Автор: Andr

VITA ANTIQUA                                                              ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 15, 2024, МЕТОДИ МОНІТОРИНГУ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ОБʼЄКТІВ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ

Анастасія Гусак¹
«Традиційний» археологічний малюнок : майбутній пережиток чи необхідність
¹ Національний університет «Києво-Могилянська академія»
¹ ORCID: https://orcid.org/0009-0001-7995-4813

DOI: 10.37098/VA-2024-15-93-101
https://doi.org/10.37098/VA-2024-15-93-101

АБСТРАКТ

Навіть сучасну українську археологічну публікацію складно уявити без малюнків, які «за звичкою» були виконані «на папері». На противагу, в західній практиці подібний малюнок активно поступається цифровому аналогу, що не може з часом не вплинути і на українську науку. Існують іноземні праці присвячені дослідженню ментальних переваг «традиційного» малюнку та питання його необхідності, але в нашому просторі ще не існує робіт, які розглядають концептуальну (ментальну) «порожнечу», яку може внести зникнення традиційного малюнку.

Аргументування необхідності (чи відсутності останньої) для існування «традиційного» археологічного малюнку є ключовою темою роботи. Важливою частиною є окреслення визначень «традиційний», «діджитал» малюнки, а також концепцій психології, які пов’язані з формуванням археологічного знання.

Дана робота пропонує порівняльний аналіз ментального навантаження цифрового та «традиційного» в археологічній науці на основі соціальних досліджень проведених британськими археологами методикою Індексу навантаження NASA (NASA TLX), а також низці особистих спостережень. В роботі використовується ряд понять психологічної науки (наприклад, теорія ментальних концепцій) для опису «ментального» значення процесів створення археологічних малюнків.

Висновки роботи фокусуються на можливості та необхідності збереження «традиційного» малюнку як постійної практики та низці «плюсів» цифрового.

Ключові слова: археологічний малюнок, ментальні моделі, традиційний малюнок, діджиталізація, когнітивна археологія, археологічне знання.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Гусак, А.М. 2024. «Традиційний» археологічний малюнок: майбутній пережиток чи необхідність. VITA ANTIQUA, 15. Методи моніторингу та дослідження об’єктів археологічної спадщини, с. 93-101.

Джерела:

Asare, S., Walden, P., Aniagyei, E.D., Emmanuel, M.K. 2023. A Comparative Study of Traditional Art Techniques versus Digital Art Techniques in the Context of College Visual Art Education. American Journal of Arts, Social and Humanity Studies, Vol. 3, Issue 1, pp. 21-34. https://doi.org/10.47672/ajashs.1556 .

Hart, S.G., Staveland, L.E. 1988. Development of NASA-TLX (Task Load Index): Results of empirical and theoretical research. North-Holland: In: Advances in psychology. Vol. 52, pp. 139-183.

Johnson-Laird, P.N. 1983. Mental models: Towards a cognitive science of language, inference, and consciousness. Harvard University Press, No. 6. https://books.google.com/books?hl=en&lr=&id=FS3zSKAfLGMC&oi=fnd&pg=PR6&ots=win8Q-hKKj&sig=-Qc9aKsnRjQ3mENVh1rLaimQtTQ

Jones, N.A., Ross, H., Lynam, T., Perez, P., Leitch, A. 2011. Mental Models: An Interdisciplinary Synthesis of Theory and Methods. Ecology and Society. Vol. 16, No. 1. https://www.jstor.org/stable/26268859 .

Kennedy, H., McKenzie, H. 2024. Art & Archaeology: Employing Drawing as an Observational Technique. Pathways, No. 4, pp. 27-44.

Morgan, C., Petrie, H., Wright, H., Taylor, J.S. 2021. Drawing and Knowledge Construction in Archaeology: The Aide Mémoire Project. Journal of Field Archaeology, Vol. 46, No. 8, pp. 614-628. https://doi.org/10.1080/00934690.2021.1985304 .

Sapirstein, P. 2020. Hand Drawing Versus Computer Vision in Archaeological Recording. Studies in Digital Heritage, Vol. 4, pp. 134-159. http://dx.doi.org/10.14434/sdh.v4i2.31520 .

Stengers, I., Muecke, S. 2018. Another Science is Possible: A Manifesto for Slow Science. John Wiley & Sons, 220 p.

VITA ANTIQUA                                                              ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 15, 2024, МЕТОДИ МОНІТОРИНГУ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ОБʼЄКТІВ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ

Сергій Рижов¹, Вікторія Тислюк²
Когнітивні можливості дослідження пігментів на кам’яних артефактах
^1,2 Київський національний університет імені Тараса Шевченка
¹ ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3229-1020
² ORCID: https://orcid.org/0009-0007-3533-9927

DOI: 10.37098/VA-2024-15-79-91
https://doi.org/10.37098/VA-2024-15-79-91

АБСТРАКТ

В сучасних археологічних дослідженнях камʼяних артефактів окрім традиційних методів техніко-типологічного аналізу, все більше використовуються методи археомінералогічного, слідів пошкодження і зносу та аналізу залишків. Завдяки появі нових технічних засобів макромікроскопії та розвитку методів неруйнівного геохімічного аналізу, в археології палеоліту формуються нові методи вивчення та історичної інтерпретації кам’яних артефактів.

У статті розглядаються методичні аспекти дослідження різноманітних мікрозалишків та пігментів на кам’яних артефактах. Пропонується опис окремих етапів дослідження пігментів на кам’яних артефактах на основі практичного досвіду. Наведено окремі дані наявності та результатів дослідження вохристих барвників на палеолітичних стоянках території України.

Дослідження залишків пігментів на кам’яних виробах дозволяють реконструювати окремі елементи символічної та технічної поведінки гомінін палеолітичного часу. Сам факт присутності пігментів на кам’яних виробах, часто породжує багато спекуляцій і припущень, що не мають наукового обґрунтування.

Ключові слова: вохра, пігменти, мікрозалишки, кам’яні артефакти, палеоліт, територія України.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Рижов, С.М., Тислюк, В.В. 2024. Когнітивні можливості дослідження пігментів на кам’яних артефактах. VITA ANTIQUA, 15. Методи моніторингу та дослідження обʼєктів археологічної спадщини, с. 79-91.

Джерела:

Білецький, В.С., Суярко, В.Г., Іщенко, Л.В. 2018. Мінералого-петрографічний словник. Книга перша. Харків: НТУ «ХПІ», Київ: ФОП Халіков Р.Х.

Кротова, О.О. 2013. Пізньопалеолітичні мисливці азово-чорноморських степів. Київ: Видавець Олег Філюк.

Підоплічко, І.Г. 1976. Межиричские жилища из костей мамонта. Київ: Наукова думка.

Пясецький, В.К. 2009. Палеоліт Волинської височини та Малого Полісся. Рівне.

Рижов, С.М., Степанчук, В.М., Матвіїшина, Ж.М., Кармазиненко, С.П. 2011. Плесна – нова верхньопалеолітична пам’ятка на Волино-Подільській височині. Кам’яна доба України, 14, с. 88–100.

Рижов, С.М., Степанчук, В.М., Нездолій, О.І., Вєтров, Д.О. 2021. Мікрозалишки пігментів на поверхні кам’яних артефактів з ашельського шару Заскельної ІХ. Кам’яна доба України, 4, с. 1–22.

Станко, В.М. 1999. Анетовка 2 - позднепалеолитическое поселение и святилище охотников на бизонов в Северном Причерноморье. Stratum plus, 1, Время собирать камни, с. 322-324.

Станко, В.М., Григорьева, Г.В., Швайко, Т. 1989. Позднепалеолитеческое поселение Анетовка II. Вопросы культурно-исторической периодизации позднего палеолита Северного Причерноморья. К.: Наукова думка.

Степанчук, В.М., 2013. Мира: стоянка раннего верхнего палеолита на Днепре. Stratum Plus, 1, c 3-94.

Степанчук, В.М., Васильев, С.В., (ред.). 2018. Поздние неандертальцы Крыма. Заскальная VI (Колосовская). Слои III и IIIа. К.: Слово.

Степанчук, В.М., Нездолій, О.І., Вєтров, Д.О. 2018. Природні барвники в матеріалах багатошарової мустьєрської стоянки Пролом II. Археологія і давня історія України, 3 (28), с. 7–21.

Шовкопляс, І.Г. 1965. Мезинская стоянка. К истории Среднеднепровского бассейна в позднепалеолитическую эпоху. Київ: Наукова думка, с. 113-115.

Яковлєва, Л.А. 2013. Найдавніше мистецтво України. Київ: Стародавній Світ.

Ambrose, S.H. 2001. Paleolithic technology and human evolution. Science, 291, 1748–1753.

Ambrose, S.H. 2010. Coevolution of composite-tool technology, constructive memory, and language: Implications for the evolution of modern human behavior. Current Anthropology, 51. https://doi.org/10.1086/650296 .

Anderson-Gerfaud, P.C. 1986. A few comments concerning residue analysis of stone plant-processing tools. Early Man News, 9/10/11, 69–85.

Andrefsky, W. 2005. Lithics. Macroscopic approaches to analysis. Cambridge: University Press. https://doi.org/10.1017/CBO9780511810244 .

Barham, L. 2013. From Hand to Handle: The First Industrial Revolution. Oxford University Press, Oxford.

Cnuts, D., Rots, V. 2018. Extracting residues from stone tools for optical analysis: towards an experiment-based protocol. Archaeological and Anthropological Sciences, 10 (7), 1717–1736. https://doi.org/10.1007/s12520-017-0484-7 .

Culey, J., Hodgskiss, T., Wurz, S., de la Peña, P., Val, A. 2023. Ochre use at Olieboomspoort, South Africa: insights into specular hematite use and collection during the Middle Stone Age. Archaeol. Anthropol. Sci. 15, 1–20. https://doi.org/10.1007/s12520-023-01871-9 .

Dinnis, R., Pawlik, A., Gaillard, C. 2009. Bladelet cores as weapon tips? Hafting residue identification and micro-wear analysis of three carinated burins from the late Aurignacian of Les Vachons, France. Journal of Archaeological Science, 36, 1922–1934. https://doi.org/10.1016/j.jas.2009.04.020 .

Eren, M.I., Lycett, .J., Patten, R.J., Buchanan, B., Pargeter, J., O’Brien, M.J. 2016. Test, Model, and Method Validation: The Role of Experimental Stone Artifact Replication in Hypothesis-driven Archaeology. Ethnoarchaeology, 8, 103–136. https://doi.org/10.1080/19442890.2016.1213972 .

Gutiérrez Sáez, C., Lerma, I., Marreiros, J.J., Mazzucco, N., Gibaja, J.F., Bicho, N.N., Gibaja Bao, J., Bicho, N.N. 2015. Use-Wear and Residue Analysis in Archaeology. Keys to the Identification of Prehension and Hafting Traces. Springer 231. https://doi.org/10.1007/978-3-319-08257-8 .

Hardy, B.L., Kay, M., Marks, A.E., Monigal, K. 2001. Stone tool function at the Paleolithic sites of Starosele and Buran Kaya III, Crimea: Behavioral implications. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America, 98 (19), 10972–10977. https://doi.org/10.1073/pnas.191384498 .

Hardy, B.L. 2004. Neanderthal behaviour and stone tool function at the Middle Palaeolithic site of La Quina, France. Antiquity, 78, 547–565. https://doi.org/10.1017/S0003598X00113213 .

Hardy, K. 2018. Plant use in the Lower and Middle Palaeolithic: Food, medicine, and raw materials. Quat. Sci. Rev., 191, 393–405. https://doi.org/10.1016/j.quascirev.2018.04.028 .

Heyes, P.J., Anastasakis, K., De Jong, W., Van Hoesel, A., Roebroeks, W., Soressi, M. 2016. Selection and use of manganese dioxide by neanderthals. Sci. Rep. 6, 22159. https://doi.org/10.1038/srep22159 .

Hodgskiss, T. 2012. An Investigation into the Properties of the Ochre from Sibudu, KwaZulu-Natal, Southern African Humanities, vol. 24, pp. 99-120 https://www.sahumanities.org/index.php/sah/article/view/21 .

Hodgskiss, T., Wadley, L. 2017. How people used ochre at rose cottage cave, South Africa: Sixty thousand years of evidence from the middle stone age. PLoS One 12, 1–24. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0176317 .

Hodgson, D. 2012. Hominin Tool Production, Neural Integration and the Social Brain. Human Origins 1, 41–64.

Keeley, L.H. 1980. Experimental determination of stone tool uses. Prehistoric archeology and ecology series. Chicago: University of Chicago Press.

Keeley, L.H. 1982. Hafting and Retooling: Effects on the Archaeological Record. American Antiquity 47, 798–809. https://doi.org/10.2307/280285 .

Kuhn, S.L. 2014. Signaling Theory and Technologies of Communication in the Paleolithic. Biol. Theory 9, 42–50. https://doi.org/10.1007/s13752-013-0156-5 .

Lemorini, C., Cesaro, N.S. (eds.). 2014. An Integration of the Use-Wear and Residue Analysis for the Identification of the Function of Archaeological Stone Tools. BAR International Series, 2649. Oxford: Information Press.

Lombard, M. 2005. Evidence of hunting and hafting during the Middle Stone Age at Sibidu Cave, KwaZulu-Natal, South Africa: A multianalytical approach. Journal of Human Evolution 48, 279–300. https://doi.org/10.1016/j.jhevol.2004.11.006 .

Lombard, M., Wadley, L. 2007. The morphological identification of micro-residues on stone tools using light microscopy: progress and difficulties based on blind tests. J. Archaeol. Sci. 34, 155-165.

Marreiros, J., Gibaja Bao, J., Ferreira Bicho, N. (eds). Use-Wear and Residue Analysis in Archaeology. Manuals in Archaeological Method, Theory and Technique. Springer, Cham. https://doi.org/10.1007/978-3-319-08257-8 .

Moncel, M.H., Chiotti, L., Gaillard, C., Onoratini, G., Pleurdeau, D. 2012. Non-utilitarian lithic objects from the European Paleolithic. Archaeol. Ethnol. Anthropol. Eurasia 40, 24–40. https://doi.org/10.1016/j.aeae.2012.05.004 .

Moyo, S., Mphuthi, D., Cukrowska, E., Henshilwood, C.S., van Niekerk, K., Chimuka, L. (2016). Blombos Cave: Middle Stone Age ochre differentiation through FTIR, ICP OES, ED XRF and XRD. Quaternary International, 404, 20–29. https://doi.org/10.1016/j.quaint.2015.09.041 .

Odell, G.H. 2003. Lithic Analysis. Manuals in Archaeological Method, Theory and Technique. New York: Springer. https://doi.org/10.1007/978-1-4419-9009-9 .

Pedergnana, A., Asryan, L., Fernández-Marchena, J.L., Ollé, A. 2016. Modern contaminants affecting microscopic residue analysis on stone tools: A word of caution. Micron, 86, p. 1–21. https://doi.org/10.1016/j.micron.2016.04.003 .

Ramos, P.M., Ruisánchez, I., Andrikopoulos, K.S. 2008. Micro-Raman and X-ray fluorescence spectroscopy data fusion for the classification of ochre pigments. Talanta 75, 926–936. https://doi.org/10.1016/j.talanta.2007.12.030 .

Rifkin, R.F., 2011. Assessing the efficacy of red ochre as a prehistoric hide tanning ingredient. J. African Archaeol. 9, 131–158. https://doi.org/10.3213/2191-5784-10199 .

Rots, V. 2008. Hafting Traces on Flint Tools. in: Longo, L., Della Riva, M. (Eds.), Proceedings of the Congress «Prehistoric Technology: 40 years later. Functional Studies and the Russian Legacy», Verona, Italy, 20-23 April 2005, 75-84.

Rots, V. 2014. What method to study hafting? The potential of use-wearand residue analysis confronted. BAR International Series 2649. Proc. Int., 27–42.

Rots, V. 2014b. Stone tool hafting in the Middle Palaeolithic as viewed through the microscope. In: International Conference on Use-Wear Analysis: Use-Wear 2012, edited by N.B. João Marreiros, and J.G. Bao, 466–478. Newcastle upon Tyne: Cambridge Scholars Publishing.

Ryzhov, S.M., Stepanchuk, V.M., Nezdolii, O.I., Vietrov, D.O. (2022). Analysis of micro-residues on stone tools from Zaskelna IX, Crimea: first results. Археологія, 1, 5–25. https://doi.org/10.15407/arheologia2022.01.005 .

Sahle, Y. 2019. Ethnoarchaeology of compound adhesive production and scraper hafting: Implications from Hadiya (Ethiopia). J. Anthropol. Archaeol. 53, 43–50. https://doi.org/10.1016/j.jaa.2018.11.001 .

Schwertmann, U., Cornell, R.M. 2000. Iron Oxides in the Laboratory Preparation and Characterization. Second, Completely Revised and Extended Edition. WILEY-VCH.

Semenov, S.A. 1964. Prehistoric Technology. An Experimental Study of the Oldest Tools and Artefacts from Traces of Manufacture and Wear. Adams & Dart, Bath.

Shipton, C. 2019. Three Stages in the Evolution of Human Cognition. Handbook of Cognitive Archaeology, 153–173. https://doi.org/10.4324/9780429488818-9 .

Soriano, S., Villa, P., Wadley, L. 2009. Ochre for the toolmaker: Shaping the still bay points at Sibudu (Kwazulu-Natal, South Africa). J. African Archaeol. 7, 41–54. https://doi.org/10.3213/1612-1651-10121 .

Stemp, W.J., Watson, A.S., Evans, A.A. 2016. Surface analysis of stone and bone tools. Surface Topography: Metrology and Properties 4, 1–25. https://doi.org/10.1088/2051-672x/4/1/013001 .

Stepanchuk, V.N. 2022. Pebbles with ochre residues from Neanderthal sites of Eastern Crimea. A life dedicated to the Paleolithic : studies in honorem Marin Cârciumaru. Târgovişte: Cetatea de scaun, 53–69.

Stordeur, D. 1987. Manches et emmanchements préhistoriques: quelques propositions préliminaires. Travaux de la Maison de l’Orient, 11–34.

Susman, R.L. 1998. Hand function and tool behavior in early hominids. Journal of Human Evolution 35, 23–46. https://doi.org/10.1006/jhev.1998.0220 .

Velliky, E.C., Barbieri, A., Porr, M., Conard, N.J., MacDonald, B.L. 2019. A preliminary study on ochre sources in South-western Germany and its potential for ochre provenance during the Upper Paleolithic. J. Archaeol. Sci. Reports 27, 1–38. https://doi.org/10.1016/j.jasrep.2019.101977 .

Velliky, E.C., Porr, M., Conard, N.J. 2018. Ochre and pigment use at Hohle Fels cave: Results of the first systematic review of ochre and ochre-related artefacts from the Upper Palaeolithic in Germany, PLoS ONE. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0209874 .

Wadley, L. 2005. Putting ochre to the test: Replication studies of adhesives that may have been used for hafting tools in the Middle Stone Age. Journal of Human Evolution, 49 (5), p. 587–601. https://doi.org/10.1016/j.jhevol.2005.06.007 .

Wadley, L. 2013. Recognizing complex cognition through innovative technology in stone age and palaeolithic sites. Cambridge Archaeological Journal 23, 163–183. https://doi.org/10.1017/S0959774313000309 .

Wadley, L., Hodgskiss, T., Grant, M. 2009. Implications for complex cognition from the hafting of tools with compound adhesives in the Middle Stone Age, South Africa. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America, 106 (24), 9590–9594. https://doi.org/10.1073/pnas.0900957106 .

Wadley, L., Williamson, B., Lombard, M. 2004. Ochre in hafting in Middle Stone Age southern Africa: A practical role. Antiquity, 78 (301), 661–675. https://doi.org/10.1017/S0003598X00113298 .

Wojcieszak, M., Wadley, L. 2018. Raman spectroscopy and scanning electron microscopy confirm ochre residues on 71 000-year-old bifacial tools from Sibudu, South Africa. Archaeometry 60, 1062–1076. https://doi.org/10.1111/arcm.12369 .

Wolf, S., Dapschauskas, R., Velliky, E., Floss, H., Kandel, A.W., Conard, N.J. 2018. The Use of Ochre and Painting During the Upper Paleolithic of the Swabian Jura in the Context of the Development of Ochre Use in Africa and Europe. Open Archaeol. 4, 185–205. https://doi.org/10.1515/opar-2018-0012 .

Wreschner, E.E., Bolton, R., Butzer, K.W., Delporte, H., Häusler, A., Heinrich, A., Jacobson-Widding, A., Malinowski, T., Masset, C., Miller, S.F., Ronen, A., Solecki, R., Stephenson, P.H., Thomas, L.L., Zollinger, H. 1980. Red Ochre and Human Evolution: A Case for Discussion [and Comments and Reply]. Curr. Anthropol. 21, 631–644.

Wynn, T.G., Coolidge, F.L. 2016. Cognitive Models in Palaeolithic Archaeology. https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780190204112.001.0001 .

VITA ANTIQUA                                                              ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 15, 2024, МЕТОДИ МОНІТОРИНГУ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ОБʼЄКТІВ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ

Софія Руденко¹
Поселення та городища зарубинецької культури Черкаської області
¹ Київський національний університет імені Тараса Шевченка
¹ ORCID: https://orcid.org/0009-0006-6389-3514

DOI: 10.37098/VA-2024-15-67-76
https://doi.org/10.37098/VA-2024-15-67-76

АБСТРАКТ

Пам’ятки зарубинецької культури Черкаської області становлять південну частину середньодніпровського локального варіанту зарубинецької культури. У роботі здійснено короткий історіографічний огляд пам’яток: розглянуто їх топографію, хронологію, класифікацію і стан вивчення.

У статті подано стислий каталог зарубинецьких поселень та городищ (загальна кількість 23), розміщених на території Черкаської області . Пам’ятки, розглянуті у роботі, представляють усі етапи розвитку культури: ранній – ІІІ ст. до н. е. – І ст. до н. е., середній – середина/кінець І ст. до н. е. – кінець І ст. н. е., пізній – середина І ст. до н. е. – кінець ІІ ст. н. е. Здійснивши короткий історіографічний огляд, можна зробити висновок, що на відміну від могильників зарубинецької культури, вивчення поселенських пам’яток почалося виключно у період після закінчення Другої Світової війни. Більшість поселень і городищ відома лише за матеріалами розвідок. Задля отримання нової інформації про поселенські пам’ятки зарубинецької культури, необхідним є проведення нового етапу досліджень із застосуванням нових методів і технологій.

Ключові слова: зарубинецька культура, середньодніпровський варіант, поселення, городище, хронологія.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Руденко, С.В. 2024. Поселення та городища зарубинецької культури Черкаської області. VITA ANTIQUA, 15. Методи моніторингу та дослідження об’єктів археологічної спадщини, с. 67-76.

Джерела:

Абашина, Н.С., Козак, Д.Н., Синиця, Є.В., Терпиловський, Р.В. 2012. Давні слов’яни. Історія та археологія. Київ: ІА НАН України; КНУ імені Тараса Шевченка. https://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000012538 .

Богусевич, В.А., Линка, Н.В. 1959. Зарубинецкое поселение на Пилипенковой горе близ г. Канева. Материалы и исследования по археологии СССР, 70, с. 114–119.

Довженок, В.И., Линка, Н.В. 1959. Раскопки раннеславянских поселений в нижнем течении р. Рось. Материалы и исследования по археологии СССР, 70, с. 102–114.

Зеленецкая, И.Б., Максимов, Е.В. 1984. Отчет о работе Каневской экспедиции в 1984 г. (поселение Орловец). Науковий архів ІА НАН України. 1984 / 27.

Куштан, Д.П., Ластовський, В.В. 2016. Археологія та рання історія Черкас. Київ–Черкаси: Інститут археології НАН України.

Максимов, Е.В. 1982. Зарубинецкая культура на территории УССР. К.: Наукова думка.

Максимов, Е.В. 1972. Среднее Поднепровье на рубеже нашей эры. К.: Наукова думка.

Максимов, Е.В., Петрашенко, В.А. 1988. Славянские памятники у с. Монастырек на Среднем Днепре. К.: Наукова думка.

Петрашенко, В.А. 1982. Отчёт о разведочных работах в городе Черкассы и его окрестностях в 1982 г. Науковий архів ІА НАН України. 1982/36.

Пономаренко, М.Ф. 1981. Експедиція «Черкаси-1981». Звіт. Науковий архів ІА НАН України. 1981/151.

Рець, С.К. 1997. Звіт про археологічні розвідки в Черкасах 1997 р. Науковий архів ІА НАН України. 1997/116.

Рець, С.К. 1996. Звіт про археологічні розвідки і спостереження в районі м. Черкаси 1996 р. Науковий архів ІА НАН України. 1996/71.

Тереножкин, А.И. 1954. Археологические исследования близ Смелы в 1952 г. Краткие сообщения Института Археологии, 3, с. 71–76.

VITA ANTIQUA                                                              ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 15, 2024, МЕТОДИ МОНІТОРИНГУ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ОБʼЄКТІВ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ

Павло Шидловський¹, Михайло Гладких¹
Особливості просторової поведінки носіїв межиріцької верхньопалеолітичної традиції
¹ Київський національний університет імені Тараса Шевченка
¹ ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6771-812X

DOI: 10.37098/VA-2024-15-55-66
https://doi.org/10.37098/VA-2024-15-55-66

АБСТРАКТ

Пам’ятки межиріцької традиції епігравету Середнього Подніпров’я демонструють важливі аспекти сезонної мобільності й функціонального використання простору. Так, дослідження четвертого господарсько-побутового комплексу Межиріцької стоянки виявило особливості організації житлового простору у зв’язку зі специфікою розташування функціонально різних об’єктів всередині та навколо жител, побудованих з використанням кісток мамонта.

При дослідженні внутрішнього заповнення четвертого житла встановлено диференціацію господарської активності на різних ділянках помешкання. Ця функціональна різниця всередині жител свідчить про різні аспекти суспільного життя, включаючи можливу гендерну та економічну спеціалізацію. Планіграфія окремих господарсько-побутових комплексів демонструє яскраву симетрію в розташуванні об’єктів навколо центрального вогнища та орієнтацію за сторонами світу. Централізована організація простору простежується не тільки на рівні окремого поселення, але і на рівні мікрорегіону вцілому, виявляючись у взаємозв’язку між базовими поселеннями з монументальною архітектурою та короткочасними літніми стоянками.

Сезонна мобільність вплинула на формування світоглядних уявлень, які знайшли відображення у просторовому розташуванні об’єктів та у «ландшафтному орнаменті», створеному первісними мешканцями. Орнаментальність у мистецтві, архітектурі та розташуванні антропогенних об’єктів свідчить про процес олюднення, доместикації простору та символічне опанування ландшафтом. Ці явища слугували важливими інструментами психологічної адаптації групи до умов кінця вюрмського гляціалу, забезпечуючи сталість існування в умовах змінного клімату.

Ключові слова: мисливці-збирачі, верхній палеоліт, східний епігравет, межиріцька культура, археологічний об’єкт, просторовий аналіз.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Шидловський, П.С., Гладких, М.І. 2024. Особливості просторової поведінки носіїв межиріцької верхньопалеолітичної традиції. VITA ANTIQUA, 15. Методи моніторингу та дослідження обʼєктів археологічної спадщини, с. 55-66.

Джерела:

Гладких, М.І. 1971. Крем’яний інвентар пізньопалеолітичного поселення Межиріч. Археологія, №3, с. 58-63.

Гладких, М.И. 1977. Некоторые критерии определения культурной принадлежности позднепалеолитических памятников. В: Праслов, Н.Д. (ред.). Проблемы палеолита Восточной и Центральной Европы. Л.: Наука, с. 137-143.

Гладких, М.И. 1999. Древнейшая архитектура по археологическим источникам эпохи палеолита. VITA ANTIQUA, №1, с. 29-33. https://vitaantiqua.org.ua/wp-content/uploads/2016/10/004VA01-gladkikh.pdf .

Гладких, М.И., Корниец, Н.Л. 1979. Отчет о раскопках Межиричского позднепалеолитического поселения в 1978 г. К.: Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1978/106, ф.е. 8732, 44 арк.

Гладких, M., Шидловський, П. 2021. Дослідження четвертого житла Межиріцького поселення: проблеми та перспективи. Наукові студії. Міграції та інновації: у пошуках первинності ідей, речей, людей, Т. 11, с. 3–27. https://doi.org/10.5281/zenodo.8329420 .

Корниец, Н.Л., Сунцов, Ю.В., Соффер, О. 1996. Отчет о раскопках позднепалеолитической стоянки Межирич в 1995 г. К.: Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, ФЕ 1995/96.

Нужний, Д.Ю., Шидловський, П.С., Лизун, О.М. 2017. Семенівські верхньопалеолітичні стоянки в контексті епігравету Середнього Подніпров’я. Кам’яна доба України, №17-18, с. 16–47. https://doi.org/10.5281/zenodo.1268743 .

Пидопличко, И.Г. 1969. Позднепалеолитические жилища из костей мамонта на Украине. К.: Наукова думка.

Пидопличко, И.Г. 1976. Межиричские жилища из костей мамонта. К.: Наукова думка.

Соффер, О.А. 1993. Экономика верхнего палеолита: продолжительность заселения стоянок на Русской равнине. Российская археология, 3, с. 5-17.

Цвіркун, О., Шидловський, П., Дудник, Д., Чимирис, М. 2021. Кременеобробний комплекс четвертого житла Межиріцького верхньопалеолітичного поселення. VITA ANTIQUA, 13. Житла первісної Європи: соціальна адаптація у змінному середовищі, с. 55-86. https://www.doi.org/10.37098/VA-2021-13-55-86 .

Шидловський, П.С., Мамчур, Б.В., Чимирис, М.В., Péan, S. 2020. Остеологічні матеріали з господарської ями 6 Межиріцької стоянки : інтерпретація об’єкту. Археологія і давня історія України, 37(4), с. 299-309. https://doi.org/10.37445/adiu.2020.04.25 .

Шовкопляс, І.Г. 1971. Господарсько-побутові комплекси пізнього палеоліту. Археологія, 3, с. 13-21.

Яковлева, Л. 2013. Найдавніше мистецтво України. К.: Стародавній Світ.

Chymyrys, M., Shydlovskyi, P., & Tsvirkun, O. 2023. The structure of dwellings from the Upper Palaeolithic settlements (Mezhyrich, Dobranichivka, Hintsi). In: 29th EAA Annual Meeting (Belfast, Northern Ireland 2023) ‘Weaving Narratives’ - Abstract Book: 1015, https://doi.org/10.5281/zenodo.8369825 .

Gladkih, M.I., Kornietz, N.L., Soffer, O. 1984. Mammoth-Bone Dwellings on the Russian Plain. Scientific American, November, 251 (5): 164-175, http://dx.doi.org/10.1038/scientificamerican1184-164 .

Haesaerts, P., Péan, S., Valladas, H., Damblon, F., Nuzhnyi, D. 2015. Contribution à la stratigraphie du site paléolithique de Mezhyrich (Ukraine), L’Anthropologie, 119 (4). Hommes et environnements au Paléolithique supérior en Ukraine: Mezhyrich: 364-393, http://dx.doi.org/10.1016/j.anthro.2015.07.002 .

Leroi-Gourhan, A. 1993. Gesture and speech (Cambridge, London).

Lévi-Strauss, C. 1963. Structural Anthropology (New York).

Nuzhnyi, D. 2008. The Epigravettian variability of the Middle Dnieper river basin. В: Кулаковська, Л.В. (ред.). Дослідження первісної археології в Україні. Мат-ли міжнар. наук. конференції. К.: Корвін Пресс, с. 96-134.

Nuzhnyi, D., Shydlovskyi, P. 2015. Variabilité de l’industrie lithique entre les structures de l’habitation no 1 de Mezhyrich, site du Paléolithique supérieur d’Ukraine, L’Anthropologie, 119 (4), p. 394-416, https://doi.org/10.1016/j.anthro.2015.07.003 .

Shydlovskyi, P., Péan, S., Tsvirkun, O., Chymyrys, M., & Dudnyk, D. 2022. Internal and External Structures of the Upper Palaeolithic Dwelling No.4 from Mezhyrich Settlement (Ukraine). (Re)integration. 28th EAA Annual Meeting (Budapest, Hungary, 2022) – Abstract Book: 779–781. https://doi.org/10.5281/zenodo.8311434 .

Shydlovskyi, P.S., Tsvirkun, O.I., Péan, S., Chymyrys M.V. 2022. Spatial Distribution of Mezhyrichian Objects (Eastern Epigravettian): A Model of Seasonal Mobility. In: Sobkowiak-Tabaka, I., Diachenko, A., Wiśniewski, A. (eds.) Quantifying Stone Age Mobility. Quantitative Archaeology and Archaeological Modelling. Springer, Cham: 212-217. https://doi.org/10.1007/978-3-030-94368-4_8 .

Shydlovskyi, P.S., Tsvirkun, O.I., Péan, S., Chymyrys, M.V., Mamchur, B.V. 2019. New Study of Fourth Dwelling from Mezhyrich Upper Palaeolithic Campsite: the results of International Summer School activity. VITA ANTIQUA, 11. Archaeology, Museum & Monument Studies: educational and research aspects: 92-115. https://doi.org/10.37098/VA-2019-11-92-115 .

Soffer, O.A. 1985. The Upper Paleolithic of Central Russian Plain. San Diego, Academic Press Inc.

Yakovleva, L. 2015. The architecture of mammoth bone circular dwellings of the Upper Palaeolithic settlements in Central and Eastern Europe and their socio-symbolic meanings. Quaternary International, 359-360: 324 – 334, https://doi.org/10.1016/j.quaint.2014.08.050 .

VITA ANTIQUA                                                              ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 15, 2024, МЕТОДИ МОНІТОРИНГУ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ОБʼЄКТІВ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ

Ігор Піструіл¹, Михайло Сизов ²
Археологічні дослідження та проблема охорони пам’яток археології (на прикладі стоянок кам’яного віку Одеської області)
¹ Одеський археологічний музей НАН України
² Знам’янська сільська територіальна громада Березівського району Одеської області
¹ ORCID: https://orcid.org/0000-0002-6193-1963

DOI: 10.37098/VA-2024-15-45-54
https://doi.org/10.37098/VA-2024-15-45-54

АБСТРАКТ

Під час археологічних розвідок в Одеській області було локалізовано більш ніж 100 стоянок, які, за типами кременевих знарядь, віднесені або до палеоліту, або до мезоліту. Цим пунктам знахідок в науковій літературі давалася «стандартна прив’язка» (від околиці села до декількох кілометрів у відповідному напрямку, з вказанням берега річки чи балки, де розташована пам’ятка). При невеликій кількості підйомного матеріалу встановити точне розташування місцезнаходження, використовуючи тільки подібні свідчення, іноді буває досить складно. Особливо це стосується пам’яток кам’яної доби. І, як приклад, в роботі аналізується ситуація з пам’ятками кам’яного віку біля с. Знам’янка (Одеська область), де у 60-і роки ХХ ст. В.І. Красковський локалізував 6 місцезнаходжень. Під час взяття на облік місця розташування пам’яток іноді визначається помилково. Внаслідок таких «помилок» територія археологічних об’єктів руйнується в ході господарчої та будівельної діяльності людини.

Ключові слова: Північно-Західне Причорномор’я, кам’яна доба, поселення/стоянка, охорона культурної спадщини.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Піструіл, І.В., Сизов, М.Г. 2024. Археологічні дослідження та проблема охорони пам’яток археології (на прикладі стоянок кам’яного віку Одеської області). VITA ANTIQUA, 15. Методи моніторингу та дослідження обʼєктів археологічної спадщини, с. 45-54.

Джерела:

Гудкова, А.В., Охотников, С.Б., Субботин, Л.В., Черняков, И.Т. 1991. Археологические памятники Одесской области (справочник). Одесса: Ренийская типография.

Красковский, В.И. 1962. Эпипалеолитическое местонахождение Скосаревка. Материалы по археологии Северного Причерноморья, 4, с. 133-135.

Красковский, В.И. 1972. Памятники мезолитического времени в долине реки Малый Куяльник. Материалы по археологии Северного Причерноморья, 4, с. 172-179.

Красковский, В.И. 1978. Памятники палеолита и мезолита северо-западного Причерноморья (археологическая карта). К.: Наукова думка.

Масюта, Д., Піструіл, І. 2021. Деякі доповнення до археологічної карти м. Одеса. В: Ганчев, А.И., Коч, С.В., Стоянова, Г.Н. (ред.). Многая поля: трансдисциплинарные этюды. Одесса: Симэкс-Принт, с. 266-279.

Пиструил, И.В. 2009. Памятники каменного века среднего течения р. Малый Куяльник. Лукомор’я: археологія, етнологія, історія північно-західного Причорномор’я, 3, с. 65-71.

Пиструил, И.В. 2011-а. Стоянка Катаржино 1 и проблема идентификации памятников неолита в степях северо-западного Причерноморья. Stratum plus, 2, с. 209-219.

Піструіл, І.В. 2011-б. Дослідження стоянок кам’яного віку Катаржино 1 та Катаржино 2 біля с. Червонознам’янка (Іванівський район Одеської обл.). Кам’яна доба України, 14, с. 172-181.

Пиструил, И.В. 2011-в. К проблеме локализации памятников каменного века у с. Червонознаменка (Ивановский район Одесской области). Материалы по археологии Северного Причерноморья, 12, с. 246-251.

Пиструил, И.В. 2012. Стоянка каменного века Катаржино 2 у с. Червонознаменка (Ивановский р-н Одесской области). Stratum plus, 2, с. 205-210.

VITA ANTIQUA                                                              ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 15, 2024, МЕТОДИ МОНІТОРИНГУ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ОБʼЄКТІВ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ

Катерина Галушко¹, Марія Лобанова ²
Спеціальний статус об’єктів культурної спадщини під час збройних конфліктів: порівняльний аналіз досвіду Дубровника та Одеси
¹ НЦ «Мала академія наук України»
² Одеський археологічний музей НАН України; Одеського національного університет ім. І.І. Мечникова
¹ ORCID: https://orcid.org/0009-0001-2653-5551
² ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8497-8206

DOI: 10.37098/VA-2024-15-33-43
https://doi.org/10.37098/VA-2024-15-33-43

АБСТРАКТ

В статті подається аналіз діяльності міжнародних та державних організацій під час збройних конфліктів та післявоєнної відбудови та вплив на цю діяльність статусу всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в контексті Війни Хорватії за Незалежність та російсько-української війни. Виділено два міста для репрезентації – Дубровник (Хорватія) та Одеса (Україна). Аналізуються виклики для архітектурних та історичних цінностей, проблеми, пов’язані з захистом та збереженням колекцій, наводяться приклади реставрацій та практики організації громадянського суспільства задля допомоги у збереженні культурних цінностей.

Активні воєнні дії та окупація частини території України почались з 2014 р., що створило значну загрозу культурним ландшафтам та окремим об›єктам культурної спадщини. З початком повномасштабного вторгнення об’єкти архітектури та зони історичної забудови Києва, Херсона, Маріуполя, Чернігова, Миколаєва, Одеси та інших міст і містечок стали особливими мішенями для ворога попри віднесення історичних центрів до пам›яток національної культурної спадщини.

Одним з інструментів збереження міських ландшафтів та привернення світової уваги до проблем руйнації об›єктів спадщини під час воєнних дій може виступати надання статусу об›єктів всесвітньої спадщини пам›яткам, які опинились під загрозою. Оглянувши приклади Одеси та Дубровника, ми можемо визначити основні напрямки роботи міжнародних організацій у містах зі статусом спадщини ЮНЕСКО під час збройних конфліктів: реставрація пошкоджених об’єктів, пошук патронів для фінансування і реалізації проєктів, проведення превентивних заходів для збереження музейних і архівних колекцій, моніторинг пам’яток та освіта спеціалістів.

Ключові слова: музейні колекції, культурна спадщина, пошкоджені пам’ятки, російсько-українська війна, війна Хорватії за незалежність, Дубровник, Одеса.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Галушко, К.К., Лобанова, М.А. 2024. Спеціальний статус об’єктів культурної спадщини під час збройних конфліктів: порівняльний аналіз досвіду Дубровника та Одеси. VITA ANTIQUA, 15. Методи моніторингу та дослідження обʼєктів археологічної спадщини, с. 33-43.

Джерела:

Іванова, О., Шидловський, П. 2023. Захистити минуле – щоб зберегти майбутнє. VITA ANTIQUA 14, Культурна спадщина та війна: виклики і рішення, с. 10-22. https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-10-22 .

Невідкладна допомога закладам культури в Одесі. Фаза 1. Museum for Change. https://www.mfcua.org/projects/nevidkladna-dopomoga-zakladam-kulturi-v-odesi-faza-1 [дата звернення 30.04.2024].

Damaged cultural sites in Ukraine verified by UNESCO. 2024. UNESCO: Building Peace through Education, Science and Culture, communication and information. URL: https://www.unesco.org/en/articles/damaged-cultural-sites-ukraine-verified-unesco [date of access: 30.04.2024].

Dawson, M. 2023. War and the Historic Environment. The Historic Environment: Policy & Practice, 14:2, 129-134. https://doi.org/10.1080/17567505.2023.2211378 .

Ertan, T., Eğercioğlu, Y. 2016. The Impact of UNESCO World Heritage List on Historic Urban City Centers and its Place in Urban Regeneration: The Case of Melaka, Malaysia and Tire, Turkey. Procedia – Social and Behavioral Sciences, Vol. 216, p. 591-602. https://doi.org/10.1016/j.sbspro.2015.12.031.

Gaze, H. 2014. Reconstructing Dubrovnik. https://www.presidentsmedals.com/Entry-14260 .

Ivanova, O.A. 2023. Balkan and Ukrainian experience of protection and preservation of cultural heritage during military operations. VITA ANTIQUA 14, Culture Heritage and the War: challenges and solutions, p. 110-121. https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-110-121 .

Monitoring of the state of conservation of World Heritage cultural and natural properties, 1992.

Monitoring of the state of conservation of World Heritage cultural and natural properties, 1994.

Monitoring of the state of conservation of World Heritage cultural properties and related technical problems, 1992.

Report of the world heritage committee, 1991.

Shydlovskyi, P., Kuijt, I., Skorokhod, V., Zotsenko, I., Ivakin, V., Donaruma, W., Field, S. 2023. The tools of war: conflict and the destruction of Ukrainian cultural heritage. Antiquity, 97(396), e36. doi: https://doi.org/10.15184/aqy.2023.159 .

State of conservation of properties inscribed on the World Heritage List, 1995.

Fact-Finding Mission to Dubrovnik and Ston. UNESCO World Heritage Centre – Document – Technical Report, 12-15 November 1996.

VITA ANTIQUA                                                              ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 15, 2024, МЕТОДИ МОНІТОРИНГУ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ОБʼЄКТІВ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ

Аліна Мороко¹
Нормативно-правовий аспект охорони археологічної спадщини в сучасній Україні: загальний огляд та можливості для покращення
¹ Музей історії міста Києва; Київський національний університет імені Тараса Шевченка
ORCID: https://orcid.org/0009-0004-6779-624X

DOI: 10.37098/VA-2024-15-21-32
https://doi.org/10.37098/VA-2024-15-21-32

АБСТРАКТ

У 1991 році Україна стала незалежною країною та вийшла зі складу СРСР і обрала «європейський шлях розвитку». Проте, з 2014 року частина території нашої держави є окупована російськими загарбниками, а з 2022 року в Україні оголошено воєнний стан. Причиною цього є проведення «визвольної операції» на всій території нашої країни російською федерацією, яка пропагує думку, що ми є «братніми народами». Окупанти наносять непоправної шкоди культурній спадщині України, що в багатьох випадках продиктовано бажанням знищення нашої історії, а відтак, ідентичності. Тому збереження історичного минулого, зокрема археологічних об’єктів (які є найуразливішою категорією пам’яток), є одним з ключових завдань на сьогодні, яке потребує рішень. Звичайно у законодавстві Україні існує ряд нормативно-правових актів, які дозволяють здійснювати охорону культурної спадщини. Окрім того, Україна є державою-учасницею ООН, що дозволяє застосовувати міжнародні норми та досвід у справі правової та адміністративної організації системи охорони археологічної спадщини.

Дана публікація присвячена розгляду основних нормативно-правових актів законодавства України у сфері охорони археологічної спадщини. Зокрема, регулювання даної сфери здійснюється на основі Закону України «Про охорону археологічної спадщини» та Закону України «Про охорону культурної спадщини». Проте, існують і непрофільні закони, які також стосуються даної сфери: Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закон України «Про архітектурну діяльність», Закон України «Про культуру», Закон України «Про Державний земельний кадастр», Закон України «Про культуру». У статті розглянуто основні недоліки згаданих вище правових актів, на прикладі обліку пам’яток Київщини показана недосконалість законодавчої бази.

Також розглянуто ратифіковані міжнародні договори, такі як: Гаазька конвенція «Про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту» 1954 року, Європейська конвенція 1992 року (переглянута), «Конвенція про охорону всесвітньої культурної та природньої спадщини», «Конвенція про охорону підводної культурної спадщини», застосування яких дозволяє заручитися підтримкою інших країн у сфері охорони наших культурних надбань. Підсумком статті є визначення основних проблем та можливостей для покращення законодавчої бази України.

Ключові слова: закон, археологічний об’єкт, археологічна пам’ятка, культурна спадщина, законодавчий акт.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Мороко, А.О. 2024. Нормативно-правовий аспект охорони археологічної спадщини в сучасній Україні: загальний огляд та можливості для покращення. VITA ANTIQUA, 15. Методи моніторингу та дослідження обʼєктів археологічної спадщини, с. 21-32.

Джерела:

Білаш, К. 2023. Підрив Каховської ГЕС поставив під загрозу сотні археологічних пам’яток. LB.UA, 6 червня 2023. URL: https://lb.ua/culture/2023/06/06/559133_pidriv_kahovskoi_ges_postaviv_pid.html .

Буйських, А.В., Івакін, В.Г., Шидловський, П.С., Зоценко, І.В. 2023. Пам’ятки археології під час війни: польовий досвід та юридичний аспект. VITA ANTIQUA, 14, с. 36-59, https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-36-59 .

Буйських, А.В., Шидловський, П.С., Івакін, В.Г. 2023. Моніторинг пам’яток археологічної спадщини України під час військової агресії рф. Київські збірники історії, археології, мистецтва та побуту. Вип. IV, с. 3-15. https://doi.org/10.55389/2786-5797.2023.01.01 .

Державний реєстр нерухомих пам’яток України. МКІП України. URL: https://mcip.gov.ua/kulturna-spadshchyna/derzhavnyy-reiestr-nerukhomykh-pam-iatok-ukrainy/ .

Другий протокол до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року від 26 березня 1999 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_001-99#Text .

Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини (переглянута) від 16 січня 1992. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_150#Text .

Зоценко, І.В., Корнієнко, М.В., Шидловський, П.С. 2022. Облік об’єктів археологічної спадщини м Києва: проблеми та перспективи. Київські збірники історії, археології, мистецтва та побуту, №ІІІ, с. 37-45, https://doi.org/10.55389/2786-5797.2022.01.04 .

Івакін, В., Буйських, А., Зоценко, І., Скороход, В., Жигола, В., Готун, І., Гнера, В., Борисов, А., Шидловський, П., Сушко, А. 2023. Моніторинг на Київщині та Чернігівщині археологічних об’єктів, які постраждали від військової агресії росії. Археологічні дослідження в Україні 2022, с. 124-128. URL: http://www.vgosau.kiev.ua/AP-ADU/ADU_2022.pdf .

Кримінальний кодекс України: Закон України № 2341-III від 05.04.2001: станом на 01.01.2024. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1870 .

Міжнародна хартія з охорони й реставрації нерухомих пам’яток і визначних місць (Венеційська хартія) від31 червня 1964. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_757#Text .

Про архітектурну діяльність: Закон України № 687-XIV від 20.05.1999: станом на 31.03.2023. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/687-14#Text .

<Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей: Закон України № 1068-XIV від 21.09.1999: станом на 31.12.2023. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1068-14#Text .

Про Державний земельний кадастр: Закон України № 3613-VI від 07.07.2011: станом на 31.12.2023. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text .

Про культуру: Закон України № 2778-VI від 14.12.2010: станом на 21.09.2023. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2778-17#Text .

Про регулювання містобудівної діяльності: № 3038-VI від 17.02.2011: станом на 04.01.2024. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text .

Про охорону археологічної спадщини: Закон України № 1626-IV від 18.03.2004: станом на 12.12.2012. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1626-15#n9 .

Про охорону культурної спадщини: Закон України № 1805-III від 08.06.2000: станом на 02.10.2023. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text .

Рекомендація про збереження культурних цінностей, яким загрожує небезпека внаслідок проведення громадських чи приватних робіт, від 19 листопада 1968. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_723#Text .

Рекомендації про охорону на національному рівні культурної та природної спадщини, від 16 листопада 1972 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_724#Text .

Рекомендації щодо охорони краси та характеру ландшафтів і визначних місць, прийнята Генеральною конференцією ЮНЕСКО на 12-ій сесії, Париж, 11 грудня 1962, URL: https://www.icomos.org/public/publications/93towns7a.pdf .

Рішення № 117436629, 21.02.2024, Господарський суд м. Києва. URL: https://youcontrol.com.ua/catalog/courtdocument/117436629/ .

Shydlovskyi, P., Telizhenko, S., Ivakin, V. 2023. Archaeological Monitoring in War-Torn Ukraine. The Historic Environment: Policy &amp; Practice, 14:2, p. 154-180. https://doi.org/10.1080/17567505.2023.2209835

VITA ANTIQUA                                      ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 15, 2024, МЕТОДИ МОНІТОРИНГУ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ОБʼЄКТІВ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ

Павло Шидловський¹, Анастасія Дяченко²
Знати, щоб зберегти (замість передмови)
¹ Київський національний університет імені Тараса Шевченка
² Національний музей історії України
¹ ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6771-812X
² ORCID: https://orcid.org/0009-0003-2449-0286

DOI: 10.37098/VA-2024-15-9-19
https://doi.org/10.37098/VA-2024-15-9-19

АБСТРАКТ

Для археологічної, музеєзнавчої та пам’яткознавчої спільноти сучасний період став часом складних випробувань. Наукові інтереси кожного окремого дослідника відтіснились спільним занепокоєнням про стан об’єктів культурної спадщини та питаннями порятунку пам’яток в умовах повномасштабної війни. Громадські та наукові ініціативи зі збереження пам’яток та моніторингу впливу воєнних дій на культурну спадщину перетворились на ряд проєктів та організацій, які можуть залучити значні ресурси для документування злочинів проти культурної та природної спадщини. Масштаби грабунку та нищення об’єктів культури викликають шок, тому сучасний стан справ вимагає раціонального усвідомлення необхідності дій в галузі збереження нашого надбання. Збереження історико-культурної спадщини визнано в якості пріоритетних тематичних напрямів і науково-технічних розробок.

Саме тому останнім часом значна увага приділяється методології археологічних досліджень в галузі фіксації археологічних джерел – від застосування космічних технологій до традиційних способів запису археологічної інформації та методів культурної атрибуції матеріалів. Українська археологія та музеєзнавство досить швидко стали відкритими до сучасних світових тенденцій та технологій у сфері збереження та обробки культурної та науково значущої інформації. Сучасні цифрові технології в галузі дистанційних методів аналізу об’єктів та предметів стали активно впроваджуватись в археологічні та музейні субдисципліни. Навряд це можна назвати гонитвою за простими рішеннями та яскравою візуалізацією. В умовах, коли є безпосередній ризик моментальної втрати колекцій або цілих археологічних пам’яток, можливість запису релевантної інформації у цифровому форматі може стати одним з потужних засобів збереження культурних надбань та поширення інформації про них у світі. Поточну збірку наукових праць присвячено методам фіксації та моніторингу археологічних об’єктів.

Відповідно до викликів, що постають перед нашою спільнотою в цей складний час в стінах КНУ імені Тараса Шевченка в жовтні 2023 року, було створено наукову школу «Об’єкти культурної спадщини: виявлення, дослідження, збереження». Ініціатором створення школи виступив колектив фахівців, що об’єднує спеціалістів Кафедри археології та музеєзнавства історичного факультету, Археологічного музею КНУ ім. Тараса Шевченка, Міжкафедральної лабораторії археології та етнографії, Центру палеоетнологічних досліджень, які тривалий час працюють у напрямі досліджень, пов’язаних з виявленням, вивченням та збереженням об’єктів культурної спадщини України. Враховуючи напрямки діяльності наукової школи на 2024-2029 роки, поточну збірку наукових праць присвячено методам фіксації та моніторингу археологічних об’єктів.

Мова:
Українська / Англійська/

PDF

Цитування:
Шидловський, П.С., Дяченко, А.В. 2024. Знати, щоб зберегти (замість передмови). VITA ANTIQUA, 15. Методи моніторингу та дослідження обʼєктів археологічної спадщини, с. 9-19.

Джерела:

Галушко, К.К., Лобанова, М.А. 2024. Спеціальний статус об’єктів культурної спадщини під час збройних конфліктів: порівняльний аналіз досвіду Дубровника та Одеси. VITA ANTIQUA, 15. Методи моніторингу та дослідження обʼєктів археологічної спадщини, с. 33-43.

Гусак, А.М. 2024. «Традиційний» археологічний малюнок: майбутній пережиток чи необхідність. VITA ANTIQUA, 15. Методи моніторингу та дослідження об’єктів археологічної спадщини, с. 93-101.

Дяченко, А.В. 2024. Кераміка з поселення Андріївка : сучасний підхід до збереження археологічного матеріалу. VITA ANTIQUA, 15. Методи моніторингу та дослідження об’єктів археологічної спадщини, с. 103-114.

Дяченко, А.В., Тишечко, Т.Л. 2024. Відтворення слов’янського побуту шляхом натурного моделювання. VITA ANTIQUA, 15. Методи моніторингу та дослідження обʼєктів археологічної спадщини, с. 137-154.

Єреденко, Л.І. 2024. Фотограмметрія. Практичне застосування в археології : наукові та громадські перспективи. VITA ANTIQUA, 15. Методи моніторингу та дослідження об’єктів археологічної спадщини, с. 115-125.

Мороко, А.О. 2024. Нормативно-правовий аспект охорони археологічної спадщини в сучасній Україні: загальний огляд та можливості для покращення. VITA ANTIQUA, 15. Методи моніторингу та дослідження обʼєктів археологічної спадщини, с. 21-32.

Піструіл, І.В., Сизов, М.Г. 2024. Археологічні дослідження та проблема охорони пам’яток археології (на прикладі стоянок кам’яного віку Одеської області). VITA ANTIQUA, 15. Методи моніторингу та дослідження обʼєктів археологічної спадщини, с. 45-54.

Рижов, С.М., Тислюк, В.В. 2024. Когнітивні можливості дослідження пігментів на кам’яних артефактах. VITA ANTIQUA, 15. Методи моніторингу та дослідження обʼєктів археологічної спадщини, с. 79-91.

Руденко, С.В. 2024. Поселення та городища зарубинецької культури Черкаської області. VITA ANTIQUA, 15. Методи моніторингу та дослідження об’єктів археологічної спадщини, с. 67-76.

Соколовська, А.А. 2024. Штучний Інтелект та перспективи його використання для дослідження наскельного живопису доби верхнього палеоліту. VITA ANTIQUA, 15. Методи моніторингу та дослідження об’єктів археологічної спадщини, с. 127-135.

Шидловський, П.С., Гладких, М.І. 2024. Особливості просторової поведінки носіїв межиріцької верхньопалеолітичної традиції. VITA ANTIQUA, 15. Методи моніторингу та дослідження обʼєктів археологічної спадщини, с. 55-66.

VITA ANTIQUA Library                                                                               ISBN 966-95597-3-1

Морська торгівля в Північному Причорномор’ї. Збірка наукових статей. К., 2001
Морская торговля в Северном Причерноморье. Сборник научных статей. К., 2001
Амфоры Хиоса и ольвийско-хиосские торговые отношения, 6-17

Лейпунская Н.А.

Резюме
Широко відомо, що острів Хіос був одним з найбільших центрів метрополії, що виробляють і торгують. У сільському господарстві найважливішу роль відігравало вирощування винограду та виробництво надзвичайно популярного в античних центрах вина, хіоські ремісники виготовляли різноманітну кераміку - просту та їдальню розписну, металурги випускали високохудожні вироби, були знайомі з технічними досягненнями свого часу, зокрема, пайкою, широко була відома продукція ткачів та килимарів і т.д. Проте, особливу роль економіці острова грала виноторгівля, у своїй тарою для хіоського вина служили амфори своєрідної форми, які випускалися місцевими керамістами у великій кількості.

Необхідно відзначити, що з усіх іонійських центрів, які грали основну роль на ринках Ольвії в VI-V ст., практично тільки Хіос зберіг свою виноторгівлю в досить значному обсязі довше за інших, принаймні, аж до початку часу еллінізму.

Мова: російська

Download PDF

Цитування:
Лейпунская, Н.А. 2001. Амфоры Хиоса и ольвийско-хиосские торговые отношения. B: Паршина, Е.А. (ред.). Морская торговля в Северном Причерноморье. Сборник научных статей. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Товариство Археології та Антропології, с. 6-17. (Бібліотека VITA ANTIQUA).