язані з місцями підвищеної семантичної значимості, які в первісній ідеології сприймалися як місця «перетину світів».

Ключові слова: культ оленя, Північна Євразія, первісні мисливці, фінальний палеоліт, мезоліт, неоліт

Мова: українська

PDF:ЗАВАНТАЖИТИ ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: [903.26:504.54](4/5)”637”

DOI