Автор: denis

VITA ANTIQUA Library                                                           ISBN 966-95597-1-5

Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К., 1999
Сто років черняхівській культурі. Збірник наукових статей. К., 1999
О времени появления черняховского населения на территории Днепровского Левобережья, 26-38

Андрей ОБЛОМСКИЙ

РЕЗЮМЕ
Щодо початкової дати появи Черняхівських пам'яток на території Дніпровського Лівобережжя існують три точки зору. О.Л. Гороховський, виходячи з концепції зародження цієї культури, що розділяється практично всіма дослідниками, на територіях, що лежать на захід від Дніпра, висловив думку, що Черняхівські пам'ятники на Дніпровському Лівобережжі з'являються лише в другій фазі розвитку культури, причому найраніші комплекси локалізуються поблизу Дніпра (Горохів. 45). О.М. Некрасова вважає за можливе виділити більш ранню хвилю Черняхівської міграції, яку вона датує другою половиною III ст. У цей період на територію Лівобережжя проникають вихідці з Прикарпаття (носія культури пам'яток типу Черепин – Куропатники – Дем'янов), які сприяють поширенню Черняхівських традицій серед місцевого населення. Характерними комплексами цього етапу є споруди на поселеннях Рідний Край-3, Боромля-2 та Букрейка-2 з фібулами групи VII О. Альмгрена, горизонт знахідок, пов'язаний з танаїською амфорою на поселенні Бесідівка, трупоспалення в аналогічній амфорі на могильнику Новоселів.

Черняхівські племена, мабуть, освоюють територію Дніпровського Лівобережжя не суцільно, а окремими осередками. Підтвердженням цього є той факт, що ранні Черняхівські пам'ятники басейну Сіверського Дінця (Головино-1 і Хохлово-2) знаходяться набагато на схід від деяких синхронних ним київських, наприклад, Боромлі-2. Ці осередки, очевидно, згодом стають базами Черняхівської колонізації великих просторів Дніпровського лісостепового Лівобережжя та вододілу Дніпра та Дону.

Мова: російська

PDF

Цитування:
Обломский, А.М. 1999. О времени появления черняховского населения на территории Днепровского Левобережья. B: Левада, М.Е. (ред.). Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К.: Бібліотека VITA ANTIQUA, с. 26-38.

VITA ANTIQUA Library                                                           ISBN 966-95597-1-5

Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К., 1999
Сто років черняхівській культурі. Збірник наукових статей. К., 1999
Некоторые замечания к хронологии начала черняховской культуры, 10-25
Щукин Марк

РЕЗЮМЕ
Нашим завданням зараз була спроба вловити лише початок процесу, який потім, ймовірно до моменту «перекривання» ступенів С-2 і C-3/D-1 в 270-330 роки, призвів до формування «класичної» черняхівської культури. Хід цього процесу, що супроводжують його події та причини, що зумовили вигляд «класичної» черняхівської культури, - все це сюжети для подальших розробок в іншому місці.

Мова: російська

PDF

Цитування:
Щукин, М.Б. 1999. Некоторые замечания к хронологии начала черняховской культуры. B: Левада, М.Е. (ред.). Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К.: Бібліотека VITA ANTIQUA, с. 10-25.

VITA ANTIQUA Library                                                           ISBN 966-95597-1-5

Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К., 1999
Сто років черняхівській культурі. Збірник наукових статей. К., 1999
Раскопки В.В. Хвойки в Ромашках, 6-9

Абашина Наталья

РЕЗЮМЕ
Ромашки – перше в Україні, а, власне, і у всій Південно-Східній Європі, поле поховань було відкрито В. В. Хвойкою у червні 1899 р. Безпосередньо до його відкриття привели повідомлення селян про знахідки кісток та судин на площі, що знаходиться перед церквою звідки вони брали землю для підсипання городів

На могильнику у Ромашках В.В. Хвойка розкрив всього 24 поховання, з яких 6 трупоположень та 2 трупоспалення відносяться до Черняхівської культури. План і малюнки, що публікуються, дозволяє не тільки локалізувати місця розкопок, а й уточнити кількість поховань кожного культурнохронологічного типу, їх нумерацію, реконструювати планиграфію могильника римського часу. Малюнки поховань дають уявлення як про обряд в цілому, так і про окремі його деталі, включаючи похоронний інвентар.

Мова: російська

PDF

Цитування:
Абашина, Н.С. 1999. Раскопки В.В. Хвойки в Ромашках. B: Левада, М.Е. (ред.). Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К.: Бібліотека VITA ANTIQUA, с. 6-9.

VITA ANTIQUA Library                                                           ISBN 966-95597-1-5

Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К., 1999
Сто років черняхівській культурі. Збірник наукових статей. К., 1999
 100 лет черняховской культуре. От составителя, 4-5

Орёл А.К., Левада М.Е.

РЕЗЮМЕ (рус.)
Концепція запропонованої українськими археологами збірки виходить із положення, що досить глибоке занурення в історію означає переміщення публічних та наукових інтересів до об'єктної галузі археології. В історії людства виділяються території, життєдіяльність населення яких певний час стає визначальною для культурогенезу людства. Проте трапляється, їхня справжня загальнолюдська значимість протягом тривалого терміну залишається нерозкритою і лише під тиском і в світлі нових фактів і відомостей приходить усвідомлення їхнього реального стану в системі знань надзвичайно ієрархічної та ешелонованої всесвітньої історії.

Сто років тому видатний український археолог та краєзнавець Вікентій Хвойка провів розкопки біля сіл Черняхів та Ромашки на Київщині. З цього моменту і почалося вивчення давнини, що одержали пізню назву «Черняхівська культура». Сьогодні відомо, що ареал цієї культури включає більшу частину сучасної лісостепової та причорноморської України, Молдови, а також частково сусідні області Росії, Румунії, Польщі. За минуле століття відкрито понад три тисячі черняхівських пам'яток, а розкопки проводилися на кількох сотнях поселень та могильників. Виразні «стильні» знахідки, отримані в результаті цих робіт, яскраво виділили Черняхівську культуру з давніх-давен східноєвропейських варварів.

Мова: російська

PDF

Цитування:
Орёл, А.К., Левада, М.Е. 1999. 100 лет черняховской культуре. От составителя. B: Левада, М.Е. (ред.) Сто лет черняховской культуре. Сборник научных статей. К.: Бібліотека VITA ANTIQUA, с. 4-5.

VITA ANTIQUA, 11 (2019)                                                                        ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 11, 2019, Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти
Кафедра археології та музеєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка на початку ХХІ століття, 22-38

Терпиловський Р.В.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI: 10.37098/VA-2019-11-22-38
https://doi.org/10.37098/VA-2019-11-22-38
UDK: [902:069:378](477.411)”20”

РЕЗЮМЕ

Наша, перша в Україні, кафедра археології була створена член-кореспондентом АН УРСР Л.М. Славіним у 1944 р. За 75 років свого існування підготовлено близько тисячі співробітників Інституту археології НАН України, музеїв, університетів та пам’яткоохоронних установ. У тісній співпраці з кафедрою працюють Археологічний музей Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Міжкафедральна навчальна лабораторія «Центр підводної археології, археологічних та етнологічних досліджень».

Кафедра забезпечує належний рівень викладання нормативних і спеціальних курсів, готуючи бакалаврів освітньої програми «Археологія та преісторія» та магістрів освітньої програми «Археологія» (спеціальність 032 «Історія та археологія»), а з 2018 р. – бакалаврів та магістрів нової спеціальності 027 «Музеєзнавство, пам’яткознавство». Археологічна і музейна практики дозволяють закріпити теоретичні знання. Протягом 2004–2019 рр. географія археологічної практики була доволі широкою – від Закарпаття до Середньої Наддніпрянщини та Криму.

Наукові досягнення кафедри пов’язані із результатами вивчення пам’яток доби середнього та верхнього палеоліту, ранньослов’янського та давньоруського часу. Разом з науковцями Франції, Німеччини та Швейцарії здійснювались спільні експедиції, обробка археологічного матеріалу, взаємний обмін викладачами, науковцями та студентами, проводились наукові конференції. Результати наукової роботи втілені, зокрема, й в серії публікацій, серед яких серійне видання «VITA ANTIQUA», низці авторських монографій та навчальних посібників. Зараз перед кафедрою постає ряд складних проблем, вирішення яких вимагатиме наших спільних зусиль. Підготовка фахівців в галузі археології та пам’яткоохоронної справи має стати ще актуальнішою в зв’язку з прватизаційними, урбанізаційними та техногенними процесами. Саме в цьому полягає основне завдання нашої кафедри на найближчі роки.

Ключові слова: кафедра археології та музеєзнавства, освіта, заклад вищої освіти, археологія, музеєзнавство.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Терпиловський, П.С. 2019. Кафедра археології та музеєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка на початку ХХІ століття. VITA ANTIQUA 11. Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти, с. 22-38.
Література:
Абашина, Н.С., Козак, Д.Н., Синиця, Є.В., Тепрпиловський, Р.В. 2012. Давні слов’яни. Археологія та історія. Навч. посібник. К.: ІА НАН України, КНУТШ, 364 с. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000012538 .
Андрощук, Ф.О. 1999. Нормани і слов’яни у Подесенні (моделі культурної взаємодії доби раннього середньовіччя). К.: КНУТШ, ТАА (Бібліотека Vita Antiqua), 143 с. http://vitaantiqua.org.ua/uk/archives/933#more-933 .
Відейко, М.Ю., Терпиловський, Р.В., Петрашенко, В.О., 2005. Давні поселення України. К.: ІА НАН України, 190 с. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0000093
Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2016. Історія, 4 (131). К.: ВПЦ Київський університет. http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/host/10.23.10.100/db/ftp/visnyk/istoriya_131_2016.pdf .
Гладких, М.И. 1999. Древнейшая архитектура по археологическим источникам эпохи палеолита, VITA ANTIQUA, 1, с. 29-33. http://vitaantiqua.org.ua/wp-content/uploads/2016/10/004VA01-gladkikh.pdf .
Гладких, М.І. (ред.). 2003. Український музей. Збірка наукових праць. К.: КНУТШ, ТАА (Бібліотека Vita Antiqua), 221 с. http://vitaantiqua.org.ua/uk/archives/644#more-644 .
Гладких, М.І., Морозова, Я .І. (ред). 2012. 1000 років візантійської торгівлі (V-XV століття). Збірка наукових праць. К.: КНУТШ, ТАА (Бібліотека Vita Antiqua), 216 с. http://vitaantiqua.org.ua/uk/archives/824#more-824 .
Гладких, М.І., Рижов, С.М. 2004. Екологічні чинники розвитку первісного суспільства. Наук. записки КНУ, Т. VI: Історичний факультет. с. 31-42.
Енциклопедія історії України. http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?C21COM=F&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU .
Закон України «Про вищу освіту». 2014. Відомості Верховної Ради, 2014, №37-38. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 .
Залізняк, Л.Л., Зубар, В.М., Терпиловський, Р.В. та ін. 2005. Археологія України. Курс лекцій. Навч. посібник. К.: Либідь, 504 с. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0001708 .
Зеленко, С. 2001. Кораблекрушения IX-XIII вв. в Судакской бухте. В: Морская торговля в Северном Причерноморье. К.: Стилос, с. 83-92.
Зеленко, С. 2008. Подводная археология Крыма. К.: Стилос.
Іванисько, С.І. 2017. Етнічні процеси за археологічними джерелами (за матеріалами з території України). Навчальний посібник для студентів спеціальності «Історія та археологія». К., 90 с.
Історія в термінах і поняттях: довідник. 2014. (За загал. ред. Орлової Т.В.) Б. Гончар, І. Заболотна, Я. Калакура, Ю. Латиш, В. Мордвінцев, Т. Орлова, С. Павленко, С. Пивовар, В. Рубель, В. Рудь, Є. Синиця, П. Шидловський та ін., Вишгород, 732 с. http://doi.org/10.5281/zenodo.2629639 .
Карсим, І.А. 2007. Науково-фондова робота музеїв. Навчальний посібник. К.: АлЮр, 92 с.
Карсим, І.А. 2007. Культурно-освітня діяльність музеїв. Навчальний посібник. К.: АлЮр, 111 с.
Колесник, В.Ф., Коцур А.П., Терес, Н.В. (ред.). 2005. Історія Києва: від княжої доби до сучасності. Збірник документів і матеріалів. Навчальний посібник. К.: Книги – ХХІ, 735 с.
Кравченко, І.А. 2019. Основи музеєзнавства. Підручник для студентів закладів вищої освіти. К.: Видавець Олег Філюк, 287 с.
Кулатова, І.М., Супруненко, О.Б., Терпиловський, Р.В. 2005. Пізньоскіфські та пізньозарубинецькі старожитності Полтавщини. Київ-Полтава, 100 с.
Махортых, С.В. 2005. Киммерийцы Северного Причерноморья. К.: Шлях, 380 c.
Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти». 2015. К.: Кабінет Міністрів України. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/266-2015-%D0%BF .
Пустовалов, С.Ж. 2005. Соціальний лад катакомбного суспільства Північного Причорномор’я. К.: Шлях, 412 с.
Рижов, С.М. 2002. Методичні поради до вивчення курсу Основи антропології для студентів історичного факультету. К.: Стилос, 98 c.
Самойленко, Л.Г. 2006. Музеї Київського національного університету імені Тараса Шевченка: історія, досвід роботи, перспективи розвитку. Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею, 3, Липень 2006. Одеса, с. 61-66. http://www.history.odessa.ua/publication3/stat11.htm .
Самойленко, Л.Г. 2012. Создание кафедры археологии и музееведения в Киевском университете. Археологія і давня історія України, 9. Історія археології: дослідники та наукові центри. К.: ІА НАНУ, с. 228-234. http://www.vgosau.kiev.ua/load_period-sb/adiu_09.pdf .
Самойленко, Л.Г. 2016. Освіта в музеї і музейна освіта в історії Київського університету. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, 131 (4), К.: ВПЦ Київський університет, с. 53-62. http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/host/10.23.10.100/db/ftp/visnyk/istoriya_131_2016.pdf#page=53 .
Самойленко, Л.Г., Шидловський, П.С. 2016. Межиріцька стоянка: яке майбутнє в нашого минулого? Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, 131 (4), К.: ВПЦ Київський університет, с. 62-69. http://doi.org/10.5281/zenodo.1206223 .
Синиця, Є.В. 2009. Комплекс будівлі 6 з Канівського поселення (розкопки 2006 року). VITA ANTIQUA, 7–8, К., с. 250–260. http://vitaantiqua.org.ua/wp-content/uploads/2016/11/028VA09-synytsia-1.pdf .
Синиця, Є.В., Терпиловський, Р.В. 2010. Археологічні дослідження пам’яток раннього середньовіччя на території Канівського природного заповідника: історія, здобутки, перспективи. Археологія та давня історія України, 1, К., с. 226–237 http://www.archaeology.univ.kiev.ua/home/images/pdf_doc/syn_16.pdf .
Степанчук, В.М., Матвіїшина, Ж.М., Рижов, С.М., Кармазиненко, С.П. 2013. Давня людина. Палеогеографія та археологія. К.: Наукова думка, 208 c.
Степанчук, В.М., Рижов, С.M., Погорілець, О.Г. 2012. Меджибіж: нижньопалеолітична пам’ятка на схід від Карпат. Археологія, 2012, №4, с. 5–13.
Терпиловский, Р.В. 2004. Славяне Поднепровья первой половины I тыс. н.э. Monumenta studia Gothica III, Lublin UMCS, 220 s. http://www.archaeology.univ.kiev.ua/home/images/pdf_doc/terpylovsky_slav_2004.pdf .
Терпиловский, Р.В. (ред.). 2006. Готы и Рим. Сборник научных статей. К.: КНУ імені Тараса Шевченка, ТАА (Бібліотека Vita Antiqua), 256 с. http://vitaantiqua.org.ua/uk/archives/756#more-756 .
Терпиловський, Р., Шидловський, П. (ред.). 2017. VITA ANTIQUA, 9. Людина та ландшафт : первісна археологія Східної Європи. К.: Центр палеоетнологічних досліджень, 282 с. https://doi.org/10.37098/VA-2017-9 .
Терпиловський, Р., Шидловський, П. (ред.). 2019. Міжнародна наукова конференція «Археологія та музейна справа в системі освіти і науки» з нагоди 75-річчя заснування кафедри археології та музеєзнавства (24-25 жовтня 2019, Київ, Україна): Тези доповідей. К.: Бібліотека Vita Antiqua. 85 с. https://doi.org/10.37098/LVA-2019-902:069 .
Третяк, К.О. 2004. Втрачені споруди та пам’ятники Києва. Довідник. К.: Київський університет, 248 с.
Третяк, К.О. 2018. Мінливе обличчя міста, або доля київських фасадів. К.: Парламентське видавництво, 536 с.
Шидловський, П.С. 2013. Дослідження та проблеми збереження Межиріцького поселення мисливців на мамонтів. Праці Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень, 8. К.: Фенікс, с. 567-581. http://doi.org/10.5281/zenodo.1188708 .
Шидловський, П.С. 2014. Актуальні питання антропології (матеріали до вивчення навчальної дисципліни «Історична антропологія»). К.: КНУ імені Тараса Шевченка, Логос, 75 с. http://doi.org/10.5281/zenodo.2628863 .
Шидловський, П.С. (ред.). 2016. Міжнародна наукова конференція «Людина та ландшафт : географічний підхід в первісній археології» (3-5 лютого 2016, Київ, Україна) : Тези доповідей. К.: Бібліотека Vita Antiqua, 94 с. http://vitaantiqua.org.ua/en/archives/200#more-200 .
Шидловський, П.С. 2017. Природа і суспільство в ранньому голоцені Східної Європи : навч. посіб. К.: ВПЦ «Київський університет», 111 с. http://doi.org/10.5281/zenodo.2549561 .
Шидловський, П.С., Лисенко, С.Д., Кириленко, О.С., Сорокун, А.А., Пічкур, Є.В. 2016. Первісна археологія Нижнього Подесення. К.: Бібліотека Vita Antiqua, 344 с. http://doi.org/10.5281/zenodo.1190152 .
Шидловський, П., Пеан, С., Демей, Л., Крепін, Л., Цвіркун, О., Чимирис, М., Мамчур, Б. 2020. Поновлення досліджень четвертого Межиріцького житла. Археологічні дослідження в Україні 2018. К.: ІА НАН України, с. 244-247. http://doi.org/10.5281/zenodo.3751600 .
Hughes, R.E., Ryzhov, S. 2018. Trace element characterization of obsidian from the Transcarpathian Ukraine. Journal of Archaeological Science: Reports, March 2018, Vol. 19, p. 618–624.
Morozova, Y. 2012. New Approaches and Challenges of the Ukrainian Underwater Archaeological Heritage. In: Beyond Boundaries. The 3rd International Congress on Underwater Archaeology. Kollektion Vor und Fruhgeschichte, 17, Bonn, p. 41-46.
Morozova, Y., Oniz, H. (eds.). 2013. SOMA 2010: Proceedings of 14th Symposium on Mediterranean Archaeology. Taras Shevchenko National University of Kiev, Ukraine, 23-25 April 2010. BAR International Series 2555.
Morozova, Y., Shydlovskyi, P. (eds.). 2017. Wetland Archaeology and Prehistoric Networks in Europe / NEENAWA International Scientific Conference, September 15th-18th, 2017. Kyiv–Kaniv: Vita Antiqua Library, 78 p. http://doi.org/10.5281/zenodo.1188274 .
Morozova, Y., Shydlovskyi, P. 2018. Step Ahead : NEENAWA 2017 International Scientific Conference report. VITA ANTIQUA, 10. Prehistoric Networks in Southern and Eastern Europe, p. 192-211. https://doi.org/10.37098/2519-4542-2018-1-10-192-207 .
Morozova, Y., Zelenko, S. 2008. Education and training programmes in underwater archaeology at National Taras Shevchenko University of Kiev. In: Collaboration, Communication and Involvement: Maritime Archaeology and Education in the 21st century. Torun: Wyzawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikolaja Kopernika, p. 149-156.
Nuzhnyi, D.Yu., Shydlovskyi, P.S. 2015. Variabilité de l’industrie lithique entre les structures de l’habitation n°1 de Mezhyrich, site du Paléolithique supérieur d’Ukraine. L’Anthropologie, 119, №4 (Septembre-Octobre 2015). Hommes et environnements au Paléolithique supérior en Ukraine : Mezhyrich, 394-416. https://doi.org/10.1016/j.anthro.2015.07.003 .
Ryzhov, S. 2014. Obsidian outcrops in Ukrainian Transcarpathians and their use during the Paleolithic time. Eraul, Vol. 138, p. 117–133.
Ryzhov, S. 2018. Archaeological and geological studies of obsidians in Ukrainian Transcarpathia. Archeometriai Műhely, Vol. XV, No. 3, p. 225–230.
Ryzhov, S., Karmazinenko, S. 2015. Velykyj Sholes : Preliminary Results on a New Site of the Lower Palaeolithic in Transcarpathia, Ukraine. In: Yamada, M., Ryzhov, S. (eds.). Archaeology and Geology of Ukraine in Regional Context. Center for Obsidian and Lithic Studies, Meiji University, p. 65–83.
Ryzhov, S., Stepanchuk, V., Sapozhnikov, I. 2005. Raw material provenance the Palaeolithic of Ukraine: state of problem. Current approaches and first results. Archeometriai Muhely, Vol. 4, p. 17–25.
Shydlovskyi, P. (ed.). 2018. VITA ANTIQUA, 10. Prehistoric Networks in Southern and Eastern Europe. Kyiv: Center for Paleoethnological Research, 212 p. https://doi.org/10.37098/2519-4542-2018-1-10 .
Shydlovskyi, P., Péan, S., Crépin, L., Tsvirkun, O. 2018. Investigating a Prehistoric mammoth bone dwelling: from field and lab research to education. Quaternary Perspectives. 25(2), p. 18-19. http://doi.org/10.5281/zenodo.2631382 .
Shydlovskyi, P., Péan, S., Tsvirkun, O. 2019. Archaeological context of Mezhyrich Upper Palaeolithic settlement with mammoth bone dwelling structures. Quaternary Perspectives, 26(1), p. 11-12. https://www.researchgate.net/publication/333534353_ .
Shydlovskyi, P., Tsvirkun, O., Péan, S. 2019. Spatial analysis of objects attributed to the Mezhyrichian Epigravettian Culture: a model of mobility. In: Beyond Paradigms: 25th EAA Annual Meeting (Bern, 2019). Abstract Book, p. 405-406. https://www.researchgate.net/publication/335757141_ .
Stepanchuk, V., Ryzhov, S., Rekovets, L., Matviishina, Zh. 2010. The Lower Palaeolithic of Ukraine: Current evidence. Quaternary International, Vol. 223–224. p. 131–142.
Stepanchuk, V.N., Sapozhnikov, I.V., Gladkikh, M.I., Ryzhov, S. 2009. Ukrainian Upper Palaeolithic between 40/10.000 BP : current insights into environmental-climatic change and cultural development. Le concept de territoires dans le Paléolithique supérieur européen. BAR International Series 1938, p. 63-74.
Suda, Y., Yamada, M., Ryzhov, S., Stepanchuk, V. 2014. Preliminary report on obsidian petrography from the Transcarpathian region in Ukraine. In: Yamada, M. (ed.). International joint research project, report 2013. Archaeological and Geological Researches in Ukraine. Tokyo: Center for Obsidian and Lithic Studies, Meiji University, p. 11–17.
Yamada, M., Ryzhov, S. (ed.). 2015. Archaeology and Geology of Ukraine in Regional Context (Археология и Геология Украины в Региональном Контексте). Nagano: Center for Obsidian and Lithic Studies, Tokyo: Meiji University, Taras Schevchenko National University of Kyiv, 169 р.
Zelenko, S. 2017. The maritime trade in the medieval Black Sea. In: C. Buchet & M. Balard (eds.). The Sea in History – The Medieval World. Suffolk: Boydell & Brewer, p. 449-464.

Зовнішні рецензії: [кнопка Download – лінк на завантажені анонімні рецензії PDF]

VITA ANTIQUA, 11 (2019)                                                                        ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 11, 2019, Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти
Міжнародна конференція з актуальних питань археології та музеєзнавства (Київ, 2019), 213-220

Чимирис Маргарита Володимирівна
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI: 10.37098/VA-2019-11-213-220
https://doi.org/10.37098/VA-2019-11-213-220

РЕЗЮМЕ

Новий номер наукового журналу VITA ANTIQUA включає в себе частину матеріалів, які були оприлюднені в доповідях на міжнародній науковій конференції «АРХЕОЛОГІЯ ТА МУЗЕЄЗНАВСТВО В СИСТЕМІ ОСВІТИ І НАУКИ», що відбулась 24 та 25 жовтня в стінах головного корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка на честь 75-річчя кафедри археології та музеєзнавства. В роботі конференції взяли участь представники вітчизняних та закордонних освітніх і наукових закладів, музейних установ, заповідників та громадських організацій.

В ході конференції було обговорено низку важливих і актуальних питань, що постають перед університетами та науковими установами (інститути, наукові центри, музеї, бібліотеки). Наголошувалось на актуалізації інновацій у сфері діяльності цих установ: у подачі навчального матеріалу, у підходах до підготовки кадрів; у змінах в музейних концепціях та формах, що сприятиме модернізації вище згаданих інституцій. Важливим моментом є залучення широкого кола молодих спеціалістів та випускників до освітньо-наукової дискусії, що демонструє позитивні тенденції змін.

Серед результатів роботи конференції, найголовнішими є рішення поглиблювати співпрацю між музейними установами та закладами вищої освіти у дослідницькій і освітній діяльності, впроваджувати інноваційні практики в археологічній, музейній та пам’яткоохоронній сферах до навчального процесу, розвивати систему обміну інформацією в галузі збереження культурної спадщини на національному та міжнародному рівнях.

Ключові слова: археологія, музеєзнавство, культурна спадщина, міжнародна конференція, заклади вищої освіти.

Мова: українська/англійська

PDF

Цитування:
Чимирис, М.В. 2019. Міжнародна конференція з актуальних питань археології та музеєзнавства (Київ, 2019). VITA ANTIQUA 11. Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти, с. 213-220.

Джерела:
Терпиловський, Р.В., Шидловськи, П.С. (ред.). 2019.Міжнародна наукова конференція «АРХЕОЛОГІЯ ТА МУЗЕЄЗНАВСТВО В СИСТЕМІ ОСВІТИ І НАУКИ» з нагоди 75-річчя заснування кафедри археології та музеєзнавства (24-25 жовтня 2019, Київ, Україна): Тези доповідей. - К.: 2019. (Бібліотека Vita Antiqua). – 85 c. https://doi.org/10.37098/LVA-2019-902:069

VITA ANTIQUA, 11 (2019)                                                                        ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 11, 2019, Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти
Відтворення архітектурних пам’яток як боротьба за історичну справедливість України (на прикладі Києва), 205-211

Третяк Кирило Олегович
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI: 10.37098/VA-2019-11-205-211
https://doi.org/10.37098/VA-2019-11-205-211
УДК: [351.853:72](477.411)

РЕЗЮМЕ

У статті йдеться про важливість відтворення втрачених споруд, Києва, які були знаковими пам’ятками в історії міста та країни. Автор обґрунтовує необхідність відродження історичних споруд для культурного, політичного та економічного розвитку міста. Аналізується і характеризується процес відтворення київських пам’яток у контексті подібних процесів у Європі.

Внаслідок трагічного перебігу подій у ХХ ст. Київ позбавився великої кількості унікальних архітектурних та історико-культурних пам’яток, які відігравали важливу роль у формуванні його містобудівного середовища, були безцінним надбанням усього українського народу і європейської цивілізації. Кожна з втрачених споруд була свідком певного історичного етапу розвитку Києва і України в цілому. Позитивним плодами відтворення є не тільки реабілітація власної історії, популяризація її серед українців та іноземців але й включення відбудованих споруд у екскурсійно-туристичну індустрію, що поліпшить зокрема економічний розвиток самого міста і його громади.

Ключові слова: пам’ятка архітектури, історико-культурна спадщина, історична забудова, відбудова.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Третяк, К.О. 2019. Відтворення архітектурних пам’яток як боротьба за історичну справедливість України (на прикладі Києва). VITA ANTIQUA 11. Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти, с. 205-211.

Джерела:
Асєєв, Ю. 1989. Богородиця Пирогоща. Пам’ятки України, 1989, №2.
Кальницький, М.Б. 2012. Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. К.: ВД Дмитра Бураго, 224 с.
Пам’ятки України, 1991, №5.
Пам’ятки України, 1992, №2-3.
Пламеницька, О. 1999. Ян Захватович, слава і недоля майстра. Пам’ятки України, 1999, №1, с. 126.
Ризька хартія. Про автентичність та історичну реконструкцію культурної спадщини. 2001. Пам’ятки України, 2001, №4.
Розпорядження КМУ «Про затвердження переліку обсягів та етапів виконання будівельних і ремонтно-реставраційних робіт на об’єктах Національного університету «Києво-Могилянська академія». 1995. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/731-95-р
Стовел, Г. 2001. Про Ризьку хартію. Пам’ятки України, 2001, №4, с. 74.
Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо розвитку міста Києва». 2008. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157/2008
Цапенко, М.П. 1967. Архитектура Левобережной Украины XVII-XVIII веков. М., 233 с.
Шевченко, В. 1996. Регенерація Контрактової площі на Подолі у Києві. З історії української реставрації. К.

Зовнішні рецензії: [кнопка Download – лінк на завантажені анонімні рецензії PDF]

VITA ANTIQUA, 11 (2019)                                                                        ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 11, 2019, Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти
Збереження і музеєфікація історичних об’єктів в Китаї, 200-204

Шуан Лі, Пен Чан, Івашко Юлія Вадимівна
Київський національний університет будівництва і архітектури

DOI: 10.37098/VA-2019-11-200-204
https://doi.org/10.37098/VA-2019-11-200-204
УДК: [069:351.853](510)

РЕЗЮМЕ

В статті піднято проблему музеєфікації об’єктів європейської спадщини на території Китаю. На прикладі колишньої резиденції губернатора, а згодом – будинку, де жив президент Мао, показано, як історичний об’єкт перетворено на пам’ятку національного значення і водночас на музейний об’єкт. Охарактеризовано специфіку збереження історичних об’єктів в Циндао.

Необхідно відмітити, що ар-нуво відрізняється в різних частинах Китаю. Наприклад, об’єкти ар-нуво в Циндао сильно відрізняються від схожих об’єктів в Харбіні, Шеньяні і Даляні. В Циндао стиль ар-нуво оригінально втілився в репрезентативних будівлях – в оригінальній китайській інтерпретації північного (німецького) національного романтизму. Найвідомішими архітекторами німецького національного романтизму, які працювали в Циндао, були Лазарович Вернер (автор резиденції губернатора,1907) і Курт Роткегель (автор протестантської церкви, 1908-1910). В 1957 році в будинку губернатора жив президент Мао, а з 1999 року будівлі надано статус музею і пам’ятки державного значення з повним збереженням автентичності архітектури і меблів.

Ключові слова: збереження, музеєфікація, історичні об’єкти, Циндао, резиденція губернатора.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Шуан, Лі, Пен, Чан, Івашко, Ю.В. 2019. Збереження і музеєфікація історичних об’єктів в Китаї. VITA ANTIQUA 11. Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти, с. 200-204.

Джерела:
Левошко, С.С. 2000. Русская архитектура и градостроительство в Северо-Восточной Азии в ХХ веке: векторы взаимовлияний. Россия, Китай, Япония в Северо-Восточной Азии: проблемы регионального взаимодействия в ХХI веке. Материалы международной научной конференции 18–19 сентября 2000 г. Владивосток. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://nature.web.ru/db/msg.html?mid=1185858
Левошко, С.С. 2001. Русская архитектура в культурном пограничье Дальнего Востока. Маньчжурия, 1900–1940-е годы. Вторые Крушановские чтения: материалы международной научной конференции. Владивосток: 2001. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://lib.rin.ru/doc/i/73319p.html
Linke, D. 2005. Tsingtau — Deutsche Stadt am Gelben Meer 1897–1914. Ein Kapitel deutscher Kolonialgeschichte in China. Kolme K Verlag: Auflage.
Sadowski, L. 2008. Architektura europejska w Chinach od połowy XIX wieku do 1937 roku. Sztuka Dalekiego Wschodu. Studia, Warszawa. S.145–154.
Sadowski, L. 2009. Architektura koncesji zachodnich w Szanghaju w latach 1860–1914. Sztuka Chin, Warszawa. S. 43–51.
Sadowski L. 2010. Architektura miast Kolei Południowo-Mandżurskiej w latach 1898–1945. Łódź (tekst w internecie).
Sadowski, L. 2011. The Japanes “overseas” architecture in North-East China 1905–1945. Art of Japan, Japanism and Polish-Japanese Art Relations, Kraków. S. 277–284.
Sadowski, L. 2011. Makau — ośrodek jezuickiej aktywności na Dalekim Wschodzie w latach 1565–1762. Architektura znaczeń, Warszawa. S. 102–113.
Sadowski, L. 2011. Zbiory Muzeum Wojskowego w Pekinie. Non Sensistis Gladios, Łódź. S. 335–348.
Sadowski, L. 2011. Harbin. The Center of Civilisation at the Northern Part of Manchzurija. Poland-China: Art and Cultural Heritage, Kraków. S. 171–183.
Sadowski, L. 2011. Zachodnie dzielnice w miastach Dalekiego Wschodu. Lublin, 2011.
Sadowski, L. 2013. Harbin. The Center of Civilisation at the Northern Part of Manczurija. Poland-China: Art and Cultural Heritage, Beijing (po chińsku). S. 156–164.
Sadowski, L. 2014. Polish Architects in China in the beginning of 20th Century. The Second International Conference of Polish and Chinese Art. China-Poland, Art and Cultural Heritage, Tainan. S. 131–142.
Warner, T. 1994. Deutsche Architektur in China. Architekturtransfer. Berlin: Ernst & Sohn.
Wang, Chaolu 2008. Fifty Old Constructions in Quingdao. Quingdao: Quingdao Publishing House.
Yuan, Binjiu 2009. German architecture in Qingdao. Quingdao: China Architecture and Building Press.
Sun, Wei, Qing, Jun 2011. Qingdao German Governor’s House Museum (Qingdao Guest House). Quingdao: China book press.

Зовнішні рецензії: [кнопка Download – лінк на завантажені анонімні рецензії PDF]

VITA ANTIQUA, 11 (2019)                                                                        ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 11, 2019, Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти
Сучасні методологічно-наукові концепції планування експозиції на прикладі музеїв історичного профілю в Китаї, 190-199

Маркіна Ліза Андріївна
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI: 10.37098/VA-2019-11-190-199
https://doi.org/10.37098/VA-2019-11-190-199
УДК: 069.5(510)

РЕЗЮМЕ

У статті представлено аналіз наукових праць сучасних китайських науковців, які працюють над методологією та проблематикою створення експозиції в музеях історичного профілю в Китаї.

Сучасні методологічно-наукові концепції планування експозиції в музеях історичного профілю на території Китаю - це певний націоналістичний вплив на суспільство Китаю, що побудований на мультикультурологічному концепті, який формулює глобалізаційні, соціальнокультурні, соціальнопедагогічні, а головне історичні бачення у музейної аудиторії.

Саме поняття «музейна експозиція», китайською мовою звучить: «博物 馆的陈列品» («Bówùguǎn de chénliè pǐn») та має значення наукової комбінації культурних реліквій, прикладів і допоміжних експонатів, що відображають процеси розвитку та закони суспільства, природну історію, науку та техніку, або значення певного предмета, і комбінацію науки, мистецтва і технології, яку можуть спостерігати відвідувачі.

Актуальність статті полягає у висвітленні бачення істориками, музеєзнавцями та дизайнерами сучасних тенденцій, що спрямовані на показ методологічно-наукової основи, щодо планування експозиції на прикладі музеїв історичного профілю на території Китаю.

В історії сучасного музеєзнавства Китаю дана проблема представлена науковими дослідженнями – Чжоу Шикі, Ван Юн, Чжан Лен, Чень Дуаньчжи, Люсі Пей, Гау Хуйфень та ін.

Мета полягає у висвітленні сучасних методологічно-наукових концепцій планування експозиції на прикладі історичних музеїв та дослідженні інноваційних та новаторських тенденцій в музеях історичного профілю на території Китаю.

Таким чином, у статті представлено аналіз вивчення сучасних методологічно-наукових концепцій планування експозицій в музеях історичного профілю. Аналізуючи розвиток досліджень методологічнонаукових концепцій, нами показано актуальність даної проблематики, серед китайських музеєзнавців, істориків та дизайнерів. Можемо стверджувати, що серед музеїв історичного профілю, відбувається формування тенденцій націоналістичного, мультикультурного, соціальнокультурного, соціальнопедагогічного та історичного бачення. Також, можемо зазначити, що дані методологічно-наукових концепцій поєднують у собі принцип: «змісту і форми» експозиції та «бачення простору» в музеї.

Ключові слова: методологія, концепції, експозиція, музеї історичного профілю, Китай.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Маркіна, Л.А. 2019. Сучасні методологічно-наукові концепції планування експозиції на прикладі музеїв історичного профілю в Китаї. VITA ANTIQUA 11. Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти, с. 190-199.

Джерела:
傅振伦〪1957〪博物馆学概论〪北京: 商务印书馆〪
p>文化部文物事业管理局主编〪1985〪中国博物馆学概论〪北京: 文物出版社〪
周士琦〪2018〪跨时空的历史文化再现： 中国博物馆陈列艺术60年〪
李学勤, 吕文郁〪 2006〪20世纪中国学术大典: 考古学, 博物馆学〪
完美论文网〪2017〪博物馆展品陈列展览的设计浅析〪
王芸, 单位〪2016〪山西大学：博物馆陈列展览设计艺术分析〪
博物馆陈列展示柜内设计研究〪2015〪
Today china Forum (05): 南京艺术学院学报(美术与设计)〪
代写硕士论文〪2017〪博物馆展陈设计的形式与空间布局研究〪
Haixin Jin, Shizhong Wu, Yijun Chen〪2015〪当代博物馆陈列设计的叙事性艺术特征〪
潘力， 施光海〪2017〪智慧文博：高校博物馆理论与实践〪
孟庆金〪2011〪大连理工大学：现代博物馆功能演变研究〪
博物馆管理办法〪2015〪
Laura Pozzi (University of Warsaw). Its Museum(s): Making the Shanghai History Museum / Shanghai Revolution Museum.
弘博网〪2019〪关键：如何在“研”上做文章？博物馆研学热下的冷思考〪
会展活动策划公司大型展示设计程序〪2018〪
魏丽诗〪2019〪陈列博物馆论文〪上海自然博物馆陈列艺术的应用〪
衢州晚报〪2019〪博物馆陈列师：让文物“动”起来〪
MuseumWeek. 2018〪博物馆与城市: «专访上海市历史博物馆馆长胡江»〪

Зовнішні рецензії: DOWNLOAD

VITA ANTIQUA, 11 (2019)                                                                        ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень

VITA ANTIQUA 11, 2019, Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти
Живі музеї первісної доби в Україні (постановка питання), 185-189

Чимирис Маргарита Володимирівна¹, Оленич Андрій Миколайович^2 
1 Київський національний університет імені Тараса Шевченка
² Інститут археології НАН України

DOI: 10.37098/VA-2019-11-185-189
https://doi.org/10.37098/VA-2019-11-185-189
УДК: 069.5(477)”632/634”

РЕЗЮМЕ

Статтю присвячено постановці питання створення «живого музею» кам’яної доби в України. Проаналізовано український та зарубіжний досвід створення, як живих музеїв загалом, так і музеї кам’яної доби. Запропоновано концепцію найбільш відповідного музею, подібного напрямку, для українських умов.

Завдання будь-якої науки - поширення наукового знання в суспільстві. Археологія покликана різносторонньо висвітлювати певні аспекти матеріальної культури минувшини. В цьому напрямку вона щільно взаємодіє з музейними і просвітницькими установами (музеї, школи, фестивалі), завданням котрих стоїть максимальне поширення наукового знання в суспільстві. Тут надзвичайно доречними виступають форми подачі: різноманітні установи (музеї під відкритим небом, вузькоспецеалізовані музеї), комплекси (музейні комплекси), виставки (тимчасові). Музей є традиційною і ефективною площадкою для вирішення цих завдань. Однак за останні століття суттєво змінились вимоги до музею. Традиційно він розглядався, як місце зберігання, передбачав наявність фондів, сховищ, реставраційні кабінети і тд. Експозиційна робота тут є лише важливою складовою. Виклики, що постають перед сучасними музеями породжують інші їхні форми, так звані живі музеї. Перший живий музей (музейскансен) був створений у Швеції ще у кінці ХІХ ст. Власне цей музей, що був орієнтований на представлення зразків народної архітектури і дав поштовх до появи подібних закладів.

В України термін «музей-скансен», «живий музей», «музей просто неба» широко вживається для позначення подібних музеїв. Однак, ці поняття функціонально позначають один і той самий різновид музеїв, або взагалі максимально широке коло побідних музейних закладів.

Ключові слова: музейна педагогіка, компетентнісний підхід, творчі групи.

Мова: українська

PDF

Цитування:
Оленич, А.М., Чимирис, М.В. 2019. Живі музеї первісної доби в Україні (постановка питання). VITA ANTIQUA 11. Археологія, музеєзнавство, пам’яткознавство: освітній та дослідницький аспекти, с. 185-189.

Джерела:
Абрамова, З.А. 1971. Ляско — памятник палеолитического наскального искусства. В: Васильевский, Р.С. (ред.). Первобытное искусство. Новосибирск, с. 53-80.
Башкатов, Ю.Ю., Терпиловський, Р.В. 2011. До історії скансенів у Європі. Археологія і давня історія України, 5, с. 7-16.
Борисенко, Ю.С. 2017. Становлення та розвиток музейних закладів просто неба на українських землях (кінець XIX – 80-ті рр. XX ст.). Питання культурології, 33, с. 119-130.
Козій, Г. 2009. Першому в Україні Музею просто неба – 45. Краєзнавство, 1-2, с. 128-134.
Петраускас, А.В., Петраускене, А.О., Коваль, О.А. 2013. Створення музею-скансену «Древлянський Град». Археологія і давня історія України, 10, с. 124-132.
Проненко, І.В. 2017. Сучасний розвиток музеїв-скансенів в українській музейній структурі. Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії, 20, с. 91-97.
Ремешило-Рибчинська, О.І. 2017. Архітектурно-просторова організація археологічних музеїв під відкритим небом (на прикладі Пліснеського історико-культурного заповідника). Вісник Національного університету «Львівська політехніка» (Серія: Архітектура) 878. Львів: Видавництво Львівської політехніки, с. 30-39.
Самойленко, Л.Г., Шидловський, П.С. 2016. Межиріцька стоянка: яке майбутнє в нашого минулого? Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. 4 (131), с. 62-69. http://doi.org/10.5281/zenodo.1206223
Тихонов, В.В. 2013. Методические рекомендации по формированию и развитию этнографических музеев. Иркутск.
Федорова, Л.Д. 2010. Національний музей народної архітектури та побуту України НАН України. Енциклопедія історії України, 7, 728 с.: іл. [online] Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Natsionalnyj_m_arkh
Шмелев, В.Г. 1983. Музей под открытым небом: Очерки истории возникновения и развития. Київ: Наук. Думка.
Пирогово. Музей под открытым небом. 2019. История создания музея Пирогово [online]. Режим доступу: http://pirogovo.org.ua/history.html
EXARC.net. 2019. EXARC Members Archaeological (Open-Air) Museums [online]. Режим доступу: https://exarc.net/members/venues

Зовнішні рецензії:  ЗАВАНТАЖИТИ