Автор: Andr

VITA ANTIQUA, 11 (2019)                                                                        ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 11, 2019, Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти
Збереження і музеєфікація історичних об’єктів в Китаї, 200-204

Шуан Лі, Пен Чан, Івашко Юлія Вадимівна
Київський національний університет будівництва і архітектури

DOI: 10.37098/VA-2019-11-200-204
https://doi.org/10.37098/VA-2019-11-200-204
УДК: [069:351.853](510)

РЕЗЮМЕ

В статті піднято проблему музеєфікації об’єктів європейської спадщини на території Китаю. На прикладі колишньої резиденції губернатора, а згодом – будинку, де жив президент Мао, показано, як історичний об’єкт перетворено на пам’ятку національного значення і водночас на музейний об’єкт. Охарактеризовано специфіку збереження історичних об’єктів в Циндао.

Необхідно відмітити, що ар-нуво відрізняється в різних частинах Китаю. Наприклад, об’єкти ар-нуво в Циндао сильно відрізняються від схожих об’єктів в Харбіні, Шеньяні і Даляні. В Циндао стиль ар-нуво оригінально втілився в репрезентативних будівлях – в оригінальній китайській інтерпретації північного (німецького) національного романтизму. Найвідомішими архітекторами німецького національного романтизму, які працювали в Циндао, були Лазарович Вернер (автор резиденції губернатора,1907) і Курт Роткегель (автор протестантської церкви, 1908-1910). В 1957 році в будинку губернатора жив президент Мао, а з 1999 року будівлі надано статус музею і пам’ятки державного значення з повним збереженням автентичності архітектури і меблів.

Ключові слова: збереження, музеєфікація, історичні об’єкти, Циндао, резиденція губернатора.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Шуан, Лі, Пен, Чан, Івашко, Ю.В. 2019. Збереження і музеєфікація історичних об’єктів в Китаї. VITA ANTIQUA 11. Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти, с. 200-204.

Джерела:
Левошко, С.С. 2000. Русская архитектура и градостроительство в Северо-Восточной Азии в ХХ веке: векторы взаимовлияний. Россия, Китай, Япония в Северо-Восточной Азии: проблемы регионального взаимодействия в ХХI веке. Материалы международной научной конференции 18–19 сентября 2000 г. Владивосток. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://nature.web.ru/db/msg.html?mid=1185858
Левошко, С.С. 2001. Русская архитектура в культурном пограничье Дальнего Востока. Маньчжурия, 1900–1940-е годы. Вторые Крушановские чтения: материалы международной научной конференции. Владивосток: 2001. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://lib.rin.ru/doc/i/73319p.html
Linke, D. 2005. Tsingtau — Deutsche Stadt am Gelben Meer 1897–1914. Ein Kapitel deutscher Kolonialgeschichte in China. Kolme K Verlag: Auflage.
Sadowski, L. 2008. Architektura europejska w Chinach od połowy XIX wieku do 1937 roku. Sztuka Dalekiego Wschodu. Studia, Warszawa. S.145–154.
Sadowski, L. 2009. Architektura koncesji zachodnich w Szanghaju w latach 1860–1914. Sztuka Chin, Warszawa. S. 43–51.
Sadowski L. 2010. Architektura miast Kolei Południowo-Mandżurskiej w latach 1898–1945. Łódź (tekst w internecie).
Sadowski, L. 2011. The Japanes “overseas” architecture in North-East China 1905–1945. Art of Japan, Japanism and Polish-Japanese Art Relations, Kraków. S. 277–284.
Sadowski, L. 2011. Makau — ośrodek jezuickiej aktywności na Dalekim Wschodzie w latach 1565–1762. Architektura znaczeń, Warszawa. S. 102–113.
Sadowski, L. 2011. Zbiory Muzeum Wojskowego w Pekinie. Non Sensistis Gladios, Łódź. S. 335–348.
Sadowski, L. 2011. Harbin. The Center of Civilisation at the Northern Part of Manchzurija. Poland-China: Art and Cultural Heritage, Kraków. S. 171–183.
Sadowski, L. 2011. Zachodnie dzielnice w miastach Dalekiego Wschodu. Lublin, 2011.
Sadowski, L. 2013. Harbin. The Center of Civilisation at the Northern Part of Manczurija. Poland-China: Art and Cultural Heritage, Beijing (po chińsku). S. 156–164.
Sadowski, L. 2014. Polish Architects in China in the beginning of 20th Century. The Second International Conference of Polish and Chinese Art. China-Poland, Art and Cultural Heritage, Tainan. S. 131–142.
Warner, T. 1994. Deutsche Architektur in China. Architekturtransfer. Berlin: Ernst & Sohn.
Wang, Chaolu 2008. Fifty Old Constructions in Quingdao. Quingdao: Quingdao Publishing House.
Yuan, Binjiu 2009. German architecture in Qingdao. Quingdao: China Architecture and Building Press.
Sun, Wei, Qing, Jun 2011. Qingdao German Governor’s House Museum (Qingdao Guest House). Quingdao: China book press.

Зовнішні рецензії: [кнопка Download – лінк на завантажені анонімні рецензії PDF]

VITA ANTIQUA, 11 (2019)                                                                        ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 11, 2019, Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти
Сучасні методологічно-наукові концепції планування експозиції на прикладі музеїв історичного профілю в Китаї, 190-199

Маркіна Ліза Андріївна
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI: 10.37098/VA-2019-11-190-199
https://doi.org/10.37098/VA-2019-11-190-199
УДК: 069.5(510)

РЕЗЮМЕ

У статті представлено аналіз наукових праць сучасних китайських науковців, які працюють над методологією та проблематикою створення експозиції в музеях історичного профілю в Китаї.

Сучасні методологічно-наукові концепції планування експозиції в музеях історичного профілю на території Китаю - це певний націоналістичний вплив на суспільство Китаю, що побудований на мультикультурологічному концепті, який формулює глобалізаційні, соціальнокультурні, соціальнопедагогічні, а головне історичні бачення у музейної аудиторії.

Саме поняття «музейна експозиція», китайською мовою звучить: «博物 馆的陈列品» («Bówùguǎn de chénliè pǐn») та має значення наукової комбінації культурних реліквій, прикладів і допоміжних експонатів, що відображають процеси розвитку та закони суспільства, природну історію, науку та техніку, або значення певного предмета, і комбінацію науки, мистецтва і технології, яку можуть спостерігати відвідувачі.

Актуальність статті полягає у висвітленні бачення істориками, музеєзнавцями та дизайнерами сучасних тенденцій, що спрямовані на показ методологічно-наукової основи, щодо планування експозиції на прикладі музеїв історичного профілю на території Китаю.

В історії сучасного музеєзнавства Китаю дана проблема представлена науковими дослідженнями – Чжоу Шикі, Ван Юн, Чжан Лен, Чень Дуаньчжи, Люсі Пей, Гау Хуйфень та ін.

Мета полягає у висвітленні сучасних методологічно-наукових концепцій планування експозиції на прикладі історичних музеїв та дослідженні інноваційних та новаторських тенденцій в музеях історичного профілю на території Китаю.

Таким чином, у статті представлено аналіз вивчення сучасних методологічно-наукових концепцій планування експозицій в музеях історичного профілю. Аналізуючи розвиток досліджень методологічнонаукових концепцій, нами показано актуальність даної проблематики, серед китайських музеєзнавців, істориків та дизайнерів. Можемо стверджувати, що серед музеїв історичного профілю, відбувається формування тенденцій націоналістичного, мультикультурного, соціальнокультурного, соціальнопедагогічного та історичного бачення. Також, можемо зазначити, що дані методологічно-наукових концепцій поєднують у собі принцип: «змісту і форми» експозиції та «бачення простору» в музеї.

Ключові слова: методологія, концепції, експозиція, музеї історичного профілю, Китай.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Маркіна, Л.А. 2019. Сучасні методологічно-наукові концепції планування експозиції на прикладі музеїв історичного профілю в Китаї. VITA ANTIQUA 11. Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти, с. 190-199.

Джерела:
傅振伦〪1957〪博物馆学概论〪北京: 商务印书馆〪
p>文化部文物事业管理局主编〪1985〪中国博物馆学概论〪北京: 文物出版社〪
周士琦〪2018〪跨时空的历史文化再现： 中国博物馆陈列艺术60年〪
李学勤, 吕文郁〪 2006〪20世纪中国学术大典: 考古学, 博物馆学〪
完美论文网〪2017〪博物馆展品陈列展览的设计浅析〪
王芸, 单位〪2016〪山西大学：博物馆陈列展览设计艺术分析〪
博物馆陈列展示柜内设计研究〪2015〪
Today china Forum (05): 南京艺术学院学报(美术与设计)〪
代写硕士论文〪2017〪博物馆展陈设计的形式与空间布局研究〪
Haixin Jin, Shizhong Wu, Yijun Chen〪2015〪当代博物馆陈列设计的叙事性艺术特征〪
潘力， 施光海〪2017〪智慧文博：高校博物馆理论与实践〪
孟庆金〪2011〪大连理工大学：现代博物馆功能演变研究〪
博物馆管理办法〪2015〪
Laura Pozzi (University of Warsaw). Its Museum(s): Making the Shanghai History Museum / Shanghai Revolution Museum.
弘博网〪2019〪关键：如何在“研”上做文章？博物馆研学热下的冷思考〪
会展活动策划公司大型展示设计程序〪2018〪
魏丽诗〪2019〪陈列博物馆论文〪上海自然博物馆陈列艺术的应用〪
衢州晚报〪2019〪博物馆陈列师：让文物“动”起来〪
MuseumWeek. 2018〪博物馆与城市: «专访上海市历史博物馆馆长胡江»〪

Зовнішні рецензії: DOWNLOAD

VITA ANTIQUA, 11 (2019)                                                                        ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 11, 2019, Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти
Живі музеї первісної доби в Україні (постановка питання), 185-189

Чимирис Маргарита Володимирівна¹, Оленич Андрій Миколайович^2 
1 Київський національний університет імені Тараса Шевченка
² Інститут археології НАН України

DOI: 10.37098/VA-2019-11-185-189
https://doi.org/10.37098/VA-2019-11-185-189
УДК: 069.5(477)”632/634”

РЕЗЮМЕ

Статтю присвячено постановці питання створення «живого музею» кам’яної доби в України. Проаналізовано український та зарубіжний досвід створення, як живих музеїв загалом, так і музеї кам’яної доби. Запропоновано концепцію найбільш відповідного музею, подібного напрямку, для українських умов.

Завдання будь-якої науки - поширення наукового знання в суспільстві. Археологія покликана різносторонньо висвітлювати певні аспекти матеріальної культури минувшини. В цьому напрямку вона щільно взаємодіє з музейними і просвітницькими установами (музеї, школи, фестивалі), завданням котрих стоїть максимальне поширення наукового знання в суспільстві. Тут надзвичайно доречними виступають форми подачі: різноманітні установи (музеї під відкритим небом, вузькоспецеалізовані музеї), комплекси (музейні комплекси), виставки (тимчасові). Музей є традиційною і ефективною площадкою для вирішення цих завдань. Однак за останні століття суттєво змінились вимоги до музею. Традиційно він розглядався, як місце зберігання, передбачав наявність фондів, сховищ, реставраційні кабінети і тд. Експозиційна робота тут є лише важливою складовою. Виклики, що постають перед сучасними музеями породжують інші їхні форми, так звані живі музеї. Перший живий музей (музейскансен) був створений у Швеції ще у кінці ХІХ ст. Власне цей музей, що був орієнтований на представлення зразків народної архітектури і дав поштовх до появи подібних закладів.

В України термін «музей-скансен», «живий музей», «музей просто неба» широко вживається для позначення подібних музеїв. Однак, ці поняття функціонально позначають один і той самий різновид музеїв, або взагалі максимально широке коло побідних музейних закладів.

Ключові слова: музейна педагогіка, компетентнісний підхід, творчі групи.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Оленич, А.М., Чимирис, М.В. 2019. Живі музеї первісної доби в Україні (постановка питання). VITA ANTIQUA 11. Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти, с. 185-189.

Джерела:
Абрамова, З.А. 1971. Ляско — памятник палеолитического наскального искусства. В: Васильевский, Р.С. (ред.). Первобытное искусство. Новосибирск, с. 53-80.
Башкатов, Ю.Ю., Терпиловський, Р.В. 2011. До історії скансенів у Європі. Археологія і давня історія України, 5, с. 7-16.
Борисенко, Ю.С. 2017. Становлення та розвиток музейних закладів просто неба на українських землях (кінець XIX – 80-ті рр. XX ст.). Питання культурології, 33, с. 119-130.
Козій, Г. 2009. Першому в Україні Музею просто неба – 45. Краєзнавство, 1-2, с. 128-134.
Петраускас, А.В., Петраускене, А.О., Коваль, О.А. 2013. Створення музею-скансену «Древлянський Град». Археологія і давня історія України, 10, с. 124-132.
Проненко, І.В. 2017. Сучасний розвиток музеїв-скансенів в українській музейній структурі. Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії, 20, с. 91-97.
Ремешило-Рибчинська, О.І. 2017. Архітектурно-просторова організація археологічних музеїв під відкритим небом (на прикладі Пліснеського історико-культурного заповідника). Вісник Національного університету «Львівська політехніка» (Серія: Архітектура) 878. Львів: Видавництво Львівської політехніки, с. 30-39.
Самойленко, Л.Г., Шидловський, П.С. 2016. Межиріцька стоянка: яке майбутнє в нашого минулого? Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. 4 (131), с. 62-69. http://doi.org/10.5281/zenodo.1206223
Тихонов, В.В. 2013. Методические рекомендации по формированию и развитию этнографических музеев. Иркутск.
Федорова, Л.Д. 2010. Національний музей народної архітектури та побуту України НАН України. Енциклопедія історії України, 7, 728 с.: іл. [online] Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Natsionalnyj_m_arkh
Шмелев, В.Г. 1983. Музей под открытым небом: Очерки истории возникновения и развития. Київ: Наук. Думка.
Пирогово. Музей под открытым небом. 2019. История создания музея Пирогово [online]. Режим доступу: http://pirogovo.org.ua/history.html
EXARC.net. 2019. EXARC Members Archaeological (Open-Air) Museums [online]. Режим доступу: https://exarc.net/members/venues

Зовнішні рецензії:  ЗАВАНТАЖИТИ

VITA ANTIQUA, 11 (2019)                                                                        ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 11, 2019, Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти
Інноваційні методики в музейній педагогіці (на прикладі дитячого будинку «Перлинка»), 180-184

Іванова Світлана Володимирівна
Інститут археології НАН України

DOI:10.37098/VA-2019-11-180-184
https://doi.org/10.37098/VA-2019-11-180-184
УДК: 069:37.048.2

РЕЗЮМЕ

У статті розглядаються деякі аспекти музейної педагогіки на прикладі роботи творчих груп при шкільному музеї дитячого будинку «Перлинка» (Одеса). В основі роботи музею лежить компетентнісний підхід, що дозволяє дітям оволодівати новими знаннями в позаурочний час, не втрачаючи інтересу до пізнавального процесу. Співпраця з історичним факультетом ОНУ імені І.І. Мечникова в рамках музейних заходів має позитивне значення і для студентів, і для вихованців дитячого будинку.

Відкритість і доступність музею створює особливі умови для культурного розвитку дітей-сиріт. Залучення до складу музейної педагогіки індивідуально орієнтованих методик, які спрямовані на активізацію інтелектуальних, творчих здібностей особистості, дозволяє розширити кругозір вихованців, підняти їх культурний рівень, сприяє їх соціалізації. Впровадження інноваційних технологій дозволяє перетворити музей у дитячому будинку на центр розвитку дитини-сироти.

Одним з основних завдань нашої музейної роботи є розвиток творчих компетенцій вихованців. Вся музейна робота орієнтована на залучення дітей до творчого процесу, коли бажання творити і бажання вчитися та пізнавати нове виявляються взаємопов’язаними. Музейне соціальне партнерство дозволяє розширити спектр музейної роботи. Участь в археологічних експедиціях та пошукових роботах військового клубу сприяє залученню дітей до активної дослідницької роботи. Під керівництвом республіканської Малої Академії наук створено віртуальний музей, розміщений на сайті «Перлинки», а саме музей включений до всеукраїнського проекту «Музейна Планета». Спілкування зі студентами Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, участь у різних спільних заходах має значення для соціального розвитку дитини-сироти.

Ключові слова: музейна педагогіка, компетентнісний підхід, творчі групи.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Іванова, С.В. 2019. Інноваційні методики в музейній педагогіці (на прикладі дитячого будинку «Перлинка»). VITA ANTIQUA 11. Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти, с. 180-184.

Джерела:
Іванова, С.В. 2016. Компетентностный подход в музейной педагогике. Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею, 15, с. 64-67.
Овчарук, О.В. (ред.). 2004. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспек тиви. Київ.: К.І.С.
Руденко, С.Б. 2012. Про можливості соціокультурного використання музейних пам’яток у сучасних умовах. Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв, 3, с. 79–83.
Савченко, О.Я. 2004. Уміння вчитися як ключова компетентність загальної середньої освіти. В: Овчaрук, О.В. (ред.). Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. Київ.: К.І.С, с. 34 – 52.

Зовнішні рецензії: [кнопка Download – лінк на завантажені анонімні рецензії PDF]

VITA ANTIQUA, 11 (2019)                                                                        ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 11, 2019, Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти
Виклики для сучасного музею : зрозуміти та підготуватися, 174-179

Ловак Вікторія Борисівна
тренер з музейного маркетингу та комунікації

DOI:10.37098/VA-2019-11-174-179
https://doi.org/10.37098/VA-2019-11-174-179
УДК: 069:378

РЕЗЮМЕ

Основними складовими, які сьогодні визначають розвиток сучасного музею, є комунікація, інтерактивність та партисипація. Кожна з них є гетерогенною, комплексною та багатовимірною.

Так, комунікація включає широкий спектр компонентів, починаючи від різноманітних форм передачі інформації, комунікації між експонатом та публікою, взаємодії за допомогою різноманітних медійних форм і закінчуючи маркетинговою комунікацією та брендингом. Інтерактивність передбачає не тільки залучення аналогових та електронних медій до самої експозиції музею, а і використання супутніх медій (сайт, блог, електронний додаток) як окремих форм. Тобто, музей функціонує як у класичній формі - off-line, так і on-line. Партисипація означає не тільки різноманітні форми активного залучення відвідувачів на всіх стадіях підготовки та «споживання» музейного «продукту», а і виставковий дизайн, і дослідження відвідувачів, і оцінка виставок.

Для реалізації власних завдань в сучасних складних і мінливих умовах відповідно до світових тенденцій (комунікація, інтерактивність, партисипація) музей потребує кваліфікованих співробітників. Сьогодні музейні співробітники повинні володіти не тільки фундаментальними знаннями щодо роботи з колекцією - збирання, зберігання, вивчення, інтерпретації та експонування, а і цілою низкою нових компетенцій, включаючи навички комунікації, маркетингу та управління проектами. Тому ефективне навчання сучасних музейних фахівців вимагає не тільки ретельної теоретичної підготовки, а і широкої міждисциплінарної орієнтації та інтегрованості в актуальну музейну практику.

Ключові слова: комунікація, інтерактивність, партисипація, музейний менеджмент, музейний маркетинг.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Ловак, В.Б. 2019. Виклики для сучасного музею: зрозуміти та підготуватися. VITA ANTIQUA 11. Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти, с. 174-179.

Джерела:
Агапова, Д. 2016. Музейна комунікація в дусі культури участі. В: Грубріна Ю., Морозова Л., Пилипчук Т. та ін. (уп.). Культ чи культура: учасницькі практики в музеях. К: Видавець Чередниченко А.М., с. 66-98.
Борисова, Т. 2015. Маркетинг некомерційних організацій у розрізі сфер діяльності: теорія і практика. Тернопіль: Астон.
Котлер, Н., Котлер, Ф., Котлер, В. 2010. Музейний маркетинг і стратегія: формування місії, залучення публіки, збільшення доходів і ресурсів. К: ВД «Стилос».
Фер, М. 2016. Партисипація як засіб від музейної деменції. В: Грубріна, Ю., Морозова, Л., Пилипчук, Т. та ін. (уп.). Культ чи культура: учасницькі практики в музеях. К: Видавець Чередниченко А.М., с. 18-41.
Чернобай, Ю. М., Бриндза, В. О. 2014. Проект стратегії збалансованого розвитку музею. 2014. Наукові записки Державного природознавчого музею, 30, с. 3-22.
Юренева, Т. 2007. Музееведение: Учебник для высшей школы. М: Академический Проект.
Dauschek, A. 2016. Museumsmanagemant als Aufgabe zwischen Ökonomie und kultereller Praxis – ein Rückblick. In: Wenrich, R., Kirmeier, J. (Hrsg.). Kommunikation, Interaktion und Partizipation: Kunst – und Kulturvermittlung im Museum am Beginn des 21. Jahrhunderts. München: kopaed, S. 43-51.
Döring, J. 2016. Digitale Exponate – ein neues Medium. In: Wenrich, R., Kirmeier, J. (Hrsg.). Kommunikation, Interaktion und Partizipation: Kunst – und Kulturvermittlung im Museum am Beginn des 21. Jahrhunderts. München: kopaed, S. 85-93.
Geyer, H. 2008. Kulturbezug des Kulturmarketing. In: Geyer, H., Manschwetus, U. 2008. Kulturmarketing. München, Wien: Oldenbourg Verlag, S. 3-12.
Föhl, P., Glogner-Pilz, P. 2017. Kulturmanagement als Wissenschaft: Grundlagen – Entwicklungen – Perspektiven. Einführung für Studium und Praxis. Bielefeld: transcript Verlag.
Lockstone, L. 2011. Major case study: Shape shifters – the role and function of modern museum. In: Museum Marketing: Competing in the Global Marketplace. New York: Routledge, p. 61-68.
New Territory for Art: From the iPhone to the Brooklyn Museum [online]. Режим доступу: https://www.aandbscotland.org.uk/uploads/research/New_Territory_for_Art_-_iphone_to_Brooklyn_Museum.pdf. Единбург: Arts & Business Scotland. [Дата звернення 16 жовтня 2019].
Rainer, W., Kirmeier, J. 2016. Kommunikation, Interaktion und Partizipation als Koordinaten der Kunst – und Kulturvermittlung im Museum am Beginn des 21. Jahrhunderts. In: Wenrich, R., Kirmeier, J. (Hrsg.). Kommunikation, Interaktion und Partizipation: Kunst – und Kulturvermittlung im Museum am Beginn des 21. Jahrhunderts. München: kopaed, S. 7-16.
Rentschler, R. 2011. Museum Marketing: no longer a dirty word. In: Rentschler, R., Hede, A. 2011. Museum Marketing: Competing in the Global Marketplace. New York: Routledge, p. 12-20.

Зовнішні рецензії:  ЗАВАНТАЖИТИ

VITA ANTIQUA, 11 (2019)                                                                        ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 11, 2019, Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти
Попередній аналіз аттичної чорнолакової кераміки з експозиції Археологічного музею ІА НАН України, 166-172

Чечуліна Ірина Олексіївна
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI: 10.37098/VA-2019-11-166-172
https://doi.org/10.37098/VA-2019-11-166-172
УДК:[904.23:069.5]”652”

РЕЗЮМЕ

Аттична чорнолакова кераміка є надійним джерелом датування цілих археологічних комплексів. Колекція кераміки, що експонується у відділі «Археологічний музей» ІА НАНУ є доволі інформативною та цікавою з точки зору різноманітності форм та орнаментування. В експозиції представлені як окремі речі, так і цілі комплекси посуду різного часу – класичного та елліністичного.

Аттична чорнолакова кераміка посідає особливе місце серед усього грецького посуду, вона широко імпортувалася за межі Аттики і саме тому є надійною датуючою ознакою для археологічних комплексів практично на всіх пам’ятках, до яких сягав аттичний керамічний імпорт. Колекція матеріалів, що буди знайдені в Ольвії, що нині зберігається в Археологічному музеї ІА НАНУ доволі чисельна. До дослідженої нами частини матеріалу відноситься аттична чорнолакова кераміка, що буда знайдена в Ольвії в різні роки на різних ділянках розкопів, з 1962 по 2000 рр. Деякі знахідки на жаль мають лише музейні фондові номери, тож ми не маємо змоги прослідкувати їх походження. Весь керамічний матеріал добре збережений, всі необхідні ділянки належним чином відреставровано, вони експонуються в основному залі, присвяченому археології України залізного віку.

Переважну більшість дослідженої колекції складають посудини для пиття вина – одинадцять посудин з досліджених шістнадцяти, що за матеріалами Афінської Агори датуються в межах 500 – 325 рр. до н.е.

Посуд для пиття вина представлено киліками та канфарами різних типів. Це чаші типу «болсал» 420 р. до н.е. – два екземпляри; канфароподібні киліки 340 – 325 рр. до н.е. – два екземпляри; два канфари елліністичного часу з накладним орнаментом IV ст. до н.е. та один канфар – мікроформа; скіфосоподібний килік 410 р. до н.е.; чаша на високій ніжці 500 р. до н.е.; килік типу «delicate class» 430 р. до н.е. та килік на ніжці середини V ст. до н.е.

До відкритих типів посуду належить миска з відігнутим назовні краєм 420 р. до н.е. та рибне блюдо 350 – 325 рр. до н.е. До рідких знахідок посуду закритих форм відноситься ойнохоя з рельєфним орнаментом V ст. до н.е. та пеліка елліністичного часу з накладним орнаментом.

Усі наведені форми мають прямі аналогії серед матеріалів Афінської Агори та знахідок аттичного чорнолакового посуду з інших міст Північного Причорномор’я. Дані форми належать до парадного столового посуду та ще раз демонструють активні торгові зносини Ольвійського полісу з Аттичним регіоном протягом класичного часу.

Ключові слова: аттична чорнолакова кераміка, Ольвія, музейна колекція, Північне Причорномор’я, антична доба, класичний період, елліністичний період.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Чечуліна, І.О. 2019. Попередній аналіз аттичної чорнолакової кераміки з експозиції Археологічного музею ІА НАН України. VITA ANTIQUA 11. Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти, с. 166-172.

Джерела:
Буйских, А.В. 2015. Южный теменос Ольвии Понтийской. Вестник древней истории, 2, с. 6-21.
Козуб, Ю.І.1979. Передмістя Ольвії. Археологія, 29, с. 3-34.
Леви, Е.И. 1940. Привозная греческая керамика из раскопок Ольвии в 1935, 1936 гг. Ольвия, 1, с. 105-126.
Назарчук, В.И. 2014. Чернолаковая керамика. В: Крыжицкий, С.Д., Лейпунская, Н.А. и др. Жилые дома Центрального квартала Ольвии. МАИЭТ, 13, с. 312-356.
Папанова, В.А. 2000. Чернолаковая керамика из семейно-родового участка некрополя Ольвии. Старожитності Степового Причорномор’я і Криму, 8, с. 194-216.
Папанова, В.А. 1993. Некрополь Ольвии. История исследования, итоги раскопок. Бердянск: Гортипография.
Парович-Пешикан, М. 1974. Некрополь Ольвии эллинистического времени. Киев: Наукова думка.
Русяева, А.С., Назарчук, В.И. 2006. Аттическая керамика. МАИЭТ, 2, с. 169-177.
Фармаковский, Б.В. 1911. Памятники античной культуры, найденные в России. ИАК, IV (42), с. 134-143.
Чечуліна, І.О. 2016. Штампований орнамент на аттичній чорнолаковій кераміці з Ольвії. Археологія 2, с. 29-38.
Alexandrescu, P. 1966. La necropole tumulaire (Fouilles 1955-1961). Histria, II.
Alexandrescu, P. 1978. Le ceramique d’epoqye archaique et classique (VII–IV s). Histria, IV.
Bozkova, A. 1997. A Pontic Pottery Group Hellenistic Age. Archaeologia Bulgarica, 2, p. 8-17.
Handberg, S., Peterson, J.H. 2010. Black-glossed pottery. Black Sea Studies 13, p. 187-196.
Rotroff, S.I. 1991. Attic West Slope Vase Painting. Hesperia, Vol. 60, No. l.
Rotroff, S.I. 1997. Hellenistic Pottery. Athenian and Imported Wheelmade Table Ware and Related Material. The Athenian Agora, XXIX.
Sparkes, B.A., Talcott, L. 1970. Black and Plain Pottery of the 6th, 5th and 4th Centuries B.C. The Athenian Agora XII.
Thompson, H.A., Thompson, D.B., Rotroff, S.I. 1987. Hellenistic pottery and terracottas. Princeton, N.J: American School of Classical Studies at Athens.

Зовнішні рецензії: [кнопка Download – лінк на завантажені анонімні рецензії PDF]

VITA ANTIQUA, 11 (2019)                                                                        ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 11, 2019, Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти
Знахідки гуртка «Юний археолог», 159-167

Пересунчак О.С.
Вчитель історії комунального закладу «Заваллівський ліцей» Гайворонської районної ради  Кіровоградської  області

DOI: 10.37098/VA-2019-11-159-165
https://doi.org/10.37098/VA-2019-11-159-165
УДК: [902.2:371.385.4](477.65)

РЕЗЮМЕ

Стаття присвячена артефактам, виявлених учасниками гуртка «Юний археолог», що діє на базі Заваллівського ліцею Кіровоградської області. В науковий обіг вводяться знахідки, підняті на територіях поселень та курганів, що розташовані в Середньому Побужжі, а саме в південній частині Гайворонського району Кіровоградської області та на північних теренах Савранського району Одеської області. Хронологічні рамки підйомного матеріалу сягають періодів від доби неоліту до часів Козаччини.

Ключові слова: Середнє Побужжя, культура лінійно-стрічкової кераміки, трипільська культура, антропоморфна пластика, доба бронзи, черняхівська культура.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Пересунчак, О.С. 2019. Знахідки гуртка «Юний археолог». VITA ANTIQUA 11. Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти, с. 159-165.

Джерела:
Видейко, М.Ю. 1987. Отчет об археологической разведке в Гайворонском районе Кировоградской области в 1987 году. НА ИА НАНУ, 1987/37а.
Гопкало, О.В. 2007. Про деякі результати та перспективи дослідження черняхівського костюма. Археологія. 2007. №2. С. 48-56.
Киосак, Д., Бруяко, И., Денисюк, В. 2014. Комплекс археологических памятников «Каменное-Завалье» в Среднем Побужье. Работы 2011-2012 гг. Tyragetia, s.n. vol. VIII [XXIII], nr.1.
Кіосак, Д.В. 2016. «Степовий вплив» на пам’ятки типу Сабатинівка І (за матеріалами поселення Шамраї). Стародавнє Причорномор’я. Випуск ХІ. Одеса: Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова.
Кіосак, Д.В. 2018. Гнила Скеля – нове поселення культури лінійно-стрічкової кераміки. Археологія, етнологія та охорона культурної спадщини Південно-Східної Європи: збірка наукових робіт присвячена 25-річчю кафедри археології та етнології Одеського національного університету ім. І.І. Мечнікова. Одеса: ОНУ.
Кіосак, Д., Литвинчук, Ю., Пересунчак, О. 2013. Кам’яне Завалля 1 – трипільське поселення етапу ВІ на півночі Одещини. Древнее Причерноморье. Выпуск Х. Одесса: ФЛП «А.С. Фридман».
Магомедов, Б.В. 1987. Черняховская культура Северо-Западного Причерноморья. К.: Наукова думка.
Орлик, О.П., Соколюк, І.А., Засядьвовк, Р.П. 2009. Акти візуального обстеження території Гайворонського району Кіровоградської області. Кіровоград.
Пересунчак, О.С. 2012. Нові трипільські поселення на Південному Бузі. Земледельцы и скотоводы древней Европы. Киев, Санкт-Петербург.
Пересунчак, О.С. 2012. Пам’ятки археології Гайворонщини. Матеріали ІV обласних краєзнавчих Куценківських читань. Кіровоград: Лисенко В.Ф.
Пересунчак, О.С. 2015. Поселення трипільської культури Тополі. МАСП. Вып. ХІІІ. Одесса.
Пересунчак, О.С. 2016. Черняхівське поселення Біла Скеля (Кам’яне-Завалля) на Середньому Побужжі. Стародавнє Причорномор’я. Випуск ХІ. Одеса: Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова.
Пересунчак, О.С. 2018. Артефакти та місцезнаходження доби бронзи на території Середнього Побужжя. Археологія, етнологія та охорона культурної спадщини Південно-Східної Європи: збірка наукових робіт присвячена 25-річчю кафедри археології та етнології Одеського національного університету ім. І.І. Мечнікова. Одеса: ОНУ.
Пересунчак, О.С. 2018. Нові пам’ятки археології в басейні р. Могилянка. Стародавнє Причорномор’я. Випуск ХІІ. Одеса: Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова.
Пересунчак, О.С., Бурдо, Н.Б. 2015. Колекція пластики із ранньотрипільського поселення Могильна ІІІ. Культурний комплекс Кукутень-Трипілля та його сусіди. Збірка наукових праць пам’яті В. Круца. Львів: Астролябія.
Пересунчак, О.С., Тупчієнко, М.П. 2018. Монети римського часу з музейного зібрання Заваллівського навчально-виховного об’єднання «Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів» Гайворонського району як відображення особливостей грошових відносин імперії з варварським світом. Матеріали міжнародної конференції «Актуальні проблеми нумізматики у системі спеціальних галузей історичної науки». Переяслав-Меджибіж.
Рудь, В., Пересунчак, О., Собчук, В. 2018. Звіт про роботу Східно-Подільської археологічної експедиції на території Кіровоградської області у 2017 р.: обстеження пам’яток археології Казавчинської сільської ради Гайворонського району. Київ, Кропивницький.
Цвек, О.В. 2006. Поселення східнотрипільської культури (короткий нарис). К.: Інститут археології НАНУ.
Цыбесков, В.П. 1971. Некоторые итоги исследования Березовского поселения. МАСП. Вып.7. Одесса.
Petrequin, P., Errera, M., Voinea, V., Tsonev, T., Turkanu, S., Serbanescu, D., Kiosak, D., Peresunchak, O., Polischuk, L. et Chernakov, D. 2017. Des Alpes a la mer Noire (Bulgarie, Romanie et Ukraine). Jade objets-signes et interpretations sociales des jades alpins dans l’Europe neolithique. Presses universitares de France-Comte Centre de Recherche Archiologique de la Vallee de Ain.
Thomas, S., Posselt, М., Dębiec, М., Kiosak, D.,Tkachuk, T. 2016. Prospections magnetometriqeues sur des sites de la culture Cucuteni – Trypillia sur le cours du Dnistre et tu Boug de sud neamt county museum complex Cucuteni eneolithic art museum of Piatra-Neamt cucuteni culture international research centre cucuteni culture within the european neo-eneolithic contex. Proceedings of the International Colloquium „Cucuteni – 130” 15-17 October 2014. Piatra-Neamts.

Зовнішні рецензії: [кнопка Download – лінк на завантажені анонімні рецензії PDF]

VITA ANTIQUA, 11 (2019)                                                                        ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 11, 2019, Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти
Нові розвідки на трипільських поселеннях Буго-Дніпровського межиріччя: колекція крем’яних знахідок, 144-158

Хофманн Р.¹, Шатіло Л.О.¹, Пічкур Є.В.^2
1 Інститут доісторичної та протоісторичної археології, Кільський університет
² Археологічний музей Інституту археології НАН України

DOI: 10.37098/VA-2019-11-144-158
https://doi.org/10.37098/VA-2019-11-144-158
UDK:[903.4:552.553](477.46+477.65)”636”

РЕЗЮМЕ

У статті представлені результати аналізу крем’яних знахідок, здобутих в результаті проведення археологічних розвідок на трьох трипільських поселеннях (Чижівка, Веселий Кут та Володимирівка) у 2017 році. Нові знахідки крем’яних артефактів (найінформативніша збірка походить з Володимирівки) суттєво доповнюють наші знання як про кременеву індустрію володимирівської локально-хронологічної групи зокрема, так і про розвиток кременеобробного виробництва серед племен спільноти Кукутень-Трипілля в межиріччі Дніпра та Південного Бугу загалом.

Також в статті обґрунтовуються мета та завдання робіт українсько-німецького проекту з дослідження трипільських поселень (в рамках співпраці між Національною академією наук України та Кільським університетом), завдяки якому були проведені нові археологічні роботи і здобуто цінний науковий матеріал.

Ключові слова: Трипілля, енеоліт, поселення, крем’яні артефакти, «східне Трипілля», «західне Трипілля», архео-магнітна зйомка.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Хофманн, Р., Шатіло, Л.О., Пічкур, Є.В. 2019. Нові розвідки на трипільських поселеннях Буго-Дніпровського межиріччя: колекція крем’яних знахідок. VITA ANTIQUA 11. Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти, с. 144-158.

Джерела:
Круц, В.А., Корвин-Пиотровский, А.Г., Рассман, К., Петерс, Д. 2011. Тальянки: перезагрузка. Геомагнитная съемка три десятилетия спустя после работ. B: Круц, В.А., Корвин-Пиотровский А.Г., Рыжов, С.Н., Черновол, Д.К., Чабанюк, В.В. Поселение – гигант Тальянки. Исследования 2011 / Talianki – settlement-giant of the Tripolian culture. Investigations in 2011 (Киев/Kiev 2011), с. 60–85.
Мовша, Т.Г. 1984. Хронология Триполья-Кукутени и степные культуры эпохи раннего металла в ее системе. Проблемы археологии Поднепровья: Сб.н.с. Днепропетровск, c. 60–83.
Мюллер, Й., Хофманн, Р., Рассманн, К., Мишка, К., Видейко, М. Ю., Бурдо, Н.Б. 2014. Майданецкое: исследования по обновленному плану поселения. Stratum Plus, 2, c. 285–302.
Пассек, Т. С. 1940. Трипольское поселение у Владимировки. ВДИ, № 1. с. 212-220
Пассек, Т. С. 1947. Трипольское поселение у Владимировки в свете новых исследований. КСИИМК, Вып. 21. с. 65-74.
Пассек, Т.С. 1949. Периодизация трипольских поселений. МИА. № 10., 248 c.
Петрунь, В.Ф. 2004. Використання мінеральної сировини населенням трипільської культури. В: Відейко, М.Ю. (ред.). Енциклопедія трипільської цивілізації, Т. 1. Київ, с. 199-218.
Пичкур, Е.В. 2017. Индикаторы «импортов» в трипольской культуре (по материалам «кладов» кремневых пластин). VITA ANTIQUA, 9. ЛЮДИНА ТА ЛАНДШАФТ: Первісна археологія Східної Європи, с. 206—221. https://doi.org/10.37098/VA-2017-9-206-221
Пічкур, Є.В. 2019. Складові кременевої індустрії кукутень-трипільської спільноти: видобуток і поширення кременю. АДІУ, 3 (32), с. 37—49. https://doi.org/10.37445/adiu.2019.03.03 .
Пічкур, Є.В. 2019a. Порівняльний аналіз кременевих комплексів трипільських поселень Володимирівка та Андріївка. В: Терпиловський Р.В., Шидловський П.С. (ред.). Міжнародна наукова конференція «АРХЕОЛОГІЯ ТА МУЗЕЄЗНАВСТВО В СИСТЕМІ ОСВІТИ І НАУКИ» з нагоди 75-річчя заснування кафедри археології та музеєзнавства (24-25 жовтня 2019, Київ, Україна): Тези доповідей. К.: Центр палеоетнологічних досліджень, с. 37-38.
Рижов, С.М. 2007. Сучасний стан вивчення культурно-історичної спільності кукутень-трипілля на території України. B: О. Ольжич. Археологія. К., c. 437–477.
Рыжов, С.Н. 2015. Владимировская локально-хронологическая группа западнотрипольской культуры в Буго-Днепровском междуречье. Культурний комплекс Кукутень-Трипілля та його сусіди : Збірка наукових праць памяті Володимира Круца за редакцією Олександра Дяченка, Франческо Менотті, Сергія Рижова, Катерини Бунятян і Славоміра Кадрова. Львів. с. 153-166.
Цвек, О.В. 1985 Особливості формування східного регіону трипільсько-кукутенської спільності. Археологія, Вип. 51, с. 31–45.
Цвек, Е.В. 1989. Буго-днепровский вариант восточно трипольской культуры: К проблеме выделения культур и локальных вариантов Триполья. Первобытная археология: Материалы и исследования: Сб. науч. тр. / АН УССР. ИА. К.: Наук. думка, с. 106–117.
Цвек, Е.В. 1995. Веселый Кут – новый центр восточнотрипольской культуры. Археологические вести № 4, с. 33–44.
Цвек,О.В. 1999. Структура східнотрипільської культури. Археологія, № 3, с. 28–40.
Цвек, О.В. 2006. Поселення східно-трипільської культури (короткий нарис). К.
Черныш, Е.К. 1951. Трипольские орудия труда с поселения у с. Владимировки. КСИИМК, Вып. XL, с. 85-95.
Якубенко, О. 2004. Володимирівка. В: Відейко, М.Ю. (ред.). Енциклопедія трипільської цивілізації, Т. 2. Київ, с. 104.
Chapman, J. 2017. The Standard Model, the Maximalists and the Minimalists: New Interpretations of Trypillia Mega-Sites. Journal of World Prehistory 30, 3, p. 221–237.
Chapman, J., Gaydarska, B. 2016. Low-Density Urbanism: The Case of Trypillia Group of Ukraine. In: M. Fernández-Götz/D. Krause (Ed.), Eurasia at the Down of History. Urbanization and Social Change. New York, p. 81–105.
Chapman, J., Gaydarska, B., Hale, D. 2016. Nebelivka: Assembly Houses, Ditches, and Social Structure. In: Müller, J., Rassmann, K., Videiko, M.Y. (Eds.) Trypillia Mega-Sites and European Prehistory 4100–3400. Themes in Contemporary Archaeology 2. London, New York, p. 117–131.
Chapman, J., Videiko, M.U., Hale, D., Gaydarska, B., Burdo, N., Rassmann, K., Mischka, C., Müller, J., Korvin-Piotrovskiy, A. G., Kruts, V. 2014. The Second Phase of the Trypillia Mega-Site Methodological Revolution: A New Research Agenda. European Journal of Archaeology. 17, 3, p. 369–406.
Dal Corso, M., Out, W. A., Ohlrau, R., Hofmann, R., Dreibrodt, S., Videiko, M., Müller, J., Kirleis, W. 2018. Where are the cereals? Contribution of phytolith analysis to the study of subsistence economy at the Trypillia site Maidanetske (ca. 3900-3650 BCE), central Ukraine. Journal of Arid Environments 157, p.137–148.
Dergačev, V. 2002. Die äneolithischen und bronzezeitlichen Metallfunde aus Moldavien. Stuttgart: Franz Steiner Verlag.
Diachenko, A., Menotti, F. 2017. Proto-Cities or Non-Proto-Cities? On the Nature of Cucuteni–Trypillia Mega-Sites. Journal of World Prehistory 30, 3, p. 207–219.
Chapman, J., Gaydarska, B. 2016. Nine Questions for Trypillia Megasite Research. In: Borisov, B.D. Studia in Honorem Professoris Boris Borisov. Veliko Trnovo, p. 179–197.
Dal Corso, M., Kirleis, W. 2016. Trypillian Subsistence Economy: Animal and Plant Exploitation. In: Müller, J., Rassmann, K., Videiko, M. Y. (Ed.), Trypillia Mega-Sites and European Prehistory 4100–3400. Themes in Contemporary Archaeology 2. London, New York, p. 195–205.
Hofmann, R., Ţerna, S., Ursu, C. E., Brandtstätter, L., Tiede, H., Mainusch, W., Authenrieth, S. 2016. Spatial organization and population size of small Cucuteni-Tripolye settlements: Results of geomagnetic surveys in Baia and Adâncata, Suceava County, Bucovina, Eastern Romania. Journal of Neolithic Archaeology 18, p. 157–189.
Korvin-Piotrovskiy, A. G., Hofmann, R., Rassmann, K., Videiko, M. Y., Brandtstätter, L. 2016. Pottery Kilns in Trypillian settlements. Tracing the division of labour and the social organisation of Copper Age communities. In: Müller, J., Rassmann, K., Videiko, M. Y. (Ed.), Trypillia Mega-Sites and European Prehistory 4100–3400. Themes in Contemporary Archaeology 2. London, New York, p. 221–252.
Müller, J. 2016. Demography and Social Agglomeration: Trypilla in a European Perspective. In: Müller, J., Rassmann, K., Videiko, M. Y. (Ed.), Trypillia Mega-Sites and European Prehistory 4100–3400. Themes in Contemporary Archaeology 2. London, New York, p. 7–16.
Müller, J., Hofmann, R., Brandtstätter, L., Ohlrau, R., Videiko, M. Y. 2016a. Chronology and Demography: How Many People Lived in a Mega-Site? In: Müller, J., Rassmann, K., Videiko, M.Y. (Ed.), Trypillia Mega-Sites and European Prehistory 4100–3400. Themes in Contemporary Archaeology 2. London, New York, p. 133–170.
Müller, J., Hofmann, R., Kirleis, W., Dreibrodt, S., Ohlrau, R., Brandtstetter, L., Dal Corso, M., Out, W., Rassmann, K., Burdo, N., Videiko, M. Y. 2016b. Maidanetske 2013 – New excavations at a Trypillia mega-site. Studien zur Archäologie in Ostmitteleuropa 16, Bonn.
Müller, J., Hofmann, R., Ohlrau, R. 2016c. From Domestic Households to Mega-Structures: Proto-Urbanism? In: Müller, J., Rassmann, K., Videiko, M.Y. (Ed.), Trypillia Mega-Sites and European Prehistory 4100–3400. Themes in Contemporary Archaeology 2. London, New York, p. 253–268.
Müller, J., Rassmann, K. 2016. Introduction. In: Müller, J., Rassmann, K., Videiko, M. Y. (Ed.), Trypillia Mega-Sites and European Prehistory 4100–3400. Themes in Contemporary Archaeology 2. London, New York, p. 1–5.
Müller, J., Videiko, M. 2016. Maidanetske: New Facts of a Mega-Site. In: Müller, J., Rassmann, K., Videiko, M.Y. (Ed.), Trypillia Mega-Sites and European Prehistory 4100–3400. Themes in Contemporary Archaeology 2. London, New York, p. 71–93.
Nebbia, M., Gaydarska, B., Millard, A., Chapman, J. 2018. The making of chalcolithic assembly places: Trypillia megasites as materialized consensus among equal strangers? World Archaeology, p. 1–21.
Ohlrau, R. 2015. Trypillia Großsiedlungen: Geomagnetische Prospektion und architektursoziologische Perspektiven (MSc thesis Kiel University). Journal of Neolithic Archaeology 17, p. 17–99.
Ohlrau, R. 2018. Maidanets’ke. Development and decline of a Trypillian mega-site in Central Ukraine (PhD Christian-Albrechts-Universität zu Kiel).
Ohlrau, R., Dal Corso, M., Kirleis, W., Müller, J. 2016. Living on the Edge? Carrying Capacities of Trypillian Settlements in the Buh-Dnipro lnterfluve. In: Müller, J., Rassmann, K., Videiko, M.Y. (Ed.), Trypillia Mega-Sites and European Prehistory 4100–3400. Themes in Contemporary Archaeology 2. London, New York, p. 207–220.
Pichkur, E. 2012. The flint tools of Andreevka, the Tripolian settlement on the Bolshaya Vys River. In: Menotti, F., Korvin-Piotrovskiy, A.G. (eds.). The Tripolye culture giant-settlements in Ukraine: formation, development and decline. Oxford: Oxbow Books, p. 169-182.
Pichkur, Ye.V. 2018. Mining and distribution of flint by the tribes of Cucuteni-Trypillian community. VITA ANTIQUA, 10, Prehistoric Networks in Southern and Eastern Europe, p. 105—118. https://doi.org/10.37098/2519-4542-2018-1-10-105-117 .
Rassmann, K., Korvin-Piotrovskiy, A. G., Videiko, M. Y., Müller, J. 2016. The new Challenge for Site Plans and Geophysics: Revealing the Settlement Structure of Giant Settlements by Means of Geomagnetic Survey. In: Müller, J., Rassmann, K., Videiko, M. Y. (Ed.), Trypillia Mega-Sites and European Prehistory 4100–3400. Themes in Contemporary Archaeology 2. London, New York, p. 29–54.
Rassmann, K., Ohlrau, R., Hofmann, R., Mischka, C., Burdo, N., Videjko, M. Y., Müller, J. 2014. High precision Tripolye settlement plans, demographic estimations and settlement organization. Journal of Neolithic Archaeology 16, p. 63–95.
Videiko, M., Rassmann, K. 2016. Research on Different Scales: 120 Years of Trypillian Large Sites Research. In: Müller, J., Rassmann, K., Videiko, M. Y. (Ed.), Trypillia Mega-Sites and European Prehistory 4100–3400. Themes in Contemporary Archaeology 2. London, New York, p. 17–28.

Зовнішні рецензії: [кнопка Download – лінк на завантажені анонімні рецензії PDF]

VITA ANTIQUA, 11 (2019)                                                                        ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 11, 2019, Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти
Короткий огляд археологічних керамологічних досліджень у пошуках нового підходу у вивченні неолітичної кераміки, 138-143

Андрійович М.П.
Університет м. Берн (Швейцарія)

DOI: 10.37098/VA-2019-11-138-143
https://doi.org/10.37098/VA-2019-11-138-143
УДК: 903.23”634”

РЕЗЮМЕ

Вивчення керамічного посуду є одним з найширших дослідницьких напрямків в археології, а керамічні вироби є одним з найінформативніших ресурсів для дослідження первісного населення. За останні два століття археологами було розроблено чимало підходів та методів, які мали різні цілі: від вивчення кераміки як об’єкту мистецтва до відтворення технологій виробництва, та вивчення посуду як «медіатора» для дослідження повсякденного життя давнього населення. Дослідники розділили методи вивчення кераміки на групи: 1. опис технологічної інформації; 2. опис форми; 3. аналіз орнаменту; 4. реконструкція культурної традиції гончарства. Разом з розвитком фізичних методів в археологічних дослідженнях услід також змінюються методи і моделі аналізу.

Стаття має на меті коротко переглянути наукові методи, що були розроблені в різний час на теренах Західної та Східної Європи, Північної Америки та виявити нові поєднання дослідницьких підходів, які б дали змогу вивчати археологічні керамічні комплекси на новому рівні. Особливо це стосується труднощів, що виникають під час дослідження неолітичної кераміки, зважаючи на не повні форми посуду, порівняно не багаточисельну кількість знахідок, та природні пошкодження. В попередніх дослідженнях основним фокусом виступало вивчення морфології та технології виробництва, а результати були зосереджені на культурній інтерпретації. На сучасному рівні знань, після фази опису та класифікації, головне питання полягає у співвіднесенні керамічних виробів з конкретними групами населення та з’ясуванні контактів та впливів між спільнотами.

З цієї точки зору, перспективним є вивчення сировини неолітичної кераміки за допомогою природничих методів, таких як бінокулярний, p-XRF та спектрографічний аналізи. Результати, можуть відкрити нові знання, щодо мобільності та культурного обміну між різними групами неолітичного населення.

Ключові слова: неоліт, керамологія, посуд, міграції, культурний обмін.

Мова: англійська

PDF

Цитування:
Andriiovych М.P. 2019. The Brief «Walk-through» in the Archaeological Ceramic Investigations in the Way to a New Approach in Neolithic Ceramics Styles Research. VITA ANTIQUA 11. Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти, с. 116-137.

Джерела:
Andriiovych, M. 2018. A sign of mobility and cultural exchange? The ceramics with scribble line ornamentation from Lysa Hora cemetery. VITA ANTIQUA, 10, Prehistoric Networks in Southern and Eastern Europe, 43-47. DOI: 10.37098/2519-4542-2018-1-10-43-47.
Andriiovych, M., Hafner,  A., Shydlovskyi, P. 2019. A sign of mobility and cultural exchange? The ceramics with scribble line ornamentation from Lysa Hora cemetery. In: Beyond Paradigms. 25^th EAA Annual Meeting (Bern, 2019) – Abstract Book, p. 323.
Bobrinskiy, A.A. 1978. The Pottery-Making of Eastern Europe: Sources And Methods of Study, 272 p. (In Russian).
Childe, V.G. 1929. The Danube in Prehistory, Oxford University Press, Oxford.
Glushkov, I.G. 1996. Ceramics as a historical source. Novosibirsk: Publishing House of the Institute of Archaeology and Ethnography SB RAS, 328 p. (In Russian).
Gorodtsov, V.A. 1901. Russkaya doistoricheskaya keramika. Trudy 11 Arkheologicheskogo syezda  v Kiyeve, p. 576-672. (In Russian).
Heitz, C., Stapfer, R. 2017. Mobility and pottery production, what for? Introductory remarks. In: Mobility and Pottery Production. Archaeological and anthropological perspectives, p. 11 – 39.
Klein, L.S. 2011. Istoriya archeologicheskoy mysli, S.-Pererburg, 694 p. (In Russian).
Kotova, N.S. 2015. Drevneyshaya keramika Ukrainy. Kyiv, 154 p. (In Russian).
Pustovalov, S.Zh. 2001. Classification of Catacomb Ceramics. In: Bronze Age of the Don-Donetsk Region: Materials of the 5^th Ukrainian-Russian Field Archaeological Seminar. Kiev – Voronezh, p. 88 – 95. (In Russian).
Rice, P.M., 1987. Pottery analysis. A Source book, 559 p.
Roberts, B.W., Linden, M.V. 2011. Investigating Archaeological Cultures: Material Culture, Variability and Transmission.
Shepard, A.O. 1985. Ceramics for the Archaeologist. Washington, 414 p.
Stapfer, R. 2017. Special pottery in ‘Cortaillod’ settlements of the Neolithic western Switzerland. In: Mobility and Pottery Production. Archaeological and anthropological perspectives, p. 141 – 167.
Stapfer, R., Heitz, C., Hinz, M., Hafner, A. 2019. Interdisciplinary examinations carried out on heterogeneous coarse ceramics from Neolithic lakeside settlements in the Northern Alpine Foreland (3900-3500 BCE): Analysis strategy and preliminary results from a test series using pXRF, Journal of Archaeological Science: Reports 25, p. 217 – 238.
Tsetlin, Y.B. 2012. Ancient Ceramics. Theory and Methods of Historical-and Cultural Approach. Moscow: IA RAS, 395 p. (In Russian).
Tsetlin, Y.B. 2017. Ceramics. Concepts and Definitions of the Historical-and-Cultural Approach. Moscow: IA RAS. 346 p. (In Russian).
Voyevodskiy, M.V. 1936. K izucheniyu goncharnoy tekhniki pervobytno-kommunisticheskogo obsh chestva na territorii lesnoy zony Yevropeyskoy chasti RSFSR. Sovetskaya arkheologiya, T. 1, p. 51-79. (In Russian).
Wendrich, W., Barnard, H. 2008. The archaeology of mobility. Definitions and research approaches. In: H. Barnard and W. Wendrich (eds.) The Archaeology of Mobility. Old World and New World Nomadism. Costen Advances Seminar Series 4. Los Angeles: Costen Institute of Archeology, University of California, p. 1-21.

Зовнішні рецензії: [кнопка Download – лінк на завантажені анонімні рецензії PDF]

VITA ANTIQUA, 11 (2019)                                                                        ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 11, 2019, Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти
Одеський вимір вищої археологічної освіти у другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст.: історія, наукові школи, традиції, 60-65

Левченко В.В.
Одеський національний морський університет

DOI: 10.37098/VA-2019-11-60-65
https://doi.org/10.37098/VA-2019-11-60-65
UDK: [902:378](477.74)

РЕЗЮМЕ

На основі міждисциплінарного підходу проведено дослідження основних етапів розвитку вищої археологічної освіти в Одесі у період другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. У другій половині ХІХ ст. – на початку ХХ ст. осередком вищої археологічної освіти в Одесі був Новоросійський університет (1865–1920), в стінах якого відбувався процес становлення інституціоналізації археологічної вищої освіти та науки. Починаючи з 1920 р. відбулися зміни у галузі вищої освіти щодо підготовки фахівців-археологів. Простежено елементи реформи вищої археологічної освіти радянської доби 1920–1930-х рр. У перші роки свого існування радянська вища археологічна освіта зростала на фундаменті дореволюційної археології, отримала в спадщину її інфраструктуру, що проявилося у формуванні Одеського археологічного інституту та Одеського державного історико-археологічного музею, де впродовж 1921–1933 рр. були об’єднані основні сили одеських археологів, а їх провідні фахівці 1934 р. склали основу кафедри історії стародавнього світу та археології історичного факультету Одеського державного університету (1934–1941). Процес інституціоналізації вищої археологічної освіти в Одесі відбувався у складних суспільно-політичних і соціально-економічних умовах та не набув стабільного стану. Не дивлячись на катаклізми перших післяреволюційних часів, постійні трансформації мережі вишів і наукових установ, переслідування і політичні репресії відносно багатьох спеціалістів, кадровий склад одеських вчених зміг сприяти розвитку вищої археологічної освіти в Одесі.

Ключові слова: археологія, Одеса, вища освіта, наука, вчені-археологи.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Левченко, В.В. 2019. Одеський вимір вищої археологічної освіти у другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст.: історія, наукові школи, традиції. VITA ANTIQUA 11. Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти, с. 60-65.

Джерела:
Боровой, С.Я. 1979. К истории создания Одесского археологического института и его археографического отделения. Археографический ежегодник за 1978 год. Москва, с. 96-101.
Дложевский, С.С. 1921. Организация Археологического института в Одессе: Историческая справка. Народное просвещение. № 2-5, с. 57-63.
Левченко, В.В. 2008. Одеський гуманітарно-суспільний інститут (1920–1921): до питання спадкоємності традицій університетської освіти. Записки історичного факультету. Одеса. Вип. 19, с. 207-216.br> Левченко, В.В. 2010. Історія Одеського інституту народної освіти (1920–1930 рр.): позитивний досвід невдалого експерименту / Відп. ред. В.М. Хмарський; наук. ред. Т.М. Попова. Одеса: ТЕС.
Левченко, В.В., Левченко Г.С. 2012. Музей изящных искусств Императорского Новороссийского университета: фонды, персоналии, судьба. Вопросы музеологии. №2 (6), СПб. с. 105-113.
Левченко, В.В. 2016. Коротка історія Одеського археологічного інституту: від зародження ідеї до її реалізації за ініціативою «знизу» та ліквідації «зверху» (до 95-річчя від дня заснування). Стародавнє Причорномор’я. Випуск ХІ. Одеса: ОНУ імені І.І. Мечникова, с. 291-299.
Музичко, О.Є. 2012. Одеський осередок археологічної педагогіки наприкінці ХІХ – 20-х роках ХХ ст. Археологія і давня історія України. Вип. 9, с. 177-180.
О научной работе историков Одессы и Киева. Историк-марксист, 1941, № 6, с. 140-147.
Охотников, С.Б. 2010. Археология в Одессе. В: 185 лет Одесскому археологическому музею (1825–2010). Одесса: СМИЛ.

Зовнішні рецензії:  ЗАВАНТАЖИТИ