Andr – Сторінка 6

Andr08.06.202312.03.2024

VITA ANTIQUA ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень
VITA ANTIQUA 14, 2023, КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ТА ВІЙНА : ВИКЛИКИ І РІШЕННЯ

Тит Волинський¹, Олександр Ковальчук²
Риба в господарстві давньогрецьких колоній (600 р. до н. е. – 300 р. н. е.) у Північному Причорномор’ї – нові штрихи до старого портрета
¹Київський національний університет імені Тараса Шевченка
²Національний науково-природничий музей НАН України
¹ORCID: https://orcid.org/0009-0004-1744-2371
²ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9545-208X

DOI: 10.37098/VA-2023-14-184-210
https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-184-210

АБСТРАКТ

У статті наведено результати ретельного вивчення решток риб, виявлених під час розкопок трьох давньогрецьких міст (Ольвія, Березань і Чорноморка) у північній частині Причорномор’я. Ці матеріали датуються 600 р. до н.е. – 300 р. н.е. (у випадку Ольвії та Березані), а також 500–400 рр. до н.е. у випадку Чорноморки. Матеріал що був досліджений зібраний археологічними експедиціями у період між 1933-1938 роками, а також експедицією в 1988 році. Було проведено ідентифікацію кісток щодо видової приналежності та анатомічної приналежності. Проведено їх порівняння з вибірками кістками з інших розкопок.

У дослідженні присутні рештки близько десяти видів риб. У всіх вибірках за чисельністю знахідок ідентифікованих решток переважають рештки осетрів (Acipenser spp). Менше всього це помітно у вибірці Ольвія 300-200 рр. до н.е. де осетри займають лише 29.3% від загальної сукупності, а більше всього це помітно у вибірці Ольвія 200-300 рр. н.е. де осетри займають 83,9% від загальної сукупності.. Інші види, які зазвичай ловили в цих давньогрецьких містах, в основному представлені короповими рибами (плітка, лящ, плоскирка, синець, короп, карась), а також сом (Silurus glanis), щука (Esox lucius), судак (Sander lucioperca). Найчастішими кістками що зустрічалась були грудні плавці (n - 338) при чому 295 з них належали осетрам, другими йдуть хребці (n - 212). Вагу та розмір деяких особин риб реконструювали за цілими кістками. З'ясовано що, якщо матеріал кісток осетрів важко ідентифікувати через різні причини можна використовувати метод наведений у цьому досліджені. Ідентифікувати кістки до родів Huso та Acipenser. Реконструкції довжини та ваг для Acipenser spp проводити по найбільшому та найменшому видах. Порівняння зразків з окремих вибірок не показали суттєвих відмінностей у загальній довжині та масі.

Ключові слова: Ольвія, античність, Березань, археозоологія, рибальство, давні греки, Чорне море.

Мова: Англійська

PDF

Цитування:

Volynskiy, T.П., Kovalchuk, O.М. 2023. Fishes in the economy of Ancient Greek colonies (600 BC – 300 AD) on the Northern Black Sea Coast – new touches to an old portrait. VITA ANTIQUA, 14. Culture Heritage and the War : challenges and solutions.

Джерела:

Askeyev, I. 2017. Sculpture of the surface of the bones of the skull of Eastern European sturgeon. https://www.researchgate.net/publication/321360790.

Brinkhuizen, D.C. 1989. Ichthyo-archelologisch onderzoek: methoden en toepassing aan de hand van Romeins vismateriaal uit Velsen (Nedeland). PhD Thesis. University of Groningen.

Britton, R., Shepherd, J.S. 2005. Biometric data to facilitate the diet reconstruction of piscivorous fauna. Folia Zoologica, 54, p. 193-200.

Bylkova, V.P., Yanish, Ye.Yu. 2010. “The Borysthenes is the most profitable river”: ichthyological data from Bilozerka settlement. Arheolohiia, 3, p. 75-81 (in Ukrainian).

Christodoulou, S. 2016. The History of Ancient Olbia in the Northern Black Sea Region. Balkan Studies, 51, р. 215-242.

Gaygusuz, Ö. 2006. Conversions of total, fork, and standard length measurements based on 42 marine and freshwater fish species (from Turkish waters). Turkish Journal of Fisheries and Aquatic Sciences, 6, p. 79-84.

Hojte, J.M. 2005. The Archaeological Evidence for Fish Processing in the Black Sea Region, p. 133-160. Ancient Fishing and Fish Processing in the Black Sea Region. Black Sea Studies. The Danish National Research Foundation’s Centre for Black Sea Studies. Aarhus, Aarhus University Press.

Kahraman, A., Göktürk, D., Aydin, E. 2014. Length-weight relationships of five fish species from the Sakarya River, Turkey. Annual Research & Review in Biology, 4 (15), p. 2476-2483. https://doi.org/10.9734/ARRB/2014/7513.

Katerini, B. 2004. On the issue of the fishing industry of the Northern Black Sea region in antiquity, p. 107-111. In: Borysthenika-2004: materials of the International scientific conference to the 100th anniversary of Berezan Island research by E.R. von Stern. Nikolaev (in Russian).

Khristenko, D.S., Kotovska, G.O. 2017. Length-weight relationship and condition factors of freshwater bream Abramis brama (Linnaeus, 1758) from the Kremenchug Reservoir, Middle Dnieper. Turkish Journal of Fisheries and Aquatic Sciences, 17, p. 71-80. https://doi.org/10.4194/1303-2712-v17_1_09.

Kovalchuk, O.M. 2014. Fish remnants from the excavations of the Bronze Age barrow near Maryanskoe village (Dnepropetrovsk region, Ukraine). Visnyk of Dnipropetrovsk University. Biology, ecology, 22 (2), p. 156-160 (in Russian, with English summary). https://doi.org/10.15421/011422.

Lebedev, V.D. 1960. Presnovodnaya chetvertichnaya ikhtiofauna Evropeyskoi chasti SSSR [Freshwater Quaternary ichthyofauna of the European part of the USSR]. Moscow, University press (in Russian).

Margaritova, B. ,Uzunova, E. 2020. Length-weight relationships and condition factors of three sturgeon species (Acipenseridae) from the Danube River. Ecologia Balkanica, 12 (2), p. 197-201.

Morales, A. Antipina, A., Rosello, E. 2007. An ichthyoarchaeological survey of the ancient fisheries from the Northern Black Sea. Archaeofauna, 16, p. 117-172.

Movchan, Yu.V. 2011. Ryby Ukrainy (vyznachnyk-dovidnyk) [Fishes of Ukraine (identification guide)]. Kyiv, Zoloti Vorota (in Ukrainian).

Nelson, J.S., Grande, T.C., Wilson, M.V.H. 2016. Fishes of the World. John Wiley and Sons, Hoboken.

Odrin, A.V. 2010. Fishing in the Bosporus in pre-Roman times, p. 332-335. In: Bosporan Readings. Cimmerian Bosporus and barbarian world in the period of antiquity and the Middle Ages. 11. Crafts and trades. Kerch (in Russian).

Okgerman, H., Mahmut E., Atasagun, S. 2012. The growth and reproduction of white bream (Blicca bjoerkna L. 1758) in an oligo-mesotrophic lake in northwest Anatolia (Sapanca, Turkey). Turkish Journal of Biology, 36 (1), 15. https://doi.org/10.3906/biy-1012-157.

Pérez-Bote, J.L., Roso, R. 2012. Growth and length–weight relationships of Sander lucioperca (Linnaeus, 1758) in the Alcántara Reservoir, south-western Spain: comparison with other water bodies in Eurasia. Journal of Applied Ichthyology, 28, p. 264-268. https://doi.org/10.1111/j.1439-0426.2011.01918.x.

Radke, R.J., Petzold, T., Wolter, C. 2000. Suitability of pharyngeal bone measures commonly used for reconstruction of prey fish length. Journal of Fish Biology, 57, p. 961-967. https://doi.org/10.1111/j.1095-8649.2000.tb02204.x.

Rаdu, V. 2005. Atlas for the identification of bony fish bones from archaeological sites. Bucureşti, Contrast.

Shuman, L.A., Selyukov, A.G., Nekrasov, I.S., Elifanov, A.V., Yurchenko, V.V. Data on length-weight and length-length relationships, mean condition factor, and gonadosomatic index of Rutilus rutilus and Perca fluviatilis from the Ob River basin, Western Siberia. Data Brief, 42, 108067. https://doi.org/10.1016/j.dib.2022.108067.

Tarkan, A.S., Gursoy Gaygusuz, C., Gaygusuz, Ö., Acipinar, H. 2007. Use of bone and otolith measures for size-estimation of fish in predator-prey studies. Folia Zoologica, 56 (3), p. 328-336.

Thieren, E. Wouters, W., Van Neer, W. 2015. Guide for the identification of archaeological sea sturgeon (Acipenser sturio and A. oxyrinchus) remains. Cybium, 39, p. 175-192. https://doi.org/10.26028/cybium/2015-393-002.

Vilizzi, L., Tarkan, A., Ekmekçi, \ F. 2013. Stock characteristics and management insights for common carp (Cyprinus carpio) in Anatolia: a review of weight-length relationships and condition factors. Turkish Journal of Fisheries and Aquatic Sciences, 13, p. 759-775. https://doi.org/10.4194/1303-2712-v13_4_22.

Yanish, Ye.Yu., Antipina, E. 2013. Commercial fish from ancient Olbia (1-3rd centuries AD) and its neighborhood. Zoological journal, 92 (9), p. 1190–1200 (in Russian). https://doi.org/10.7868/S0044513413090195.

Yanish, Y., Kovalchuk, A.N. 2013. Reconstruction of the body length and weight of commercial fishes on materials from archaeological excavations of the settlement on Berezan island (VI–V cent. BC). p. 735-736. In: VIII All-Russian meeting on the study of the Quaternary period: Fundamental problems of the Quaternary, the results of the study and the main directions for further research. Rostov-on-Don, Publishing house of SSC RAS (in Russian).

Zhiteneva, L.D. 1964. Promyslovaya fauna ryb i rybolovstvo basseyna Chernogo morya po arkheologicheskim materialam [Commercial fish fauna and fisheries in the Black Sea basin based on archaeological materials]. Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of Biological Science. Moscow, Moscow State University (in Russian).

Živaljević, I., Askeyev, I., Shaymuratova (Galimova), D., Askeyev, O., Monakhov, S., Borić, D., Stefanović, S. 2021. Size estimations of sturgeons (Acipenseridae) from the Mesolithic-Neolithic Danube Gorges, p. 422-427. In Borić, D., Antonović, D. and Mihailović, B. (Eds.), Foraging Assemblages. Vol. 2: Papers Presented at the Ninth International Conference on the Mesolithic in Europe. Belgrade, Serbian Archaeological Society; New York, The Italian Academy for Advanced Studies in America, Columbia University.

Andr08.06.202312.03.2024

Роман Гадзало¹
Основні концепції походження енеолітичних культур Дунайсько-Карпатського регіону на прикладі дослідження археологічних комплексів культури Боян
¹ Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI: 10.37098/VA-2023-14-172-183
https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-172-183

АБСТРАКТ

Ця стаття присвячена вивченню основних концепцій та теорій щодо походження енеолітичних культур Дунайсько-Карпатського регіону, зокрема на прикладі дослідження археологічних комплексів культури Боян. Культура Боян є однією з найвідоміших та найбільш деталізованих культур енеоліту, що розквітла більше 7 тисяч років тому. В статті розглядаються різні археологічні комплекси, розкопки та знахідки, які допомагають встановити можливі шляхи розвитку культури Боян, її особливості та взаємодію з іншими культурами того періоду. Вивчення цих комплексів може сприяти кращому розумінню ранніх етапів розвитку людського суспільства в Дунайсько-Карпатському регіоні та внесенню вагомого внеску в дослідження археологічних культур цього регіону.

Енеолітичні культури Дунайсько-Карпатського регіону є предметом наукових досліджень археологів, які вивчають давню історію східноєвропейських народів. Одна з таких культур — культура Боян, є однією з найвідоміших та найбільш деталізовано вивчених культур енеоліту, що сформувалася в цьому регіоні більше 7 тисяч років тому. Вивчення походження цієї культури дозволяє краще зрозуміти ранні етапи розвитку суспільства, його культурні та економічні аспекти, а також взаємодію з іншими культурами того часу.

У цій статті ми розглянемо основні концепції та теорії, які висуваються відносно походження енеолітичних культур Дунайсько-Карпатського регіону на прикладі вивчення археологами культури Кріш-Старчево та культури Боян. Зокрема, ми оглянемо різні археологічні комплекси, розкопки та знахідки, які допомагають встановити можливі шляхи розвитку цієї культури, її особливості та взаємодію з іншими культурами людських спільнот того періоду. Вивчення археологічних комплексів культури Боян може внести вагомий внесок в розуміння давніх культур Дунайсько-Карпатського регіону та відкриття ранніх стадій розвитку суспільства в цьому регіоні.

Ключові слова: культура Боян, енеоліт, Дунайсько-Карпатський регіон, культура Кріш-Старчево, кераміка.

Мова: Українська

PDF

Цитування:

Гадзало, Р.Р. 2023. Основні концепції походження енеолітичних культур Дунайсько-Карпатського регіону на прикладі дослідження археологічних комплексів культури Боян. VITA ANTIQUA, 14. Культурна спадщина та війна : виклики і рішення.

Джерела:

Biagi, P. 2005. Rapid rivers and slow seas? New data for the radiocarbon chronology of the Balkan peninsula. In: P. Biagi, S. Shennan, M.P. Spataro. (eds.). Prehistoric Archaeology & Anthropological Theory and Education. Reports of Prehistoric Research Projects, 6-7, Salt Lake City & Karlovo.

Biagi, P., Spartano, M.P. 2005. New Observations on the Radiocarbon Chronology of the Starèevo-Cris and Körös Cultures. In: Nikolova, L. and Higgins, J. (eds.). Prehistoric Archaeology & Anthropological Theory and Education. Reports of Prehistoric Research Projects, 6-7, Salt Lake City & Karlovo.

Borić, D. 2002. The Lepenski Vir conundrum: reinterpretation of the Mesolithic and Neolithic sequences in the Danube Gorges. In: Antiquity, Vol. 76.

Chirică, V., Boghian, D. 2003. Arheologia preistorică a lumii neolitic-eneolitic. Iasi: Helios.

Comşa, E. 1974. Istoria comunităţilor culturii Boian. Bucureşti.

Dumitrescu, V., Bolomey, A., Mogoşanu, F. 1983. Esquisse d’une préhistoire de la Roumanie. Bucureşti.

Garašanin, M. 2001. A pot in the house 54 at Lepenski Vir I. In: M. Garašanin, I. Radovanović. Antiquity, Vol. 75.

Karmanski, S. 2005. Donja Branjevina: a Neolithic Settlement near Deronje in the Vojvodina (Serbia). In: S. Karmanski. Trieste: Societa Preistoria a Protostoria della Regione Friuli-Venezia Guilia.

Popovici, D. 2020. Viata pe malul Dunării acum 6500 de ani. Bucuresti: Muzeul National de Istoria a Românilor.

Roman, P. 1987. O aşezare neolitcă la Măgurele. Sciva, XIII, 2, p. 259-269.

Starnini, E. 2002. La transizione Mesolitico-Neolitico in Ungheria: uno sguardo critico sullo stato della ricerca. In: E. Starnini (еd.). Omaggio a Santo Tiné. Miscellanea di studi di Archeologia preistorica e protostorica. Genoa: Museo regionale.

Tocilescu, Gr. 1880. Dacia înainte de romani. Bucureşti.

Ursulescu, N. 2002. Începuturile istoriei pe teritoriul României. Iaşi: Casa Editorială Demiurg.

Арутюнов, С.А. 2016. Этнические особенности классовой эпохи. Этнос в классовом и раннеклассовом обществе. Санкт-Петербург: Алетейя.

Суботін, Л. В. 1983. Пам’ятки культури Гумельниці Південно-Західної України. Київ.

Andr08.06.202312.03.2024

Альона Кармаза¹
Морфологія руки ранніх гомінід в контексті знаряддєвої діяльності
¹ Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI: 10.37098/VA-2023-14-162-171
https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-162-171

АБСТРАКТ

В даній статті розглянуто тему морфології кісток рук ранніх гомінід. Метою є відповісти на питання: «Чи є рід Хомо єдиним, який був здатним створювати знаряддя?».

Нові дослідження висувають гіпотези, які суперечать застарілим науковим висновкам та вказують на можливість того, що й інші представники гомінід, такі як австралопітеки та парантропи були здатні до виготовлення інструментів.

Відкриття археологічної пам’ятки Ломекві 3 та кам’яних інструментів, що датуються віком 3.3 мільйони років тому, додало багато нових запитань сучасній науці, оскільки вік згаданих артефактів передує появі першого Homo. Це змушує нас заново переглянути дослідження, що стосуються ранніх гомінід, щоб краще зрозуміти хто саме був творцем цих інструментів та чи є це унікальною рисою саме роду Homo.

Першим у статті буде розглянуто Австралопітека афарського. Його датування як раз збігається з датуванням кам’яних інструментів з Ломекві 3. Аналізуючи кістки його руки, ми можемо зробити висновки про його здатність виготовляти інструменти. Проте, у той же час австралопітек має також мавпячі риси. Аналогічним чином ми можемо висловитися про Австралопітека африканського і Австралопітека седіба. Однак тут виникають проблематичні питання, адже африканців було відкрито доволі давно і ми стикаємось з певним упередженим ставленням щодо них, а також неточністю в їх першопочатковому дослідженні. Найкраще описаним був Австралопітек седіба, знайдений в 2008 році. Тут кількість отриманої інформації дозволяє нам робити більш значущі припущення про його здатність до створення кам'яних інструментів. Питання викликають у нас хабіліс й парантроп, оскільки обидва ці ранні гомініди були знайдені в тій же місцевості, де і олдувайські знаряддя. Та якщо ми критично поглянемо на аналіз їх верхніх кінцівок, то ми не побачимо великої різниці між ними. У деяких аспектах рука парантропа виглядає більш розвиненою там прогресивною.

Отже, стає очевидною необхідність переоцінки раніше відкритих залишок ранніх гомінідів і пов'язаних з ними археологічних місцезнаходжень. Ці переоцінки можуть надати нам нові погляди на здатність ранніх гомінідів створювати інструменти і допомогти нам зрозуміти еволюцію створених ними інструментів.

Ключові слова: археологія, палеоантропологія, еволюція, австралопітек парантроп, ранні гомініди.

Мова: Англійська

PDF

Цитування:

Karmaza, A.О. 2023. Morphology of early hominid hand in context of tool making. VITA ANTIQUA, 14. Culture Heritage and the War : challenges and solutions.

Джерела:

Alba, D.M., Moyà-Solà, S., Köhler, M. 2003. Morphological affinities of the Australopithecus Afarensis hand on the basis of manual proportions and relative thumb length. J . Hum. Evol., 225 - 254. https://doi.org/10.1016/S0047-2484(02)00207-5.

Alemseged, Z. et al. 2006. Supplementary Information for ‘A juvenile early hominin skeleton from Dikika, Ethiopia. Nature, Volume 51, Issue 3. http://dx.doi.org/10.1038/nature05047.

Berger, L.R. et al. 2010. Australopithecus Sediba: A New Species of Homo-Like Australopith from South Africa. Science, Vol 328, Issue 5975, 195-204. https://doi.org/10.1126/science.1184944.

Clarke, R.J. 1999. Discovery of complete arm and hand of the 3.3 million-year-old Australopithecus skeleton from Sterkfontein, S. Afr. J. Sci., 477-480.

Harmand, S., Lewis, J., Feibel, C. et al. 2015. 3.3-million-year-old stone tools from Lomekwi 3, West Turkana, Kenya. Nature, 521, 310–315. https://doi.org/10.1038/nature14464.

Kibii, J.M., Clarke, R.J., Tocheri, M.W. 2011. A hominin scaphoid from Sterkfontein, Member 4: Morphological description and first comparative phenetic 3D analyses. Journal of Human Evolution, 61(4), 510–517. https://doi.org/10.1016/j.jhevol.2011.06.001.

Kivell T.L., Kibii J.M., Churchill, S.E., Schmid, P., Berger, L.R. 2011. Australopithecus Sediba hand demonstrates mosaic evolution of locomotor and manipulative abilities, Science, Vol. 333, Issue 6048, 1411-1417. https://doi.org/10.1126/science.1202625.

Marzke, M.W., Shackley, M.S. 1986. Hominid hand use in the pliocene and pleistocene: Evidence from experimental archaeology and comparative morphology, J. Hum. Evol.

Napier, J. 1962. Fossil hand bones from Olduvai Gorge, Nature, 196, 409-411. https://doi.org/10.1038/196409a0

Pickering, R. et al. 2011. Australopithecus Sediba at 1.977 Ma and implications for the origins of the genus Homo, Science, Vol. 333, Issue 6048, 1421-1423. https://doi.org/10.1126/science.1203697.

Ricklan, D.E. 1987. Functional anatomy of the hand of Australopithecus Africanus, J. Hum. Evol., Vol. 16, Issues 7–8, 643-664. https://doi.org/10.1016/0047-2484(87)90018-2.

Susman, R.L., Creel, N. 1979. Functional and morphological affinities of the subadult hand (O.H. 7) from Olduvai Gorge, Am. J. Phys. Anthropol., Vol. 51, Issue 3, 311-331. https://doi.org/10.1002/ajpa.1330510303.

Trinkaus, E., Long, J.C. 1990. Species attribution of the Swartkrans member 1 first metacarpals: SK 84 and SKX 5020, Am. J. Phys. Anthropol., 607-629.

Andr08.06.202312.03.2024

Кирило Третяк¹
Стилістично-естетична трансформація історичної забудови Києва внаслідок руйнувань під час Другої світової війни
¹Київський національний університет імені Тараса Шевченка
¹ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5732-4466

DOI: 10.37098/VA-2023-14-140-160
https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-140-160

АБСТРАКТ

У статті йдеться про зміни в архітектурі і в історичній забудові Києва, які відбулися через масове руйнування центру міста під час Другої світової війни. Автор досліджує як змінилися споруди, які постраждали від вибухів і пожеж у 1941 і в 1943 р., і як відбудова та реконструкція Києва у 1940-х – 1950-х р. вплинула на характер забудови міста.

Друга світова війна пронеслась смертоносним буревієм Києвом, як і всією територією України. У вересні 1941 р., відступаючи з міста, червоні війська замінували десятки будинків на Хрещатику, на прилеглих до нього вулицях та важливі будівлі у різних районах міста. Невдовзі після входження німецьких військ до міста, 24 вересня, пролунали вибухи, які спричинили грандіозну пожежу, що охопила Хрещатик, Прорізну, Пушкінську, Лютеранську, Архітектора Городецького, Заньковецької, Станіславського, Ольгинську, Інститутську пл. Івана Франка. У свою чергу, під час відступу з Києва у листопаді 1943 р. нацисти підпалили будинки на вулицях Хрещатик, Михайла Грушевського, Великій Васильківській, Саксаганського, Володимирській та інших. В результаті, центральна частина міста була перетворена на згарище. Стало зрозуміло, що на місто очікує кардинальна зміна стилістично-композиційної архітектурної естетики.

Метою цієї статті є аналіз трансформації історичної забудови центральної частини Києва внаслідок втрат від руйнувань Другої світової війни. Ми спробуємо дослідити зміни у стилістиці, естетиці та якості порівнюючи забудову до і після руйнувань та відбудови 1940-х – 1950-х р. У цій статті ми розглянемо конкретні споруди, які були знищені або пошкоджені як і ті, які були збудовані замість зруйнованих. При цьому дамо оцінку змінам, які відбулися у загальній картині міського архітектурного ландшафту та історичної забудови Києва. Архітектурі Києва кінця ХІХ – поч. ХХ ст. присвячено багато досліджень, так само як і забудові міста після Другої світової війни. Проте, порівняти ці два етапи в історії розбудови Києва і проаналізувати загальну картину змін в архітектурі міста ще не робили спроб.

Ключові слова: архітектура, відбудова, руйнування, реконструкція, трансформація, естетика.

Мова: Українська

PDF

Цитування:

Третяк, К.О. 2023. Стилістично-естетична трансформація історичної забудови Києва внаслідок руйнувань під час Другої світової війни. VITA ANTIQUA, 14. Культурна спадщина та війна : виклики і рішення.

Джерела:

Даміловський, М. 1936. Архітектура і будівельні матеріали. Соціалістичний Київ, 1936, №6

Гіляров, С. 1936. Архітектура Києва передвоєнної доби. Соціалістичний Київ, 1936, №4.

Ерофалов-Пилипчак, Б. 2010. Архитектура советского Киева. К.

Матушевич, А. 1950. Хрещатик. К.

Кондель-Пермінова, Н. 2021. Хрещатик – комунікатор між часами. К.

Сєвєров, М. 1952. Проблема просторової композиції Хрещатика. Вісник Академії архітектури УРСР, 1952, №1.

ЦДАМЛМ України. Ф.11. Оп. 1. Спр. 356. Арк. 2.

ЦДАМЛМ України. Ф.11. Оп. 1. Спр. 360. Арк. 7-9.

Andr07.06.202312.03.2024

VITA ANTIQUA ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень
VITA ANTIQUA 14, 2023, КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ТА ВІЙНА : ВИКЛИКИ І РІШЕННЯ

Олександра Іванова¹
Балканський та український досвід охорони та збереження культурної спадщини під час військових дій
¹Київський національний університет імені Тараса Шевченка
¹ORCID: https://orcid.org/0009-0007-7848-3419

DOI: 10.37098/VA-2023-14-110-121
https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-110-121

АБСТРАКТ

Наслідки воєн в усьому світі завжди однакові: вони призводять до жахливих жертв серед цивільних, масового переміщення населення, порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права. Одним із проявів таких порушень є знищення культурної спадщини.

У 1954 році, в Гаазі, була підписана Конвенція про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту. Відтоді, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року, вплив на культурну, і, зокрема, археологічну спадщину України був руйнівним — незліченні дорогоцінні об’єкти та місця були пошкоджені або знищені, а музеї пограбовані.

Це один із незліченних аспектів російської війни, який має прямі наслідки для спадщини всього людства. Такі ж наслідки вже мали місце у світі в минулому: під час конфлікту на Балканах, під час війни в Афганістані, під час війни в Іраку та в Сирії. І саме досвід інших країн є надзвичайно цінним для захисту української спадщини.

Завдання даного нарису — ознайомитися з міжнародним законодавством охорони культурної спадщини, привернути увагу до досвіду балканських країн щодо охорони та моніторингу культурної спадщини під час військових дій, порівняти іноземний досвід з українським та зрозуміти, що можливо використати в українських реаліях..

Ключові слова: Балкани, Україна, культурна спадщина, охорона пам’яток, війна.

Мова: Англійська

PDF

Цитування:

Ivanova, O.A. 2023. Balkan and Ukrainian experience of protection and preservation cultural heritage during military operations. VITA ANTIQUA, 14. Culture Heritage and the War : challenges and solutions.

Джерела:

International Donors Conference for the Protection and Preservation of Cultural Heritage in Kosovo. Сonsolidated summary. Paris, 2005.

Jan Hladík. The 1954 Hague Convention for the Protection of Cultural Property in the Event of Armed Conflict and the notion of military necessity.1999. International Review of the Red Cross, No. 835.

Herscher, A., Riedlmayer, A. (2000), “Monument and Crime: The Destruction of Historic Architecture in Kosovo”, Grey Room 1.

Helen Walasek, “Bosnia and the Destruction of Cultural Heritage”, 2018.

Legnér, M. (2018) “Post-confict reconstruction and the heritage process” Journal of Architectural Conservation 24:2, 78–90.

MCIP “1,373 objects of cultural infrastructure have already been damaged because of russian aggression in Ukraine”, 04.04.2023, accessed April 10th, 2023: https://www.mkip.gov.ua/news/8917.html.

“Monitoring of archaeological sites during the war” Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, accessed December 20th, 2022 https://iananu.org.ua/novini/ekspeditsiji/1219-monitoring-arkheologichnikh-ob-ek-tiv-pid-chas-vijni.

Рrotection and Preservation of Cultural Heritage in Kosovo. Consolidated Summary. — http://unesdoc.unesco.org/images/0013/001395/139567eb.pdf8.

Second Protocol to the 1954 Hague Convention on the Protection of Cultural Property in the Event of Armed Conflict. Verkhovna Rada of Ukraine, Resource https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_001-99#Text.

Shydlovskyi, P.S., Telizhenko, S.A., Ivakin, V.H. 2023. Archaeological Monitoring in War-Torn Ukraine, The Historic Environment: Policy & Practice, https://doi.org/10.1080/17567505.2023.2209835.

Пошкодження курганного могильника Болдині Гори в Чернігові внаслідок війни / Центр палеолітичних досліджень ім. Хв. Вовка. Режим доступу: http://vovkcenter.org.ua/uk/2022/12/30/%d0%b1%d0%be%d0%bb%d0%b4%d0%b8%d0%bd%d1%96-%d0%b3%d0%be%d1%80%d0%b8/.

Шидловський, П.С., Корнієнко, М.В., Івакін, В.Г. (ред.). 2022. Науково-практичний семінар «ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ» = «PROTECTION AND PRESERVATION OF ARCHAEOLOGICAL HERITAGE OF UKRAINE» (23 листопада 2022 р., Київ, Україна): Тези доповідей. К.: Центр консервації предметів археології. https://doi.org/10.5281/zenodo.7424472.

Andr07.06.202306.11.2025

VITA ANTIQUA ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень
VITA ANTIQUA 14, 2023, КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ТА ВІЙНА : ВИКЛИКИ І РІШЕННЯ

Олександр Науменко¹, Тетяна Радієвська²
Повернутися з небуття: загадкова історія колекції кам’яних артефактів стоянки Іскорость із розкопок В. Хвойки
¹, ² Національний музей історії України
¹ORCID: https://orcid.org/0000-0003-3931-603X
²ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8490-7950

DOI: 10.37098/VA-2023-14-122-139
https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-122-139

АБСТРАКТ

Цей нарис присвячено розгляду історії колекції матеріалів стоянки Іскорость із розкопок В. Хвойки. Порушуються питання історії дослідження пам’ятки, комплектування колекції, її місця в зібраннях різних музеїв, долі під час та після Другої світової війни, а також сучасному стану.

Значна кількість музейних колекцій археологічних артефактів, сформованих наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст., перед тим, як опинитися в сучасних музеях із задовільними системами збереження і обліку, мали тернистий шлях, прокладений через світові війни, революційні події, зміни ідеологій і інституцій, транспортування не тільки в межах окремих міст, а й різних країн. Усі ці перипетії, безумовно, відображалися на колекціях, призводячи до пошкоджень або втрат артефактів. Поміж таких подій одним із найбільш деструктивних чинників є війна, через яку над музейними колекціями нависає загроза не тільки фізичного знищення внаслідок бойових дій, а і втрати під час евакуації або грабіжницьких дій окупантів. У сучасних реаліях агресивної загарбницької війни, розв’язаної російською федерацією проти України, як ніколи актуалізується проблема збереження музейних фондів. У нашому есеї висвітлено історію колекції кам’яних артефактів стоянки Іскорость (нині — м. Коростень Житомирської області), яку відкрив В. Хвойка понад 110 років тому і якій вдалося пережити низку вищезазначених екстремальних подій, зберігши науковий і експозиційний потенціал.

Ключові слова: Іскорость, Українське Полісся, Вікентій Хвойка, музейна колекція, історія досліджень.

Мова: Українська

PDF

Цитування:

Науменко, О.О., Радієвська, Т.М. 2023. Повернутися з небуття: загадкова історія колекції кам’яних артефактів стоянки Іскорость із розкопок В. Хвойки. VITA ANTIQUA, 14. Культурна спадщина та війна : виклики і рішення.

Джерела:

б. р.а. Рукописный каталог Археологического отдела Киевского городского музея древностей и искусств. Науковий архів НМІУ, т. І, кн. ІІ, № 15767–16001.

б. р.б. Рукописный каталог Археологического отдела Киевского городского музея древностей и искусств. Науковий архів НМІУ, т. І, кн. ІV, № 21.901–21911.

Беленко, М. М., Радієвська, Т. М. 2010. Палеолітичні дослідження В. В. Хвойки. В: Ковтанюк, Н. Г. (гол. ред.). Вікентій В’ячеславович Хвойка та його внесок у дослідження давньої історії України. Тематичний збірник наукових праць (до 160-річчя від дня народження). Київ: Такі справи, с. 30–43.

Борисковский, П. 1953. Палеолит Украины. Материалы и исследования по археологии СССР, 40, с. 1–463.

Борисковський, П. 1947. Огляд історії вивчення палеоліту України. Археологія, І, с. 85–100. В справі археологічних дослідів Коростенського городища. 1930. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 59, оп. 1, спр. 360, арк. 53.

Вишневский, Б. Н. 1924. Доисторический человек в России (каменный век). В: Осборн, Г. Ф. Человек древнего каменного века. Среда, жизнь, искусство. Ленинград: «Путь к знанию», с. 439–506.

Данилевич, В. 1925. Археологічна минувшина Київщини. Київ, 154 с.

Ефименко, П. П. 1938. Первобытное общество. Очерки по истории палеолитического времени. 2-е изд., доп. и перераб. Ленинград: Государственное социально-экономическое издательство, 636 с.

Записки, різне листування, етнографічні відомості. (б. р.). Науковий архів ІА НАНУ, ф. 10, спр. 18/4, арк. 5.

Заява Трохима Теслі з проханням дозволити ознайомитися з матеріалами Кирилівської палеолітичної стації та матеріалами з стації в с. Іскорості. 1932. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 59, спр. 480, арк. 53.

Ковтанюк, Н., Шовкопляс, Г. 1999. Скарбниця історичної пам’яті України Київська старовина, 4, с. 63–80.

Козловська, В. 1936. Краткие сведения об основных комплексах экспонатов бывшего Археологического музея ВУАН, кабинета антропологии ВУАН, вошедших одновременно с документами в состав Центрального исторического музея к 1936 году. Науковий архів НМІУ, ф. Р–1260, оп.1-д, од. зб. 28-а, с. 1–53.

Колеснікова, В. А. 2008. До історії досліджень курганів у Коростені та Овручі в 1911 році. В: Моця, О. П. (гол. ред.). Стародавній Іскоростень і слов’янські гради. Збірка наукових праць. Коростень, с. 166–168.

Коршак, К. 1930а. Палеолітична стація в м. Іскорості. В: Козловська, В. (ред.). Хроніка археології та мистецтв. Частина 2. Київ: Міськліт, с. 7–21.

Коршак, К. 1930б. Палеолітична стація в містечку Іскорості. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 13, спр. 1.

Левицький, І. 1950. Про вік стоянки відкритої В. Хвойкою в Іскорості. Археологія, IV, с. 156–162.

Науменко, О. О., Радієвська, Т. М. 2022. Стоянка Іскорость та її місце в кам’яній добі України: історіографічний і типолого-технологічний аспекти. Археологія, 3, с. 88–112. https://doi.org/10.15407/arheologia2022.03.088.

Открытый лист на 1911 год. 1911. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 2, оп. 3, № 660.

Отрощенко, В. В., Корпусова, В. М. 2003. Свастика в знакових системах доби міді-бронзи України. Маґістеріум. Археологічні студії, 11, с. 13–18.

Отчёт Императорской Археологической Комиссии за 1911 год. 1914. Петроград: Типография Главного Управления Уделов, 123 с.

Радієвська, Т. М., Завальна, О. М., Сорокіна, С. А. 2016. Мандри археологічних колекцій Національного музею історії України в 1930-ті роки. Праці центру пам’яткознавства, 29, с.183–200.

Радієвська, Т. М., Себта, Т. М., Сорокіна, С. А. 2018а. Документи свідчать: вивезення на захід збірок Крайового музею до- і ранньої історії в Києві у 1943–1945 рр. Український археографічний щорічник, 21/22 (24/25), с. 799–860.

Радієвська, Т. М., Себта, Т. М., Сорокіна, С. А. 2018б. З історії зібрань Національного музею історії України: переміщення на захід та реституція збірок 1943–1948 рр. Науковий вісник НМІУ, 3, с. 15–52.

Рапорт Комісії по прийомці Археологічного Музею Інститута Історії Матеріальної культури при Академії наук УСР. 1936. Науковий архів НМІУ, ф. 1260, оп. 1-д, од. зб. 17-Б.

Савчук, М. І., Сорокіна, С. А., Радієвська, Т. М., Завальна, О. М. 2020. Фондова робота Державного історичного музею в м. Києві (1943–1950). Науковий вісник НМІУ, 6, с. 249–277.

Сорокіна, С.А., Костюк, І.О. 2010. Посудини зі свастиками зрубної культури у колекції НМІУ. В: 20 років незалежності України. Тематичний збірник наукових праць. Київ: Такі справи, с. 81–87.

Сорокіна, С. А., Радієвська, Т. М., Завальна, О.М. 2017. Експозиція Крайового музею до- і ранньої історії у Києві (1942–1943). Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, 21, с. 347–365.

Сорокіна, С., Радієвська, Т., Завальна, О. 2016. Експозиція відділу Докласового суспільства Центрального історичного музею ім. Т. Г. Шевченка в Києві (1938–1941 рр.). В: Заремба, О.О. (відп. ред.). «Археологія & Фортифікація України». Збірник матеріалів VІ Міжнародної науково-практичної конференції. Кам’янець-Подільський: ПП Буйницький О. А., с. 320–329.

Спицын, А. А. 1915. Русский палеолит. Записки Отделения русской и славянской археологии Императорского русского археологического общества, ІХ, с. 133–172.

Феттіх, Н. 2004. Київський щоденник (3. XII. 1941–19. I. 1942). Київ, 168 с.

Хвойка, В. В. 2008. Древние обитатели Среднего Приднепровья и их культура в доисторические времена (с комментариями и иллюстрациями). Киев, 160 с.

Хлопачев, Г. А. 2016. Музей антропологии и этнографии — крупнейший собиратель древностей каменного века: история и особенности формирования коллекционного фонда. В: Хлопачев, Г. А. (отв. ред). Верхний палеолит: образы, символы, знаки. Санкт-Петербург: Экстрапринт, с. 12–45.

Черняков, І. Т. 2006. Вікентій Хвойка (1850–1914). Київ: Архетип, 199 с.

Яненко, А. 2017. Археологічний музей Всеукраїнської академії наук: дослідження і матеріали. Київ: НКПІКЗ, 288 с.

Field, H., Prostov, E. 1936. Recent archaeological investigations in the Soviet Union. American Anthropologist, 38 (2), p. 260–290. https://doi.org/10.1525/aa.1936.38.2.02a00090.

Golomshtok, E. A. 1938. The Old Stone Age in European Russia. Transactions of the American Philosophical Society, XXIX (II), p. 197–468.

Hančar, F. 1940. Zum Problem der Venusstatuetten im eurasiatischen Jungpaläolithikum. Praehistorische Zeitschrift, 30–31 (1–2), p. 85–156. https://doi.org/10.1515/prhz.1940.30-31.1-2.85.

Radiievska, T. M., Naumenko, O. O. 2021. Materiály z vykopávek Čeňka Chvojky ve sbírkách Národního muzea historie Ukrajiny. In: Hlaváček, P. (ed.). Archeologové Čeněk Chvojka a Ivan Borkovský: česko-ukrajinský příběh.

Skutil, J. 1928. Ossarynce und Iskorost, zwei paläolithische Stationen in Osteuropa (Ukraine). Eiszeit und Urgeschichte, T. 5, s. 46–48.

Andr07.06.202312.03.2024

Лілія Казанцева¹, Наталія Писаревська², Любов Самойленко³
Університетські музеї і війна в Україні
¹, ³ Київський національний університет імені Тараса Шевченка
² Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

DOI: 10.37098/VA-2023-14-72-92
https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-72-92

АБСТРАКТ

Стаття присвячена попередньому аналізу діяльності університетських музеїв в умовах війни. Від початку агресії РФ проти України 2014 р. система вищої освіти зазнала значних руйнувань. На окупованих територіях Луганської, Донецької областей та у Криму українські університети були ліквідовані окупаційною владою, деякі вдалося евакуювати і відновити в інших містах. Наша держава понесла не лише великі матеріальні збитки, але й невідтворювані втрати значної частини культурної спадщини, що університетські музеї набули в результаті наукових пошуків і освітніх практик.

Попри прикрий досвід 2014 р., університетські музеї, на жаль, не були готові до повномасштабного воєнного вторгнення. Жоден державний орган не опікується і цілеспрямовано не забезпечує кошти на утримання та захист таких музеїв і колекцій. Далася в знаки відсутність правового статусу, що забезпечує стандарти їх захисту і фінансування. Музеї університетів часто не реєструються і ніяк не обліковуються. Сьогодні не можна навіть порахувати скільки і яких профілів музеїв є в ЗВО України, як вони працюють, що, як і скільки зберігають.

На прикладі трьох музеїв двох провідних університетів Києва автори діляться власним досвідом діяльності в умовах війни і подають висновки щодо організації університетського музейництва.

Ключові слова: агресія РФ, музей, освіта, університет.

Мова: Українська

PDF

Цитування:

Казанцева, Л.В., Писаревська, Н.В., Самойленко, Л.Г. 2023. Університетські музеї і війна в Україні. VITA ANTIQUA, 14. Культурна спадщина та війна : виклики і рішення.

Джерела:

Казанцева, Л.В. (упор.). 2012. Університетські музеї: європейський досвід та українська практик. Зб. пр. Міжнар. наук.-практ. Конф. (6-7 жовт. 2011 р., м. Київ). Ніжин: Вид-во НДУ імені Миколи Гоголя.

Освіта в умовах воєнного стану. 2022/ Інформаційно-аналітичний збірник. https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/serpneva-konferencia/2022/Mizhn.serpn.ped.nauk-prakt.konferentsiya/Inform-analityc.zbirn-Osvita.Ukrayiny.v.umovakh.voyennoho.stanu.22.08.2022.pdf 343 c.

Самойленко, Л. 2016. Освіта в музеї та музейна освіта в історії Київського університету. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Історія, 4 (131). с. 53-61.

http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/host/10.23.10.100/db/ftp/visnyk/istoriya_131_2016.pdf#page=53.

Самойленко, Л.Г. 2006. Музеї Київського національного університету імені Тараса Шевченка: історія, досвід роботи, перспективи розвитку. Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею, 3, Липень 2006. Одеса: Астропринтс. с. 61-66. http://www.history.odessa.ua/publication3/stat11.htm

Andr07.06.202312.03.2024

Сергій Теліженко¹
Війна в Україні: нові виклики для археології
¹Інститут археології НАН України
¹ORCID: https://orcid.org/0000-0003-1677-4900

DOI: 10.37098/VA-2023-14-24-35
https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-24-35

АБСТРАКТ

Внаслідок російської агресії, яка розпочалася у 2014 році, були знищені або у тій чи іншій мірі пошкоджені сотні, якщо не тисячі об’єктів культурної спадщини. На цьому тлі особливо виділяються об’єкти археологічної спадщини, до яких відносяться поселення, городища, кургани, ґрунтові могильники тощо. Робота зі збору інформації щодо пошкоджених археологічних об’єктів розпочалася ще у 2014 році. У 2016 році, після проведення моніторингової місії з вивчення стану археологічної спадщини в умовах війни на території Луганської області, вона дещо активізувалася. Починаючи з лютого 2022 року, коли військовими діями була охоплена значна територія України, збільшилася й кількість пошкоджених або повністю зруйнованих об’єктів археологічної спадщини. Фіксація та аналіз випадків, пов’язаних з руйнівним впливом війни на археологічну спадщину, є основним завданням у найближчі часи, тому виникає гостра необхідність у розробці рекомендацій методичного характеру.

Ключові слова: археологічна спадщина, війна, Україна, методика.

Мова: Українська

PDF

Цитування:

Теліженко, С. 2023. Війна в Україні: нові виклики для археології. VITA ANTIQUA, 14. Культурна спадщина та війна : виклики і рішення.

Джерела:

Біда, О.А., Блага, А.Б., Коваль, Д.О., Мартиненко, О.А., Статкевич, М.Г. 2016. Зі щитом чи на щиті? Захист культурних цінностей в умовах збройного конфлікту на сході України. Українська Гельсінська спілка з прав людини. К.: КИТ. 72 с., https://helsinki.org.ua/publications/zi-schytom-chy-na-schyti-zahyst-kulturnyh-tsinnostej-v-umovah-zbrojnoho-konfliktu-na-chodi-ukrajiny/.

Друга річниця героїчної оборони Довжанського. 2016. https://www.youtube.com/watch?v=4du0ed4HI0o.

Окупанти грабують музеї та приватні колекції в Херсонській області, вкрадене вивозять в окупований Крим, https://gur.gov.ua/content/okupanty-hrabuiut-muzei-ta-pryvatni-kolektsii-v-khersonskii-oblasti-vkradene-vyvoziat-v-okupovanyi-krym.html.

Теліженко, С.А. 2020. Археологічні пам’ятки і війна. К.: ВГО Спілка археологів України, 17 с.

Теліженко, С.А., Харді, С. 2019. Археологія на окупованих територіях та у зонах збройних конфліктів, http://www.vgosau.kiev.ua/novyny/arkheolohichna-spadshyna-na-okupovanykh-terytotiyakh/990-telizhenko-khardi.

Shydlovskyi, P.S., Telizhenko, S.A., Ivakin, V.H. 2023. Archaeological Monitoring in War-Torn Ukraine, The Historic Environment: Policy & Practice, https://doi.org/10.1080/17567505.2023.2209835.

Telizhenko, S. 2016. Monitoring Archaeological Sites & Monuments in a War Zone. http://rmchapple.blogspot.com/2016/07/monitoring-archaeological-sites.html.

Andr07.06.202312.03.2024

VITA ANTIQUA ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень
VITA ANTIQUA 14, 2023, КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ТА ВІЙНА : ВИКЛИКИ І РІШЕННЯ

Алла Буйських¹, Всеволод Івакін², Павло Шидловський³, Іван Зоценко⁴
Пам’ятки археології під час війни: польовий досвід та юридичний аспект (на прикладі робіт МАЕ у м. Києві та Київській області у 2022 р.)
¹, ², ⁴ Інститут археології НАН України
³ Київський національний університет імені Тараса Шевченка
¹ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7233-1288
²ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0074-1963
³ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6771-812X
⁴ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8517-7101

DOI: 10.37098/VA-2023-14-36-59
https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-36-59

АБСТРАКТ

Питання фіксації збитків завданих пам’яткам культурної спадщини внаслідок неспровокованої агресії рф є надзвичайно актуальним. Процес моніторингу руйнацій об’єктів відбувається як на державному рівні, так і завдяки діяльності громадянських ініціатив. Однак, на сучасному етапі, аналіз втрат обмежується переважно об’єктами архітектури, монументального мистецтва та релігійними спорудами. Натомість, фіксація руйнувань об’єктів археологічної спадщини, в силу певних особливостей, зустрічає значні труднощі. Така ситуація пов’язана з непроявленим станом самих археологічних об’єктів, виявлення яких є можливим внаслідок суттєвих ландшафтних перетворень. Серед основних чинників, що ускладнюють фіксацію втрат археологічних пам’яток слід назвати: проблеми пов’язані з обліком об’єктів археології, питання обмеженості віддаленого та безпосереднього доступу до об’єктів на деокупованих та прифронтових територіях, безпосередні ризики життю та здоров’ю при проведенні польових досліджень.

З метою вирішення проблем у сфері документування збитків археологічній спадщині, представниками низки вітчизняних наукових, освітніх та музейних інституцій створена міжгалузева Група моніторингу археологічних ландшафтів, завданням якої є фіксація втрат на археологічних об’єктах. Наразі, робота групи проводиться на територіях Київської та Чернігівської областей в рамках проекту Німецького археологічного інституту (DAI) за програмою ‘Ukrainian Archaeological Heritage, threatened by war: saving and protection’. Одним з висновків, отриманих в процесі роботи групи стало розуміння необхідності саме польових досліджень зруйнованих ділянок ландшафтів, з огляду на обмежене застосування дистанційних методів дослідження пам’яток та необхідність створення пам’яткоохоронної документації, яка передбачає культурно-хронологічну атрибуцію об’єктів.

У статті наводиться короткий підсумок роботи групи в Київській області та аналізується відповідність моніторингової діяльності міжнародним стандартам. Одним з висновків пропонованого дослідження є твердження про необхідність довготривалої державної програми по складанню археологічного кадастру України. Кризовий стан у системі обліку археологічної спадщини та наявна необхідність фіксації збитків у сфері археології в час війни дозволяє по-новому перезапустити систему реєстрації пам’яток на сучасному рівні та з використанням зарубіжного досвіду.

Ключові слова: культурна спадщина, археологічний моніторинг, фіксація збитків, війна, археологічний ландшафт, облік пам’яток.

Мова: Українська

PDF

Цитування:

Буйських, А.В., Івакін, В.Г., Шидловський, П.С., Зоценко, І.В. 2023. Пам’ятки археології під час війни: польовий досвід та юридичний аспект (на прикладі робіт МАЕ у м. Києві та Київській області у 2022 р.). VITA ANTIQUA, 14. Культурна спадщина та війна : виклики і рішення.

Джерела:

Амбургер, Н.П., Білановська, Т.Д. 1956. Пізньотрипільське поселення біля с. Бортничі. Археологічні пам'ятки УРСР, Т. 6.

Буйських, А., Зоценко, І., Шидловський, П. 2022. Попередні результати моніторингу археологічних пам’яток у Києві та Київській області. В: Шидловський, П.С., Корнієнко, М.В., Івакін, В.Г. (ред.). Науково-практичний семінар «Охорона та збереження археологічної спадщини України» (23 листопада 2022 р.): Тези доповідей. К.: КЗ «Центр консервації предметів археології», с. 12. https://doi.org/10.5281/zenodo.7424472

Буйських, А., Івакін, В. 2022. Спільний україно-німецький проєкт “Ukrainian Archaeological Heritage, threatened by War: saving and protection” В: Шидловський, П.С., Корнієнко, М.В., Івакін, В.Г. (ред.). Науково-практичний семінар «Охорона та збереження археологічної спадщини України» (23 листопада 2022 р.): Тези доповідей. К.: КЗ «Центр консервації предметів археології», с. 15. https://doi.org/10.5281/zenodo.7424472.

Івакін, В.Г., Баранов, В.І., Зоценко, І.В., Гнера, В.А. 2018. Звіт про археологічні науково-рятівні дослідження Архітектурно-археологічної експедиції ІА НАНУ на території Національного заповідника "Софія Київська" за адресою вул. Володимирська, 24 у та вул. Олени Теліги, 12 Шевченківському районі м. Києва у 2017–2018 рр. Науковий архів ІА НАН України, Ф. 64.

Козюба, В.К. 2014. Розвідки на території Києва. Археологічні дослідження в Україні, с. 72-74.

Коршак, К.З 1930. Праці семінару при Археологічному відділі Всеукраїнського історичного музею ім. Шевченка у Києві. Хроніка археології та мистецтва, 1930, Ч. 1, с. 57-66.

Кудрицький, А.В. (ред.). 1981. Київ. Енциклопедичний довідник, К.

Кудрицький, А.В. (ред.). 1995. Вулиці Києва. Довідник, К.

Кучера, М.П. 1987. Змиевы валы Среднего Поднепровья. К.

Теліженко, С. 2020. Археологічні пам’ятки і війна. К.: Спілка археологів України, 2020. https://www.academia.edu/77162779.

Шидловський, П., Івакін, В., Іванова, О. 2022. Передумови створення та вектори діяльності міжгалузевої Групи моніторингу археологічних ландшафтів. В: Шидловський, П.С., Корнієнко, М.В., Івакін, В.Г. (ред.). Науково-практичний семінар «Охорона та збереження археологічної спадщини України» (23 листопада 2022 р.): Тези доповідей. К.: КЗ «Центр консервації предметів археології», с. 10. https://doi.org/10.5281/zenodo.7424472.

Шидловський П.С., Корнієнко М.В., Івакін В.Г. (ред.). 2022. Науково-практичний семінар «Охорона та збереження археологічної спадщини України» (23 листопада 2022 р.): Тези доповідей. К.: КЗ «Центр консервації предметів археології», с. 4-5. https://doi.org/10.5281/zenodo.7424472

Hardy, S. A. 2022. Looting of Antiquities from Ukraine by soldiers, collaborators and ordinary criminals, trafficking to and through russia and dealing and collecting in Western Europe, since 2014. В: Шидловський П.С., Корнієнко М.В., Івакін В.Г. (ред.). Науково-практичний семінар «Охорона та збереження археологічної спадщини України» (23 листопада 2022 р.): Тези доповідей. К.: КЗ «Центр консервації предметів археології», с. 15. https://doi.org/10.5281/zenodo.7424472.

Ivakin, V., Shydlovskyi, P. 2022. Ukrainian archaeological heritage under threat of Russian aggression: problems and prospects. In: The Protection of Heritage in Time of Conflict. RESQUE Annual General Meeting Conference (17 September 2022), 12-15. https://rescue-archaeology.org.uk/2022/08/rescue-agm-2022/

Shydlovskyi, P., Telizhenko, S. Ivakin, V. 2022. Archaeological Heritage as a Target During War. The European Archaeologist, Issue 74 – Autumn 2022, European Association of Archaeologists, 36-43. https://doi.org/10.5281/zenodo.7492858.

Shydlovskyi, P.S., Telizhenko, S.A., Ivakin, V.H. 2023. Archaeological Monitoring in War-Torn Ukraine, The Historic Environment: Policy & Practice, https://doi.org/10.1080/17567505.2023.2209835.

Andr07.06.202312.03.2024

Олександра Іванова¹, Павло Шидловський²
Захистити минуле - щоб зберегти майбутнє (замість передмови)
¹,² Київський національний університет імені Тараса Шевченка
¹ORCID https://orcid.org/0009-0007-7848-3419
²ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6771-812X

DOI: 10.37098/VA-2023-14-10-22
https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-10-22

АБСТРАКТ

Українське суспільство переживає один із найскладніших моментів свого історичного розвитку - жорстоку та неспровоковану агресію російської федерації на наші мирні міста і села, яка для нашого народу стала боротьбою за дійсну свободу та незалежність. Війни в усьому світі завжди мають однакові наслідки, не винятком стала і російсько-українська війна: вони призводять до жахливих жертв серед мирного населення, масового переміщення, порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права. Одним із проявів таких порушень є знищення культурної спадщини адже під час війни спадщина стає одним із найуразливіших сегментів суспільного буття.

В умовах загрози втрати частини культурної спадщини внаслідок агресії, в суспільстві відбувається переосмислення значення цієї спадщини та формується розуміння важливості збереження та вивчення об’єктів, що мають історичну, антропологічну, етнографічну, археологічну цінність. Боротьба українців за незалежність є, в тому числі, і боротьбою за гуманістичні цінності, серед яких особливе значення має повага до культурної та природної спадщини людства.

Мова:

Українська / Англійська

PDF

Цитування:

Іванова, О., Шидловський, П. 2023. Захистити минуле - щоб зберегти майбутнє (замість передмови). VITA ANTIQUA, 14. Культурна спадщина та війна : виклики і рішення.