Категорія: Без рубрики

VITA ANTIQUA ISSN: 2522-9419 (Online), ISSN: 2519-4542 (Print)

VITA ANTIQUA 9, 2017, ЛЮДИНА ТА ЛАНДШАФТ: Первісна археологія Східної Європи, 46-60
Палеогеографічні обстановки плейстоцену та умови проживання давньої людини в районі хребта Великий Шолес на Закарпатті
Матвіїшина Ж.М.¹, Кармазиненко С.П.¹, Рижов С.М.²
¹- Відділ палеогеографії Інституту географії НАН України, Київ
²-  Кафедра археології та музеєзнавства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ 

DOI:10.37098/VA-2017-9-46-60
https://doi.org/10.37098/VA-2017-9-46-60

АБСТРАКТ

Стаття присвячена реконструкціям палеогеографічних обстановок та умов проживання давньої людини в районі хребта Великий Шолес за результатами палеопедологічних досліджень ґрунтів і відкладів плейстоцену багатошарової стоянки палеоліту Малий Раковець IV на Закарпатті. У вступі дається визначення палеогеографії як науки, наводяться її головні завдання і структурні підрозділи. Відзначається важливість і перспективність проведення спільних комплексних палеогеографічних та археологічних досліджень палеолітичних стоянок. Особлива увага була зконцентрована на дослідженні антропогенових відкладів, оскільки саме у них і були знайдені знахідки давньої людини. Наводяться узагальнені результати палеопедологічних досліджень (з використанням мікроморфологічного аналізу) ґрунтових і лесових відкладів у 6 шурфах. В шурфах нами були прослідковано мартоношський (mr), лубенський (lb), завадівський (zv), дніпровський (dn), кайдацький (kd), тясминський (ts), прилуцький (pl), удайський (ud), витачівський (vt), бузький (bg) і голоценовий (hl) стратиграфічні горизонти. Знахідки артефактів із вулканічної сировини (переважно обсидіан) в основному приурочені до відкладів завадівського, кайдацького, прилуцького, витачівського і голоценового горизонтів. Зроблений загальний висновок, що сприятливі кліматичні умови, наявність сировинної бази і артефактів свідчать про проживання давньої людини на території хребта Великий Шолес протягом нижнього, середнього і верхнього палеоліту.

Ключові слова: палеогеографія, плейстоцен, хребет Великий Шолес, Східна Європа, географічний підхід, первісна археологія

Мова: українська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: [551.8:903](477.87)”632”

VITA ANTIQUA ISSN: 2522-9419 (Online), ISSN: 2519-4542 (Print)

VITA ANTIQUA 9, 2017, ЛЮДИНА ТА ЛАНДШАФТ: Первісна археологія Східної Європи, 38-43

Географічний підхід в первісній археології на рубежі ХХ – ХХІ століть: від дисциплінарного плюралізму до трансдисциплінарності
Сминтина О.В.¹.
¹- Кафедра археології та етнології України історичного факультету Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, Одеса 

DOI:10.37098/VA-2017-9-38-43
https://doi.org/10.37098/VA-2017-9-38-43

АБСТРАКТ

Увага до просторових рамок палеоісторичних реконструкцій стає одним з провідних напрямків європейської науки в останній третині ХХ століття. Саме в цей час виокремлюється низка археологічних субдисциплін, найбільше поширення серед яких набули ландшафтна археологія, геоархеологія та інвайронментальна (або екологічна) археологія. В рамках кожної з цих субдисциплін розробляється власний понятійний апарат, інструментарій та теоретичні рамки для інтерпретації взаємодії природи та суспільства на підставі даних, отриманих в результаті археологічних розкопок. Найбільшу кількість прихильників у цей час отримує теорія адаптації та пов’язані з нею поняття екологічного стресу й природно-екологічних викликів. Накопичена фундаментальна емпірична база та серія успішно реалізованих конкретно-практичних проектів дозволила розширити методичну базу концептуалізації взаємин природи та суспільства. Новітні акценти в даній царині пов’язані із застосуванням концепції сталого розвитку та екологічної пружності, а також теорії конструйованої ніші. Крім того, останніми роками спостерігається також із акцентуацією понять, що пов’язані зі встановленням просторових рамок оцінки взаємодії природи й суспільства та моделювання сукупності прямих та зворотніх зв’язків в системі природа – давнє населення на рівнях антропоцен – географічна зона – ландшафт – мікрорегіон – ніша – окреме поселення.

Ключові слова: первісна археологія, Східна Європа, географічний підхід

Мова: українська

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: [903:504.54](091)

VITA ANTIQUA,     ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)

Центр палеоетнологічних досліджень
VITA ANTIQUA 9, 2017, HUMAN & LANDSCAPE: Prehistoric Archaeology of Eastern Europe, 16-37
Археологія альпійського простору. Дослідження передгір’їв, долинних систем та високогірних ландшафтів Альп
Альберт Хафнер, Мірко Брюннер, Джуліан Лаабс¹
¹-відділ первісної археології Інституту археологічних наук, Університет м. Берн, Швейцарія

DOI:10.37098/VA-2017-9-16-37
https://doi.org/10.37098/VA-2017-9-16-37

АБСТРАКТ

В даній статті наводяться приклади ландшафтних археологічних досліджень в альпійському регіональному контексті. Як навколо, так і в самих Європейських Альпах ландшафти відзначаються великою різноманітністю. Найбільш істотні ландшафтні відмінності спостерігаються на висотах, що мають відмітки від 400 до 3000 і більше метрів над рівнем моря. Основними топографічними ознаками регіону являються горбисті альпійські передгір’я, широкі внутрішні долини, що заходять далеко в самі Альпи та високогірні зони, які починаються вище лінії деревної рослинності. В статті наводяться приклади, що тематично охоплюють пам’ятки від озерних та болотяних поселень на палях у передгірних районах, поховань та поселень у внутрішньоальпійських височинах та річкових терасах до короткочасних таборів та пам’яток на високогірних перевалах. Археологічні свідчення вказують, що поселенська активність починає спостерігатись в усіх регіонах від початку 5-го тисячоліття до н.е. Палеоекологічні дані з передгірних територій можуть віддалити цю межу навіть до середини 6-го тисячоліття до н.е. Автори допускають високий ступінь мобільності між цими регіонами. Якщо озерні та болотяні поселення добре відомі та докладно вивчені вченими, дослідження альпійських високогірних пам’яток почалось тільки два десятиліття тому. Альпи та оточуючі передгірські ландшафти являються яскравим полем для археологічних досліджень, особливо при вивченні ранньоземлеробських культур. Незважаючи на те, що постійні дослідження дають можливість кращого розуміння процесів проникнення перших аграрних суспільств з передальпійських низин в високогірні зони, ми все ще далекі від остаточного розуміння загальної картини. Довготривала еволюція поселенської діяльності, що відбувалась у передгірних районах та у частині внутрішньо альпійських долин перетворила незаймані ландшафти у міські простори з одного боку, з маленькими внутрішньо-альпійськими долинами та високогірними районами, де поширились стійкі форми землекористування з іншого, що відобразилось на характері культурного ландшафту Альп.

Ключові слова: ландшафтна археологія, альпійський простір, неолітичний, бронзовий вік

PDF: ЗАВАНТАЖИТИ

УДК: [902:504.54](234.3)