Автор: Andr

VITA ANTIQUA,ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 10, 2018, Первісні спільноти Південної та Східної Європи, 38-42
Огляд остеологічного матеріалу ссавців з археологічних пам’яток сурської культури в контексті адаптації її носіїв до навколишнього середовища
Аліна Вейбер
Інститут археології НАН України

DOI:10.37098/2519-4542-2018-1-10-38-42
https://doi.org/10.37098/2519-4542-2018-1-10-38-42

РЕЗЮМЕ

Дослідження присвячене аналізу археозоологічного матеріалу сурської культури, різні пам’ятки якої існували VII – VI тис. до н.е. Географічно пам’ятки сурської культури розташовувались на території Надпоріжжя та Приазов’я. Сурська культура виникла на основі мезолітичної культури кукрек (IX – VI тис. до н.е.) і була витіснена представниками дніпро-донецької культури. Остеологічний матеріал походить з пам’яток Сурський острів, Шулаїв острів та Вовніги, які були досліджені в ході Дніпробудівської експедиції 1929 – 1932 рр. керівником якої був відомий історик Д.І. Яворницький. Ціллю експедиції було виявлення та дослідження археологічних пам’яток, яким загрожувало затоплення водами річки Дніпро внаслідок будівництва гідроелектростанції. На сьогодні територія всіх досліджених пам’яток вкрита водою. Шулаїв острів (1931) та Сурський острів острів (1946) були досліджені експедиціями під керівництвом О.В. Бодянського. Пам’ятка Вовніги, що знаходилась на лівому березі річки Дніпро була досліджена експедицією під керівництвом А.В. Добровльського у 1929-31 рр.

Кістки тварин, знайдені на пам’ятках, являють собою кухонні відходи мешканців поселень, а також відходи від виробництва кісткової продукції, роль якої в той час була досить висока. Видовий список представлений здебільшого дикими видами, таких як олень, козуля, зубр або тур та дикий кінь. З хутрових тварин наявні кістки вовків, лисиць, зайців та куниць. Розташування поселень в недалекій відстані від річок дозволило займатися рибальством та полюванням на річкових птахів. До відходів виробництва належать кістки з чіткими слідами полірованої поверхні або характерними насічками. Серед виробів із кістки були знайдені проколки, підвіска із різцевого зубу оленя та проколка із стилізованим зооморфним верхів’ям. Острівне та прибережне розташування пам’яток вказує на те, що такі місця були вигідними для забезпечення потреб племен мисливців-збирачів.

Ключові слова: археозоологія, неоліт, кістяні вироби, сурська культура, список ссавців

Мова: англійська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: 903.2(477.6)”634”

VITA ANTIQUA, ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 10, 2018, Первісні спільноти Південної та Східної Європи, 25-37
Кьоккенмьоддінги Східної України
Теліженко Сергій
Інститут археології НАН України

DOI:10.37098/2519-4542-2018-1-10-25-37
https://doi.org/10.37098/2519-4542-2018-1-10-25-37

РЕЗЮМЕ

Термін кьоккенмьоддінг / køkkenmøddinger (дослівно з данської «кухонне скупчення») вперше введено у науковий обіг данськім біологом Япетусом Стенструпом ще у ХІХ ст. і досить широко використовується стосовно до поселень/стоянок зі скупченнями молюсків, змішаних з іншим археологічним контекстом (кістки, кераміка, знаряддя з кременю). На території України відомо три типи кьоккенмьодденгів – з морськими, прісноводними та сухопутними молюсками, серед яких стоянки зі скупченнями сухопутних молюсків Helix є найбільш давніми та поширені в Гірському Криму (Ласпі-І, Кукрек, Мис Трійця тощо). Стоянки зі скупченнями морських молюсків, які датуються в межах енеоліту-ранньої бронзи, локалізуються здебільшого на території Кримського півострова – на Південному та Західному узбережжях. Пам’ятки зі скупченнями прісноводних молюсків зафіксовано в долинах крупних та середніх річок України та по берегах озер-стариць. В басейні середньої течії Сіверського Дінця виокремлюється 4 хронологічні групи пам’яток зі скупченнями прісноводних молюсків: 1. Стоянки перехідного періоду від фінального мезоліту до раннього неоліту Туба-V, ТубаVb та Павлоград – друга половина VII тис. до н.е.; 2. Ранньонеолітичне поселення Старобільськ-І – перша чверть VI тис. до н.е.; 3. Пізньонеолітичні стоянки Туба-І, Новоселівка-ІІІ, Новоселівка-VІ – друга половина VІ тис. до н.е.; 4. Поселення перехідного періоду від пізнього неоліту до раннього енеоліту НовоселівкаІ/ІІ, Підгорівка-І/V – перша половина V тис. до н.е.

Ключові слова: кьоккенмьоддінг, скупчення мушель, Східна Україна, фінальний мезоліт, неоліт, ранній енеоліт

Мова: англійська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: 903.2(477.6)”634\636”

VITA ANTIQUA, ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 10, 2018, Первісні спільноти Південної та Східної Європи, 13-24
Технології розколювання кременю в комплексах яніславицької культури Українського Полісся
Ступак Дмитро
Інститут археології НАН України

DOI:10.37098/2519-4542-2018-1-10-13-24
https://doi.org/10.37098/2519-4542-2018-1-10-13-24

РЕЗЮМЕ

В роботі розглядаються технології розколювання кременю, представлені в комплексах яніславицької культури Українського Полісся. Перша – орієнтована на постачання платівок за допомогою відтиску. Друга – орієнтована на постачання відщепів за допомогою відбійника. Завдяки використанню відтискної техники сколу, отримання платівчастих заготовок відбувалось у цій культурі майже без збоїв. Така висока ефективність технології отримання платівок призводила до періодичного дефіциту відщепових заготовок. Це призвело до появи в яніславицькій культурі технології, спеціалізованої на постачання відщепів. Виходячи з того, що більшість нуклеусів для відщепів є багатоплощадковими і сильно спрацьованими, можна констатувати, що сколи з них отримували доти, доки ці нуклеуси не втрачали здатність їх постачати. Виділити заготовки, отримані з них, можна лише умовно. Польські дослідники з такими нуклеусами пов’язують відщепи з різноспрямованими негативами (Schild, Marczak, Krolik, 1975, s. 17). Цілком вірогідно, що принаймні частина ординарних відщепів, які мають сліди підготовки зони розколювання та поздовжні чи різноспрямовані негативи на своїх дорсальних поверхнях, що були нами опрацьовані, відносяться саме до сколів, які були отримані зі спеціалізованих на постачання відщепів, нуклеусів. Судячи з того, що наймасовішим знаряддям яніславицьких комплексів є скребачки на відщепах, можна припустити, що саме для цієї категорії знарядь і мали, в першу чергу, постачати заготовки відщепові нуклеуси. Отримання відщепів відбувалось за допомогою відбійника. Такий високий рівень технологічного розвитку, тобто наявність технології, спеціалізованої на отримання платівок за допомогою відтискної техніки та технології, спрямованої на отримання відщепів за допомогою відбійника, притаманний найбільш технологічно розвинутим культурним явищам кінця мезоліту – початку неоліту (Ступак, 2001, с.37; 2002, с. 27-32).

Ключові слова: яніславицька культура, Українське Полісся, технології розколювання кременю, нуклеус, відтискна техніка, отримання платівок, нуклеуси для відщепів Мова: англійська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: 903.21(477.41/.42)”632”

VITA ANTIQUA, ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 10, 2018, Первісні спільноти Південної та Східної Європи, 6-12
ПЕРЕДМОВА : Мережевий підхід у вивченні первісних спільнот
Шидловський П., Морозова Я.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, історичний факультет

DOI:10.37098/2519-4542-2018-1-10-6-12
https://doi.org/10.37098/2519-4542-2018-1-10-6-12

РЕЗЮМЕ

Ця збірка представляє частину матеріалів, які були оприлюднені в доповідях на міжнародній науковій конференції “Археологія річок та озер і первісна археологія Європи”, яка проходила в Києві та Каневі з 15 по 18 вересня 2017 року. Конференція стала заключною подією програми інституційного співробітництва SCOPES “Мережа по вивченню східноєвропейського неоліту та археології річок і озер” Проект NEENAWA, за підтримки Швейцарського національного наукового фонду (SNSF). Сучасний стан української археології має бути описаний як інтеграційний етап, який характеризується, з одного боку, презентацією досягнень вітчизняної науки у світі, а з іншого боку адаптацією світового досвіду для більш повного висвітлення явищ минулого. В умовах кризи традиційних наукових установ і застарілих підходів, сучасні дослідження все більше набувають мережевого характеру, що проявляється у співпраці фахівців різних наукових галузей та інститутів при дослідженні конкретної наукової проблематики. Наслідком цих змін, які можна побачити в нашій країні протягом останніх кількох років, є процес культурної інтеграції України в європейський простір, який підтримується різноманітними програмами наукового та культурного співробітництва. Для сучасної української гуманітарної сфери ми маємо запити, пов’язані з уніфікацією методології, модернізацією підходів та включенням наукових досягнень нашої країни до європейської наукової спадщини. Розуміння суспільства в якості взаємодії мереж різного рівня стає більш характерним для сучасної науки. Концепція “мережі” стала брендом науки, що означає як об’єкт дослідження, так і методологічні підходи до вивчення конкретних явищ. Проект “Мережа по вивченню східноєвропейського неоліту та археології річок і озер для вдосконалення польових методів і методів датування” є першим кроком на шляху створення підстав для співпраці в дослідженні неоліту у Східній Європі.

Ключові слова: мережевий підхід, первісна археологія, неоліт, енеоліт, неолітизація, Східна Європа

Мова: англійська / українська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

VITA ANTIQUA ISSN: 2522-9419 (Online), ISSN: 2519-4542 (Print)

VITA ANTIQUA 9, 2017, ЛЮДИНА ТА ЛАНДШАФТ: Первісна археологія Східної Європи, 268-274
Національна та світова археологія в таблицях Шульте
Бейдик О.О., Лазарук І.А.¹
¹ Кафедра країнознавства та туризму географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ

DOI:10.37098/VA-2017-9-268-274
https://doi.org/10.37098/VA-2017-9-268-274

АБСТРАКТ

Висвітлено можливості застосування таблиць Шульте (Шульте Вальтер (1910 - 1972) - німецький психіатр і психотерапевт, учень Бергера. У 1962-1972 рр. - професор психіатрії в Тюбінгені, Німеччина) як одного з видів психолого-педагогічних технологій при вивченні історичних, археологічних, та історико-географічних дисциплін, запропонований ряд “ресурсно-історико-археологічних опорних сигналів” (один із прикладів наведений у статті). Аналіз значної кількості історико-археологічних публікацій, багаторічний експедиційний досвід теренами України та зарубіжних країн дозволив виділити ряд артефактів, об’єктів археологічних розкопок та відкриттів, портретів видатних археологів та істориків. Наведені репродукції відповідають критеріям гетерогенності (різнорідності), значущості, контрастності, паритетності. Використання активних методів і сучасних психолого-педагогічних технологій (в т.ч. таблиць Шульте) у вищій школі є запорукою ефективності навчального процесу в цілому. Таким чином, зважаючи на ряд спільних “точок дотику” та фрагментарне перекриття предмет-об’єктних сутностей історії, археології, історичної географії, запропонований ряд адаптованих до цих дисциплін таблиць Шульте та обґрунтовано можливості їх застосування в археологічних та історичних дисциплінах.

Ключові слова: національна археологія, світова археологія, таблиці Шульте, педагогічні техніки, освіта

Мова: українська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: 159.9.018:378:902

VITA ANTIQUA ISSN: 2522-9419 (Online), ISSN: 2519-4542 (Print)

VITA ANTIQUA 9, 2017, ЛЮДИНА ТА ЛАНДШАФТ: Первісна археологія Східної Європи, 254-265
Свідоцтва культу оленя первісних мисливців півночі Євразії у контексті ландшафту
Михайлова Н.Р.¹
¹ Інститут археології НАН України, Київ

DOI:10.37098/VA-2017-9-254-265
https://doi.org/10.37098/VA-2017-9-254-265

АБСТРАКТ

У фінальному палеоліті - неоліті Північної Євразії археологічні свідоцтва культу та зображення оленів були пов’язані з видатними місцями ландшафту – печерами, скелями, стрімчаками, та водою – островами, водоспадами, стрімнинами та ін. У фінальному палеоліті прояви культу оленя найчастіше зустрічаються у печерах. Це скупчення скинутих оленячих рогів у печерах Північного Уралу та Шотландії та зображення оленів у монументальному і мобільному мистецтві в печерах Франко-Кантабрійської зони. У післяпалеолітичний час, у так званому «левантійському» та «схематичному» мистецтві в східній частині Іберійського п-ова та Португалії, зображення оленів зустрічаються на вертикальних скельних поверхнях, у неглибоких гротах, навісах, або відкритих площинах. У мезоліті Північної Євразії образ оленя/лося стає домінуючим у мифоритуальному комплексі. У наскельному мистецтві, на вертикальних та горизонтальних поверхнях відображені обряди відтворення, тотемістичні і космологічні міфологічні сюжети. У неоліті у циркумполярній зоні на видатних місцях ландшафту, пов’язаних із полюванням і природними циклами оленів, з’являються великі скупчення решток тварин, що вказують на обряди жертвоприношення оленів/лосів. Особливе значення мають жертовні місця, розташовані під наскельними зображеннями. Зіставлення археологічних матеріалів з етнографічними даними дозволяють стверджувати, що прояви культу оленя/лося у пізньому палеоліті, мезоліті та неоліті Євразії були пов’язані з місцями підвищеної семантичної значимості, які в первісній ідеології сприймалися як місця «перетину світів».

Ключові слова: культ оленя, Північна Євразія, первісні мисливці, фінальний палеоліт, мезоліт, неоліт

Мова: українська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: [903.26:504.54](4/5)”637”

VITA ANTIQUA ISSN: 2522-9419 (Online), ISSN: 2519-4542 (Print)

VITA ANTIQUA 9, 2017, ЛЮДИНА ТА ЛАНДШАФТ: Первісна археологія Східної Європи, 251-253
Природні умови проживання людини на основі вивчення похованих ґрунтів кургану епохи бронзи
Матвіїшина Ж.М., Кушнір А.С¹
¹ Відділ палеогеографії Інституту географії НАН України, Київ

DOI:10.37098/VA-2017-9-251-253
https://doi.org/10.37098/VA-2017-9-251-253

АБСТРАКТ

На основі палеопедологічних та археологічних даних реконструйовано природні умови проживання людини в часи ямної культури епохи бронзи.

Ключові слова: доба бронзи, поховані ґрунти, палеогеографія, ямна культура, Східна Європа

Мова: українська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: [903:504.54](477.86)”637”

VITA ANTIQUA ISSN: 2522-9419 (Online), ISSN: 2519-4542 (Print)

VITA ANTIQUA 9, 2017, ЛЮДИНА ТА ЛАНДШАФТ: Первісна археологія Східної Європи, 232-250
Палеопедологіні дослідження Буківнянського могильника
Матвіїшина Ж.М.¹, Лисенко С.Д.², Пархоменко О.Г³
¹ Відділ палеогеографії Інституту географії НАН України, Київ
² Відділ археології енеоліту – бронзового віку Інституту археології НАН України, Київ
³ Кафедра географії Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, Чернігів

DOI:10.37098/VA-2017-9-232-250
https://doi.org/10.37098/VA-2017-9-232-250

АБСТРАКТ

Курганний могильник Буківна є однією з базових пам’яток комарівської культури тшинецького культурного кола. Він розташований на високому правому березі Дністра, на захід та південь від с.  Буківна Тлумацького району Івано-Франківської області. У 30-ті роки XIX ст. на могильнику було розкопано 13 курганів У 2010-2013 рр. роботи було поновлено. В курганній групі №1 було розкопано 3 кургани, ще один курган був досліджений у группі №2. Найбільш раннім серед досліджених курганів є курган №1 групи №2. За керамічним комплексом та наконечником стріли курган може бути датований кінцем 3 – початком 2 тис. до н.е., та синхронізований із блоком посткатакомбних культур та епішнуровим горизонтом. Кургани групи №1 за керамічним комплексом та виробами з кольорових металів можуть бути віднесені до раннього етапу комарівської культури та датовані в межах другої чверті 2 тис. до н.е. Всі кургани насипані над незначними природним підвищенням, що візуально збільшує їх розміри. Основна частина насипів складена із шматків дернини з поверхні давнього грунту. Зверху ця валькова кладка перекрита масою алевритістої породи із підгрунтя. Ґрунти, на яких зведено кургани, визначені як опідзолені чорноземи, що розвиваються під луговою рослинністю в умовах тепло-помірного клімату з достатньою кількістю опадів. В епоху бронзи природні зони в регіоні Прикарпаття явно були зміщені на північ, панували відкриті простори з ділянками буково-грабових лісів

Ключові слова: палеопедологія, могильник Буківна, доба бронзи, комарівська культура, Східна Європа

Мова: українська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: [903:504.54](477.86)”637”

VITA ANTIQUA ISSN: 2522-9419 (Online), ISSN: 2519-4542 (Print)

VITA ANTIQUA 9, 2017, ЛЮДИНА ТА ЛАНДШАФТ: Первісна археологія Східної Європи, 222-231
Екологічний базис тшинецького культурного кола
Лисенко С.Д.¹
¹ Відділ археології енеоліту – бронзового віку Інституту археології НАН України, Київ

DOI:10.37098/VA-2017-9-222-231
https://doi.org/10.37098/VA-2017-9-222-231

АБСТРАКТ

Тшинецьке культурне коло (ТКК) – група спорідених археологічних культур пізнього бронзового віку лісової та лісостепової зони Східної Європи. Охоплює територію від басейну Одера на заході до басейна Десни на сході, від Прибалтики на півночі, до межі правобережного лісостепу та степу на півдні. Ареал ТКК розподіляється на Західний (басейн Балтійського моря) та Східний (басейн Чорного моря) масиви. До західного масиву відноситься тшинецька культура, до східного – комарівська та сосницька культури. Відповідно до системного зв’язку між культурою та вміщуючим ландшафтом відрізняються лісова та лісостепова лінії розвитку ТКК. Перша пов’язана із низинними ландшафтами (Великопольско-Куявська низина, Мазовія, Прибалтика, Українське, Білоруське та Брянське Полісся), друга – із підвищеними (Прикарпаття, Волинська, Подільська, Придніпровська височини). У східному ареалі ТКК лісовій лінії розвитку відповідає сосницька культура, а лісостеповій – комарівська. На межі 3-2 тис. до н.е. дослідники палеоклімату південноруських степів відмічають максимум суббореальної аридизації, яка в другій чверті – середині 2 тис. до н.е. змінюється кліматичним оптімумом суббореалу  – зволоження, зменшення континентальності клімату. Комплексні палеогеографічні (палеопедологічні, палінологічні, ландшафтні, геофізичні, археозоологічні, палеоботанічні, дендрологічні) дослідження пам’яток доби бронзи – раннього залізного віку на території Північної України та Білорусії дають змогу співставити коливання клімату у східному ареалі ТКК та їх наслідки із кліматичною шкалою, розробленою за результатами досліджень в інших регіонах Східної Європи.

Ключові слова: екологічний базис, тшинецьке культурне коло, доба бронзи, палеокліматологія, Східна Європа

Мова: українська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: [903:504.54](4-11)”637”

VITA ANTIQUA ISSN: 2522-9419 (Online), ISSN: 2519-4542 (Print)

VITA ANTIQUA 9, 2017, ЛЮДИНА ТА ЛАНДШАФТ: Первісна археологія Східної Європи, 206-221
Індикатори «імпортів» в трипільській культурі (за матеріалами «скарбів» кременевих пластин)
Пічкур Є.В.¹
¹ Відділ «Археологічний музей» Інституту археології НАН України, Київ

DOI:10.37098/VA-2017-9-206-221
https://doi.org/10.37098/VA-2017-9-206-221

АБСТРАКТ

В роботі розглядається унікальна для трипільської культури категорія знахідок – набори крем’яних виробів, переважно пластин, які в літературі прийнято розглядати як «скарби». Подані історія і контекст знахідок, техніко-типологічні характеристики виробів, що містяться в «скарбах». Також пропонується кілька варіантів трактування останніх з точки зору їх змістовної ролі в трипільському суспільстві.

Ключові слова: трипільська культура, крем’яні пластини, імпорти, енеоліт, Східна Європа

Мова: російська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: 903.21(477.4)’’636’’-032.5