VITA ANTIQUA

VITA ANTIQUA ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень
VITA ANTIQUA 16, 2025, Матеріальна спадщина давніх епох : підходи, контексти, інтерпретації

Дудник Діана¹
На краю різця : виготовлення та реутилізація різців у колекції Мізинської стоянки
¹Інституту археології Національної академії наук України
¹ORCID: 0000-0003-0855-3219

DOI:

АБСТРАКТ

Різці становлять найчисельнішу категорію знарядь у колекціях усіх епіграветських пам’яток басейну Середнього Дніпра. Домінуючою категорією майже на всіх стоянках є різці на тронкованих сколах (бокового типу). Попри це, технологія виготовлення та реутилізації цих знарядь залишається недостатньо вивченою. Представлена робота є результатом дослідження проведеного завдяки стипендіальній програми від Німецького археологічного інституту в рамках проекту «Documenting, Recording and Saving Ukrainian Archaeological Heritage».

Метою дослідження було виявлення технологічно значущих рис виготовлення різців, класифікація та з’ясування наявності та значення явища реутилізації серед колекції цілих виробів (858 екз.) Мізинської стоянки за 1954-1961 рр. розкопок. Для цього було застосовано метод attribute analysis, за допомогою якого вивчалися як якісні, так і кількісні параметри артефактів. Для класифікації було використано підхід апробований при дослідженні стоянки Бармаки (Чабай та ін. 2020, с. 115, табл. 5), поки що єдиної відомої аналогії Мізину.

Загалом, різці та пластинчасті сколи стоянки Мізин, як і Бармаки, мають більші розміри (Chabai, Dudnyk 2022, p. 47), аніж на стоянках Межиріч, Добранічівка та Семенівка 3 (Нужний, Шидловський, Лизун 2017, с. 46, рис. 16), що вірогідно пояснюється особливістю сировини. Найпоширенішим методом виготовлення різців у колекції Мізину є тронкування, виконане переважно за допомогою крутої дорсальної скалярної ретуші. Також, половині різців притаманне латеральне ретушування (здебільшого напів-круте дорсальне скалярне / маргінальне). Часто тронкування переходить у латеральну часткову чи безперервну ретуш. Співвідношення кількості різців до кількості ріжучих країв – 1:40, а ріжучих країв до негативів різцевих сколів – 1:50, що свідчить про високу інтенсивність використання цих знарядь.

Про інтенсивність експлуатації потенціалу заготовки свідчить і значна кількість різців, що мають більше одного різцевого краю, наявних серед усіх типів. Окрім того, поширеними є різці комбінованого типу, що вірогідно утворювалися ситуативно, виходячи з особливостей та потенціалу заготовки. Також на інтенсивність використання різців вказує переважання вторинних різцевих сколів на первинними.

Реутилізовані різці наявні серед усіх типів, представлені такими способами виготовлення як повторна тронкація, переорієнтація вісі заготовки, зміна типу різця та повторний злам заготовки. Аналіз метричних показників цілих звичайних та реутилізованих різців на тронкованих пластинах свідчить про те, що в процесі їх повторного використання довжина та ширина зменшувалася. Наявність підживлюючих сколів тронкації підтверджує факт повторного тронкування та використання різців.

Ключові слова: басейн Середнього Дніпра, епігравет, мізинська індустрія, крем’яний комплекс, різці, attribute analysis, технологія, типологія.

Мова: Англійська

ПДФ

Цитування:

Дудник Д.В. 2025. На краю різця : виготовлення та реутилізація різців у колекції Мізинської стоянки. VITA ANTIQUA, 15. Матеріальна спадщина давніх епох : підходи, контексти, інтерпретації.

Джерела:

Абрамова, З. А., Григорьева, Г. В. 1997. Верхнепалеолитическое поселение Юдиново. Выпуск 3. Санкт-Петербург: ИИМК РАН.

Величко, А. А., Грехова, Л. В., Грибченко, Ю. Н., Куренкова, Е. И. 1997. Первобытный человек в экстремальных условиях среды. Стоянка Елисеевичи. Москва: Институт географии РАН.

Величко, А. А., Грехова, Л. В., Губонина, З. П. 1977. Среда обитания первобытного человека Тимоновских стоянок. Москва: «Наука».

Воеводский, М. В. 1929. Тимоновская палеолитическая стоянка. Русский антропологический журнал, XVIII, (1-2), c. 59-70.

Воеводский, М. В. 1952. Палеолитическая стоянка Рабочий Ров (Чулатово ІІ). Ученые записки, 158, с. 101-132./p>

Воєводський, М. В. 1947. Кам’яні і кістяні вироби палеолітичної стоянки Чулатів І. Палеоліт і неоліт України, 1, с. 107-119.

Галич, Д. З. 1947. Палеолітична стоянка Чулатів 2 (Робочий Рів): короткий звіт про розкопки 1936 р. Палеоліт і неоліт України, 1, с. 149-154.

Гладилин, В. Н. 1976. Проблемы раннего палеолита Восточной Европы. Киев: «Наукова думка».

Григорьева, Г. В. 2008. О резцах верхнепалеолитического поселения Юдиново. В: Хлопачев, Г. А. (ред.). Хронология, периодизация и кросскультурные связи в каменном веке. Замятнинский сборник. Выпуск 1. Санкт-Петербург: Издательство «Наука», с. 83-90.

Дудник, Д. В. 2024. Методи нуклеусного розколювання мізинської індустрії епіграветського технокомплексу. Археологія, 3, с. 120-148. https://doi.org/10.15407/arheologia2024.03.121

Кононенко, О. М. 2018. Стоянка Радомишль I та її місце у верхньому палеоліті України. Дисертація к. і. н. Інститут археології Національної академії наук України.

Нужний, Д. Ю. 2015. Верхній палеоліт західної і північної України. Київ: видавець Олег Філюк.

Нужний, Д. Ю., Шидловський, П. С., Лизун, О. М. 2017. Семенівські верхньопалеолітичні стоянки в контексті епігравету Середнього Подніпров’я. Кам’яна доба України, 17-18, c. 16-47. https://doi.org/10.5281/zenodo.1268743

Хайкунова, Н. А. 1992. Резцы верхнепалеолитической стоянки Супонево (опыт классификации). Российская археология, 2, с. 123-135.

Чабай, В. П., Ступак, Д. В., Весельський, А. П., Дудник, Д. В. 2020. Стоянка Бармаки в контексті епігравету Середнього Подніпров’я. Археологія і давня історія України, 4 (37), с. 107-125. https://doi.org/10.37445/adiu.2020.04.08

Шидловский, П. С., Нужный, Д. Ю., Пеан, С. 2014. Производственный инвентарь участка культурного слоя на юг от первого межиричского жилища. Археологічний Альманах, 31, с. 50-67. https://doi.org/10.5281/zenodo.1195741

Шовкопляс, И. Г. 1965. Мезинская стоянка. Київ: Видавництво академії наук УРСР.

Chabai, V., Dudnyk, D. 2022. The Barmaky, level 2 Epigravettian assemblage: the core reduction strategies. Археологія і давня історія України, 4 (45), с. 33-57. https://doi.org/10.37445/adiu.2022.04.02

Chabai, V., Dudnyk, D., Pasda, K., Brandl, M. & Maier, A. 2022. Investigations at the Epigravettian site of Barmaky in Volhynia, north-west Ukraine: analyses and taxonomic reflections. Quartär, 69, p. 105-144. https://doi.org/10.7485/qu.2022.69.102375

Inizan, M.-L., Reduron-Ballinger, M., Roche H., Tixier, J. 1999. Technology and Terminology of Knapped Stone followed by a multilingual vocabulary (Arabic, English, French, German, Greek, Italian, Portuguese, Spanish). Préhistoire de la Pierre Taillée; 5. Nanterre: C.R.E.P.

McPherron, S. P., Dibble, H. L. 2002. Using Computers in Archaeology: A Practical Guide. New York: McGraw-Hill, pp. 127-148.

Movius, H. L., David, N. C., Bricker, H. M., Clay, R. B. 1968. The analysis of certain major classes of Upper Palaeolithic tools. Bulletin of the American School of Prehistoric Research, 26. Cambridge, Massachusetts: Peabody Museum, Harvard University.

Jöris, O. 2001. Der spätmittelpaläolithische Fundplatz Buhlen (Grabungen 1966-69). Stratigraphie, Steinartefakte und Fauna des Oberen Fundplatzes. Universitätsforschungen zur prähistorischen Archäologie, 73. Bonn: Dr. Rudolf Habelf GmbH.

Sonneville-Bordes, D. de, Perrot J. 1955. Lexique typologique du Paléolithique supérieur, Outillage lithique, III – Outils composites – Perçoirs. Bulletin de la Société préhistorique de France, 52 (1-2), pp. 76-79.