Автор: Andr

VITA ANTIQUA Library                                                           ISBN 966-95597-1-5

Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К., 1999
Сто років черняхівській культурі. Збірник наукових статей. К., 1999
К вопросу об ориентации погребённых на могильниках черняховской культуры (по материалам антропологии), 126-134

Татьяна РУДИЧ

РЕЗЮМЕ
Останнім часом у процесі антропологічних та археологічних досліджень Черняхівської культури в науковий обіг запроваджено новий фактичний матеріал, що дозволяє переосмислити традиційні уявлення про антропологічний склад населення цієї культури. А розширення фактологічної бази антропологічної науки для хронологічно ранніх періодів дозволяє звернутися до деяких дискусійних питань, що потребують комплексного підходу під час вирішення.

У цій статті проводиться аналіз можливого взаємозв'язку антропологічного типу похованих з обрядом поховання на матеріалах Черняхівських могильників. Таке поєднання обумовлено тим, що похоронний обряд належить до найбільш стійких етнографічних ознак. Зміни в похоронному ритуалі можуть свідчити або про міграції інших племінних угруповань на цю територію, або про дуже сильний культурний вплив. Антропологічний тип взагалі досить мало змінюється у часі, тому краніологічні дослідження чітко фіксують домішки сторонніх елементів. Поява нового антропологічного комплексу, зазвичай, говорить про домішки нового населення, оскільки цей комплекс поширюється при переселенні людей, або в результаті шлюбних контактів.

Мова: російська

PDF

Цитування:
Рудич, Т.А. 1999. К вопросу об ориентации погребённых на могильниках черняховской культуры (по материалам антропологии). B: Левада, М.Е. (ред.). Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К.: Бібліотека VITA ANTIQUA, с. 126-134.

VITA ANTIQUA Library                                                           ISBN 966-95597-1-5

Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К., 1999
Сто років черняхівській культурі. Збірник наукових статей. К., 1999
Металлические гребни позднего римского времени в Юго-Восточной Европе, 112-125

Максим ЛЕВАДА

РЕЗЮМЕ
Доповнений і перероблений російський варіант статті "Metal Combs of the Second Quarter of the First Millennium AD in Eastem Europe", зробленої на основі доповіді, прочитаної в листопаді 1996 р. на конференції "Пізній римський час у Центральній та Східній Європі" у Лодзі.

Знахідки металевих гребенів в ареалі Черняхівської культури дуже показові з погляду вивчення зв'язків між Середньою Європою, Південною Скандинавією та лісостеповою частиною Східної Європи. Ця категорія речей неодноразово привертала увагу дослідників.

Практично всі східноєвропейські знахідки виготовлені на пам'ятниках Черняхівської культури. Виняток становлять гребінь із могильника Ябари (Естонія), гребінь із військового римського укріплення Мічія та знахідка з поселення київської культури Нові Безрадичі. Гребінь з Ябара має, безсумнівно, самостійне походження, не пов'язане із загальним процесом появи цієї категорії речей у Східній Європі, і в цій статті не враховується. Поселення Нові Безрадичі розташоване у тій частині Середнього Подніпров'я, де найчіткіше фіксуються сліди контактів між Черняхівською та київською культурами. Незважаючи на те, що металеві гребені з початком V ст. зникають повсюдно, якась пам'ять про них, спричинена значимістю цих речей; зберігається на півночі Європи до Х-ХІ ст.

Мова: російська

PDF

Цитування:
Левада, М.Е. 1999. Металлические гребни позднего римского времени в Юго-Восточной Европе. B: Левада, М.Е. (ред.). Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К.: Бібліотека VITA ANTIQUA, с. 112-125.

VITA ANTIQUA Library                                                           ISBN 966-95597-1-5

Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К., 1999
Сто років черняхівській культурі. Збірник наукових статей. К., 1999
О так называемых «сарматских» фибулах в Средней и Восточной Европе, 87-111

Магдалена МОНЧЫНЬСЬКА

РЕЗЮМЕ
Термін "сарматська фібула" введений в літературу Т. Кольніком (Kolnik 1965, s. 196). М.Пардуц, свого часу, визначив таким чином: «Різниця щодо прототипу полягає в тому, що тятива, яка з'єднує кінці пружини, не обвита навколо спинки, а впирається в гачок, що знаходиться на кінці спинки» (Pärducz 1944, s 70). Мова йде про форму фібули А. VII з високим приймачем, але з верхньою тятивою. Наступною, або навіть одночасною, фазою розвитку цієї форми є, на думку того ж автора, не гачок, а кнопка на головці, на яку спирається тятива. Так звані «сарматські фібули», оскільки їхня головна сфера розповсюдження знаходиться в сарматській культурі Угорської рівнини, в 1940-1970 р.р. викликали серед дослідників особливий інтерес.

Мова: російська

PDF

Цитування:
Мончыньська, М. 1999. О так называемых «сарматских» фибулах в Средней и Восточной Европе. B: Левада, М.Е. (ред.). Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К.: Бібліотека VITA ANTIQUA, с. 87-111.

VITA ANTIQUA Library                                                           ISBN 966-95597-1-5

Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К., 1999
Сто років черняхівській культурі. Збірник наукових статей. К., 1999
Хронологические индикаторы финала черняховской культуры: 1. Толстостенные кубки со шлифованной и пластической орнаментацией: конические и с выделенной ножкой (Eggers 236-238, Sträume VI-IX), 48-86

Игорь ГАВРИТУХИН

РЕЗЮМЕ
Проблема фіналу черняхівської культури нині вирішується не однозначно. Деякі дослідники вважають поразку Германаріха від гунів її фактичним кінцем (Bierbrauer 1980; 1994; Шаров 1992). Інші, хоч і мають на увазі існування цієї культури спочатку гуннського часу - близько кінця IV ст., відносять нижню межу її фінального етапу до догунської доби. Ця позиція розгорнуто представлена роботах О.А. Гей та І.А. Бажана, але схожі оцінки (перш за все з обережності, враховуючи невирішеність багатьох проблем) висловлювали й інші автори.

Форми організації майстерень, які працювали на варварів – предмет особливого дослідження. Зазначу лише, що поширення судин близької форми та орнаментації на віддалених територіях (від Скандинавії до Причорномор'я), як і подібний напрямок змін моди на форму і характер орнаментації скляного посуду, свідчить не лише про далекі зв'язки низки варварських культур, а й про взаємопов'язаність працюючих них, навряд чи численних, склоробських майстерень. Саме це дає можливість розглядати типи та серії скляного посуду як незалежне та важливе джерело синхронізації хронологічних колонок культур, досить віддалених територіально.

Мова: російська

PDF

Цитування:
Гавритухин, И.О. 1999. Хронологические индикаторы финала черняховской культуры: 1. Толстостенные кубки со шлифованной и пластической орнаментацией: конические и с выделенной ножкой (Eggers 236-238, Sträume VI-IX). B: Левада, М.Е. (ред.). Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К.: Бібліотека VITA ANTIQUA, с. 48-86.

VITA ANTIQUA Library                                                           ISBN 966-95597-1-5

Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К., 1999
Сто років черняхівській культурі. Збірник наукових статей. К., 1999
К истории финального этапа черняховской культуры, 39-47

Борис МАГОМЕДОВ

РЕЗЮМЕ
Пересування населення всередині Черняхівського ареалу зазвичай фіксується лише як розширення просторових кордонів культури з північного заходу на південь та схід. Ми спробуємо простежити інші напрями переміщень окремих груп людей на фінальній фазі Черняхова, пов'язуючи археологічні дані з історичними подіями гунської доби.

Практичні висновки нашої роботи такі. Глечики типів 1,6 та вази «лівобережного» типу виникають у Східній Україні та Середньому Подніпров'ї на ступені СЗ, десь близько середини IV ст. Пізніше ці типи з'являються в Нижньому Подунав'ї, де вони відомі в комплексах, датованих не раніше ступеня D1 (гуннського часу). Переміщення зазначених типів кераміки можна пов'язати з переселенням у Нижнє Подунав'я у 376 р. угруповання Алатея-Сафракса, яке розміщувалося до того в Лівобережній Україні. Посуд названих типів може бути для Нижнього Подунавья датуючим матеріалом, визначальним ступінь D1.

Мова: російська

PDF

Цитування:
Магомедов, Б.В. 1999. К истории финального этапа черняховской культуры. B: Левада, М.Е. (ред.). Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К.: Бібліотека VITA ANTIQUA, с. 39-47.

VITA ANTIQUA Library                                                           ISBN 966-95597-1-5

Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К., 1999
Сто років черняхівській культурі. Збірник наукових статей. К., 1999
О времени появления черняховского населения на территории Днепровского Левобережья, 26-38

Андрей ОБЛОМСКИЙ

РЕЗЮМЕ
Щодо початкової дати появи Черняхівських пам'яток на території Дніпровського Лівобережжя існують три точки зору. О.Л. Гороховський, виходячи з концепції зародження цієї культури, що розділяється практично всіма дослідниками, на територіях, що лежать на захід від Дніпра, висловив думку, що Черняхівські пам'ятники на Дніпровському Лівобережжі з'являються лише в другій фазі розвитку культури, причому найраніші комплекси локалізуються поблизу Дніпра (Горохів. 45). О.М. Некрасова вважає за можливе виділити більш ранню хвилю Черняхівської міграції, яку вона датує другою половиною III ст. У цей період на територію Лівобережжя проникають вихідці з Прикарпаття (носія культури пам'яток типу Черепин – Куропатники – Дем'янов), які сприяють поширенню Черняхівських традицій серед місцевого населення. Характерними комплексами цього етапу є споруди на поселеннях Рідний Край-3, Боромля-2 та Букрейка-2 з фібулами групи VII О. Альмгрена, горизонт знахідок, пов'язаний з танаїською амфорою на поселенні Бесідівка, трупоспалення в аналогічній амфорі на могильнику Новоселів.

Черняхівські племена, мабуть, освоюють територію Дніпровського Лівобережжя не суцільно, а окремими осередками. Підтвердженням цього є той факт, що ранні Черняхівські пам'ятники басейну Сіверського Дінця (Головино-1 і Хохлово-2) знаходяться набагато на схід від деяких синхронних ним київських, наприклад, Боромлі-2. Ці осередки, очевидно, згодом стають базами Черняхівської колонізації великих просторів Дніпровського лісостепового Лівобережжя та вододілу Дніпра та Дону.

Мова: російська

PDF

Цитування:
Обломский, А.М. 1999. О времени появления черняховского населения на территории Днепровского Левобережья. B: Левада, М.Е. (ред.). Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К.: Бібліотека VITA ANTIQUA, с. 26-38.

VITA ANTIQUA Library                                                           ISBN 966-95597-1-5

Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К., 1999
Сто років черняхівській культурі. Збірник наукових статей. К., 1999
Некоторые замечания к хронологии начала черняховской культуры, 10-25
Щукин Марк

РЕЗЮМЕ
Нашим завданням зараз була спроба вловити лише початок процесу, який потім, ймовірно до моменту «перекривання» ступенів С-2 і C-3/D-1 в 270-330 роки, призвів до формування «класичної» черняхівської культури. Хід цього процесу, що супроводжують його події та причини, що зумовили вигляд «класичної» черняхівської культури, - все це сюжети для подальших розробок в іншому місці.

Мова: російська

PDF

Цитування:
Щукин, М.Б. 1999. Некоторые замечания к хронологии начала черняховской культуры. B: Левада, М.Е. (ред.). Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К.: Бібліотека VITA ANTIQUA, с. 10-25.

VITA ANTIQUA Library                                                           ISBN 966-95597-1-5

Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К., 1999
Сто років черняхівській культурі. Збірник наукових статей. К., 1999
Раскопки В.В. Хвойки в Ромашках, 6-9

Абашина Наталья

РЕЗЮМЕ
Ромашки – перше в Україні, а, власне, і у всій Південно-Східній Європі, поле поховань було відкрито В. В. Хвойкою у червні 1899 р. Безпосередньо до його відкриття привели повідомлення селян про знахідки кісток та судин на площі, що знаходиться перед церквою звідки вони брали землю для підсипання городів

На могильнику у Ромашках В.В. Хвойка розкрив всього 24 поховання, з яких 6 трупоположень та 2 трупоспалення відносяться до Черняхівської культури. План і малюнки, що публікуються, дозволяє не тільки локалізувати місця розкопок, а й уточнити кількість поховань кожного культурнохронологічного типу, їх нумерацію, реконструювати планиграфію могильника римського часу. Малюнки поховань дають уявлення як про обряд в цілому, так і про окремі його деталі, включаючи похоронний інвентар.

Мова: російська

PDF

Цитування:
Абашина, Н.С. 1999. Раскопки В.В. Хвойки в Ромашках. B: Левада, М.Е. (ред.). Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К.: Бібліотека VITA ANTIQUA, с. 6-9.

VITA ANTIQUA Library                                                           ISBN 966-95597-1-5

Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К., 1999
Сто років черняхівській культурі. Збірник наукових статей. К., 1999
 100 лет черняховской культуре. От составителя, 4-5

Орёл А.К., Левада М.Е.

РЕЗЮМЕ (рус.)
Концепція запропонованої українськими археологами збірки виходить із положення, що досить глибоке занурення в історію означає переміщення публічних та наукових інтересів до об'єктної галузі археології. В історії людства виділяються території, життєдіяльність населення яких певний час стає визначальною для культурогенезу людства. Проте трапляється, їхня справжня загальнолюдська значимість протягом тривалого терміну залишається нерозкритою і лише під тиском і в світлі нових фактів і відомостей приходить усвідомлення їхнього реального стану в системі знань надзвичайно ієрархічної та ешелонованої всесвітньої історії.

Сто років тому видатний український археолог та краєзнавець Вікентій Хвойка провів розкопки біля сіл Черняхів та Ромашки на Київщині. З цього моменту і почалося вивчення давнини, що одержали пізню назву «Черняхівська культура». Сьогодні відомо, що ареал цієї культури включає більшу частину сучасної лісостепової та причорноморської України, Молдови, а також частково сусідні області Росії, Румунії, Польщі. За минуле століття відкрито понад три тисячі черняхівських пам'яток, а розкопки проводилися на кількох сотнях поселень та могильників. Виразні «стильні» знахідки, отримані в результаті цих робіт, яскраво виділили Черняхівську культуру з давніх-давен східноєвропейських варварів.

Мова: російська

PDF

Цитування:
Орёл, А.К., Левада, М.Е. 1999. 100 лет черняховской культуре. От составителя. B: Левада, М.Е. (ред.) Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К.: Бібліотека VITA ANTIQUA, с. 4-5.

VITA ANTIQUA, 11 (2019)                                                                        ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 11, 2019, Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти
Кафедра археології та музеєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка на початку ХХІ століття, 22-38

Терпиловський Р.В.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI: 10.37098/VA-2019-11-22-38
https://doi.org/10.37098/VA-2019-11-22-38
UDK: [902:069:378](477.411)”20”

РЕЗЮМЕ

Наша, перша в Україні, кафедра археології була створена член-кореспондентом АН УРСР Л.М. Славіним у 1944 р. За 75 років свого існування підготовлено близько тисячі співробітників Інституту археології НАН України, музеїв, університетів та пам’яткоохоронних установ. У тісній співпраці з кафедрою працюють Археологічний музей Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Міжкафедральна навчальна лабораторія «Центр підводної археології, археологічних та етнологічних досліджень».

Кафедра забезпечує належний рівень викладання нормативних і спеціальних курсів, готуючи бакалаврів освітньої програми «Археологія та преісторія» та магістрів освітньої програми «Археологія» (спеціальність 032 «Історія та археологія»), а з 2018 р. – бакалаврів та магістрів нової спеціальності 027 «Музеєзнавство, пам’яткознавство». Археологічна і музейна практики дозволяють закріпити теоретичні знання. Протягом 2004–2019 рр. географія археологічної практики була доволі широкою – від Закарпаття до Середньої Наддніпрянщини та Криму.

Наукові досягнення кафедри пов’язані із результатами вивчення пам’яток доби середнього та верхнього палеоліту, ранньослов’янського та давньоруського часу. Разом з науковцями Франції, Німеччини та Швейцарії здійснювались спільні експедиції, обробка археологічного матеріалу, взаємний обмін викладачами, науковцями та студентами, проводились наукові конференції. Результати наукової роботи втілені, зокрема, й в серії публікацій, серед яких серійне видання «VITA ANTIQUA», низці авторських монографій та навчальних посібників. Зараз перед кафедрою постає ряд складних проблем, вирішення яких вимагатиме наших спільних зусиль. Підготовка фахівців в галузі археології та пам’яткоохоронної справи має стати ще актуальнішою в зв’язку з прватизаційними, урбанізаційними та техногенними процесами. Саме в цьому полягає основне завдання нашої кафедри на найближчі роки.

Ключові слова: кафедра археології та музеєзнавства, освіта, заклад вищої освіти, археологія, музеєзнавство.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Терпиловський, П.С. 2019. Кафедра археології та музеєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка на початку ХХІ століття. VITA ANTIQUA 11. Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти, с. 22-38.
Література:
Абашина, Н.С., Козак, Д.Н., Синиця, Є.В., Тепрпиловський, Р.В. 2012. Давні слов’яни. Археологія та історія. Навч. посібник. К.: ІА НАН України, КНУТШ, 364 с. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000012538 .
Андрощук, Ф.О. 1999. Нормани і слов’яни у Подесенні (моделі культурної взаємодії доби раннього середньовіччя). К.: КНУТШ, ТАА (Бібліотека Vita Antiqua), 143 с. https://vitaantiqua.org.ua/uk/archives/933#more-933 .
Відейко, М.Ю., Терпиловський, Р.В., Петрашенко, В.О., 2005. Давні поселення України. К.: ІА НАН України, 190 с. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0000093
Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2016. Історія, 4 (131). К.: ВПЦ Київський університет. http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/host/10.23.10.100/db/ftp/visnyk/istoriya_131_2016.pdf .
Гладких, М.И. 1999. Древнейшая архитектура по археологическим источникам эпохи палеолита, VITA ANTIQUA, 1, с. 29-33. https://vitaantiqua.org.ua/wp-content/uploads/2016/10/004VA01-gladkikh.pdf .
Гладких, М.І. (ред.). 2003. Український музей. Збірка наукових праць. К.: КНУТШ, ТАА (Бібліотека Vita Antiqua), 221 с. https://vitaantiqua.org.ua/uk/archives/644#more-644 .
Гладких, М.І., Морозова, Я .І. (ред). 2012. 1000 років візантійської торгівлі (V-XV століття). Збірка наукових праць. К.: КНУТШ, ТАА (Бібліотека Vita Antiqua), 216 с. https://vitaantiqua.org.ua/uk/archives/824#more-824 .
Гладких, М.І., Рижов, С.М. 2004. Екологічні чинники розвитку первісного суспільства. Наук. записки КНУ, Т. VI: Історичний факультет. с. 31-42.
Енциклопедія історії України. http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?C21COM=F&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU .
Закон України «Про вищу освіту». 2014. Відомості Верховної Ради, 2014, №37-38. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 .
Залізняк, Л.Л., Зубар, В.М., Терпиловський, Р.В. та ін. 2005. Археологія України. Курс лекцій. Навч. посібник. К.: Либідь, 504 с. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0001708 .
Зеленко, С. 2001. Кораблекрушения IX-XIII вв. в Судакской бухте. В: Морская торговля в Северном Причерноморье. К.: Стилос, с. 83-92.
Зеленко, С. 2008. Подводная археология Крыма. К.: Стилос.
Іванисько, С.І. 2017. Етнічні процеси за археологічними джерелами (за матеріалами з території України). Навчальний посібник для студентів спеціальності «Історія та археологія». К., 90 с.
Історія в термінах і поняттях: довідник. 2014. (За загал. ред. Орлової Т.В.) Б. Гончар, І. Заболотна, Я. Калакура, Ю. Латиш, В. Мордвінцев, Т. Орлова, С. Павленко, С. Пивовар, В. Рубель, В. Рудь, Є. Синиця, П. Шидловський та ін., Вишгород, 732 с. http://doi.org/10.5281/zenodo.2629639 .
Карсим, І.А. 2007. Науково-фондова робота музеїв. Навчальний посібник. К.: АлЮр, 92 с.
Карсим, І.А. 2007. Культурно-освітня діяльність музеїв. Навчальний посібник. К.: АлЮр, 111 с.
Колесник, В.Ф., Коцур А.П., Терес, Н.В. (ред.). 2005. Історія Києва: від княжої доби до сучасності. Збірник документів і матеріалів. Навчальний посібник. К.: Книги – ХХІ, 735 с.
Кравченко, І.А. 2019. Основи музеєзнавства. Підручник для студентів закладів вищої освіти. К.: Видавець Олег Філюк, 287 с.
Кулатова, І.М., Супруненко, О.Б., Терпиловський, Р.В. 2005. Пізньоскіфські та пізньозарубинецькі старожитності Полтавщини. Київ-Полтава, 100 с.
Махортых, С.В. 2005. Киммерийцы Северного Причерноморья. К.: Шлях, 380 c.
Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти». 2015. К.: Кабінет Міністрів України. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/266-2015-%D0%BF .
Пустовалов, С.Ж. 2005. Соціальний лад катакомбного суспільства Північного Причорномор’я. К.: Шлях, 412 с.
Рижов, С.М. 2002. Методичні поради до вивчення курсу Основи антропології для студентів історичного факультету. К.: Стилос, 98 c.
Самойленко, Л.Г. 2006. Музеї Київського національного університету імені Тараса Шевченка: історія, досвід роботи, перспективи розвитку. Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею, 3, Липень 2006. Одеса, с. 61-66. http://www.history.odessa.ua/publication3/stat11.htm .
Самойленко, Л.Г. 2012. Создание кафедры археологии и музееведения в Киевском университете. Археологія і давня історія України, 9. Історія археології: дослідники та наукові центри. К.: ІА НАНУ, с. 228-234. http://www.vgosau.kiev.ua/load_period-sb/adiu_09.pdf .
Самойленко, Л.Г. 2016. Освіта в музеї і музейна освіта в історії Київського університету. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, 131 (4), К.: ВПЦ Київський університет, с. 53-62. http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/host/10.23.10.100/db/ftp/visnyk/istoriya_131_2016.pdf#page=53 .
Самойленко, Л.Г., Шидловський, П.С. 2016. Межиріцька стоянка: яке майбутнє в нашого минулого? Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, 131 (4), К.: ВПЦ Київський університет, с. 62-69. http://doi.org/10.5281/zenodo.1206223 .
Синиця, Є.В. 2009. Комплекс будівлі 6 з Канівського поселення (розкопки 2006 року). VITA ANTIQUA, 7–8, К., с. 250–260. https://vitaantiqua.org.ua/wp-content/uploads/2016/11/028VA09-synytsia-1.pdf .
Синиця, Є.В., Терпиловський, Р.В. 2010. Археологічні дослідження пам’яток раннього середньовіччя на території Канівського природного заповідника: історія, здобутки, перспективи. Археологія та давня історія України, 1, К., с. 226–237 http://www.archaeology.univ.kiev.ua/home/images/pdf_doc/syn_16.pdf .
Степанчук, В.М., Матвіїшина, Ж.М., Рижов, С.М., Кармазиненко, С.П. 2013. Давня людина. Палеогеографія та археологія. К.: Наукова думка, 208 c.
Степанчук, В.М., Рижов, С.M., Погорілець, О.Г. 2012. Меджибіж: нижньопалеолітична пам’ятка на схід від Карпат. Археологія, 2012, №4, с. 5–13.
Терпиловский, Р.В. 2004. Славяне Поднепровья первой половины I тыс. н.э. Monumenta studia Gothica III, Lublin UMCS, 220 s. http://www.archaeology.univ.kiev.ua/home/images/pdf_doc/terpylovsky_slav_2004.pdf .
Терпиловский, Р.В. (ред.). 2006. Готы и Рим. Сборник научных статей. К.: КНУ імені Тараса Шевченка, ТАА (Бібліотека Vita Antiqua), 256 с. https://vitaantiqua.org.ua/uk/archives/756#more-756 .
Терпиловський, Р., Шидловський, П. (ред.). 2017. VITA ANTIQUA, 9. Людина та ландшафт : первісна археологія Східної Європи. К.: Центр палеоетнологічних досліджень, 282 с. https://doi.org/10.37098/VA-2017-9 .
Терпиловський, Р., Шидловський, П. (ред.). 2019. Міжнародна наукова конференція «Археологія та музейна справа в системі освіти і науки» з нагоди 75-річчя заснування кафедри археології та музеєзнавства (24-25 жовтня 2019, Київ, Україна): Тези доповідей. К.: Бібліотека Vita Antiqua. 85 с. https://doi.org/10.37098/LVA-2019-902:069 .
Третяк, К.О. 2004. Втрачені споруди та пам’ятники Києва. Довідник. К.: Київський університет, 248 с.
Третяк, К.О. 2018. Мінливе обличчя міста, або доля київських фасадів. К.: Парламентське видавництво, 536 с.
Шидловський, П.С. 2013. Дослідження та проблеми збереження Межиріцького поселення мисливців на мамонтів. Праці Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень, 8. К.: Фенікс, с. 567-581. http://doi.org/10.5281/zenodo.1188708 .
Шидловський, П.С. 2014. Актуальні питання антропології (матеріали до вивчення навчальної дисципліни «Історична антропологія»). К.: КНУ імені Тараса Шевченка, Логос, 75 с. http://doi.org/10.5281/zenodo.2628863 .
Шидловський, П.С. (ред.). 2016. Міжнародна наукова конференція «Людина та ландшафт : географічний підхід в первісній археології» (3-5 лютого 2016, Київ, Україна) : Тези доповідей. К.: Бібліотека Vita Antiqua, 94 с. https://vitaantiqua.org.ua/en/archives/200#more-200 .
Шидловський, П.С. 2017. Природа і суспільство в ранньому голоцені Східної Європи : навч. посіб. К.: ВПЦ «Київський університет», 111 с. http://doi.org/10.5281/zenodo.2549561 .
Шидловський, П.С., Лисенко, С.Д., Кириленко, О.С., Сорокун, А.А., Пічкур, Є.В. 2016. Первісна археологія Нижнього Подесення. К.: Бібліотека Vita Antiqua, 344 с. http://doi.org/10.5281/zenodo.1190152 .
Шидловський, П., Пеан, С., Демей, Л., Крепін, Л., Цвіркун, О., Чимирис, М., Мамчур, Б. 2020. Поновлення досліджень четвертого Межиріцького житла. Археологічні дослідження в Україні 2018. К.: ІА НАН України, с. 244-247. http://doi.org/10.5281/zenodo.3751600 .
Hughes, R.E., Ryzhov, S. 2018. Trace element characterization of obsidian from the Transcarpathian Ukraine. Journal of Archaeological Science: Reports, March 2018, Vol. 19, p. 618–624.
Morozova, Y. 2012. New Approaches and Challenges of the Ukrainian Underwater Archaeological Heritage. In: Beyond Boundaries. The 3rd International Congress on Underwater Archaeology. Kollektion Vor und Fruhgeschichte, 17, Bonn, p. 41-46.
Morozova, Y., Oniz, H. (eds.). 2013. SOMA 2010: Proceedings of 14th Symposium on Mediterranean Archaeology. Taras Shevchenko National University of Kiev, Ukraine, 23-25 April 2010. BAR International Series 2555.
Morozova, Y., Shydlovskyi, P. (eds.). 2017. Wetland Archaeology and Prehistoric Networks in Europe / NEENAWA International Scientific Conference, September 15th-18th, 2017. Kyiv–Kaniv: Vita Antiqua Library, 78 p. http://doi.org/10.5281/zenodo.1188274 .
Morozova, Y., Shydlovskyi, P. 2018. Step Ahead : NEENAWA 2017 International Scientific Conference report. VITA ANTIQUA, 10. Prehistoric Networks in Southern and Eastern Europe, p. 192-211. https://doi.org/10.37098/2519-4542-2018-1-10-192-207 .
Morozova, Y., Zelenko, S. 2008. Education and training programmes in underwater archaeology at National Taras Shevchenko University of Kiev. In: Collaboration, Communication and Involvement: Maritime Archaeology and Education in the 21st century. Torun: Wyzawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikolaja Kopernika, p. 149-156.
Nuzhnyi, D.Yu., Shydlovskyi, P.S. 2015. Variabilité de l’industrie lithique entre les structures de l’habitation n°1 de Mezhyrich, site du Paléolithique supérieur d’Ukraine. L’Anthropologie, 119, №4 (Septembre-Octobre 2015). Hommes et environnements au Paléolithique supérior en Ukraine : Mezhyrich, 394-416. https://doi.org/10.1016/j.anthro.2015.07.003 .
Ryzhov, S. 2014. Obsidian outcrops in Ukrainian Transcarpathians and their use during the Paleolithic time. Eraul, Vol. 138, p. 117–133.
Ryzhov, S. 2018. Archaeological and geological studies of obsidians in Ukrainian Transcarpathia. Archeometriai Műhely, Vol. XV, No. 3, p. 225–230.
Ryzhov, S., Karmazinenko, S. 2015. Velykyj Sholes : Preliminary Results on a New Site of the Lower Palaeolithic in Transcarpathia, Ukraine. In: Yamada, M., Ryzhov, S. (eds.). Archaeology and Geology of Ukraine in Regional Context. Center for Obsidian and Lithic Studies, Meiji University, p. 65–83.
Ryzhov, S., Stepanchuk, V., Sapozhnikov, I. 2005. Raw material provenance the Palaeolithic of Ukraine: state of problem. Current approaches and first results. Archeometriai Muhely, Vol. 4, p. 17–25.
Shydlovskyi, P. (ed.). 2018. VITA ANTIQUA, 10. Prehistoric Networks in Southern and Eastern Europe. Kyiv: Center for Paleoethnological Research, 212 p. https://doi.org/10.37098/2519-4542-2018-1-10 .
Shydlovskyi, P., Péan, S., Crépin, L., Tsvirkun, O. 2018. Investigating a Prehistoric mammoth bone dwelling: from field and lab research to education. Quaternary Perspectives. 25(2), p. 18-19. http://doi.org/10.5281/zenodo.2631382 .
Shydlovskyi, P., Péan, S., Tsvirkun, O. 2019. Archaeological context of Mezhyrich Upper Palaeolithic settlement with mammoth bone dwelling structures. Quaternary Perspectives, 26(1), p. 11-12. https://www.researchgate.net/publication/333534353_ .
Shydlovskyi, P., Tsvirkun, O., Péan, S. 2019. Spatial analysis of objects attributed to the Mezhyrichian Epigravettian Culture: a model of mobility. In: Beyond Paradigms: 25th EAA Annual Meeting (Bern, 2019). Abstract Book, p. 405-406. https://www.researchgate.net/publication/335757141_ .
Stepanchuk, V., Ryzhov, S., Rekovets, L., Matviishina, Zh. 2010. The Lower Palaeolithic of Ukraine: Current evidence. Quaternary International, Vol. 223–224. p. 131–142.
Stepanchuk, V.N., Sapozhnikov, I.V., Gladkikh, M.I., Ryzhov, S. 2009. Ukrainian Upper Palaeolithic between 40/10.000 BP : current insights into environmental-climatic change and cultural development. Le concept de territoires dans le Paléolithique supérieur européen. BAR International Series 1938, p. 63-74.
Suda, Y., Yamada, M., Ryzhov, S., Stepanchuk, V. 2014. Preliminary report on obsidian petrography from the Transcarpathian region in Ukraine. In: Yamada, M. (ed.). International joint research project, report 2013. Archaeological and Geological Researches in Ukraine. Tokyo: Center for Obsidian and Lithic Studies, Meiji University, p. 11–17.
Yamada, M., Ryzhov, S. (ed.). 2015. Archaeology and Geology of Ukraine in Regional Context (Археология и Геология Украины в Региональном Контексте). Nagano: Center for Obsidian and Lithic Studies, Tokyo: Meiji University, Taras Schevchenko National University of Kyiv, 169 р.
Zelenko, S. 2017. The maritime trade in the medieval Black Sea. In: C. Buchet & M. Balard (eds.). The Sea in History – The Medieval World. Suffolk: Boydell & Brewer, p. 449-464.

Зовнішні рецензії: [кнопка Download – лінк на завантажені анонімні рецензії PDF]