Категорія: Без рубрики

VITA ANTIQUA,     ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 10, 2018, Первісні спільноти Південної та Східної Європи, 165-175
Археологічні розкопки та реконструкції втраченої археологічної спадщини (на основі досліджень в Північно-Західній Росії)
Мазуркевич Андрій¹, Долбунова Катерина¹, Оттонелло Лука²
¹ Державний музей «Ермітаж»
² Рідінгський університет

DOI:10.37098/2519-4542-2018-1-10-165-175
https://doi.org/10.37098/2519-4542-2018-1-10-165-175

РЕЗЮМЕ

Археологічні розкопки дозволяють досліджувати археологічну спадщину, але в той же час вони призводять до її руйнування. Багатошарові археологічні пам’ятки, які заселялись протягом декількох етапів і включають кілька культурних горизонтів, представляють собою цілий ряд подій. Їхнє «розкодування» можливе тільки шляхом застосування різних методів – археологічних, природничо-наукових, а також шляхом використання віртуального моделювання. Археологічні розкопки дозволяють простежити різні стадії заселення пам’ятки, а цифрова реконструкція дає можливість візуалізувати ці стадії і відтворити зниклу археологічну спадщину, що була втрачена внаслідок тривалої людської діяльності. У цьому випадку археологічна польова документація, ретельна фіксація, подальші дослідження та реконструкції на їхній основі є жорстко взаємопов’язані. Саме така комбінація методів була застосована під час досліджень неолітичних стоянок Дніпровсько-Двінського регіону у Північно-Західній Росії.

Методи цифрової реконструкції базуються на результатах попередніх етапів досліджень, у тому числі археологічних розкопок з точною фіксацією, обробкою отриманих матеріалів, результатів геохімічних, радіовуглецевих, археозоологічних та палеоекологічних аналізів. З одного боку, цифрові реконструкції дозволяють візуалізувати досліджені пам’ятки, що налагоджує зв’язки між представниками археології та громадськістю. Вони демонструють суспільству результати археологічних досліджень та сприяють збереженню культурної спадщини. З іншого боку, цифрові реконструкції являються методом наукового аналізу, який уможливлює перевірку запропонованих реконструкцій та інтерпретацій. Так, проведений аналіз дозволив розробити віртуальні реконструкції декількох об’єктів, відстежити особливості відкладення артефактів та формування культурних шарів, визначити особливості палеоекологічної ситуації протягом різних періодів та, врешті, створити візуалізацію стародавніх пам’яток.

Ключові слова: віртуальна реконструкція, цифрова археологія, Північно-Західна Росія, 3D моделювання, археологічні розкопки

Мова: англійська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: 902.004.68

VITA ANTIQUA,     ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 10, 2018, Первісні спільноти Південної та Східної Європи, 155-164
Між морями: балтійсько-чорноморський контактний простір у 3-му тисячолітті до н.е.
Шміт Мажена
Познанський університет імені Адама Міцкевича, Інститут східних студій

DOI:10.37098/2519-4542-2018-1-10-155-164
https://doi.org/10.37098/2519-4542-2018-1-10-155-164

РЕЗЮМЕ

Ця стаття присвячена окремим питанням первісної історії територій, розташованих між двома морями: Балтійським на північному заході і Чорним на південному сході. Досліджувана територія розташована у межиріччі двох великих річкових систем – Вісли та Дніпра. По ній проходить так званий західнобузько-дністровський лімес – один з найважливіших природних і культурних кордонів нашого континенту. Незважаючи на безліч істотних відмінностей, у 3-му тисячолітті до н.е. райони між Віслою та Дніпром були вкриті мережею різноспрямованого кругообігу народів, культурних паттернів та інновацій. Цей рух поступово охоплював все ширшу територію, на якій функціонували як аграрні, так і квазі-скотарські та ранньоскотарські суспільства. Пізніше вирішальну роль відігравали три процеси: експансія культури кулястих амфор у степ та лісостеп; обмежені масштаби пересування степових та лісостепових груп до басейну Вісли і формування культури шнурової кераміки. Проблема дослідження залишається у визначенні відносин між двома вищезгаданими культурами, насамперед з точки зору їх можливих зв’язків або безперервності розвитку.

У цьому контексті можна виявити прямі та непрямі маркери, які вказують на зростання культурних та соціальних трансформацій. Особливо важливим питанням панєвропейського рівня є проблеми відносин між центральноєвропейським і степовим суспільствами, особливо з точки зору витоків культурного кола шнурової кераміки. Ключовою територією для з’ясування цього питання є регіон між Карпатами, Західним Бугом і Дністром, або навіть Південним Бугом. З цих причин досліджувану область між Балтійським та Чорним морями, в якій відбувалась циркуляція ідей та людей в 3-му тисячолітті до н.е., слід розглядати в більш широкому територіальному та часовому контексті. Інтенсивність зв’язків між різними суспільствами виправдовує використання терміну Балтійсько-Понтійського контактного простору.

Ключові слова: 3-є тисячоліття до н.е., Вісло-Дніпровське межиріччя, кругообіг ідей та народів, культурні контакти, контактний простір

Мова: англійська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: 903’1(4-11)”636”

VITA ANTIQUA,     ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 10, 2018, Первісні спільноти Південної та Східної Європи, 146-154
Трипілля – стратегія та результати поточного українсько-європейського проекту
Хофманн Роберт¹, Шатіло Міла¹, Олрау Рене¹, Даль Корсо Марта¹, Драйбродт Стефан², Відейко Михайло³, Рассманн Кнут³, Кірлайс Вібке¹, Мюллер Йоханес¹ 
¹ Інститут пре- і протоісторичної археології, Кільський університет
² Інститут екосистемних досліджень, Кільський університет
³ Лабораторія археологічних досліджень, Київський університет імені Бориса Грінченка
³Романо-германська комісія, Німецький археологічний інститут

DOI:10.37098/2519-4542-2018-1-10-146-154
https://doi.org/10.37098/2519-4542-2018-1-10-146-154

РЕЗЮМЕ

Метою статті є визначення основних завдань, стратегії та окремих результатів поточного українсько-європейського проекту, що має справу з феноменом трипільської культури. В даний час докладаються значні зусилля для розуміння соціальної динаміки виникнення та занепаду унікальних енеолітичних поселень-гігантів кінця 5-го та 4-го тисячоліття до нашої ери, які знаходилися в лісостеповій зоні України. Надзвичайно великий розмір цих поселень, велика кількість різних археологічних об’єктів, що на них зафіксовані, а також чітка наявність різних регіональних траєкторій, відмінностей, в тому числі хронологічних, між цими сайтами, вимагають розгляду проблеми на різних рівнях просторового масштабу. Таким чином, застосування стратегії – 1 проведення великомасштабних розвідок з метою визначення дослідницького потенціалу – 2 дослідження на рівні окремого сайту – 3 більш поглиблене вивчення феномену мега-сайтів через діахронічну та просторову перспективу, здається доцільним для вивчення наших дослідницьких питань. Третій етап трипільського проекту все ще знаходиться на стадії розробки, проте обрана стратегія в багатьох відношеннях вже виправдовує себе.

Ключові слова: Трипілля, енеоліт, поселення-гіганти, дослідницька стратегія, магнітні дослідження, просторові масштаби

Мова: англійська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: 903’13(4-11)”636”

VITA ANTIQUA,     ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 10, 2018, Первісні спільноти Південної та Східної Європи, 135-145
Життя на східних рубежах Старої Європи
Відейко Михайло¹, Бурдо Наталія²
¹ Київський університет імені Бориса Грінченко
² Інститут археології НАН України

DOI:10.37098/2519-4542-2018-1-10-135-145
https://doi.org/10.37098/2519-4542-2018-1-10-135-145

РЕЗЮМЕ

Концепція Старої Європи визначає її межі оширенням стародавніх хліборобських культур. Східну її межу позначають райони Трипільської культури, східної частини Кукутень-Трипільської культурної єдності, які досягли долини Дніпра у другій половині V тисячоліття до нашої ери. У цей час ми бачимо кілька місцевих типів трипільської культури, кожна з яких має деякі відмінності в матеріальній культурі (головним чином у стилістиці кераміки), деякі різні особливості в економіці. Згодом це додало різниці в громадській організації. Ці групи були повністю автономними, в той час як існує тенденція до їх активної взаємодії, можливо, підпорядкування менш чисельних і слабших груп сильнішими.

Характеризована різноманітними керамічними комплексами «мультикультурність» у Дніпровському регіоні розвивалася приблизно упродовж майже тисячі років і призвела до значної культурної диференціації в районі на північ від річки Рось. У той же час групи з розписною керамікою, розташованої на південь від цієї області, як і раніше залишалися однорідними.

Протягом майже тисячоліття (від 4300 до 3400-3200 рр. до н.е.) ми можемо спостерігати декілька різних стратегій життя на східних кордонах Трипільської культури. З одного боку, ми маємо деякі великі групи, стійкі до зовнішніх впливів, і невеликі групи населення, спрямовані на формування мультикультурних спільнот. У той же час торгівля завжди була важливим фактором, що сполучала різні культурні спільноти.

Ключові слова: Стара Європа, Дніпровський регіон, східна межа, трипільська культура,

мультикультурність

Мова: англійська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: 902(4-11)”636”

VITA ANTIQUA,     ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 10, 2018, Первісні спільноти Південної та Східної Європи, 126-134
Географічний детермінізм та трипільські контактні мережі (3600 – 3400 BC)
Дяченко Олександр
Інститут археології НАН України

DOI:10.37098/2519-4542-2018-1-10-126-134
https://doi.org/10.37098/2519-4542-2018-1-10-126-134

РЕЗЮМЕ

У статті розглядаються трипільські поселення Західної Волині, між 3600 – 3400 до н.е. з метою відповісти на питання про вплив географічного детермінізму на формування міжгалузевих взаємодій. Моделювання мереж, що співвідноситься з наявними емпіричними даними, показало відкритість до інновацій, що забезпечуються структурою трипільських мереж, які поділяли модифіковані інновації в стилі кераміки з усього регіону на схід. Таким чином, кордон між культурою лійчастого посуду та комплексом Трипілля, незважаючи на периферійне розташування, може розглядатися як “культурний інкубатор”. Висока інтенсивність взаємодій спричинила гібридизацію трипільських традицій за період 100 років, а ця “культурна епідемія”, ймовірно, значною мірою зумовлена впливами сусідніх культурних одиниць.

Ключові слова: мережевий аналіз, контактні мережі, “культурна епідемія”, Трипілля, Культура лійчастого посуду, Західна Волинь

Мова: англійська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: 903’13(4-11)”636”

VITA ANTIQUA,     ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 10, 2018, Первісні спільноти Південної та Східної Європи, 118-125
Орнаментальні схеми посуду Трипільської культури етапу B I в Середньому Подністров’ї
Желага Дмитро
Інститут археології НАН України

DOI:10.37098/2519-4542-2018-1-10-118-125
https://doi.org/10.37098/2519-4542-2018-1-10-118-125

РЕЗЮМЕ

В статті розглядаються орнаментальні системи пам’яток трипільської культури Середнього Подністров’я, а також основні концепції щодо періодизації культури цього регіону на етапі В І.

Прослідковано існування різних культурних тенденцій та імпульсів, зокрема в роботі було висунуто припущення про існування трьох основних систем орнаментації, які є присутніми на цих пам’ятках і є культурними та хронологічними маркерами, необхідними для подальшого вивчення і виділення схем відносної хронології. На етапі В І в Середньому Подністров’ї поступово з’являються нові системи орнаментації, які знову ж, взаємодіють та поступово витісняють попередні. Для етапу В І найбільш характерними є дві системи орнаментації – кукутеньська та борисівська (типова для т. зв. “борисівської групи”). Також, на деяких пам’ятках (таких як Озаринці, Михалкове і т. д.) частково все ще продовжують розвиватися риси прекукутеньської системи орнаментації, що була характерна для етапу А. Джерелом її розвитку є керамічні комплекси пізніх пам’яток Прекукутені (Лука-Врублівецька, Берново-Лука і т. д.).

Разом з тим, на периферії пам’яток Прекукутені формується інша система орнаментації, що безперечно отримує великий імпульс від пам’яток цього регіону з переважанням розписної кераміки. Певний синтез таких “традицій” відбивається, наприклад, в практиці імітації розписного посуду. Найбільш вірогідним є саме таке припущення формування керамічного комплексу пам’яток В І, найбільш характерного для Середнього Подністров’я – борисівської системи орнаментації. Борисівська система також починає “затухати” серед керамічних комплексів. На пам’ятках цієї території вже на фінальній фазі В І починає переважати кукутеньська система орнаментації з розписним посудом.

Виокремлення систем орнаментації дозволяє згрупувати керамічні комплекси пам’яток за стилістичними ознаками і побачити основні культурні тенденції в розвиткові трипільської культури етапу В І. Базуючись на цьому, у подальших дослідженнях варто перейти на більш детальний рівень аналізу, що зможе дати більш повну картину розвитку трипільської культури.

Ключові слова: енеоліт, трипільська культура, Середнє Подністров’я, етап В І, система

орнаментації

Мова: англійська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: 903.23(282.247.314-197.4)”636”

VITA ANTIQUA,     ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 10, 2018, Первісні спільноти Південної та Східної Європи, 105-117
Видобуток і поширення кременю племенами Кукутені-трипільської спільності
Пічкур Євген
Інститут археології НАН України

DOI:10.37098/2519-4542-2018-1-10-105-117
https://doi.org/10.37098/2519-4542-2018-1-10-105-117

РЕЗЮМЕ

Маючи досить потужну й різноманітну сировинну базу, племена Кукутені-Трипільської спільності починають її активну розробку й використання вже з ранніх етапів і продовжують протягом усього свого існування. Суть кременевої індустрії Кукутені-Трипільської спільності зводиться до декількох побудов: видобуток — обробка — поширення й/або видобуток — поширення — обробка кременевої сировини.

Видобуток зводився до декількох способів, що відрізняються дуже суттєво. Перший (відкритий) спосіб був найбільш простим, не вимагав особливих навичок і великих затрат праці – це збирання кременю безпосередньо на поверхні або в місцях його природніх оголень (наприклад, осипів). Другий (закритий) спосіб видається найбільш складним, таким, що вимагає спеціальних знарядь, навичок, суттєвих затрат праці та, відповідно, більш складної суспільної організації. Цей спосіб має на увазі видобуток кременю глибоко в товщах його залягань, часто невидимих на поверхні. Але, гадаємо, цей спосіб себе виправдовував: видобувачі кременю отримували чудовий за своєю якістю матеріал для подальшої обробки, забезпечуючи сировиною не тільки свої внутрішні потреби, але й постачаючи близькі й віддалені громади, як споріднені, так і іноетнічні.

Ми виділили «близький» і «дальній» радіуси поширення отриманої сировини. У першому випадку мається на увазі самозабезпечення окремих громад сировиною й продуктами її обробки, необхідних для функціонування цих колективів. У другому ж випадку мова йде про цілеспрямоване масштабне виробництво (видобуток, обробка) не стільки для внутрішніх потреб, скільки з метою експорту або отриманої сировини, або готових виробів з неї.

Також в роботі поставлене питання про масове постачання регіонів, що не мають якісної сировини (Побужжя, Подніпров’я, Буго-Дніпровське межиріччя), кременем із прилеглого мікрорегіону в басейні р. Велика Вись на противагу пануючій думці про більш далекого “донора” – територію Волині.

Наявність в Кукутені-Трипільській спільності видобувних шахт, функціонування яких вимагало певних навичок і трудомістких операцій, спеціалізованих майстерень з обробки кременю, транспортування сировини й продуктів розщеплення на віддалені території стали основою для виділення в цій спільності общинного ремесла, пов’язаного з видобутком і обробкою кременю. Таким чином, питання, пов’язані із цим ремеслом, враховуючи його багатогранність, складність і масштаби, повинні стати одними з основних при комплексному вивченні економіки Трипілля.

Ключові слова: енеоліт, Кукутені-Трипільська спільнота, кремінь, сировина, видобуток, поширення та обробка кременю

Мова: англійська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: 903.2(477)”636”

VITA ANTIQUA,     ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 10, 2018, Первісні спільноти Південної та Східної Європи, 92-104
Зміни у технології кременеобробки за доби енеоліту як показник змін у економіці
Радомський Іван
Інститут археології НАН України

DOI:10.37098/2519-4542-2018-1-10-92-104
https://doi.org/10.37098/2519-4542-2018-1-10-92-104

РЕЗЮМЕ

За доби енеоліту в багатьох культурах відбувається переорієнтація крем’яного виробництва. Продукування мікролітів, якими оснащувалась дистанційна зброя, припиняється. Натомість, ширина платівчастих заготовок збільшується, а сам мікроліт замінюється трикутними вістрями, що виготовлялись за допомогою біфасіального розщеплення. Причиною переорієнтації на виробництво пластин та макропластин називають розвиток землеробства, що потребувало масове виготовлення вкладнів до серпів та жниварських ножів, що і призвело до відмови виробництва мікролітичних наконечників стріл. На нашу думку, переорієнтація на продукування макропластин стало можливим не тільки внаслідок розвитку землеробства, а й через виокремлення «мисливського» сегменту з цього процесу, тобто через зміну всієї системи господарства. Такі зміни прослідковуються і у Трипільсько-Кукутенському середовищі на межі раннього (А) та середнього (ВІ) етапів розвитку культури.

В роботі розглядаються зміни, що торкнулись таких категорій інвентарю як: 1) вкладнів серпів; 2) зброї. На основі проведеного аналізу висунуто припущення про те, що зміна у технологічній направленості виробництва платівок раннього та середнього Трипілля, стало наслідком зміни всієї системи господарства – розвиток землеробства, занепад мисливства та інтенсифікація скотарства. Всі ці процеси були взаємопов’язаними. Зміна у веденні господарства стала проявлятись ще у кінці раннього Трипілля (період А/ІІІ-Прекукутені ІІІ). На наступному ж етапі (ВІ), в силу різних причин (головно через напругу в середовищі не тільки трипільсько-кукутенських спільнот, але і серед балканських культур в цілому) процес переходу від однієї техніки до іншої прискорився і став ледь помітним, а господарська діяльність змінилась, надавши пріоритет не тільки землеробству, а й скотарству, яке витісняє мисливський сегмент господарювання.

Ключові слова: мікроліти, біфаси, Прекукутені, Кукутені-Трипілля, розщеплення кременю, енеоліт, мідно-кам’яна доба

Мова: англійська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: 903.21(4-11)”636”

VITA ANTIQUA,     ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 10, 2018, Первісні спільноти Південної та Східної Європи, 61-91
Крем’яні комплекси ранніх землеробських спільнот Середнього Придністров’я: порівняльна характеристика
Шидловський Павло
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI:10.37098/2519-4542-2018-1-10-61-91
https://doi.org/10.37098/2519-4542-2018-1-10-61-91

РЕЗЮМЕ

Для вирішення питання взаємозв’язку між різними культурними спільностями в первісну епоху важливим є використання техніко-типологічних даних по крем’яним комплексам пам’яток. Крем’яні вироби є наймасовішим матеріалом і демонструють традиційну складову культури, що в меншій мірі реагує на зовнішні впливи, на противагу іншим категоріям матеріальної культури. Знаряддя праці безпосередньо пов’язані з забезпеченням харчового виробництва і тому в найбільш яскравій формі демонструють форми культурної адаптації групи до вимог типу ведення господарства.

З метою визначення ступеню спорідненості між двома ранньоземлеробськими спільностями Середнього Подністров’я, які традиційно вважаються еволюційно спорідненими, проведено порівняльний аналіз техніко-типологічних особливостей двох крем’яних комплексів – Йосипівки І (КЛСК) та Бернашівки І (Прекукутені-Трипілля А). Обидві колекції є досить представницькими та походять з житлових ділянок поселень. Не зважаючи на певну подібність за своїми типолого-статистичними показниками, детальний аналіз виявляє значну відмінність між технологічними особливостями, характером забезпечення сировиною та мікролітичним комплексом. Значна різниця в технологічних показниках між двома поселеннями є наслідком різної господарської орієнтації, різним рівнем взаємодії господарських груп та різними генетичними витоками носіїв обох індустрій. Загалом, крем’яний комплекс раннього Трипілля не виявляє еволюційної спорідненості з крем’яними комплексами КЛСК, Боян та класичного Кріш Балкан. В більшій мірі ранньотрипільські матеріали виявляють схожість з крем’яними комплексами пізньої БДК та Кріш Молдови, що проявляється у використанні місцевих покладів сировини, використанні регулярної пластини в якості заготовки для вкладенів. Однак використання мікрорізцевої техніки виконання мікролітів є яскравою особливістю Бернашівки, що вирізняє цю пам’ятку з поміж інших ранньоземлеробських пам’яток.

Можливо, що такий характер індустрії раннього Трипілля – Прекукутені свідчить про певну ізольованість груп в умовах міграції. Особливості у кременеобробці можливо пояснити тим, що мігранти часто складають вузьку групу, яка не є носієм повного набору характеристик «материнської» культури.

Ключові слова: неоліт, культура лінійно-стрічкової кераміки, Прекукутені-Трипілля А,

крем’яний комплекс, знаряддя праці, мікроліти

Мова: англійська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: 903.21(282.247.314-197.4)”636”

VITA ANTIQUA,     ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 10, 2018, Первісні спільноти Південної та Східної Європи, 48-60
Формування заплавних ідентичностей у балканському неоліті
Наумов Гоце
Центр преісторичних досліджень, Північна Македонія

DOI:10.37098/2519-4542-2018-1-10-48-60
https://doi.org/10.37098/2519-4542-2018-1-10-48-60

РЕЗЮМЕ

Формування ідентичностей опосередковано пов’язано з матеріальною культурою, а саме предметами або об’єктами, які відігравали певну роль у соціальній взаємодії. Ці предмети та об’єкти могли підкреслювати відмінність певної особистості, спільноти чи суспільства, а тому їх можливо віднести до визначальних рис певної групи. Археологічні дослідження показують, що не тільки матеріальна культура, а і ландшафтні особливості, в яких мешкає колектив, можуть виступати виразом ідентичностей груп. Спільноти можуть ідентифікувати себе з певним середовищем з причини важливості отримуваних ресурсів або через символічне значення територій, які вважаються священними. Можливо припустити, що водно-болотяні території могли виступати екологічною базою для виникнення ряду ідентичностей в неоліті. Заболочені території річкових та озерних заплав були ідеальним джерелом основних ресурсів для ранньоземлеробських спільнот, які потребували стабільних екологічних умов існування. Постійний доступ до родючого ґрунту, води, риби, птахів, жаб, мушель, очерету, глини та тварин, які приходять на водопій, складають такий екологічний комплекс, який був бажаним для деяких аграрних суспільств.

З цієї точки зору, практика розташування теллів в заплавних територіях пов’язується з ідентичністю на основі ландшафту. Така практика була започаткована на Близькому Сході і особливо поширена в Анатолії, постійно відтворювалася в процесі неолітизації Європи. Феномен теллів разом з певними подібностями в архітектурі та матеріальній культурі, поширився в Південно-Східній Європі як частина так званого «неолітичного пакету». Процес неолітизації в основному відбувався в заболочених заплавах, де спостерігається висока щільність знаходження теллів, разом з певними рисами в домобудівництві, дрібній пластиці, орнаментиці пінтадер та посуду, що знаходять близькі аналогії в Центральній Анатолії. Таку модель існування та ідентичності, що характерна для населення долини р. Конья в Анатолії, можливо простежити у рівнині Фессалії (Греція), регіону Малік (Албанія), Пелагонії і долини Овче Поле (Республіка Македонія), долини р. Струми (Болгарія) і далі в регіоні Мачва (Сербія) та нижньодунайської рівнини. Модель ідентичності суспільств теллів, що була поширена в нео-енеоліті Південно-Східної Європи та на Балканах зокрема, потребує окремого вивчення на конкретних прикладах і досліджень з точки зору економіки, соціальних відносин та символічних проявів.

Ключові слова: неоліт, телль, заплавна археологія, неолітизація, Балкани

Мова: англійська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: 903’13(4-191.2)”634”