Без рубрики – VITA ANTIQUA

Andr09.12.202509.12.2025

VITA ANTIQUA ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень
VITA ANTIQUA 14, 2023, Матеріальна спадщина давніх епох : підходи, контексти, інтерпретації

Андрій Дубяга¹
Порівняльний аналіз поховальної обрядовості донецької та середньодонської катакомбних культур
¹Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
¹ORCID: 0000-0002-8143-4980
DOI:

АБСТРАКТ

На початку ХХІ століття класиком дослідження каткомбної культури доби середньої бронзи С.Н. Братченком була запропонована нова таксономічна одиниця – донецько-донська (донська) катакомбна культура, яка вбирала в себе власне донецьку, середньодонську та західноманичську катакомбні культури. На сьогодні серед науковців немає загальноприйнятого та зваженого підходу до диференціації археологічних культур, що значно ускладнює їхнє дослідження. Доволі часто у якості основного критерія для виокремлення культур науковці за основу приймають другорядні ознаки, що призводить до недоречного плюралізму в цьому питанні. Створити чітку систему диференціації катакомбних культур намагався С.Н. Братченко. Проте за життя дослідник не встиг повністю обґрунтувати висунуту ним теорію й узагальнити всі наявні матеріали. Це створило підґрунтя для несприйняття запропонованої таксономічної одиниці та виникнення низки дискусій щодо неї. Стаття є спробою аргументувати позицію класика на основі порівняльного аналізу поховального обряду донецької та середньодонської катакомбної культури, а саме таких її елементів як поза й орієнтація небіжчика. Отримані результати свідчать про якщо не тотожність основних елементів поховального обряду цих катакомбних культур, то принаймні про велику схожість. Відтак пропозиція, висунута С.Н. Братченком, підтверджується на рівні статистики. Тож уведення таксономічної одиниці «донецько-донська (донська)» катакомбна культура доречне та дотичне. Стаття не претендує на всебічне узагальнення, проте є черговою спробою обґрунтування ідей, висунутих класиком дослідження катакомбних старожитностей.

Ключові слова: С.Н. Братченко, доба средньої бронзи, катакомбна культура, донецька катакомбна культура, середньодонська катакомбна культура, поховальний обряд, таксономічна одиниця, донецько-донська (донська) катакомбна культура.

Мова: Українська

PDF

Цитування:

Дубяга, А. П. 2025. Порівняльний аналіз поховальної обрядовості донецької та середньодонської катакомбних культур. VITA ANTIQUA, 16. Матеріальна спадщина давніх епох : підходи, контексти, інтерпретації.

Джерела:

Берданосовка. Курганный могильник. Сборник научных статей. Ростов-на-Дону, 2012. С. 139-188.

Березуцкая Т.Ю. Среднедонская катакомбная культура и ее локальные варианты (по материалам погребальных памятников). Воронеж, 2003. 216 с.

Беспалый Е.И., Беспалый Г.Е. Курганный могильник Мухин. Аксайские древности. Ростов-на-Дону, 2002. 55с.

Братченко С.Н. Катакомбне «бароко» з овалами та петлями в системі орнаментації. МДАСУ, 2007. №8. С. 103-109.

Братченко С.Н. Олександрівські могили-кургани в долині Лугані. МДАСУ, 2008. №8. С. 134-217.

Братченко С.Н. Прадавня Слобожанщина: Сватівські могили-кургани ІІІ тис. до н.е. та майдани. Матеріали та дослідження з археології східної України, 2004. № 2. С. 65-190.

Братченко С.Н., Санжаров С.М. Рідкісні бронзові знаряддя з катакомб Сіверськодонеччини та Донщини (ІІІ тис. до н.е.). Луганськ: СНУ, 2001. 108 с.

Братченко С.Н. Нижнее Подонье в эпоху средней бронзы (Периодизация и хронология памятников). Киев, 1976. 254 с.

Глебов В.П., Гугуев Ю.К. III курганный могильник у Аксайского поворота. Труды археологического научно-исследовательского бюро. Том V. Ростов-на-Дону, 2019. С. 25-68.

Иванова С.В. Исторические реконструкции и археологические реалии (ямная культурно-историческая общность). Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету, 2004. № 18. С. 330-356.

Ильюков Л.С., Казаков Л.М. Курганы Миусского полуострова. Ростов-на-Дону, 1988. 168 с.

Ларенок П.А. Охранные раскопки кургана на территории базы производственного объединения «Красный металлист» в г.Ростов-на-Дону 1983 г. Материалы и исследования таганрогской археологической экспедиции. Ростов-на-Дону, 2000. 66 с.

Парусимов И.Н. Раскопки курганов могильника Поляково. Археологические записки. 2012. № 4. С. 185-210.

Полідович Ю.Б. Курган доби бронзи «Розкопана могила» поблизу м.Дружківка Донецької області. Археологічний альманах. 2011. № 25. С. 71- 155.

Синюк А.Т., Матвеев Ю.П. Среднедонская катакомбная культура эпохи бронзы (по данным курганных комплексов). Воронеж, 2007. 220с.

Смирнов А.М. Курганы и катакомбы эпохи бронзы на Северском Донце. Москва, 1996. 181 с.

Труды Новочеркасской археологической экспедиции. 2002. №6. 31 с.

Черных Е.А., Санжаров С.Н., Рындыч А.С., Дубровский П.С. Исследование курганов у пос. Шкляр на Северском Донце. МДАСУ. 2013. №12. С. 153-177.

Andr09.12.202509.12.2025

Сергій Пустовалов¹, Наталія Данилко²
Кургани 2-3 біля с. Володимирівка Скадовського району Херсонської області
¹Київський національний університет культури та местецтв
²Інситут археології НАН України
¹ORCID: 0000-0003-3026-6224
²ORCID: 0000-0002-4667-118X
DOI:

АБСТРАКТ

Стаття присвячена републікації матеріалів Червонопрапорної експедиції у Присивашші. Попередня публікація була здійснена 2018 року (Данимлко, Черних, 2018.). Републікація викликана тим, що загальна концепція періодизації доби бронзи на Україні , яку використала Л.А.Черних, застаріла і не враховує сучасні радіовуглецеві дати.. Більше того, вона намагається піддавати сумніву радіокарбонні датування, тоді як Європа вже давно користується результатами цого методу. Більше того, найважливіше поховання у згаданій публікаціїї подається без належного критичного аналізу, що призводить до викривлення реальної картини поховання. У статті Данилко, Черних матеріал розкопок належить Н.М.Данилко, тоді як інтерпретація Л.А.Черних. В зазначеній статті детально розглядається кераміка, інші джерелознавчі питання, проте жодного слова не говориться про соціальний стан похованих людей. Сказане вимагає знов повернутися до цих пам’яток. Розглядаються 25 поховань від обряду та матеріальної культури доби бронзи Присивашшя.

Ключові слова: кургани, поховання, доба бронзи, ямнa культура, катакомбна культура, зрубна культура, кіммерійська культура, розкопки, соціальна стратифікація.

Мова: Українська

PDF

Цитування:

Данилко, Н. М, Пустовалов, С. Ж. 2025. Кургани 2-3 біля с. Володимирівка Скадовського району Херсонської області. VITA ANTIQUA, 16. Матеріальна спадщина давніх епох : підходи, контексти, інтерпретації.

Джерела:

Бессонова С.С., Черных Л.А., Куприй С.А. 1984. Курганы у с. Филатовка.

Курганы Степного Крыма. – Киев: Наукова думка с. 41–68.

Болтрик Ю.В. 1987 г. Раскопки курганов на Мелитопольщине. Археологические открытия в 1985 г. – Москва: Наука 306 – 307.

Вязьмітіна В.О., Іллінська В.А., Покровська О.Ф., Тереножкін О.І.,Ковпаненко Г.Т. 1960. Кургани біля с. Новопилипівки та радгоспу“Аккермень”. Археологічні пам’ятки VIII, Академія наук УкраїнськоїРСР. 22 – 135.

Довженко, Н.Д., Ричков, Н.А. 1988. К проблеме социальной стратификацииплемен ямной культурно-исторической общности. Новые памятники ямной культуры степной зоны Украины. Киев, Наукова Думка 27 – 40.

Евдокимов, Г.Л., Данилко, Н.М. 1989. Отчет о работе Краснознаменской экспедиции за 1989 год. Науковий архів Інституту археології НАН України, інв. № 1989/24.

Ковпаненко Г.Т. 1967. Курганы в Чаплинском районе Херсонской области// Памятники эпохи бронзы юга Европейской части СССР. – Лесков А. М., Мерперт Н. Я. (ред.) Киев: Наукова думка 33- 43

Ковпаненко, Г. Т., Качалова, Н. К.Шарафутдинова, И. Н. 1967. Курганы с. Новочерноморье Херсонской области. Памятники эпохи бронзы юга Европейской части СССР. Лесков А. М., Мерперт Н. Я. (ред.). Киев: Наукова думка 60-81.

Корпусова В.Н., Ляшко С.Н. 1990. Катакомбное погребение с пшеницей в Крыму. Советская археология №3 166-175.

Кореневский С.Н. 1978. О металлических ножах ямной, полтавкинской и катакомбной культур. Советская археология №2 33-48.

Крылова Л.П., Кубышев А.И., Яековенко Э.В. 1967. Курганы у с. Красное// Памятники эпохи бронзы юга Европейской части СССР. Лесков А. М., Мерперт Н. Я. (ред.). Киев: Наукова думка 53-59.

Кубышев, А. И. 1980. Работы Херсонской экспедиции. Археологические открытия в 1979 г. Москва: Наука 292-294.

Кубышев, А. И. 1981. Раскопки курганов в Присивашье. Археологические открытия в 1980 г М.: Наука, 270.

Михайлов, Б. Д. 1982. Курган эпохи бронзы вблизи Каменной Могилы. Советская археология, 4, 150-156.

Нечитайло, А. Л., Бунятян, Е. П. Курганная группа у с. Чкалово. 1984. Курганы Степного Крыма. Корпусова В. И. (ред.). Киев: Наукова думка 6-40.

Отрощенко В.В. 1993. “Жреческие” комплексы в системе погребений срубной общности. Археологічні та історичні дослідження Херсонщини. Херсон с. 17-31.

Пустовалов С.Ж. 1992. Этническая структура катакомбного населения Северного Причерноморья. Киев, Наукова думка.

Пустовалов С.Ж.Кубишев А.І. Модельовані черепи інгульської культури з пониззя р. Молочної. Наукові Записки На УКМА. – Т. 20-21. Теорія та історія культури. – К., 2002. – С. 53 – 65.

Пустовалов, С.Ж. 2005. Соціальний лад катакомбного суспільства Північного Причорномор я. Київ, Шлях.

Пустовалов С.Ж. Обряди переходу і катакомбний поховальний риуал Наукові Записки На УКМА. Теорія та історія культури. – К., 2006. – Т.49. – С.62-67.

Черненко, Е. В., Яковенко, Э. В., Корпусова, В. Н. 1967. Раскопки в окрестностях г. Скадовска. Памятники эпохи бронзы юга Европейской части СССР. Киев: Наукова думка 20-32.

Черных Л.А., Данилко Н.М. Курганы эпохи бронзы у с. Владимировка на Херсонщине. Донецький археологічний сбірник. 2018. Вип.21. С. 95-154.

Черняков И.Т. Никитин В.И. 1984. Бандуркинский клад бронзового века Советская археология №2. 134- 145.

.Шапошникова, О. Г., Ребедайло, Г. П. 1977. Курганная группа у с. Новорозановка. Древности Поингулья. К. 66-78.

Шапошникова, О. Г., Бочкарев, В. С. Шарафутдинова, И. Н. 1977. О

памятниках эпохи меди-бронзы в бассейне р.Ингула. Древности Поингулья. К. 7-36.

Шапошникова, О.Г. 1987. Эпоха раннего металла в степной полосе Украины. Древнейшие скотоводы степей юга Украины. Киев:Наукова Думка 3 - 16.

Шапошникова, О. Г. 1980. Курган у с.Софиевка. Археологические памятники Поингулья. Киев: Наукова думка 13-145.

Шапошникова, О. Г., Шарафутдинова, И. Н., Фоменко, В. Н., Довженко, Н. Д. 1980. Некоторые итоги изучения погребальных памятников эпохи меди-бронзы на р. Ингул. Археологические памятники Поингулья. Киев: Наукова думка 5-17.

Шапошникова, О. Г, Фоменко В.Н., Довженко, Н. Д. 1986. Ямная культурно-историческая область (Южно-бугский вариант). Киев: Наукова думка.

Щепинский, А. А., Черепанова, Е. Н. 1969. Северное Присивашье в V-I тыс. до нашей эры. Ин-т археологии. Министерство культуры УССР. Крымский краеведческий музей. Симферополь: Крым.

Andr09.12.202509.12.2025

Геннадій Євдокимов, Наталія Данилко¹, Сергій Пустовалов²
Археологічні дослідження Краснознаменської еекспедиції. Кургани біля с. Миролюбівка (Радянське)
¹Інситут археології НАН України
²Київський національний університет культури та местецтв
¹ORCID: 0000-0002-4667-118X
²ORCID: 0000-0003-3026-6224
DOI:

АБСТРАКТ

Стаття присвячена публікації матеріалів розкопок Краснознаменської експедиції у Білозерському районі Херсонської області біля с. Миролюбівка (колишнє Радянське). Загалом представлені матеріали 40 поховань. З них 21 поховання ямної спільності; 11 поховань інгульської катакомбної культури; 6 багатоваликової культури; 1 скіфське поховання та 1 ногайське поховання. Серед ямних поховань представлені могили рядового населення, можливо нижніх шарів родоплемінної верхівки (поховання з перекриттям стелами). Катакомбні поховання представлені лише інгульськими могилами. Здебільшого це рядові катакомби. Багатоваликові поховання відносяться до дніпро-дністровського степового варіанту й утворюють компактну групу в 2 кургані.

Ключові слова: доба енеоліту-бронзи, розкопки, ямна культура, інгульська культура, культура багатоваликової орнаментації.

Мова: Українська

PDF

Цитування:

Євдокимов, Г. Л., Данилко, Н. М, Пустовалов, С. Ж. 2025. Археологічні дослідження Краснознаменської еекспедиції. Кургани біля с. Миролюбівка (Радянське). VITA ANTIQUA, 16. Матеріальна спадщина давніх епох : підходи, контексти, інтерпретації.

Джерела:

Бессонова С.С., Черных Л.А., Куприй С.А. 1984. Курганы у с. Филатовка.

Курганы Степного Крыма. – Киев: Наукова думка с. 41–68.

Ковпаненко Г.Т. 1967. Курганы в Чаплинском районе Херсонской области// Памятники эпохи бронзы юга Европейской части СССР. – Лесков А.

М., Мерперт Н. Я. (ред.) Киев: Наукова думка 33- 43

Корпусова В.Н., Ляшко С.Н. 1990. Катакомбное погребение с пшеницей в Крыму. Советская археология №3 166-175.

Кубышев, А. И. 1980. Работы Херсонской экспедиции. Археологические открытия в 1979 г. Москва: Наука 292-294.

Кубышев, А. И. 1981. Раскопки курганов в Присивашье. Археологические открытия в 1980 г М.: Наука, 270.

Михайлов, Б. Д. 1982. Курган эпохи бронзы вблизи Каменной Могилы. Советская археология, 4, 150-156.

Пустовалов, С.Ж. 2005. Соціальний лад катакомбного суспільства Північного Причорномор я. Київ, Шлях.

Черняков И.Т. Никитин В.И. 1984. Бандуркинский клад бронзового века Советская археология №2. 134- 145.

Шапошникова, О. Г., Ребедайло, Г. П. 1977. Курганная группа у с. Новорозановка. Древности Поингулья. К. 66-78.

Шапошникова, О. Г., Бочкарев, В. С. Шарафутдинова, И. Н. 1977. О памятниках эпохи меди-бронзы в бассейне р. Ингула. Древности Поингулья. К. 7-36.

Шапошникова, О. Г. 1980. Курган у с.Софиевка. Археологические памятники Поингулья. Киев: Наукова думка 13-145.

Andr08.12.202509.12.2025

Іван Прудько¹
Сіро-глиняна амфора зі скарбом дельфінчиків з Ольвії: нове надходження до фондів Археологічного музею Київського національного університету імені Тараса Шевченка
¹Київський національний університет імені Тараса Шевченка
¹ORCID: 0009-0005-0833-3437

DOI:

АБСТРАКТ

Стаття вводить до наукового обігу нове надходження до фондів Археологічного музею КНУ — сіро-глиняну амфору з монетним скарбом дельфінів, випадково виявленим у хорі античної Ольвії. Незважаючи на втрату більшої частини комплексу та відсутність археологічного контексту через діяльність «пошуківців», автор подає докладний опис збережених предметів — амфори та восьми бронзових литих зливків у формі «дельфінів». Окреслено морфологічні особливості посудини й монет, наведено їхні обміри та запропоновано відповідні аналогії. У статті підкреслено наукову значущість комплексу та водночас продемонстровано проблеми, що виникають під час опрацювання незаконно вилучених старожитностей, які без належної фіксації контексту значною мірою втрачають свій інформаційний потенціал.

Ключові слова: античність, Ольвія, скарб, нумізматика, ольвійський дельфін.

Мова: Українська

PDF

Цитування:

Прудько, І. В. 2025. Сіро-глиняна амфора зі скарбом дельфінчиків з Ольвії: нове надходження до фондів Археологічного музею Київського національного університету імені Тараса Шевченка VITA ANTIQUA, 16. Матеріальна спадщина давніх епох : підходи, контексти, інтерпретації.

Джерела:

Факти. Золотий меч і амфора: на Запоріжжі знайшли поховання скіфського воїна [online]. Режим доступу: https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20190927-zolotyj-mech-i-amfora-na-zaporizhzhi-znajshly-pohovannya-skifskogo-voyina/

Анохин В. А. Античные монеты Северного Причерноморья. Киев: Стилос, 2011. 328 с.

Чистов Д. Е., Ильина Ю. И., Еремеева А. А., Щербакова О. Е. 2020. Материалы Березанской (Нижнебугской) античной археологической экспедиции. Т. 3: Берзанское поселение в исследованиях 2010–2014 годов. СПб.: Изд-во Гос. Эрмитажа, 436 с. (C. 41; 314)

Скуднова В. М. 1988. Архаический некрополь Ольвии. Л.: Искусство, 184 с.

061 – сайт міста Запоріжжя. 2019. Запорожские археологи нашли золотой меч и уникальную амфору, - ФОТОРЕПОРТАЖ [online]. Режим доступу: https://www.061.ua/news/2524688/zaporozskie-arheologi-nasli-zolotoj-mec-i-unikalnuu-amforu-fotoreportaz

Andr08.12.202509.12.2025

Надія Кравченко¹
Мисливство у музейних експозиціях німецької Саксонії: пам’ятки матеріальної культури, твори мистецтва, природоохоронний контекст
¹Національний військово-історичний музей України
¹ORCID: 0000-0001-9739-4859

DOI:

АБСТРАКТ

Стаття присвячена тематиці експонування пам’яток мисливської культури у музеях Саксонії, змінам концептуального підґрунтя у створенні таких експозицій. Екологічна риторика зумовила еволюцію образу мисливства у музейній галузі. Зібрання різноманітних цінностей, зброї та мисливських трофеїв мало свідчити не про домінування людини над навколишнім середовищем, а про один з різновидів її взаємодії з ним. Саме тому такі музеї перетворились в освітні осередки, де окрім знайомства із пам’ятками мисливської культури можна дізнатись більше про спосіб життя диких тварин, антропогенний вплив на зміну ландшафтів і т.д. У тих музеях, що спеціалізуються зокрема на експонуванні предметів декоративного мистецтва, представлені до огляду найбільш цінні експонати та подекуди невеличкі шкіци з їх історії. Натомість в установах, де створені мисливські експозиції, історія мисливства представлена більш різнобічно присутня вагома освітня складова, а також більше експериментують з новітніми технологіями.

Ключові слова: мисливство, музеї, Німеччина, Саксонія, мистецтво, зброя, мейсенська порцеляна, XVI-XVIІI століття.

Мова: Українська

PDF

Цитування:

Кравченко, Н. В. 2025. Мисливство у музейних експозиціях німецької Саксонії: пам’ятки матеріальної культури, твори мистецтва, природоохоронний контекст. VITA ANTIQUA, 16. Матеріальна спадщина давніх епох : підходи, контексти, інтерпретації.

Джерела:

Кравченко Н. 2021. Мисливство в експозиціях українських музеїв: історія та сучасність. Науковий вісник Національного музею історії України. Матеріали щорічної наукової конференції Національного музею історії України (2020 р.): статті, публікації, повідомлення, 7, с. 208-217.

Delang, S. 2008. Schloss Hartenfels in Torgau. Leipzig: Ed. Leipzig.

Giermann, R. 1993. Die Geweihsammlung Augusts des Starken im Schloß Moritzburg. Moritzburg: Schloß Moritzburg.

Giermann R. 1999. Sehnsucht nach Arkadien : die Monumentalmalereien August des Starken im Schloss Moritzburg. Dresden: Druckhaus.

Giermann R. 2009. Meissener Porzellan im Schloss Moritzburg : vom Heiligen Hubertus und einem Tête-à-Tête. Dresden: Sandstein.

Kirsten M. 1999. Schloß Augustusburg. München [u.a.]: Dt. Kunstverlag.

Kunze J. 2019. König Albert und das Alte Jagdschloss zu Wermsdorf. Beucha; Markkleeberg: Sax-Verlag.

Meltzer, G. 2018. Lauenstein - eine Bergstadt mit Geschichte : ein Begleitheft zum Historischen Pfad durch Lauenstein und gleichzeitig der Versuch einer kurzgefassten Chronik der ehemaligen Bergstadt. [Altenberg]: Im Eigenverlag des Osterzgebirgsmuseums Schloss Lauenstein.

Pietsch U. [hrsg.]. 2005. Porzellan Parforce : jagdliches Meißner Porzellan des Jahrhunderts. München: Hirmer.

Pietsch U. [hrsg.]. 2010. Triumph of the Blue Swords : Meissen porcelain for aristocracy and bourgeoisie 1710 – 1815. Leipzig: Seemann Henschel.

Reiterer E. M. 1995. Tradition ist geerbte Vernunft (Jagdgeschichte für alle). In: Łowiectwo w tradycji i kulturze : międzynarodowe sympozjum, Pułtusk'94 = La chasse dans la tradition et la culture = Die Jagd in der Tradition und Kultur. Warszawa : Łowiec Polski.

Roth H. 1992. Vom Jagen. Moritzburg: Museum Schloß Moritzburg.

Schöbel J., Schaal D. 1987. Historisches Museum. Dresden: Staatliche Kunstsammlungen Dresden.

Syndram D. [hrsg]. 2013. Die königliche Jagdresidenz Hubertusburg und der Frieden von 1763. [Dresden]: Ed. Sächsische Zeitung.

Säuberlich E. (Bearb.). 2006. 800 Jahre Wermsdorf [1. Aufl.]. Beucha: Sax-Verlag.

Willkomm H.-D. [Verf.]. 2020. Jagdschlösser im Osten Deutschlands : Mecklenburg-Vorpommern, Brandenburg/Berlin, Sachsen-Anhalt, Sachsen und Thüringen ; ein Reiseführer. Grevesmühlen: NWM-Verlag.

Wittwer, S. 2000. Ein königlicher Tiergarten : Tiere aus Meißner Porzellan. Zwolle: Waanders.

Andr13.11.202508.12.2025

Анна Радченоко¹, Симон Радченко ²
Археологія на папері: наукові фахові видання в Україні та що з ними (не) відбувається
¹Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
²Археологічний музей, Університет Ставангера
¹ORCID: 0000-0002-0276-6398
²ORCID: 0000-0003-2970-5373

DOI:

АБСТРАКТ

У статті розглядаються три найрейтинговіші періодичні видавництва, що займаються археологічним контентом України — «Археологія», «Археологія та рання історія України» та EMINAK. Зосереджуючись на академічних статтях як основному способі представлення результатів досліджень, вона пропонує наукометричне дослідження цих періодичних видань для вивчення процесів в українській археології в тій мірі, в якій вони виражені в публікаціях. У статті наукометричні дослідження розглядаються як надійний спосіб виявлення внутрішніх та зовнішніх тенденцій журналу та порівняння їх з аналогіями у закордонних видавництвах, простежуючи напрямки майбутньої модифікації та розвитку.

Ми застосували традиційні та самостійно розроблені інструменти для проведення послідовного дослідження українських журналів, виявляючи тенденції та підходи в авторстві, тематичному виборі та креативності назв опублікованих статей. Ці методи показали узгодженість та цікавість досліджень на основі матеріалів та публікацій матеріалів українських журналів, особливо порівняно з європейськими. Більше того, порівняно низький рівень креативності назв підкреслює недостатню теоретизацію даних та усталену традицію зосередження на емпіричній роботі, а не на інтерпретаційній публікації. На відміну від європейської моделі письма, українські автори дотримуються фіксаційного підходу до подання матеріалу замість аналітичного та синтетичного. Крім того, метадані часто підбираються таким чином, щоб виключити зовнішніх читачів, а не включити їх, як це прагнуть зробити європейські вчені.

У цій статті з'ясовується зв'язок між таким рівнем розвитку, низькою кількістю теоретичних та методологічних досліджень в Україні та відносно низькою актуальністю наукових статей, опублікованих українськими археологами у вітчизняних періодичних виданнях. Ми вважаємо, що відсутність послідовної та ретельної теоретичної роботи впливає на загальний рівень наукових публікацій в українській археології та призводить до збільшення тематичного та методологічного розриву між українською та європейською археологією. Більше того, на нашу думку, це є симптомом соціальної необізнаності та пасивності української археології як дисципліни, що може призвести до серйозного емпіризму та проблем для цієї галузі найближчим часом. У заключній частині статті ми пропонуємо деякі загальні роздуми з цього питання та поради щодо того, як українські археологічні академічні журнали можуть сприяти подоланню поточної кризи.

Ключові слова: наукометричний аналіз, бібліометрія, науковий фаховий журнал, цитування, частотність слів, наукова теорія, археологія.

Мова: Українська

PDF

Цитування:

Радченко, А.І., Радченко, С.Б. 2025. Археологія на папер: наукові фахові видання в Україні та що з ними (не) відбувається. VITA ANTIQUA, 16. Матеріальна спадщина давніх епох : підходи, контексти, інтерпретації.

Джерела:

Бібліометрія: Лейденський маніфест для наукометрії (2017). Філософська думка, 6, с. 93-98.

Велентейчик, Т.М., Радченко, А.І., Мриглод, О.І. 2023. Наукометричне дослідження журналу «Наука та наукознавство»: до 30-річчя видання. Наука та наукознавстсво, 3 (121), с. 5-40. https://doi.org/10.15407/sofs2023.03.005

Залізняк, Л.Л. 2019. Українська археологія: стан і перспективи (суб’єктивне враження про об’єктивний стан). АДІУ, 4. c. 388-395.

Котляревський, Я.В., Радченко, А.І., Мельников, О.В., Семенюк, Е.П. 2018. Про стратегічні пріоритети вимірювання публікаційної та видавничої активності в науковій діяльності. Наука та інновації, 14 (5), с. 5-18. https://doi.org/10.15407/scin14.05.005

Мінаков, М.А., Радченко, С.Б. 2024. Структура археологічного знання та поняття археологічної культури: пропозиції до перегляду в перспективі акторно-мережевої теорії. Археологія, 4. с. 104-124. https://doi.org/10.15407/arheologia2024.04.104

Палиенко, С.В. 2016. В.Ф. Генинг и формирование киевского центра теоретической археологии. Краткие сообщения Института археологии 242, с. 232-243.

Радченко А., Радченко С. 2025. «Археологія» України: креативність, монополізація та наукометричний аналіз. Археологія. (у друці).

Радченко С., Радченко А. 2024. Археологія на папері: наукові фахові видання в Україні та що з ними (не) відбувається. Тез. доп. Міжнар. наук. конф. «Археологія, музеєзнавство та пам'яткознавство в системі освіти та науки» (3-4 жовтня 20204 р., Київ, Україна), c. 42. https://doi.org/10.5281/zenodo.14203344

Радченко, А.І. 2018. “Записки Українського мінералогічного товариства”: історія і перспективи. Записки українського мінералогічного товариства, 15, с. 19-28.

Радченко, А.І., Коваль, Н.В. 2018. Як оцінити широту аудиторії наукового періодичного видання? Вісник НАН України, 9, с. 73-82. https://doi.org/10.15407/visn2018.09.073.

Радченко, А.І., Коваль, Н.В. 2019. Монополізованість періодики НАН України хіміко-біологічного спрямування. Вісник НАН України, 10, с. 63-69. https://doi.org/10.15407/visn2019.10.063

Радченко, А.І., Коваль, Н.В. 2020. Періодичні видання НАН України з фізико-технічних і математичних наук: рівень монополізованості. Вісник НАН України, 11, с. 63-69. https://doi.org/10.15407/visn2020.11.051

Радченко, А.І., Мриглод, О.І. 2019. “Мінералогічний журнал”: 40 років історії, Мінералогічний журнал, 41 (1), с. 3-14. https://doi.org/10.15407/mineraljournal.41.01.003

González-Ruibal, A., ed., 2013. Reclaiming archaeology. Beyond the tropes of modernity. London: Routledge, 392 p. https://doi.org/10.4324/9780203068632

Greenberg, R., Hamilakis, Y., 2023. Archaeology, coloniality and modernity: a response. Forum Kritische Archäologie, 12, p. 148-153. https://doi.org/10.17169/refubium-41380

Hicks, Diana; Wouters, Paul; Waltman, Ludo; de Rijcke, Sarah; Rafols, Ismael. 2015. Bibliometrics: The Leiden Manifesto for research metrics. Nature, 520 (7548), p. 429-431. https://doi.org/10.1038/520429a

Radchenko, S. 2024. Are We Metamodern? The Structure of Today’s Archaeology from the Perspective of Cultural Studies. Norwegian Archaeological Review, 57 (2), p. 145-162. https://doi.org/10.1080/00293652.2025.2452292

Radchenko, S., Radchenko, A. 2024. Ukrainian archaeological theory outside of the garden wall. Presentation at the Nordic TAG 2024 Conference, Turku, March 6—8, 2024. URL: https://sites.utu.fi/nordictag2024/wp-content/uploads/sites/1259/2024/03/NordicTAG-2024-Abstract-book-UPDATED.pdf

Andr13.11.202513.11.2025

VITA ANTIQUA ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень
VITA ANTIQUA 16, 2025, Матеріальна спадщина давніх епох : підходи, контексти, інтерпретації

Ярослав Володарець-Урбанович¹
Прикраси раннього середньовіччя із зібрання Херсонського обласного краєзнавчого музею: вкрадена спадщина
¹Інституту археології Національної академії наук України, Київський національний університет імені Тараса Шевченко
¹ORCID: 0000-0003-1560-3608

DOI:

АБСТРАКТ

У фондах та експозиції Херсонського обласного краєзнавчого музею зберігалася серія прикрас епохи раннього середньовіччя. Всі ці знахідки у різні роки поступили до зібрання музею. Із цими матеріалами вдалося ознайомитися в 2018 та 2019 рр. Частина була опублікована майже одразу, інші згодом — впродовж 2024 р. Робота над опрацюванням частини колекції була зупинена світовою пандемією Covid-2019. А 24 лютого 2022 р. розпочалося повномасштабне вторгнення військ рф, в тому числі на півдні України, із окупацією м. Херсон. В листопаді 2022 р. під час пограбування російськими окупантами Херсонського обласного краєзнавчого музею низка знахідок (в тому числі прикраси раннього середньовіччя) була вивезена в невідомому напрямку. Їх подальша доля невідома.

Усі знахідки можна поділити на чотири групи за етнокультурною належністю та загальним датуванням.

Перша група представлена антропоморфною підвіскою чорноморсько-кавказького кола IV—VII ст. із Олешківських пісків. Вона поступила до колекції В. І. Гошкевича (засновника та фундатора музею) ще в 1900 чи 1905 р.

Друга група представлена знахідками деталей ремінних прикрас «геральдичного» стилю (друга половина VI—VII ст.). Це знахідки із трьох пунктів — Новоолексіївка, Новочорномор’я та Каланчак. Загалом 12 знахідок. Вони поступили до музею завдяки роботам І. Д. Ратнера (співробітника-археолога музею).

Третя група — представлена ранньовізантійською суцільнолитою пряжкою кола «Сиракузи» VII ст. із с. Геройське. Ця знахідка також потрапила до збірки установи завдяки І. Д. Ратнеру.

І останню групу являють собою прикраси слов’янського кола. Так, у 2017 р. до музею було передано 21 знахідку із Правих Солонців — речі, характерні для дніпровських скарбів кола Мартинівки.

Метою даної роботи є зібрання максимально повної інформації про ті знахідки, які вдалося опрацювати і дані про які можуть бути втрачені. Слід сподіватися, що привернення уваги світової громадськості та робота відповідних служб зможуть повернути вкрадену впродовж повномасштабного вторгнення спадщину України, в тому числі із зібрання Херсонського обласного краєзнавчого музею.

Ключові слова: Херсонський обласний краєзнавчий музей, раннє середньовіччя, слов’яни, кочовики, прикраси.

Мова: Українська

ПДФ

Цитування:

Володарець-Урбанович Я.В. 2025. Прикраси раннього середньовіччя із зібрання Херсонського обласного краєзнавчого музею: вкрадена спадщина. VITA ANTIQUA, 15. Матеріальна спадщина давніх епох : підходи, контексти, інтерпретації.

Джерела:

Айбабин, А. И. 1990. Хронология могильников Крыма позднеримского и раннесредневекового времени. Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии, I, с. 3-86, 175-241.

Веймарн, Е. В., Айбабин, А. И. 1993. Скалистинский могильник. Киев: Наукова думка.

Володарець-Урбанович, Я. В. 2014. Пронизки епохи раннього середньовіччя зі слов’янських пам’яток півдня Східної Європи. Археологія і давня історія України, 2 (13), с. 35-49.

Володарець-Урбанович, Я. В. 2024. Візантійська пряжка типу «Сиракузи» із Геройського як маркер культурних контактів. Сходознавство, 94, с. 3-28. https://doi.org/10.15407/skhodoznavstvo2024.94.003.

Володарець-Урбанович, Я. В. 2025. Знахідки деталей ремінних оздоб «геральдичного» стиля раннього середньовіччя із колекції Херсонського обласного краєзнавчого музею. Археологія, 3, с. 52-63. https://doi.org/10.15407/archaeologyua2025.03.052.

Володарец-Урбанович, Я. В., Ганощенко, В. В. 2020. Антропоморфная подвеска из собрания Херсонского областного краеведческого музея. Приноси към Българската археология, Х, с. 5-22.

Гавритухин, И. О. 1996a. Детали ременной гарнитуры. В: Гавритухин, И. О., Обломский, А. М. Гапоновский клад и его культурно-исторический контекст. Раннеславянский мир, 3. Москва, с. 22-36.

Гавритухин, И. О. 1996b. Датировка днепровских кладов первой группы методом синхронизации с древностями других территорий. В: Гавритухин, И. О., Обломский, А. М. (ред.). Гапоновский клад и его культурно-исторический контекст. Раннеславянский мир, 3. Москва, с. 58-95.

Гавритухин, И. О. 1999. В-образные пряжки, изготовленные вместе с щитовидной обоймой. В: Иванов, А. Г. (ред.). Пермский мир в раннем средневековье. Archaeologia Permica, I. Ижевск: Удмуртский ин-т истории, яз. и лит. УрО РАН, с. 160-209.

Гавритухин, И. О. 2001. Эволюция восточноевропейских псевдопряжек. В: Сташенков, Д. А. (ред.). Культуры Евразийских степей второй половины I тысячелетия н. э. 2. Самара, с. 31-86.

Гавритухин, И. О. 2004. Среднеднепровские ингумации второй половины V—VI в. В: Горюнова, В. М., Щеглова, О. А. (ред.). Культурные трансформации и взаимовлияния в Днепровском регионе на исходе римского времени и в раннем Средневековье. Санкт-Петербург: Петербургское востоковедение, с. 208-220.

Гавритухин, И. О., Обломский, А. М. 1996. Днепровское Левобережье на заре средневековья: динамика историко-культурных процессов и клады. В: Гавритухин, И. О., Обломский, А. М. Гапоновский клад и его культурно-исторический контекст. Раннеславянский мир, 3. Москва, с. 140-148.

Ганощенко, В. В., Володарець-Урбанович, Я. В. 2019. Скарб кола Мартинівки з Правих Солонців Херсонської області. Археологія та давня історія України, 32 (3), с. 126-150.

Даскалов, М. 2012. Колани и коланни украси от VI—VII век (от днешна България и съседните земи). София: Craft House Bulgaria, 2012.

Дзнеладзе, О. 2024. Ювелірні прикраси, вкрадені з Херсонського обласного краєзнавчого музею. Археологія і давня історія України, 2 (51), с. 263-273. https://doi.org/10.37445/adiu.2024.02.16.

Засецкая, И. П., Казанский, М. М., Ахмедов, И. Р., Минасян, Р. С. 2007. Морской Чулек. Погребения знати из Приазовья и их место в истории племен Северного Причерноморья в постгуннскую эпоху. Санкт-Петербург: Издательство Государственного Эрмитажа.

Казанский, М. М. 2014. Археологическая ситуация в Среднем Поднепровье в VII в. В: Обломский, А. М. (ред.). Проблемы взаимодействия населения Восточной Европы в эпоху Великого переселения народов. Раннеславянский мир, 15. Москва, с. 138-177.

Казанский, М. М. 2020. Древности степных кочевников постгунского времени (середина V — середина VI в.) в Восточной Европе. Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии, XXV, с. 90-167.

Ковалевская, В. Б. 1979. Поясные наборы Евразии IV—IX вв. Пряжки. Свод археологических источников, Е1-02. Москва: Наука.

Ковалевская, В. Б. 1983. Антропоморфные амулеты VI—IX вв. на Северном Кавказе. Краткие сообщения Института археологии, 176, с. 43-50.

Ковалевская, В. Б. 2000. Компьютерная обработка массового археологического материала из раннесредневековых памятников Евразии. Пущино: ОНТИ ПНЦ РАН.

Комар, А. В. 2006. Перещепинский комплекс в контексте основных проблем истории и культуры кочевников Восточной Европы VII — начала VIII в. Степи Европы в эпоху средневековья, 5: Хазарское время, с. 7-244, 413-432.

Комар, А. В. 2013. Кочевники восточноевропейских степей второй половины VI — первой половины VIII в. В: Досымбаева, А., Жолдасбеков, М. (ред.). Западный Тюркский каганат. Атлас. Астана: «Service Press», с. 671-821.

Костенко, А. 2019. Ізраїль Ратнер. Живе слово часові непідвладне. Херсон.

Мусійко, В. В. 2023. Передмова. В: Гончарова, О. С. (ред.). Ненаукові записки: спогади співробітників Херсонського обласного краєзнавчого музею про окупацію міста. Миколаїв, с. 4-8.

Обломский, А. М., Родинкова, В. Е. 2014. Этнокультурный перелом в Поднепровье в VII в. н. э. Хронология событий. Краткие сообщения Института археологии, 235, с. 381-404.

Ратнер, І. Д. 1984. Довідник з археології України. Херсонська область. Київ: Наукова думка.

Ратнер, И. Д., Костюк, Л. И. 1989. Древности Херсонщины. Симферополь: Таврия.

Рашев, Р. 2000. Прабългарите през V—VII век. В. Търново: Faber.

Родинкова, В. Е. 2003. Культурные связи населения Среднего Поднепровья в VII в. (по материалам женского убора). Диссертация к. и. н.

Родинкова, В. Е. 2012. Новая находка византийского серебряного сосуда с клеймом в Восточной Европе. Российская археология, 4, с. 151-158.

Родинкова, В. Е., Седин, А. А. 2004. Браслеты Никодимовского городища. В: Макаров, Н. А., Чернецов, А. В., Лопатин, Н. В. (ред.). Восточная Европа в Средневековье: К 80-летию Валентина Васильевича Седова. Москва: Наука, с. 234-246.

Сікоза, Д., Дзнеладзе, О., Симоненко, О. 2025. Дачі — комплекс доби Великого Переселення Народів з Херсонщини. Археологія і давня історія України, 54 (2), с. 154—160. https://doi.org/10.37445/adiu.2025.02.10.

Скиба, А. В. 2016. Поясні набори геральдичного стилю у слов’ян. Київ: Інститут археології НАНУ.

Скиба, А. В., Хардаєв, В. М. 2017. Поясні гарнітури з кочівницьких комплексів в колекції Музею історичних коштовностей України (філіалу Національного музею історії України). В: Скиба, А. В., Горбаненко, С. А. (ред.). Європейська археологія І тисячоліття н. е.: Збірник наукових праць на честь Ліани Василівни Вакуленко. Київ, с. 221-236.

Трайкова, Л. А. 2017. Коланът южно от долен Дунав — края на ІІІ — началото на VІІ в. София.

Шелов, Д. Б. 1984. Антропоморфный амулет из Танаиса. В: Мелюкова, А. И., Мошкова, М. Г., Петренко, В. Г. (ред.). Древности Евразии в скифо-сарматское время. Сборник статей. Москва: Наука, с. 241-246.

Schulze-Dörrlamm, M. 2002. Byzantinische Gürtelschnallen und Gürtelbeschläge im Römisch-Germanischen Zentralmuseum. I: Die Schnallen ohne Beschläg, mit Laschenbeschläg und mit festem Beschläg des 5.—7. Jahrhunderts. Kataloge Vor- und frühgeschichtlicher Altertümer, 30. Mainz.

Andr06.11.202506.11.2025

Софія Сивук¹
Римський металевий посуд в черняхівській культурі України: історіографія питання
¹Інститут археології НАН України
¹ORCID: 0009-0001-2945-3623

DOI:

АБСТРАКТ

У статті здійснено спробу комплексного аналізу історії вивчення римського металевого посуду з пам’яток черняхівської культури території України. Особливу увагу приділено уточненню термінологічного апарату, увиразненню та характеристиці основних етапів накопичення джерельної бази, а також висвітленню специфіки її формування та динаміки накопичення знахідок.

Окрему увагу приділено аналізу хронологічних аспектів, висвітленню історичного контексту та розгляду проблеми функціонального призначення римського металевого посуду у варварському середовищі. Зокрема, на прикладі так званих «князівських» поховань розглянуто особливості формування «питного набору» черняхівської культури. Також у роботі представлено актуальний перелік відомих на сьогодні зразків римського металевого посуду черняхівської культури, які згадуються в роботах українських і зарубіжних дослідників. У висновках проаналізовано сучасний стан вивчення проблеми, визначено основні тенденції розвитку наукових підходів та окреслено перспективні напрями подальших досліджень.

Ключові слова: римський імпорт, металевий посуд, пізньоримський час, черняхівська культура, історіографія.

Мова: Українська

PDF

Цитування:

Сивук, С. О. 2025. Римський металевий посуд в черняхівській культурі України: історіографія питання. VITA ANTIQUA, 16. Матеріальна спадщина давніх епох : підходи, контексти, інтерпретації.

Джерела:

Брайчевський, М.Ю. 1968. Історія вивчення черняхівської культури. Історіографічні дослідження в Українській РСР, 1, с. 213—238.

Герета, І.П. 1976. Звіт про археологічні дослідження у Чернелеві-Руському в 1976 р. Науковий архів ІА НАНУ, 1976/51.

Герета, І.П. 1994. Звіт про археологічні дослідження у Чернелеві-Руському в 1994 р. Науковий архів ІА НАНУ, 1994/90.

Ґерета, І.П. 2013.Чернелево-Руський могильник / упор. В.С. Тиліщак. OIUM, 3, Київ, Тернопіль: ТзОВ “Терно-граф”.

Левада, М.Є. 2003. Могильник Черепашинці: спроба архівної реконструкції досліджень археологічної пам’ятки. Пам’ятки України, 4, с. 12–19.

Магомедов, Б.В. 2010. Знахідки предметів римського імпорту з металу на черняхівських пам’ятках України. Археологія і давня історія України, 2, с. 174-182.

Магомедов, Б.В. 2003. Потойбічний бенкет у поховальному обряді черняхівської культури. Старожитності І тисячоліття нашої ери на території України, с. 83—88.

Магомедов, Б.В. 1997. Поховальні споруди як ознака соціального статусу в черняхівському суспільстві. Проблеми походження та історичного розвитку слов’ян, с. 79–85.

Магомедов, Б.В. 1992. Велика Снітинка 2 — поселення гребінників III—IV ст. н. е. Стародавнє виробництво на території України, с. 94–116.

Магомедов, Б.В., Левада, М.Є. 1993. Розкопки черняхівського могильника в с. Петриківці. Археологія і давня історія України, с. 80–81.

Надвірняк О.В., Погорілець О.Г. 2014. Нові знахідки бронзових казанів типу Hemmor на Поділлі. Черняхівська культура: до 120-річчя від дня народження В.П. Петрова. OIUM, 4, с. 151–155.

Онищук, Я.І. 2010. Провінційно-римські культурні впливи та їх роль в етнічній історії Волино-Подільського пограниччя. Археологія і давня історія України, с. 152–159.

Петраускас О.В., Гопкало, О.В., Горбаненко, С.А. 2016. Вступ. Черняхівська культура: до 85-річчя від дня народження І. С. Винокура, Ouim, 5, с. 7—10.

Петраускас, О.В., Коваль, О.А., Погорілець, О.Г., Надвірняк, О.В. 2020. Археологічні розвідки з верифікації місцезнаходжень римських імпортів на об`єктах черняхівської культури Південного Побужжя (роботи 2014 р). ДІКЗ «Межибіж». Археологічні читання. Матеріали 2016–2020 рр., 1– 2, с. 84-88.

Петраускас, О.В., Надвірняк, О.В., Погорілець, О.Г., 2023. Казанки типу Хеммоор з території України (каталог). Oium, 7, Київ-Хмельницький: ІА НАН України

Сивук, С.О. 2024. Історія вивчення римських імпортів черняхівської культури території України: стан розробки теми. В: Шидловський, П. С. (ред.). Міжнародна наукова конференція «Археологія, музеєзнавство та пам’яткознавство в системі освіти та науки», с. 37-38.

Симонович, Е.О. 1980. «Князівські» поховання черняхівської культури. Тез. доп. V Подільскої історико-краєзнавчої конференції, с. 128–130.

Строцень, Б.С. 2008. Черняхівська культура Західного Поділля. Тернопіль: Астон.

Щепаченко, В.І. 2024. Соціально економічний розвиток населення пізньоримського часу – початку доби Великого переселення народів на території України: за матеріалами скляного посуду черняхівської культури. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 – Історія та археологія. ХНУ ім. В.Н. Каразіна МОН України.

Варачёва, К.Г. 2011. Место стеклянных и глиняных кубков в «сервизе» погребений на могильниках черняховской культуры днепро-донецкой лесостепи. Oium, 1, с 61–65.

Герета, І.П. 1989. Новые могильники Черняховской культуры Западной Подолии и вельбарская культура, Kul. wielb., с. 283-297.

Гопкало, О.В., Милашевський, О.С. 2017. О содержании раннего этапа культури Черняхов-Синтана-Де-Муреш. Ранний железный век от рубежа эр до середины І тыс. н.э. Динамика освоения культурного пространства, с. 44–46.

Гопкало, О.В. 2011. Относительная хронология мужских погребений черняховской культуры. К постановке проблемы. Oium, 1, с. 66–96.

Гопкало, О.В., Тиліщак, В.С. 2010. Римские импорты из металла на могильнике Чернелив-Русский. Germania-Sarmatia, 2, с. 78-95.

Гороховский, Е. Л. 1988. Хронология черняховских могильников Лесостепной Украины. Труды V Международного конгресса археологов-славистов, 4, с. 34-46.

Кравченко, Н.М. 1987. О методике социологического анализа погребального обряда черняховской культуры. Исследование социально-исторических проблем в археологии, с. 209–227.

Кравченко, Н.М. 1967. Косановский могильник (за материалами раскопок В.П. Петрова и Н.М. Кравченко. МИА. 139, с. 77–135.

Кропоткин, В.В. 1967. Экономические связи Восточной Европы в I тысячелетии нашей эры. АН СССР, Ин-т археологии. М.: Наука.

Кропоткин, В.В. 1970. Римские импортные изделия в Восточной Европе (II в. до н.э. - V в. н.э.). М.: Наука, 222 с.

Кухаренко, Ю.В. 1980. Могильник Брест-Тришин. Москва: Наука.

Магомедов, Б.В. 2001. Черняховская культура. Проблема этноса. Lublin: UMCS. Monumenta Studia Gothica,1, 276 с.

Никулице, И. Т., Рикман, Э. А. 1973. Могильник Ханска—Лутэрия первых столетий нашей эры. Краткие сообщения Института археологии, 133, с. 116—123.

Пуцко, В.Г. 1984. Серебряные кувшины из Жигайловки. Весник древней истории, 4, с. 77–89.

Третьяков, П.Н. 1966. Финно-угры, балты и славяне на Днепре и Волге. Ленинград: Наука.

Petrauskas, O., Syvolap, M. 2022. The Momstrous (Monstruoso) Fibula from the Dnipro River region. Lietuvos Archeologija, 48, p. 265–284.

Wielowajski, J. 1988. Studies of Roman metal vessels during the last decade (1976–1985). Archaeologia Polona, 27, p. 15-67.

Bemmann, J. 2014. Mitteldeutschland und das Gallische Sonderreich 260-274: Eine liebgewonnene These auf dem Prüfstand. Kölner Jahrbuch, 47, S. 179–213.

Bienert, B. 2007. Die römischen Bronzegefäße im Rheinischen Landesmuseum Trier. Trierer Zeitschrift, 31. Trier: Rheinisches Landes museum.

Bierbrauer, V. 1989. Ostgermanische oberschichtgräber der römischen Keiserzeit und des frühen Mittelalters. Archeologia Baltica, 8, S. 38–106.

Eggers, H. 1951. Der römische Import im freien Germanien. Atlas der Urgeschichte, 1, Hamburg: Hamburgisches Museum für Völkerkunde und Vorgeschichte.

Eggers, H. 1955. Zur absoluten Chronologie der römischen Kaiserzeit im Freien Germanien. Jahrbuch des Römisch-Germanischen Zentralmuseums Mainz, 2, S. 196-244.

Kokowski, A. 2001. Ein sogenanntes «Fürstengrab» von Rudka in Wolhynien (Seine Bedeutung für die Rekonstruktion des Bildes der germanischen Eliten im späten Altertum). In: Storgaard, B. (ed.). Military Aspects of the aristocracy in Barbaricum in the Roman and Early Migration. Publications from The National Museum Studies in Archaeology & History, 5, S. 41-53.

Kokowski, A. 2004. Die Kontakte zwischen der Masłomęcz Gruppe und dem Mitteldonauraum aufgrund der Verbreitung ausgewählter Importe. In: Friesinger, H., Stuppner, A. (eds.). Zen trum und Peripherie — Gesellschaftliche Phänomene in der Frühge schichte. Mitteilungen der Prähistorischen Kommission, 57, Wienn, S. 177-194.

Levada, M. 2018. Zwei „Bestattungen” vom Gräberfeld Hansca-Lutărie. Studia Barbarica. Profesorowi Adrzejowi Kokowskiemu w 65. rcznicę rodzin, 2, S. 185—204.

Magomedov, B. 2016. Das Fundspektrum römischer Metallsachgüter in der Černjachov-Kultur auf dem Gebiet der Ukraine. In: Voß, H.-U., Müller-Scheeßel, N. (eds.). Archäologie zwischen Römern und Barbaren. Zur Datierung und Verbreitung römischer Metallarbeiten des 2. und 3. Jhs. n. Chr. im Reich und im Barbaricum. Frankfurt am Main: R. Habelt, S. 861-870.

Petersen, E. 1941. Ein reicher gepidischer Grabfund aus Volhynien. Gothiskandza, 3, S. 39-52.

Petrauskas, O. 2021. Neue Funde von Hemmoorer Eimern zwischen Südlichem Bug und Dnister. Zur Typologie und Chronologie. В: E.Sava et al. Die Chronologie der vorrömischen Eisen- und frühen Kaiserzeit in Mittel- und Südosteuropa: Probleme und Perspektiven: Humboldt-Kolleg: Chronologie in den archäologischen Forschungen, Chişinău, Chişinău-Berlin, S. 233-250.

Petrauskas, O., Didenko, S. 2022. Ein Grab mit Hemmoorer Eimer bei Poberežne, Oblast Winnyzja, in der ukrainischen Podillja. Germania, 100, S. 151-198.

Voss, H.-U., Geisler, H., Laser, R. 1994.Corpus der römischen Funde im europäischen Barbaricum. Deutschland. Band 1, Bundesländer Brandenburg und Berlin. Bonn : R. Habelt.

Andr06.11.202513.11.2025

Ірина Чечуліна¹
Взаємовплив металевого та керамічного посуду в давньогрецькій культурі: технології, стилістика та ринкові аспекти
¹Інститут археології НАН України; Київський національний університет імені Тараса Шевченка
¹ORCID: 0000-0003-3783-6277

DOI:

АБСТРАКТ

Взаємовплив давньогрецьких металевих ваз на грецький керамічний посуд являє собою важливий аспект дослідження античного мистецтва та ремесел. Металеві вироби з бронзи, срібла та золота, вироблені давньогрецькими майстрами, не лише відзначалися високою майстерністю виконання, але й мали значний вплив на розвиток керамічного посуду. Феномен імітації гончарами торевтичних виробів відомий не лише в Греції, а й у ширшому міжкультурному контексті, зокрема в Ісламському світі та Китаї.

Металеві посудини часто служили зразками для керамічних виробів. Гончарі прагнули відтворити їх форми, пропорції та декоративні елементи. Це виявлялося у використанні схожих контурів та структурних частин.

Стилістичні елементи металевих ваз, зокрема орнаменти та мотиви, знайшли своє відображення у розписах керамічного посуду. Витончені геометричні візерунки та рослинні мотиви, що прикрашали металеві вироби, були адаптовані до техніки керамічного живопису. Гончарі намагалися передати естетичну цінність та складність металевих виробів через свої вироби, розвиваючи таким чином нові стилі та техніки розпису.

Розвиток технологій та методів виробництва металевих ваз стимулював технічний прогрес у виготовленні керамічного посуду. Запозичення технологій обробки поверхні, таких як полірування, імітація гравіювання або використання канельованих форм, дозволило гончарям створювати посуд, який імітував блиск металевих виробів.

Важливу роль у цьому процесі відігравав соціально-економічний фактор. Металевий посуд був предметом розкоші, доступним лише для еліти, тоді як керамічні аналоги дозволяли ширшій аудиторії долучитися до візуальної культури елітних предметів.

Хоча основний вплив йшов від металу до кераміки, зафіксовані випадки зворотнього процесу. Популярні керамічні форми іноді відтворювалися у металі, що свідчить про взаємозалежність різних ремісничих традицій.

Таким чином, взаємовплив металевих ваз і керамічного посуду у Давній Греції є прикладом інтеграції різних ремісничих традицій, що сприяло розвитку матеріальної культури та мистецтва. Цей процес відображає багатогранність давньогрецького суспільства, де різні ремесла та мистецькі напрямки взаємодіяли та взаємозбагачувалися, створюючи унікальні твори, які й до сьогодні вражають своєю досконалістю та художньою цінністю.

Ключові слова: давньогрецький металевий посуд, керамічний посуд, торевтика, грецька кераміка, античне ремесло, матеріальна культура, технології виробництва.

Мова: Українська

PDF

Цитування:

Чечуліна, І. О. 2025. Взаємовплив металевого та керамічного посуду в давньогрецькій культурі: технології, стилістика та ринкові аспекти. VITA ANTIQUA, 16. Матеріальна спадщина давніх епох : підходи, контексти, інтерпретації.

Джерела:

Andrewes, A., 1991. Greek society. London: Penguin Books.

Boardman, J., 1979. The Athenian pottery trade. The Classical period. Expedition 21, 4, 33-39.

Boardman, J., 1988. Trade in greek decoration pottery. Oxford Journal of Archaeology 7.1, 27-33.

Chechulina, I., 2024. From Athens to Olbia Pontica: the Artistry of Black-Glazed ware. Kyiv: IA NANU.

Coşkun, G., 2011. Achaemenid bowls from Seyitömer Höyük. Olba, 19, 57-79.

Davis, D.L., 2009. Commercial Navigation in the Greek and Roman world. Ph.D. thesis. Faculty of the Graduate School of The University of Texas at Austin.

Furtwängler, A., 1885. Beschreibung der Vasensammlung im Antiquarium. Berlin: Antikensamlung.

Gill, D., 1991. Pots and trade: spacefillers or objects d'art? The Journal of Hellenistic studies, 111, 29-47.

Gill, D., Vickers, M., 1990. Reflected Glory: pottery and precious metal in classical Greece. Jahrbuch des deutschen Archäologisches Instituts, 105, 1-30.

Hayes, J., 1984. Greek and Italian Black-Gloss Wares and Related Wares in the Royal Ontario Museum. Toronto: Royal Ontario Museum.

Kaba, H., 2022. Comparing the Metal Vessel Acquisition Patterns and Trends of the Thracian and Cypriot Elite during the Classical Period. In: Delev, P. (ed.). Ancient Thrace: Myth and Reality. Proceedings of the Thirteenth International Congress of Thracology, 1, 191-206.

Kotitsa, Z., 2012. Metal-coated pottery in Macedonia in Late Classical and Hellenistic period. In: Drougou, S, Touratsoglou, I. (Hrsg.), Topics on Hellenistic pottery in ancient Macedonia, 108-125.

Krauskopf, I., 1984. Terrakotta-imitationen der bronzekannen der form Beazley VI in Athen, Westgriechenland und Etrurien. In: Brijder, H.A. (ed.). Ancient Greek and Related Pottery. Proceedings of the International Vase Symposium. Amsterdam: Allard Pierson Museum, p. 83-87.

MacDonald, B.R., 1981. The Emigration of Potters from Athens in the Late Fifth Century B. C. and Its Effect on the Attic Pottery Industry. American Journal of Archaeology, 85. 2, 159-168.

Moller, A., 2008. Classical Greece: Distribution. In: Scheidel, W. (ed.). The Cambridge economic history of the Greco-Roman world. Cambridge: Cambridge University Press.

Morel, J.-P., 1994. Céramique campanienne: Les formes. Rome: Ecole France.

Mozolevskyi, B.M., 1979. Tovsta Mohyla. Kyiv: Naukova dumka. (in Ukrainian).

Polyn, S.V., 1992. Ot Skyfyy k Sarmatyy. Kyiv: NANU. (in Russian).

Shefton, B., 1998. Metal and Clay: Prototype and Re-creation. Zoffany's "Tribuna" and Lessons from the Malacena Fabric of Hellenistic Volterra (Calyx-krater, Stamnos, Situla and the Achaemenid Rhython). Revue des Etudes Anciennes, 100-3-4, 619-662.

Sideris, A., 2015. Theseus in Thrace: The Silver Lining on the Clouds of the Athenian-Thracian Relations in the 5th Century BC. Sofia: Thrace Foundation.

Sideris, A., 2024. The Vratsa Situla and the Spread of the Palmette Motif. The Apogee of the Triballian Dynasty: The Triballoi and their Neighbours in the Classical and Early Hellenistic Times. Studia Archaeologica Universitatis Serdicensis, Supplementum VII, 49-69.

Skory, S., Khokhorovsky, Y. 2018. Bolshoi Ryzhanovsky Mound. Kyiv: Oleg Filyuk Publisher (in Russian).

Sparkes, B., 1977. Quintain and the Talcott class. Antike Kunst 20.1, 8-25.

Tereshchenko, O.I. 2013a. Antychne torhivelne sudno «Zmiinyi-Patrokl» (sklad produktsii). Archeologia, 3, 69-85.

Tereshchenko, O.I. 2013b. Pidvodno-arkheolohichne doslidzhennia antychnoho torhivelnoho sudna poblyzu o. Zmiinyi u Chornomu mori (polovyi sezon 2011 r.). Archeologia, 2, 64-77.

Themelis, P., Touratsoglou, G., 1997. Οι Ταφοι του Δερβενιου (Oi Tafoi toy Derbenioy). Athens.

Vickers, M., 1985. Artful crafts: the influence of metalwork on Athenian painted pottery. The Journal of Hellenic Studies, 105, 108-128.

Vickers, M., 2002. Potty prices. Ad Familiares 23, 9-10.

Vickers, M., 2010. Silver, horses and pots. In: Metzler, D. (ed.). Massadifiori. Essays presented to Herbert Hoffmann on his 80th birthday, 351-67.

Zimmermann, N. 1998. Beziehungen zwischen Ton- und Metallgefäßen spätklassischer und frühhellenistischer Zeit. Internationale Archäologie, 20. Leidorf: Rahden/Westf.

Andr05.11.202506.11.2025

Дудник Діана¹
На краю різця : виготовлення та реутилізація різців у колекції Мізинської стоянки
¹Інституту археології Національної академії наук України
¹ORCID: 0000-0003-0855-3219

DOI:

АБСТРАКТ

Різці становлять найчисельнішу категорію знарядь у колекціях усіх епіграветських пам’яток басейну Середнього Дніпра. Домінуючою категорією майже на всіх стоянках є різці на тронкованих сколах (бокового типу). Попри це, технологія виготовлення та реутилізації цих знарядь залишається недостатньо вивченою. Представлена робота є результатом дослідження проведеного завдяки стипендіальній програми від Німецького археологічного інституту в рамках проекту «Documenting, Recording and Saving Ukrainian Archaeological Heritage».

Метою дослідження було виявлення технологічно значущих рис виготовлення різців, класифікація та з’ясування наявності та значення явища реутилізації серед колекції цілих виробів (858 екз.) Мізинської стоянки за 1954-1961 рр. розкопок. Для цього було застосовано метод attribute analysis, за допомогою якого вивчалися як якісні, так і кількісні параметри артефактів. Для класифікації було використано підхід апробований при дослідженні стоянки Бармаки (Чабай та ін. 2020, с. 115, табл. 5), поки що єдиної відомої аналогії Мізину.

Загалом, різці та пластинчасті сколи стоянки Мізин, як і Бармаки, мають більші розміри (Chabai, Dudnyk 2022, p. 47), аніж на стоянках Межиріч, Добранічівка та Семенівка 3 (Нужний, Шидловський, Лизун 2017, с. 46, рис. 16), що вірогідно пояснюється особливістю сировини. Найпоширенішим методом виготовлення різців у колекції Мізину є тронкування, виконане переважно за допомогою крутої дорсальної скалярної ретуші. Також, половині різців притаманне латеральне ретушування (здебільшого напів-круте дорсальне скалярне / маргінальне). Часто тронкування переходить у латеральну часткову чи безперервну ретуш. Співвідношення кількості різців до кількості ріжучих країв – 1:40, а ріжучих країв до негативів різцевих сколів – 1:50, що свідчить про високу інтенсивність використання цих знарядь.

Про інтенсивність експлуатації потенціалу заготовки свідчить і значна кількість різців, що мають більше одного різцевого краю, наявних серед усіх типів. Окрім того, поширеними є різці комбінованого типу, що вірогідно утворювалися ситуативно, виходячи з особливостей та потенціалу заготовки. Також на інтенсивність використання різців вказує переважання вторинних різцевих сколів на первинними.

Реутилізовані різці наявні серед усіх типів, представлені такими способами виготовлення як повторна тронкація, переорієнтація вісі заготовки, зміна типу різця та повторний злам заготовки. Аналіз метричних показників цілих звичайних та реутилізованих різців на тронкованих пластинах свідчить про те, що в процесі їх повторного використання довжина та ширина зменшувалася. Наявність підживлюючих сколів тронкації підтверджує факт повторного тронкування та використання різців.

Ключові слова: басейн Середнього Дніпра, епігравет, мізинська індустрія, крем’яний комплекс, різці, attribute analysis, технологія, типологія.

Мова: Англійська

ПДФ

Цитування:

Дудник Д.В. 2025. На краю різця : виготовлення та реутилізація різців у колекції Мізинської стоянки. VITA ANTIQUA, 15. Матеріальна спадщина давніх епох : підходи, контексти, інтерпретації.

Джерела:

Абрамова, З. А., Григорьева, Г. В. 1997. Верхнепалеолитическое поселение Юдиново. Выпуск 3. Санкт-Петербург: ИИМК РАН.

Величко, А. А., Грехова, Л. В., Грибченко, Ю. Н., Куренкова, Е. И. 1997. Первобытный человек в экстремальных условиях среды. Стоянка Елисеевичи. Москва: Институт географии РАН.

Величко, А. А., Грехова, Л. В., Губонина, З. П. 1977. Среда обитания первобытного человека Тимоновских стоянок. Москва: «Наука».

Воеводский, М. В. 1929. Тимоновская палеолитическая стоянка. Русский антропологический журнал, XVIII, (1-2), c. 59-70.

Воеводский, М. В. 1952. Палеолитическая стоянка Рабочий Ров (Чулатово ІІ). Ученые записки, 158, с. 101-132./p>

Воєводський, М. В. 1947. Кам’яні і кістяні вироби палеолітичної стоянки Чулатів І. Палеоліт і неоліт України, 1, с. 107-119.

Галич, Д. З. 1947. Палеолітична стоянка Чулатів 2 (Робочий Рів): короткий звіт про розкопки 1936 р. Палеоліт і неоліт України, 1, с. 149-154.

Гладилин, В. Н. 1976. Проблемы раннего палеолита Восточной Европы. Киев: «Наукова думка».

Григорьева, Г. В. 2008. О резцах верхнепалеолитического поселения Юдиново. В: Хлопачев, Г. А. (ред.). Хронология, периодизация и кросскультурные связи в каменном веке. Замятнинский сборник. Выпуск 1. Санкт-Петербург: Издательство «Наука», с. 83-90.

Дудник, Д. В. 2024. Методи нуклеусного розколювання мізинської індустрії епіграветського технокомплексу. Археологія, 3, с. 120-148. https://doi.org/10.15407/arheologia2024.03.121

Кононенко, О. М. 2018. Стоянка Радомишль I та її місце у верхньому палеоліті України. Дисертація к. і. н. Інститут археології Національної академії наук України.

Нужний, Д. Ю. 2015. Верхній палеоліт західної і північної України. Київ: видавець Олег Філюк.

Нужний, Д. Ю., Шидловський, П. С., Лизун, О. М. 2017. Семенівські верхньопалеолітичні стоянки в контексті епігравету Середнього Подніпров’я. Кам’яна доба України, 17-18, c. 16-47. https://doi.org/10.5281/zenodo.1268743

Хайкунова, Н. А. 1992. Резцы верхнепалеолитической стоянки Супонево (опыт классификации). Российская археология, 2, с. 123-135.

Чабай, В. П., Ступак, Д. В., Весельський, А. П., Дудник, Д. В. 2020. Стоянка Бармаки в контексті епігравету Середнього Подніпров’я. Археологія і давня історія України, 4 (37), с. 107-125. https://doi.org/10.37445/adiu.2020.04.08

Шидловский, П. С., Нужный, Д. Ю., Пеан, С. 2014. Производственный инвентарь участка культурного слоя на юг от первого межиричского жилища. Археологічний Альманах, 31, с. 50-67. https://doi.org/10.5281/zenodo.1195741

Шовкопляс, И. Г. 1965. Мезинская стоянка. Київ: Видавництво академії наук УРСР.

Chabai, V., Dudnyk, D. 2022. The Barmaky, level 2 Epigravettian assemblage: the core reduction strategies. Археологія і давня історія України, 4 (45), с. 33-57. https://doi.org/10.37445/adiu.2022.04.02

Chabai, V., Dudnyk, D., Pasda, K., Brandl, M. & Maier, A. 2022. Investigations at the Epigravettian site of Barmaky in Volhynia, north-west Ukraine: analyses and taxonomic reflections. Quartär, 69, p. 105-144. https://doi.org/10.7485/qu.2022.69.102375

Inizan, M.-L., Reduron-Ballinger, M., Roche H., Tixier, J. 1999. Technology and Terminology of Knapped Stone followed by a multilingual vocabulary (Arabic, English, French, German, Greek, Italian, Portuguese, Spanish). Préhistoire de la Pierre Taillée; 5. Nanterre: C.R.E.P.

McPherron, S. P., Dibble, H. L. 2002. Using Computers in Archaeology: A Practical Guide. New York: McGraw-Hill, pp. 127-148.

Movius, H. L., David, N. C., Bricker, H. M., Clay, R. B. 1968. The analysis of certain major classes of Upper Palaeolithic tools. Bulletin of the American School of Prehistoric Research, 26. Cambridge, Massachusetts: Peabody Museum, Harvard University.

Jöris, O. 2001. Der spätmittelpaläolithische Fundplatz Buhlen (Grabungen 1966-69). Stratigraphie, Steinartefakte und Fauna des Oberen Fundplatzes. Universitätsforschungen zur prähistorischen Archäologie, 73. Bonn: Dr. Rudolf Habelf GmbH.

Sonneville-Bordes, D. de, Perrot J. 1955. Lexique typologique du Paléolithique supérieur, Outillage lithique, III – Outils composites – Perçoirs. Bulletin de la Société préhistorique de France, 52 (1-2), pp. 76-79.