Перейти до контенту

VITA ANTIQUA                                                                            ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень
VITA ANTIQUA 14, 2023, КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ТА ВІЙНА : ВИКЛИКИ І РІШЕННЯ

Світлана Іванисько¹
Становище музеїв України в період російсько-української війни (за матеріалами медіа-ресурсів)
¹Київський національний університет імені Тараса Шевченка
¹ORCID: https://orcid.org/0000-0003-3824-1371

DOI: 10.37098/VA-2023-14-94-108
https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-94-108

АБСТРАКТ

В статті подається аналіз діяльності музейних установ України в час російсько-української війни на основі використання повідомлень у вітчизняних медіа-ресурсах та відповідної реакції державних установ і міжнародних організацій. Виділено два етапи у діяльності музеїв під час війни – з лютого 2014 р. по 24 лютого 2022 року та з лютого 2022 р. по теперішній час. Аналізуються виклики для музейних установ, проблеми, пов’язані з евакуацією та збереженням колекцій, наводяться приклади щодо функціонування музеїв під час воєнних дій та практики організації громадянського суспільства задля допомоги у збереженні культурних цінностей.

Музейна справа та збереження пам’яток – дуже чутлива сфера, зокрема до економічних та політичних негараздів. Російсько-українська війна, особливо початок повномасштабного наступу, показали вразливість галузі та окреслили термінові питання, вирішення яких (в тому числі нормативне регулювання) є життєво необхідним. Так, очевидно, потребує удосконалення механізм евакуації музейних інституцій (можливо, з залученням міжнародних організацій). Слід запровадити в Україні електронний облік музейних колекцій, дані реєстрів якого можна буде використати при подальших процесах реституції культурних цінностей.

Сформоване громадянське суспільство проявило себе при вирішенні проблем, що виникли перед музейними інституціями та співробітниками після повномасштабного наступу: музейна спільнота згуртувалась задля допомоги закладам, що постраждали та працівникам; проводяться заходи для популяризації української культури та інформування світової спільноти про ті події, що відбуваються в Україні. Активність громадянського суспільства, яскравими представниками якого стали пам’яткоохоронці та музейники, доводить, що буде докладено максимум зусиль для відбудови культурної галузі, реставрації пам’яток та повернення вивезених культурних цінностей.

Ключові слова: музеї України, російсько-українська війна, музейні колекції, евакуація, культурні цінності.

Мова: Українська

PDF PDF

Цитування:

Іванисько, С.І. 2023. Становище музеїв України в період російсько-української війни (за матеріалами медіа-ресурсів). VITA ANTIQUA, 14. Культурна спадщина та війна : виклики і рішення.

Джерела:

Албул, С. 2023. Окупанти розграбували музей-заповідник «Херсонес Таврійський» у Криму. LB.ua, 23 травня 2023, https://bit.ly/443EsHs .

Білаш, К. 2023. Будинок-музей Поліни Райко – під водою. LB.ua, 7 червня 2023, https://bit.ly/3Nsj5Zz .

Борсукова, О. 2022. Маріуполь не погоджувався на евакуацію музейних експонатів, коли це було можливо – Ткаченко. Українська правда. Життя, 30 квітня 2022, https://bit.ly/3r36rbL .

Борсукова, О. 2023. «Рятувала експонати в окупації»: колеги згадують директорку музею в Куп’янську, яка загинула від обстрілу РФ. Українська правда. Життя, 27 квітня 2023, https://bit.ly/3pqF4rI .

Голубов, О. 2018. Пам’ятка під загрозою. Про «реконструкцію» Ханського палацу. Крим. Реалії, 26 липня 2018, https://ua.krymr.com/a/29391676.html .

Горлач, П. 2022. У Музеї Ханенків покажуть п’ятигодинну оперу про створення світу. Суспільне. Культура, https://bit.ly/3CWy0q6

Горлач, П. 2023. Роботи українських митців XX-XXI століття виставлять у німецькому Дрездені. Суспільне. Культура, https://bit.ly/3JE8CsI

Котубей, О. 2022 Червоний корпус, музеї, «Український дім»: будівлі яких культурних інституцій пошкодили російські ракети. Суспільне. Культура, https://bit.ly/3PDE2n5

Культурні цінності в умовах ведення бойових дій та на тимчасово окупованих територіях: міжнародний досвід й Україна, 2017 (оглядова довідка за матеріалами преси, Інтернету та неопублікованими документами за 2015-2016 роки). ДЗК, 2017, Вип. 3/5, https://bit.ly/44mZtgc.

Куницький, О. 2023. Евакуація культури: чи можна було врятувати втрачені об’єкти. DW, 10 лютого 2023 р., https://bit.ly/3NRVItz .

Ларін, Ю. 2023. Ракетний удар по Куп’янську: Під завалами загинула директорка краєзнавчого музею. Думка, 26 квітня 2023, https://bit.ly/44lozvZ .

Малиновська, Н. 2018. Ельміра Аблялімова: Кримськотатарська культура заважає окупантам. Главком, 23 квiтня 2018, https://bit.ly/3PEnrzl .

Мамонова, Г., Раєвський, Д. Логвиненко, Т. 2022. «Міністерство культури зі мною жодного разу не зв’язалося». Директорка мелітопольського музею Лєйла Ібграгімова – про те, як росіяни викрали скіфське золото, про полон, допити та місцевих колаборантів. Бабель, 6 травня 2022, https://bit.ly/3NDwUEG .

Меркулова, Н. 2023. На Харківщині немає жодного музею, який не постраждав від обстрілів. Gromada Group, 17 квітня 2023, https://bit.ly/3XxB7Ox .

Мехед, Н. 2017. Міністерство культури України занепокоєне через роботи в Ханському палаці в Бахчисараї і звернулося через це до ЮНЕСКО. DW, 5 листопада 2017, https://bit.ly/44lPcRw  .

Морозова, Т. 2018. Знищення культурної спадщини Криму. Виконавці. Центр журналістських розслідувань, 24 березня 2018, https://bit.ly/3pw3Oic .

Некреча, К., Гах, О. 2022. Велика тріщина на культурній спадщині. До чого призвела російська «реставрація» Ханського палацу в Бахчисараї, Крим. Реалії, 11 лютого 2022, https://ua.krymr.com/a/krym-bakhchysaray-khanskyi-palats-trischyna-restavratsia/31698925.html .

Прокопенко, М. 2022. Понад 40 днів в облозі: як рятували колекцію Чернігівського історичного музею. Суспільне. Культура, https://bit.ly/4479Uof

Ржеутська, Л. 2019. Доля ханського палацу в Бахчисараї, DW, 19 березня 2019, https://bit.ly/3NwlthN .

Сліпченко, К. 2014. Врятувати рядового Левітана. У містах, захоплених терористами, залишилися безцінні художні артефакти. ZAXID.NET, 18 серпня 2014, https://bit.ly/436NguS .

Сморж, П. 2022. Як рятували Іванівський музей з картинами Марії Примаченко. Укрінформ, 29 квітня 2022, https://bit.ly/3Xu852q .

Степура, А. 2021. Музей переселенець з Донецька зібрав понад 700 експонатів з 2016 року. Суспільне. Новини, https://bit.ly/3CU1xjY .

Тесля, О. 2020. Експерт пояснив, як вкрадена з Луганська ікона через Балкани потрапила до Лаврова. Главред, 19 грудня 2020, https://bit.ly/441MIb9 .

Цибульська, Я. 2022. «Дуже не хочеться, щоб наш Схід асоціювався у людей з сепаратистами» - як під час війн Луганський музей евакуювався до Львова, Територія терору, 21 липня 2022, https://bit.ly/3NSpUEY .

Цупко, А. 2023. У Луврі виставлять українські ікони з музею Ханенків. OTF Magazine, 8 червня 2023, https://bit.ly/46t5lGn .

Черновол, К. 2022. Окупанти під виглядом «евакуації» пограбували Херсонський художній музей. УНІАН, 6 листопада 2022, https://bit.ly/444O30H .

Шиян, О. 2022. Росіяни викрали заховане скіфське золото з музею окупованого Мелітополя. Місцеві колаборанти допомогли грабувати музей. ZAXID.NET, 28 квітня 2022, https://bit.ly/444dW0S .

Янковський, О. 2022. Окупаційні сили РФ грабують музеї півдня України: що вивезли і як його повернути? Радіо Свобода, 3 травня 2022, https://bit.ly/43avpDj .

Follow-up to decisions and resolutions adopted by the Executive Board and the General Conference at their previous sessions. 2021. Part I: Programme issues, E. Follow-up of the situation in the Autonomous Republic of Crimea (Ukraine), https://bit.ly/3pqRG22 .

Higgins, C. 2023a. Curating the war: Kyiv museum exhibits objects left by Russian soldiers. The Guardian, 22 April 2023, https://bit.ly/438Uvma .

Higgins, C. 2023b. War has shown Ukrainians – and the rest of us – why museums are so important for telling our stories. The Guardian, 27 May 2023, https://bit.ly/3NT0erR .

Levada, M. 2022. Muzea ukraińskie po 24 lutego 2022 roku [Ukrainian museums after 24 February 2022]. Wiadomości Archeologiczne LXXIII, no.73: 293–305. (in Polish), https://doi.org/10.36154/wa.73.2022.14 .

Shydlovskyi, P.S., Telizhenko, S.A., Ivakin, V.H. 2023. Archaeological Monitoring in War-Torn Ukraine, The Historic Environment: Policy & Practice, 14:2: 154-180, https://doi.org/10.1080/17567505.2023.2209835 .

VITA ANTIQUA                                                                          ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень
VITA ANTIQUA 14, 2023, КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ТА ВІЙНА : ВИКЛИКИ І РІШЕННЯ

Олена Клюшниченко¹
Виклики війни для музеїв України
¹Київський національний університет імені Тараса Шевченка
¹ORCID: 0009-0001-2454-1851

DOI: 10.37098/VA-2023-14-60-71
https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-60-71

АБСТРАКТ

Проаналізувавши виклики, з якими стикаються українські музеї під час війни, можна зробити висновок, що війна створила низку труднощів для збереження та експонування культурної спадщини. Руйнування інфраструктури, переміщення населення та брак фінансування є одними з основних викликів, з якими стикаються музеї в Україні. Триваюче насильство і нестабільність також ускладнюють роботу музеїв і продовження їхньої важливої культурної діяльності. Незважаючи на ці виклики, багато музеїв в Україні продовжують прагнути зберегти свою спадщину та демонструвати світові історію своєї культури. Важливо, щоб міжнародна спільнота підтримувала ці зусилля, надаючи фінансування та ресурси, щоб допомогти цим музеям процвітати в умовах конфлікту, адже військові дії, що тривають, також ускладнили для музеїв придбання нових експонатів або збереження існуючих, оскільки фінансування часто перенаправляється на інші нагальні справи.

Незважаючи на ці виклики, музеї в Україні продовжують відігравати життєво важливу роль у збереженні культурної спадщини країни. Вони слугують важливими сховищами історичних знань і надають можливість громадськості оцінити та дізнатися про багату культурну спадщину України. За належної підтримки та ресурсів українські музеї можуть продовжувати процвітати і сприяти культурному розвитку країни.

Збереження культурних артефактів під час війни є надзвичайно важливим для музеїв в Україні. Ці артефакти не лише важливі для культурної спадщини країни, але й слугують нагадуванням про її минуле, сьогодення та майбутнє. Вони також можуть відігравати вирішальну роль у процесі післявоєнного відновлення, надаючи відчуття єдності та збереження власної ідентичності населення. Крім того, культурні артефакти часто мають значну економічну цінність, сприяючи розвитку важливої туристичної індустрії. Тому музеї в Україні повинні докладати всіх зусиль для захисту своїх колекцій, навіть під час війни, оскільки вони є безцінною частиною національної ідентичності та історії України.

Ключові слова: музей, війна, захист музейних установ, «музейний фронт», артефакт.

Мова: Українська

PDF PDF

Цитування:

Клюшниченко, О.В. 2023. Виклики війни для музеїв України. VITA ANTIQUA, 14. Культурна спадщина та війна : виклики і рішення.

Джерела:

Другий Протокол до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту (1954). Офіційний вебпортал Парламенту України. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_г001-99#Text

Закон України «Про охорону археологічної спадщини». Офіційний вебпортал Парламенту України. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1626-15#Text

Закон України «Про охорону культурної спадщини». Офіційний вебпортал Парламенту України. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text

Катаргіна, Т.І. 2018. Міжнародна рада з питань охорони пам’яток і визначних місць. Енциклопедія Сучасної України. Режим доступу: https://esu.com.ua/article-6ic5129

Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини. Офіційний Вебпортал Парламенту України. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_089#Text

Котубей, О. 2022. Охоронець з дружиною винесли під обстрілами: як врятували полотна Марії Примаченко в Іванкові. Суспільне Новини. Режим доступу: https://suspilne.media/227799-ohoronec-z-druzinou-vinesli-pid-obstrilami-ak-vratuvali-polotna-marii-primacenko-v-ivankovi/

Музей «Територія Терору». Режим доступу: https://museumterror.com/

Національний Музей Історії України. Режим доступу: https://nmiu.org/

Палієнко, М. 2022. Українські архіви, війна і збереження національної ідентичності. Архіви України, Вип. 1, № 330 (2022), с. 12-38. https://doi.org/10.47315/archives2022.330.012.

Суспільне. 2022. Військові РФ грабують музеї та приватні колекції на Херсонщині, викрадене вивозять до Криму - ГУР. Суспільне Новини. Режим доступу:https://suspilne.media/240552-vijskovi-rf-grabuut-muzei-ta-privatni-kolekcii-na-hersonsini-vikradene-vivozat-do-krimu-gur/

Теліженко, С. (ред.). 2020. Археологічні пам’ятки і війна. Пам’ятка з охорони культурних цінностей для військовослужбовців ЗСУ. К.: Спілка археологів України. https://www.academia.edu/77162779/.

BBC News Україна. 2022. Знищення музею Сковороди. Українці порівнюють Росію з ІД і закликають виключити з ЮНЕСКО. Режим доступу: https://www.bbc.com/ukrainian/news-61362020

Because of russian aggression, 1,464 objects of cultural infrastructure have already been damaged in Ukraine. Міністерство культури та інформаційної політики України. Режим доступу: https://mkip.gov.ua/news/9129.html

VITA ANTIQUA                                                                         ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень
VITA ANTIQUA 14, 2023, КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ТА ВІЙНА : ВИКЛИКИ І РІШЕННЯ

Ігор Готун1, Богдан Гаврилюк2
Основні концепції походження енеолітичних культур Дунайсько-Карпатського регіону на прикладі дослідження археологічних комплексів культури Боян
1Інститут археології НАН України
2 Національний університет «Києво-Могилянська академія»
1ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9285-5107
2ORCID: https://orcid.org/0000-0003-4169-7652

DOI: 10.37098/VA-2023-14-212-250
https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-212-250

АБСТРАКТ

Публікація присвячена недавнім знахідкам предметів озброєння та спорядження коня з горизонту періоду Київської Русі багатошарового поселення Лісники-Безодня у південних передмістях Києва. Пам’ятка відкрита В. О. Петрашенко і В. К. Козюбою у 1991 р., кілька разів обстежувалась Північною експедицією Інституту археології НАН України, а у 2021 р. на ній проведено наукові та науково-рятівні розкопки. У результаті на площі близько 400 м2 досліджено низку об’єктів як зазначеної хронології, так і більш ранніх періодів, зокрема кілька житлових споруд доби Київської Русі та зібрано доволі представницьку колекцію керамічного та речового матеріалу, серед якого представлені і предмети названої категорії.

У роботі характеризуються зафіксовані при вивченні пам’ятки залізні черешкові наконечники стріл виділених дослідниками поширених на Русі типів, серед яких показові кілька бронебійних; призначені явно не для коней селян остроги; властивіі для культурних нашарувань пам’яток періоду Київської Русі частини вудильних комплексів і обладнані циліндричними замками кінські пута – знахідки, що траплялись на давньоруських пунктах доволі рідко, а на неукріплених осередках взагалі невідомі. У числі артефактів названого призначення – знахідка, яка могла презентувати як шилоподібний наконечник стріли, так і побутове знаряддя, а саме швайку. Разом зі вказаними речами розглянуто ніж, розміри якого більші, порівняно із зафіксованими на поселеннях регіону традиційними виробами названого призначення.

Здійснюється спроба визначити роль та місце зібраної колекції серед синхронних старожитностей регіону шляхом порівняння з матеріалами розкопок інших неукріплених середньовічних памяток. Проведені аналогії дозволяють стверджувати, що поселення в урочищі Безодня в Лісниках можна вважати досить своєрідним і неординарним явищем у вітчизняній археології.

Ключові слова: предмети озброєння та спорядження коня, наконечники стріл, остроги, кінські пута, вудила, середньовічне селище, Лісники-Безодня, Київська Русь.

Мова: Українська

PDF PDF

Цитування:

Готун, І.А., Гаврилюк, Б.С. 2023. Предмети мілітарного й подвійного призначення на середньовічному поселенні Лісники-Безодня. VITA ANTIQUA, 14. Культурна спадщина та війна : виклики і рішення.

Джерела:

Антипина, Е.Е., Маслов, С.П. 1990. К вопросу об организации охоты в Древней Руси. В: Коваленко, В.П. (отв. ред.). Тезисы историко-археологического семинара «Чернигов и его округа в IX–XIII вв.» (15–18 мая 1990 г.). Чернигов, с. 116–119.

Баран, В.Д. 2001. Княжий Галич в історії України. Український історичний журнал, 4, с. 67–75.

Беляева, С.А. 1982. Южнорусские земли во второй половине XIII – XIV в. (по материалам археологических исследований). Киев: Наукова думка.

Беляева, С.А. 1986. Селища. В: Баран, В.Д. (ред.). Археология Украинской ССР в 3 томах, 3: Раннеславянский и древнерусский периоды. Киев: Наукова думка, с. 396–404.

Беляєва, С.А, Кубишев, А.І. 1995. Поселення Дніпровського Лівобережжя X–XV ст. (за матеріалами поселень Комарівка і Озаричі). Київ: Наукова думка.

Блажевич, Н.В., Недопако, Д.П., Пролеева, Я.Н. 1985. К вопросу о кузнечном производстве на городищах Иван и Чучин. В: Толочко, П.П. (отв. ред.). Земли Южной Руси в IX–XIV вв. (История и археология): Сборник научных трудов. Киев: Наукова думка, с. 109–118.

Валиулина, С.И. 2009. Наконечники стрел Торецкого поселения. Ученые записки Казанского государственного университета. Гуманитарные науки, 151, 2, 1, с. 16–23.

Веремейчик, Е.М. 1990. Охранные исследования поселения X–XIII вв. у с. Петруши. В: Толочко, П.П. (отв. ред.). Проблемы археологии Южной Руси: Материалы историко-археологического семинара «Чернигов и его округа в IX–XIII вв.», Чернигов, 26–28 сентября 1988 г. Киев: Наукова думка, с. 76–83.

Веремейчик, О.М. 1994. Сільські поселення в межиріччі нижньої течії Десни і Дніпра IX – першої половини XIII ст. Автореферат дисертації… канд. іст. наук: спец. 07.00.06 «Археологія». Київ.

Веремейчик, О.М. 1996. Матеріальна культура сільського населення IX – першої половини XIII ст. межиріччя нижньої течії Десни та Дніпра. В: Толочко, П.П. (відп. ред.). Тези доповідей української делегації на VI Міжнародному конгресі слов’янської археології (Новгород, Росія, 1996 р.). Київ, с. 68–70.

Веремейчик, Е. 2007. Поселение «Пойма» около Шестовицы близ Чернигова. В: Коваленко, О.Б. (відп. ред.). Чернігів у середньовічній та ранньомодерній історії Центрально-Східної Європи: Збірник наукових праць, присвячений 1100-літтю першої літописної згадки про Чернігів. Чернігів: Деснянська правда, с. 366–379.

Виногродська, Л.І., Петрашенко, В.О. 1993. Нові дослідження давньоруського поселення неподалік с. Григорівка на Дніпрі. В: Толочко, П.П. (ред.). Старожитності Південної Русі: Матеріали III історико-археологічного семінару «Чернігів і його округа в IXXIII ст.» (Чернігів, 15–18 травня 1990 р.). Чернігів: Сіверянська думка, с. 49–60.

Винокур, І.С. 2004. Риси господарства і соціально-політичної історії населення Болохівської землі XII–XIII ст. Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Історичні науки, 12, с. 48–61.

Вільшанська, О.Л. 1988. Дослідження давньоруських об’єктів на околицях с. Сокіл на Середньому Дністрі. Археологія, 61, с. 85–90.

Возний, І.П. 2009. Історико-культурний розвиток населення межиріччя Верхнього Сирету та Середнього Дністра в XXIV ст., 1: Поселення. Київ; Чернівці: Золоті литаври.

Возний, І.П., Федорук, А.В. 2010. Вістря стріл X–XIV ст. з території між Верхнім Сіретом та Середнім Дністром. Вісник Національного університету «Львівська політехніка», 670: Держава та армія, с. 30–39.

Горбаненко, С.А., Журавльов, О.П. 2021. Літописні слов’яни передодня утворення Давньої Русі: тваринництво чи мисливство. Київ: Інститут археології НАН України; Харків: Майдан.

Готун, І., Моця, О. 1993. З життя киян в часи Батия (новий археологічний факт). Київська старовина, 5, с. 77–80.

Готун, І.А., Коваленко, В.П., Моця, О.П., Петраускас, А.В. 1995. Давньоруське поселення Автуничі: результати останніх сезонів. В: Моця, О.П. (відп. ред.). Слов’яно-руські старожитності Північного Лівобережжя: Матеріали історико-археологічного семінару, присвяченого 60-річчю від дня народження О. В. Шекуна (19–20 січня 1995 р., м. Чернігів). Чернігів: Сіверянська думка, с. 25–27.

Готун, І.А., Козюба, В.К., Чекановський, А.А., Чміль, Л.В. 2006. Археологічні пам’ятки Києво-Святошинського р-ну. Археологічні дослідження в Україні 2004–2005 рр. Зб. наук. пр., 8, с. 142–145.

Готун, І. 2008. Поселення на річці Борщагівка. В: Мазепа, В. (кер. проекту). Про землю і про людей святошинських: Колективне дослідження. Київ, с. 30–34.

Готун, І.А., Казимір, О.М. 2010. Ходосівський археологічний комплекс: вивчення, охорона, експериментальне моделювання. Археологія і давня історія України, 1, с. 100–108.

Готун, І.А., Гунь, М.О., Казимір, О.М., Петраускас, А.В. 2013a. Селище Петрушки у західних Київських передмістях. Археологія і давня історія України, 11, с. 23–30.

Готун, І.А., Казимір, О.М., Сухонос, А.М., Терещук, К.О., Григорчук, О.І., Гунь, М.О. 2013b. Розвідки на Ходосівському археологічному комплексі та його околицях. Археологічні дослідження в Україні 2012, с. 188, 189.

Готун, І.А., Сухонос, А.М., Казимір, О.М. 2013. Реконструкція життєвого укладу мешканців селища Ходосівка-Рославське за особливостями залізних виробів. Археологія і давня історія України, 10, с. 185–200.

Готун, І.А., Казимір, О.М., Шахрай, Д.О. 2015. Предмети озброєння та військового призначення з середньовічного поселення Софіївська Борщагівка. Наукові записки НаУКМА, 166: Теорія та історія культури, с. 44–54.

Готун, І., Сухонос, А. 2015. Предмети озброєння та воїнського обладунку із середньовічного поселення Ходосівка-Рославське. В: Коваленко, О.Б. (відп. ред.). Покликання – археологія: Зб. матеріалів Других Самоквасовських читань, присвячених 80-річчю О. В. Шекуна. Чернігів: Вид. В. М. Лозовий, с. 175–190.

Готун, І., Сухонос, А., Казимір, О., Синиця, Є., Гунь, М. 2016. Середньовічне селище Ходосівка-Рославське за результатами робіт 2015 р. Археологічні дослідження в Україні 2015, с. 62–64.

Готун, І.А. 2017. Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам’ятки). Археологія і давня історія України, 1 (22), с. 61–90.

Готун, І., Сухонос, А., Казимір, О., Синиця, Є., Гунь, М. 2018. Десятий сезон розкопок поселення Ходосівка-Рославське. Археологічні дослідження в Україні 2016, с. 82–84.

Готун, І.А., Казимір, О.М. 2019. Середньовічні селища київських передмість за результатами робіт останніх сезонів. Археологія і давня історія України, 1 (30), с. 140–171.

Готун, І., Сухонос, А., Казимір, О., Синиця, Є., Гунь, М. 2019. Вивчення північної периферії селища Ходосівка-Рославське. Археологічні дослідження в Україні 2017, с. 86–89.

Готун, І.А., Казимір, О.М. 2020. Матеріальна культура населення сільських передмість середньовічного Києва. Археологія, 3, с. 53–67. https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.03.053

Готун, І., Сухонос, А., Казимір, О., Гунь, М. 2020a. Роботи у східній частині селища Ходосівка-Рославське. Археологічні дослідження в Україні 2018, с. 82–86.

Готун, І., Сухонос, А., Казимір, О., Гунь, М., Лозниця, Т., Чалий, А. 2020b. Селище Ходосівка-Рославське – основний об’єкт досліджень Північної експедиції. Археологічні дослідження в Україні 2019, с. 96–101.

Готун, І., Казимір, О., Гунь, М. 2022. Міський простір за периметром міських укріплень (селище Лісники-Безодня на околиці столиці). Київ і кияни: Матеріали щорічної науково-практичної конференції, 14. Київ: Інститут історії України НАН України, с. 157–174.

Гупало, В. 2010. До питання про планувальну структуру та забудову східної частини окольного города Звенигорода на Білці. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, 14, с. 172–203.

Довженок, В.Й. 1950. Огляд археологічного вивчення древнього Вишгорода за 1934–1937 рр. Археологія, III, с. 64–92.

Довженок, В.Й. 1975a. Зброя. В: Довженок, В.Й. (ред.). Археологія Української РСР, III: Ранньослов’янський та давньоруський періоди. Київ: Наукова думка, с. 353–361.

Довженок, В.Й. 1975b. Пам’ятки сільського господарства. В: Довженок, В.Й. (ред.). Археологія Української РСР, III: Ранньослов’янський та давньоруський періоди. Київ: Наукова думка, с. 316–330.

Довженок, В.И. 1986. Оружие. В: Баран, В.Д. (отв. ред.). Археология Украинской ССР в трех томах, 3: Раннеславянский и древнерусский периоды. Киев: Наукова думка, с. 455–461.

Довженок, В.И., Беляева, С.А. 1986. Сельское хозяйство. В: Баран, В.Д. (отв. ред.). Археология Украинской ССР в трех томах, 3: Раннеславянский и древнерусский периоды. Киев: Наукова думка, с. 461–470.

Звіздецький, Б.А. 1991. Археологічні дослідження Гульської давньоруської експедиції. Археологічні дослідження на Україні у 1990 р.: Препринт, с. 22, 23.

Звіздецький, Б.А. 2013. Поселення літописних древлян біля с. Гульськ. В: Моця, О.П. (відп. ред.). Матеріальна культура південноруського села IX–XIII ст.: Зб. наук. праць. Київ: Стародавній світ, с. 6–18.

Зотько, М.Р., Нигматуллин, Р.А., Смирнов, А.С., Смирнова, М.Е. 1993, Работы Деснинской экспедиции в 1986–1989 гг. Краткие сообщения Института археологии, 210, с. 63–68.

Казимір, О.М., Готун, І.А., Осипенко, М.С., Синиця, Є.В., Непомящих, В.Ю., Шахрай, Д.О., Гунь, М.О., Лозниця, Т.В. 2015. Продовження досліджень розкопу III на селищі в Софіївській Бощагівці. Археологічні дослідження в Україні 2014, с. 87–90.

Казимір, О., Готун, І., Шахрай, Д., Синиця, Є., Гунь, М., Лозниця, Т. 2019. Продовження розкопок південної частини поселення Софіївська Бощагівка. Археологічні дослідження в Україні 2017, с. 95–97.

Калініченко, В.А. 2012. Шиловидні наконечники стріл: проблема поліваріантності та інтерпретації (за матеріалами Прутсько-Дністровського межиріччя). В: Д’ячков, С.В. (відп. за вип.). Проблеми історії та археології України: Матеріали VIII Міжнародної наукової конференції (Харків, 9–10 листопада 2012 р.). Харків: ТОВ «НТМТ», с. 68.

Калініченко, В., Пивоваров, С. 2013. Наконечники стріл із Чорнівського городища першої половини XIII ст. (археологічні дослідження 2012 р.). Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології, 2, с. 34–46.

Капустін, К. 2014. Київська земля в середині XIII – XV ст. Наукові записки. Серія: Історичні науки, 20: Синьоводська битва 1362 року в контексті історії Східної Європи, с. 184–189.

Кирпичников, А.Н. 1971. Древнерусское оружие, 3: Доспех, комплекс боевых средств IX–XIII вв. Ленинград: Наука (Археология СССР. Свод археологических источников, Е1-36).

Кирпичников, А.Н. 1973. Снаряжение всадника и верхового коня на Руси IX–XIII вв. Ленинград: Наука (Археология СССР. Свод археологических источников, Е1–36).

Кирпичников, А.Н., Медведев, А.Ф. 1985. Вооружение. В: Колчин, Б.А. (ред.). Археология СССР с древнейших времен до средневековья в 20 томах. Древняя Русь. Город, замок, село. Москва: Наука, с. 298–363.

Кирпичников, А.Н. 2020. Вооружение древнего «Изяславля». В: Пескова, А.А. (ред.-сост.). Летописный «Изяславль»: Большое Шепетовское городище в свете археологии, 1: Материалы раскопок М. К. Каргера 1957–1964 годов в исследованиях 1960–1980-х годов. Санкт-Петербург: Нестор-История, с. 53–116 (Труды ИИМК РАН, LV).

Коваленко, В.П., Моця, О.П., Шекун, А.В. 1985. Работы Шестовицкой экспедиции. Археологические открытия 1983 года, с. 287, 288.

Коваленко, В.П. 1992. Соціальний склад сільського населення Чернігівської землі X–XIII ст. В: Тези доповідей міжвузівської науково-практичної конференції. Чернігів, с. 91–93.

Козловський, А.О. 1992. Історико-культурний розвиток Південного Подніпров’я в IX–XIV ст. Київ: Наукова думка.

Колчин, Б.А. 1953. Черная металлургия и металлообработка в Древней Руси (Домонгольский период). Москва: Издательство АН СССР (Материалы и исследования по археологии СССР, 32).

Колчин, Б.А. 1959. Железообрабатывающее ремесло Новгорода Великого (Продукция, технология). В: Арциховский, А.В., Колчин, Б.А. (ред.). Труды Новгородской археологической экспедиции, II. Москва: Издательство АН СССР, с. 8–120 (Материалы и исследования по археологии СССР, 65).

Кондратьев, И.В. 1992. Предметы вооружения и конского снаряжения на поселении Автуничи. В: Моця, О.П. (відп. ред.). Проблеми вивчення середньовічного села на Поліссі. Чернігів: Сіверянська думка, с. 23, 24.

Куза, А.В. 1985. Укрепленные поселения. В: Колчин, Б.А. (ред.). Археология СССР с древнейших времен до средневековья в 20 томах. Древняя Русь. Город, замок, село. Москва: Наука, с. 39–51.

Кучера, М.П. 1965. Середньовічне городище біля с. Сокільці на Південному Бузі. Археологія, XIX, с. 201–204.

Кучера, М.П. 1975a. Пам’ятки побуту та прикраси. В: Довженок, В.Й. (ред.). Археологія Української РСР, III: Ранньослов’янський та давньоруський періоди. Київ: Наукова думка, с. 361–373.

Кучера, М.П. 1975b. Селища. В: Довженок, В.Й. (ред.). Археологія Української РСР, III: Ранньослов’янський та давньоруський періоди. Київ: Наукова думка, с. 295–302.

Лысенко, С.Д., Шкляревский, Е.И., Квитницкий, М.В., Черновол, Д.К. 2012. Материалы Фастовской археологической экспедиции, 1: Многослойное поселение Кощеевка-8. Киев; Фастов.

Макаров, Н.А., Гайдуков, П.Г. 2013. В: Івакін, Г.Ю. (ред.). Печать князя Михалки Юрьевича из Суздальского ополья. Слов’яни і Русь: археологія та історія: Зб. пр. на пошану дійсного члена НАН України П. П. Толочка з нагоди його 75-річчя. Київ: Стародавній світ, 2013, с. 190–195.

Макаров, Н.А., Федорина, А.Н., Шполянский, С.В., Карпухин, А.А., Кренке, Н.А. 2015. Разведочные работы Суздальской экспедиции ИА РАН в 2010–2013 гг. Археологические открытия 2010–2013 гг. Москва: ИА РАН, с. 218–222.

Маярчак, С.П. 2006. Археологічні пам’ятки IXXIII ст. Лівобережжя Середнього Подністров’я. Кам’янець-Подільський: ПП Мошак М.І.

Медведев, А.Ф. 1959. Оружие Новгорода Великого. В: Арциховский, А.В., Колчин, Б.А. (ред.). Труды Новгородской археологической экспедиции, II. Москва: Издательство АН СССР, с. 121–191 (Материалы и исследования по археологии СССР, 65).

Медведев, А.Ф. 1966. Ручное метательное оружие. Лук, стрелы, самострел VIII–XIV вв. Москва: Наука (Археология СССР. Свод археологических источников, Е1–36).

Моця, О.П., Готун, І.А., Коваленко, В.П. 1993. Давньоруське поселення біля с. Автуничі: черговий етап досліджень. Археологічні дослідження на Україні 1992 року, с. 97–99.

Моця, О. 1994. Сучасний стан досліджень в українській археології. Український історик, 120–123, 1–4, с. 23–30.

Моця, О.П., ред. 1997. Висновки. В: Південноруське село IX–XIII ст. (нові пам’ятки матеріальної культури). Київ: ІЗМН, с. 151, 152.

Моця, О.П., Готун, І.А., Коваленко, В.П. 1997. Продовження досліджень давньоруського селища Автуничі. Археологічні дослідження в Україні 1993 року, с. 89–91.

Моця, О.П., Орлов, Р.С., Коваленко, В.П., Козловський, А.О., Пархоменко, О.В., Потапов, А.В., Покас, П.М. 1997. Поселення X–XIII ст. біля с. Автуничі. В: Моця, О.П. та ін. (ред.). Південноруське село IX–XIII ст. (нові пам’ятки матеріальної культури). Київ: ІЗМН, с. 34–69.

Моця, О.П. 1999. Соціальні відносини на селі в давньоруські часи. Археологія. 2, с. 50–59.

Моця, О.П., Готун, І.А., Коваленко, В.П., Петраускас, А.В., Шевцова, Л.В. 2000. Дослідження поселення Автуничі у 1994 році. Археологічні дослідження в Україні 1994–1996 років. с. 106–108.

Моця, О.П. 2003. Висновки. В: Моця, О.П. (ред.). Село Київської Русі (за матеріалами південноруських земель). Київ: Шлях, с. 208, 209.

Никольская, Т.Н. 1987. Городище Слободка XII–XIII вв. К истории древнерусского градостроительства в Земле вятичей. Москва: Наука.

Носов, Е.Н. 1990. Новгородское (Рюриково) городище. Ленинград: Наука.

Оприск, В.Г. 1997. Сільські поселення Верхнього Подністров’я і Волині. В: Моця, О.П. та ін. (ред.). Південноруське село IX–XIII ст. (нові пам’ятки матеріальної культури). Київ: ІЗМН, с. 144–150.

Петрашенко, В.О., Козюба, В.К. 1993. Археологічні пам’ятки басейну р. Віти в Київському Подніпров’ї: Препринт. Київ.

Петрашенко, В.О. 1995. Сільське давньоруське поселення з Канівщини. В: Моця, О.П. (відп. ред.). Слов’яно-руські старожитності Північного Лівобережжя: Матеріали історико-археологічного семінару, присвяченого 60-річчю від дня народження О. В. Шекуна (19–20 січня 1995 р., м. Чернігів). Чернігів: Сіверянська думка, с. 64, 65.

Петрашенко, В.О. 1997. Поселення Канівського Придніпров’я. В: Моця, О.П. та ін. (ред.). Південноруське село IX–XIII ст. (нові пам’ятки матеріальної культури). Київ: ІЗМН, с. 114–143.

Петрашенко, В.О. 2003. Номенклатура виробів із заліза. В: Моця, О.П. (ред.). Село Київської Русі (за матеріалами південноруських земель). Київ: Шлях, 2003, с. 105–111.

Петрашенко, В.А. 2004. Древнерусское село (по материалам поселений у с. Григоровка). Киев.

Петрашенко, В.О., Козюба, В.К. 2005. Давньоруські поселення поблизу с. Бучак. Археологія, 2, с. 55–69.

Петрашенко, О.В. 2013. Вироби із заліза давньоруського поселення Григорівка на Дніпрі. В: Моця, О.П. (відп. ред.). Матеріальна культура південноруського села IX–XIII ст.: Зб. наук. праць. Київ: Стародавній світ, с. 74–85.

Пивоваров, С., Калініченко, В. 2016. Наконечники лучних стріл з матеріалів дослідження Хотинської фортеці у 2016 р. В: Буйновська, Є.В. та ін. (ред. кол.). Хотинщина в період польсько-турецьких війн XVII століття (до 395-річчя Хотинської війни 1621 р.): Матеріали науково-практичної конференції (м. Хотин, 12 жовтня 2016 р.). Кам’янець-Подільський: ПП Буйницький, с. 156–161.

Пивоваров, С., Калініченко, В., Ільків, М. 2016. Дослідження Чорнівського городища першої половини XIII ст. у 2015–2016 рр. Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць, 2 (42), с. 7–44.

Пивоваров, С., Ільків, М., Калініченко, В. 2018. Предмети озброєння та військового спорядження з Чорнівського городища XIII ст. (дослідження 2017–2018 рр.). В: Заремба, О.О. (відп. ред.). Археологія і фортифікація України. Збірник матеріалів VIII Всеукраїнської науково-практичної конференції. Кам’янець-Подільський: ПП Буйницький О. А., с. 125–132.

Плавінскі, У.А. 2017. Тыпа-храналагічная эвалюцыя жалезных наканечнікаў стрэл X–XV ст.ст. з тэрыторыі паўночнай Беларусі. Часопіс Беларускага дзяржаўнага універсітэта. Гісторыя, 4, с. 115–128.

Прищепа, Б.А., Нікольченко, Ю.М. 1996. Літописний Дорогобуж в період Київської Русі. До історії населення Західної Волині в X–XIII століттях. Рівне: Державне редакційно-видавниче підприємство.

Прынь, А.В. 2004. Погребение знатного половецкого воина из курганного могильника Александровка II в Донбассе. Матеріали та дослідження з історії Східної України, 2, с. 306–317.

Пшеничний, Ю. 2014. Археологічні дослідження історичної топографії феодальних поселень XIV–XVI ст. в околицях Дубна. Історичні студії Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки, 11–12, с. 4–9.

Раппопорт, П.А. 1967. О типологии древнерусских поселений. Краткие сообщения Института археологии, 110, с. 3–8.

Савченкова, Л.Л. 1996. Черный металл Болгара. Типология. В: Федоров-Давыдов, Г.А. (отв. ред.). Город Болгар: Ремесло кузнецов, металлургов, литейщиков. Казань, с. 5–88.

Седов, В.В. 1960. Сельские поселения центральных районов Смоленской земли (VIII–XV вв.). Москва: Издательство АН СССР (Материалы и исследования по археологии СССР, 92).

Семыкин, Ю.А. 1996. Черная металлургия и металлообработка на Болгарском городище. В: Федоров-Давыдов, Г.А. (отв. ред.). Город Болгар: Ремесло кузнецов, металлургов, литейщиков. Казань, с. 88–153.

Сєров, О.В. 1997. Давньоруські селища IX – першої половини XIII ст. Київського Подніпров’я. В: Моця, О.П. та ін. (ред.). Південноруське село IX–XIII ст. (нові пам’ятки матеріальної культури). Київ: ІЗМН, с. 99–114.

Серов, О.В., Філюк, О.В. 2013. Металургійне селище біля с. Колонщина. В: Моця, О.П. (відп. ред.). Матеріальна культура південноруського села IX–XIII ст.: Зб. наук. праць. Київ: Стародавній світ, с. 98–102.

Смирнов, А.С., Шинаков, Е.А. 1997. О работах Погарского отряда. Археологические открытия 1985 года, с. 103, 104.

Терський, С.В. 2007. Оборонний комплекс середньовічного волинського міста Перемиля. Вісник Національного університету «Львівська політехніка», 584: Держава та армія, с. 13–26.

Терський, С. 2011. Озброєння дружинника X–XI ст. на волинських землях за археологічними джерелами. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр., 20, с. 655–668.

Тетеря, Д., Юрченко, О. 2017. Зброя ближнього бою давньоруської доби з території Південно-Західної Переяславщини. Наукові записки НІЕЗ «Переяслав», 12 (14), с. 455–465.

Тимків, С. 2016. Про сільськогосподарські заняття населення середньовічного Губина у світлі археологічних джерел. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, 20, с. 273–286.

Ткач, В. 2004. Два поселення XII–XIII ст. біля с. Тараканів. В: Баженов, Л.В. та ін. (ред. кол.). Літописний Губин в контексті історії Болохівської землі (XIIXIII ст.): Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 26 червня 2004 р. Київ; Хмельницький; Кам’янець-Подільський; Старокостянтинів, с. 176–183.

Тропин, Н.А. 1992. Древнерусское селище XII–XIII вв. у с. Лавы. В: Михеев, В.К. (гл. ред.). История и археология Слободской Украины: Тезисы докладов и сообщений Всеукраинской конференции, посвященной 90-летию XII Археологического съезда. Харьков, с. 204, 205.

Тропин, Н.А. 2004. Сельские поселения XII–XV веков южных территорий Рязанской земли. Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та.

Халиков, Н.А. 1985. Орудия труда земледелия, скотоводства, бортничества и охоты. В: Халиков, А.Х. (отв. ред.). Культура Биляра: булгарские орудия труда и оружие X–XIII вв. Москва, Наука, с. 15–35.

Хорошев А.С. 1997. Ножи, бритвы, ножницы. В: Колчин, Б.А., Макарова, Т.И. (отв. ред.). Археология с древнейших времен до средневековья в 20 томах: Древняя Русь. Быт и культура. Москва, Наука, с. 17–19.

Чайка, Р.М. 1997. Зброя та речі військового спорядження з городища Листвин на Волині. Археологічні дослідження Львівського університету, 2, с. 75–86.

Чеботаренко, Г.Ф. 1960. К вопросу о классификации средневековых молдавских наконечников стрел. Материалы по истории северного Причерноморья, 3, с. 141–150.

Шекун О.В., 1990. Сельская усадьба первой половины XI в. (по материалам раскопок поселения «Криница»). В: Коваленко, В.П. (отв. ред.). Тезисы историко-археологического семинара «Чернигов и его округа в IX–XIII вв.» (15–18 мая 1990 г.). Чернигов, с. 131–134.

Шекун, О.В., Сита, Л.Ф. 1993. Пам’ятники IX–XII ст. в околицях с. Старий Білоус поблизу Чернігова. В: Толочко, П.П. (ред.). Старожитності Південної Русі: Матеріали III історико-археологічного семінару «Чернігів і його округа в IXXIII ст.» (Чернігів, 15–18 травня 1990 р.). Чернігів: Сіверянська думка, с. 40–49.

Шекун, О.В. 1995. Матеріальна культура сільської округи Чернігова. В: Моця, О.П. (відп. ред.). Слов’яно-руські старожитності Північного Лівобережжя: Матеріали історико-археологічного семінару, присвяченого 60-річчю від дня народження О. В. Шекуна (19–20 січня 1995 р., м. Чернігів). Чернігів: Сіверянська думка, с. 9–12.

Шекун, О.В., Веремейчик, О.М. 1997. Поселення Ліскове у верхів’ях р. Білоус. В: Моця, О.П. та ін. (ред.). Південноруське село IX–XIII ст. (нові пам’ятки матеріальної культури). Київ: ІЗМН, с. 69–98.

Шекун, О.В., Веремейчик, О.М. 1999. Давньоруське поселення Ліскове. Чернігів: РВК «Деснянська правда».

Шекун, О.В. 2013. Садиба кінця XII – початку XIII ст. (за матеріалами розкопок поселення «Рів-2»). В: Моця, О.П. (відп. ред.). Матеріальна культура південноруського села IX–XIII ст.: Зб. наук. праць. Київ: Стародавній світ, с. 19–23.

Шинаков, Є.О. 1988. До питання про «ловища» княгині Ольги в Чернігівській землі. В: Коваленко, О.Б. (відп. ред.). Друга Чернігівська обласна наукова конференція з історичного краєзнавства (грудень 1988 р.): Тези доповідей, II. Чернігів; Ніжин, с. 17, 18.

Шмидт, Е.А. 1989. О земледелии в верховьях Днепра во второй половине I тыс. н. э. В: Толочко, П.П. (ред.). Древние славяне и Киевская Русь: Сб. науч. трудов. Киев: Наукова думка, с. 70–74.

VITA ANTIQUA                                                                         ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень
VITA ANTIQUA 14, 2023, КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ТА ВІЙНА : ВИКЛИКИ І РІШЕННЯ

Тит Волинський1, Олександр Ковальчук2
Риба в господарстві давньогрецьких колоній (600 р. до н. е. – 300 р. н. е.) у Північному Причорномор’ї – нові штрихи до старого портрета
1Київський національний університет імені Тараса Шевченка
2Національний науково-природничий музей НАН України
1ORCID: https://orcid.org/0009-0004-1744-2371
2ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9545-208X

DOI: 10.37098/VA-2023-14-184-210
https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-184-210

АБСТРАКТ

У статті наведено результати ретельного вивчення решток риб, виявлених під час розкопок трьох давньогрецьких міст (Ольвія, Березань і Чорноморка) у північній частині Причорномор’я. Ці матеріали датуються 600 р. до н.е. – 300 р. н.е. (у випадку Ольвії та Березані), а також 500–400 рр. до н.е. у випадку Чорноморки. Матеріал що був досліджений зібраний археологічними експедиціями у період між 1933-1938 роками, а також експедицією в 1988 році. Було проведено ідентифікацію кісток щодо видової приналежності та анатомічної приналежності. Проведено їх порівняння з вибірками кістками з інших розкопок.

У дослідженні присутні рештки близько десяти видів риб. У всіх вибірках за чисельністю знахідок ідентифікованих решток переважають рештки осетрів (Acipenser spp). Менше всього це помітно у вибірці Ольвія 300-200 рр. до н.е. де осетри займають лише 29.3% від загальної сукупності, а більше всього це помітно у вибірці Ольвія 200-300 рр. н.е. де осетри займають 83,9% від загальної сукупності.. Інші види, які зазвичай ловили в цих давньогрецьких містах, в основному представлені короповими рибами (плітка, лящ, плоскирка, синець, короп, карась), а також сом (Silurus glanis), щука (Esox lucius), судак (Sander lucioperca). Найчастішими кістками що зустрічалась були грудні плавці (n - 338) при чому 295 з них належали осетрам, другими йдуть хребці (n - 212). Вагу та розмір деяких особин риб реконструювали за цілими кістками. З'ясовано що, якщо матеріал кісток осетрів важко ідентифікувати через різні причини можна використовувати метод наведений у цьому досліджені. Ідентифікувати кістки до родів Huso та Acipenser. Реконструкції довжини та ваг для Acipenser spp проводити по найбільшому та найменшому видах. Порівняння зразків з окремих вибірок не показали суттєвих відмінностей у загальній довжині та масі.

Ключові слова: Ольвія, античність, Березань, археозоологія, рибальство, давні греки, Чорне море.

Мова: Англійська

PDF PDF

Цитування:

Volynskiy, T.П., Kovalchuk, O.М. 2023. Fishes in the economy of Ancient Greek colonies (600 BC – 300 AD) on the Northern Black Sea Coast – new touches to an old portrait. VITA ANTIQUA, 14. Culture Heritage and the War : challenges and solutions.

Джерела:

Askeyev, I. 2017. Sculpture of the surface of the bones of the skull of Eastern European sturgeon. https://www.researchgate.net/publication/321360790.

Brinkhuizen, D.C. 1989. Ichthyo-archelologisch onderzoek: methoden en toepassing aan de hand van Romeins vismateriaal uit Velsen (Nedeland). PhD Thesis. University of Groningen.

Britton, R., Shepherd, J.S. 2005. Biometric data to facilitate the diet reconstruction of piscivorous fauna. Folia Zoologica, 54, p. 193-200.

Bylkova, V.P., Yanish, Ye.Yu. 2010. “The Borysthenes is the most profitable river”: ichthyological data from Bilozerka settlement. Arheolohiia, 3, p. 75-81 (in Ukrainian).

Christodoulou, S. 2016. The History of Ancient Olbia in the Northern Black Sea Region. Balkan Studies, 51, р. 215-242.

Gaygusuz, Ö. 2006. Conversions of total, fork, and standard length measurements based on 42 marine and freshwater fish species (from Turkish waters). Turkish Journal of Fisheries and Aquatic Sciences, 6, p. 79-84.

Hojte, J.M. 2005. The Archaeological Evidence for Fish Processing in the Black Sea Region, p. 133-160. Ancient Fishing and Fish Processing in the Black Sea Region. Black Sea Studies. The Danish National Research Foundation’s Centre for Black Sea Studies. Aarhus, Aarhus University Press.

Kahraman, A., Göktürk, D., Aydin, E. 2014. Length-weight relationships of five fish species from the Sakarya River, Turkey. Annual Research & Review in Biology, 4 (15), p. 2476-2483. https://doi.org/10.9734/ARRB/2014/7513.

Katerini, B. 2004. On the issue of the fishing industry of the Northern Black Sea region in antiquity, p. 107-111. In: Borysthenika-2004: materials of the International scientific conference to the 100th anniversary of Berezan Island research by E.R. von Stern. Nikolaev (in Russian).

Khristenko, D.S., Kotovska, G.O. 2017. Length-weight relationship and condition factors of freshwater bream Abramis brama (Linnaeus, 1758) from the Kremenchug Reservoir, Middle Dnieper. Turkish Journal of Fisheries and Aquatic Sciences, 17, p. 71-80. https://doi.org/10.4194/1303-2712-v17_1_09.

Kovalchuk, O.M. 2014. Fish remnants from the excavations of the Bronze Age barrow near Maryanskoe village (Dnepropetrovsk region, Ukraine). Visnyk of Dnipropetrovsk University. Biology, ecology, 22 (2), p. 156-160 (in Russian, with English summary). https://doi.org/10.15421/011422.

Lebedev, V.D. 1960. Presnovodnaya chetvertichnaya ikhtiofauna Evropeyskoi chasti SSSR [Freshwater Quaternary ichthyofauna of the European part of the USSR]. Moscow, University press (in Russian).

Margaritova, B. ,Uzunova, E. 2020. Length-weight relationships and condition factors of three sturgeon species (Acipenseridae) from the Danube River. Ecologia Balkanica, 12 (2), p. 197-201.

Morales, A. Antipina, A., Rosello, E. 2007. An ichthyoarchaeological survey of the ancient fisheries from the Northern Black Sea. Archaeofauna, 16, p. 117-172.

Movchan, Yu.V. 2011. Ryby Ukrainy (vyznachnyk-dovidnyk) [Fishes of Ukraine (identification guide)]. Kyiv, Zoloti Vorota (in Ukrainian).

Nelson, J.S., Grande, T.C., Wilson, M.V.H. 2016. Fishes of the World. John Wiley and Sons, Hoboken.

Odrin, A.V. 2010. Fishing in the Bosporus in pre-Roman times, p. 332-335. In: Bosporan Readings. Cimmerian Bosporus and barbarian world in the period of antiquity and the Middle Ages. 11. Crafts and trades. Kerch (in Russian).

Okgerman, H., Mahmut E., Atasagun, S. 2012. The growth and reproduction of white bream (Blicca bjoerkna L. 1758) in an oligo-mesotrophic lake in northwest Anatolia (Sapanca, Turkey). Turkish Journal of Biology, 36 (1), 15. https://doi.org/10.3906/biy-1012-157.

Pérez-Bote, J.L., Roso, R. 2012. Growth and length–weight relationships of Sander lucioperca (Linnaeus, 1758) in the Alcántara Reservoir, south-western Spain: comparison with other water bodies in Eurasia. Journal of Applied Ichthyology, 28, p. 264-268. https://doi.org/10.1111/j.1439-0426.2011.01918.x.

Radke, R.J., Petzold, T., Wolter, C. 2000. Suitability of pharyngeal bone measures commonly used for reconstruction of prey fish length. Journal of Fish Biology, 57, p. 961-967. https://doi.org/10.1111/j.1095-8649.2000.tb02204.x.

Rаdu, V. 2005. Atlas for the identification of bony fish bones from archaeological sites. Bucureşti, Contrast.

Shuman, L.A., Selyukov, A.G., Nekrasov, I.S., Elifanov, A.V., Yurchenko, V.V. Data on length-weight and length-length relationships, mean condition factor, and gonadosomatic index of Rutilus rutilus and Perca fluviatilis from the Ob River basin, Western Siberia. Data Brief, 42, 108067. https://doi.org/10.1016/j.dib.2022.108067.

Tarkan, A.S., Gursoy Gaygusuz, C., Gaygusuz, Ö., Acipinar, H. 2007. Use of bone and otolith measures for size-estimation of fish in predator-prey studies. Folia Zoologica, 56 (3), p. 328-336.

Thieren, E. Wouters, W., Van Neer, W. 2015. Guide for the identification of archaeological sea sturgeon (Acipenser sturio and A. oxyrinchus) remains. Cybium, 39, p. 175-192. https://doi.org/10.26028/cybium/2015-393-002.

Vilizzi, L., Tarkan, A., Ekmekçi, \ F. 2013. Stock characteristics and management insights for common carp (Cyprinus carpio) in Anatolia: a review of weight-length relationships and condition factors. Turkish Journal of Fisheries and Aquatic Sciences, 13, p. 759-775. https://doi.org/10.4194/1303-2712-v13_4_22.

Yanish, Ye.Yu., Antipina, E. 2013. Commercial fish from ancient Olbia (1-3rd centuries AD) and its neighborhood. Zoological journal, 92 (9), p. 1190–1200 (in Russian). https://doi.org/10.7868/S0044513413090195.

Yanish, Y., Kovalchuk, A.N. 2013. Reconstruction of the body length and weight of commercial fishes on materials from archaeological excavations of the settlement on Berezan island (VI–V cent. BC). p. 735-736. In: VIII All-Russian meeting on the study of the Quaternary period: Fundamental problems of the Quaternary, the results of the study and the main directions for further research. Rostov-on-Don, Publishing house of SSC RAS (in Russian).

Zhiteneva, L.D. 1964. Promyslovaya fauna ryb i rybolovstvo basseyna Chernogo morya po arkheologicheskim materialam [Commercial fish fauna and fisheries in the Black Sea basin based on archaeological materials]. Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of Biological Science. Moscow, Moscow State University (in Russian).

Živaljević, I., Askeyev, I., Shaymuratova (Galimova), D., Askeyev, O., Monakhov, S., Borić, D., Stefanović, S. 2021. Size estimations of sturgeons (Acipenseridae) from the Mesolithic-Neolithic Danube Gorges, p. 422-427. In Borić, D., Antonović, D. and Mihailović, B. (Eds.), Foraging Assemblages. Vol. 2: Papers Presented at the Ninth International Conference on the Mesolithic in Europe. Belgrade, Serbian Archaeological Society; New York, The Italian Academy for Advanced Studies in America, Columbia University.

VITA ANTIQUA                                                                         ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень
VITA ANTIQUA 14, 2023, КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ТА ВІЙНА : ВИКЛИКИ І РІШЕННЯ

Роман Гадзало¹
Основні концепції походження енеолітичних культур Дунайсько-Карпатського регіону на прикладі дослідження археологічних комплексів культури Боян
¹ Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI: 10.37098/VA-2023-14-172-183
https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-172-183

АБСТРАКТ

Ця стаття присвячена вивченню основних концепцій та теорій щодо походження енеолітичних культур Дунайсько-Карпатського регіону, зокрема на прикладі дослідження археологічних комплексів культури Боян. Культура Боян є однією з найвідоміших та найбільш деталізованих культур енеоліту, що розквітла більше 7 тисяч років тому. В статті розглядаються різні археологічні комплекси, розкопки та знахідки, які допомагають встановити можливі шляхи розвитку культури Боян, її особливості та взаємодію з іншими культурами того періоду. Вивчення цих комплексів може сприяти кращому розумінню ранніх етапів розвитку людського суспільства в Дунайсько-Карпатському регіоні та внесенню вагомого внеску в дослідження археологічних культур цього регіону.

Енеолітичні культури Дунайсько-Карпатського регіону є предметом наукових досліджень археологів, які вивчають давню історію східноєвропейських народів. Одна з таких культур — культура Боян, є однією з найвідоміших та найбільш деталізовано вивчених культур енеоліту, що сформувалася в цьому регіоні більше 7 тисяч років тому. Вивчення походження цієї культури дозволяє краще зрозуміти ранні етапи розвитку суспільства, його культурні та економічні аспекти, а також взаємодію з іншими культурами того часу.

У цій статті ми розглянемо основні концепції та теорії, які висуваються відносно походження енеолітичних культур Дунайсько-Карпатського регіону на прикладі вивчення археологами культури Кріш-Старчево та культури Боян. Зокрема, ми оглянемо різні археологічні комплекси, розкопки та знахідки, які допомагають встановити можливі шляхи розвитку цієї культури, її особливості та взаємодію з іншими культурами людських спільнот того періоду. Вивчення археологічних комплексів культури Боян може внести вагомий внесок в розуміння давніх культур Дунайсько-Карпатського регіону та відкриття ранніх стадій розвитку суспільства в цьому регіоні.

Ключові слова: культура Боян, енеоліт, Дунайсько-Карпатський регіон, культура Кріш-Старчево, кераміка.

Мова: Українська

PDF PDF

Цитування:

Гадзало, Р.Р. 2023. Основні концепції походження енеолітичних культур Дунайсько-Карпатського регіону на прикладі дослідження археологічних комплексів культури Боян. VITA ANTIQUA, 14. Культурна спадщина та війна : виклики і рішення.

Джерела:

Biagi, P. 2005. Rapid rivers and slow seas? New data for the radiocarbon chronology of the Balkan peninsula. In: P. Biagi, S. Shennan, M.P. Spataro. (eds.). Prehistoric Archaeology & Anthropological Theory and Education. Reports of Prehistoric Research Projects, 6-7, Salt Lake City & Karlovo.

Biagi, P., Spartano, M.P. 2005. New Observations on the Radiocarbon Chronology of the Starèevo-Cris and Körös Cultures. In: Nikolova, L. and Higgins, J. (eds.). Prehistoric Archaeology & Anthropological Theory and Education. Reports of Prehistoric Research Projects, 6-7, Salt Lake City & Karlovo.

Borić, D. 2002. The Lepenski Vir conundrum: reinterpretation of the Mesolithic and Neolithic sequences in the Danube Gorges. In: Antiquity, Vol. 76.

Chirică, V., Boghian, D. 2003. Arheologia preistorică a lumii neolitic-eneolitic. Iasi: Helios.

Comşa, E. 1974. Istoria comunităţilor culturii Boian. Bucureşti.

Dumitrescu, V., Bolomey, A., Mogoşanu, F. 1983. Esquisse d’une préhistoire de la Roumanie. Bucureşti.

Garašanin, M. 2001. A pot in the house 54 at Lepenski Vir I. In: M. Garašanin, I. Radovanović. Antiquity, Vol. 75.

Karmanski, S. 2005. Donja Branjevina: a Neolithic Settlement near Deronje in the Vojvodina (Serbia). In: S. Karmanski. Trieste: Societa Preistoria a Protostoria della Regione Friuli-Venezia Guilia.

Popovici, D. 2020. Viata pe malul Dunării acum 6500 de ani. Bucuresti: Muzeul National de Istoria a Românilor.

Roman, P. 1987. O aşezare neolitcă la Măgurele. Sciva, XIII, 2, p. 259-269.

Starnini, E. 2002. La transizione Mesolitico-Neolitico in Ungheria: uno sguardo critico sullo stato della ricerca. In: E. Starnini (еd.). Omaggio a Santo Tiné. Miscellanea di studi di Archeologia preistorica e protostorica. Genoa: Museo regionale.

Tocilescu, Gr. 1880. Dacia înainte de romani. Bucureşti.

Ursulescu, N. 2002. Începuturile istoriei pe teritoriul României. Iaşi: Casa Editorială Demiurg.

Арутюнов, С.А. 2016. Этнические особенности классовой эпохи. Этнос в классовом и раннеклассовом обществе. Санкт-Петербург: Алетейя.

Суботін, Л. В. 1983. Пам’ятки культури Гумельниці Південно-Західної України. Київ.

VITA ANTIQUA                                                                          ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень
VITA ANTIQUA 14, 2023, КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ТА ВІЙНА : ВИКЛИКИ І РІШЕННЯ

Альона Кармаза¹
Морфологія руки ранніх гомінід в контексті знаряддєвої діяльності
¹ Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI: 10.37098/VA-2023-14-162-171
https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-162-171

АБСТРАКТ

В даній статті розглянуто тему морфології кісток рук ранніх гомінід. Метою є відповісти на питання: «Чи є рід Хомо єдиним, який був здатним створювати знаряддя?».

Нові дослідження висувають гіпотези, які суперечать застарілим науковим висновкам та вказують на можливість того, що й інші представники гомінід, такі як австралопітеки та парантропи були здатні до виготовлення інструментів.

Відкриття археологічної пам’ятки Ломекві 3 та кам’яних інструментів, що датуються віком 3.3 мільйони років тому, додало багато нових запитань сучасній науці, оскільки вік згаданих артефактів передує появі першого Homo. Це змушує нас заново переглянути дослідження, що стосуються ранніх гомінід, щоб краще зрозуміти хто саме був творцем цих інструментів та чи є це унікальною рисою саме роду Homo.

Першим у статті буде розглянуто Австралопітека афарського. Його датування як раз збігається з датуванням кам’яних інструментів з Ломекві 3. Аналізуючи кістки його руки, ми можемо зробити висновки про його здатність виготовляти інструменти. Проте, у той же час австралопітек має також мавпячі риси. Аналогічним чином ми можемо висловитися про Австралопітека африканського і Австралопітека седіба. Однак тут виникають проблематичні питання, адже африканців було відкрито доволі давно і ми стикаємось з певним упередженим ставленням щодо них, а також неточністю в їх першопочатковому дослідженні. Найкраще описаним був Австралопітек седіба, знайдений в 2008 році. Тут кількість отриманої інформації дозволяє нам робити більш значущі припущення про його здатність до створення кам'яних інструментів. Питання викликають у нас хабіліс й парантроп, оскільки обидва ці ранні гомініди були знайдені в тій же місцевості, де і олдувайські знаряддя. Та якщо ми критично поглянемо на аналіз їх верхніх кінцівок, то ми не побачимо великої різниці між ними. У деяких аспектах рука парантропа виглядає більш розвиненою там прогресивною.

Отже, стає очевидною необхідність переоцінки раніше відкритих залишок ранніх гомінідів і пов'язаних з ними археологічних місцезнаходжень. Ці переоцінки можуть надати нам нові погляди на здатність ранніх гомінідів створювати інструменти і допомогти нам зрозуміти еволюцію створених ними інструментів.

Ключові слова: археологія, палеоантропологія, еволюція, австралопітек парантроп, ранні гомініди.

Мова: Англійська

PDF PDF

Цитування:

Karmaza, A.О. 2023. Morphology of early hominid hand in context of tool making. VITA ANTIQUA, 14. Culture Heritage and the War : challenges and solutions.

Джерела:

Alba, D.M., Moyà-Solà, S., Köhler, M. 2003. Morphological affinities of the Australopithecus Afarensis hand on the basis of manual proportions and relative thumb length. J . Hum. Evol., 225 - 254. https://doi.org/10.1016/S0047-2484(02)00207-5.

Alemseged, Z. et al. 2006. Supplementary Information for ‘A juvenile early hominin skeleton from Dikika, Ethiopia. Nature, Volume 51, Issue 3. http://dx.doi.org/10.1038/nature05047.

Berger, L.R. et al. 2010. Australopithecus Sediba: A New Species of Homo-Like Australopith from South Africa. Science, Vol 328, Issue 5975, 195-204. https://doi.org/10.1126/science.1184944.

Clarke, R.J. 1999. Discovery of complete arm and hand of the 3.3 million-year-old Australopithecus skeleton from Sterkfontein, S. Afr. J. Sci., 477-480.

Harmand, S., Lewis, J., Feibel, C. et al. 2015. 3.3-million-year-old stone tools from Lomekwi 3, West Turkana, Kenya. Nature, 521, 310–315. https://doi.org/10.1038/nature14464.

Kibii, J.M., Clarke, R.J., Tocheri, M.W. 2011. A hominin scaphoid from Sterkfontein, Member 4: Morphological description and first comparative phenetic 3D analyses. Journal of Human Evolution, 61(4), 510–517. https://doi.org/10.1016/j.jhevol.2011.06.001.

Kivell T.L., Kibii J.M., Churchill, S.E., Schmid, P., Berger, L.R. 2011. Australopithecus Sediba hand demonstrates mosaic evolution of locomotor and manipulative abilities, Science, Vol. 333, Issue 6048, 1411-1417. https://doi.org/10.1126/science.1202625.

Marzke, M.W., Shackley, M.S. 1986. Hominid hand use in the pliocene and pleistocene: Evidence from experimental archaeology and comparative morphology, J. Hum. Evol.

Napier, J. 1962. Fossil hand bones from Olduvai Gorge, Nature, 196, 409-411. https://doi.org/10.1038/196409a0

Pickering, R. et al. 2011. Australopithecus Sediba at 1.977 Ma and implications for the origins of the genus Homo, Science, Vol. 333, Issue 6048, 1421-1423. https://doi.org/10.1126/science.1203697.

Ricklan, D.E. 1987. Functional anatomy of the hand of Australopithecus Africanus, J. Hum. Evol., Vol. 16, Issues 7–8, 643-664. https://doi.org/10.1016/0047-2484(87)90018-2.

Susman, R.L., Creel, N. 1979. Functional and morphological affinities of the subadult hand (O.H. 7) from Olduvai Gorge, Am. J. Phys. Anthropol., Vol. 51, Issue 3, 311-331. https://doi.org/10.1002/ajpa.1330510303.

Trinkaus, E., Long, J.C. 1990. Species attribution of the Swartkrans member 1 first metacarpals: SK 84 and SKX 5020, Am. J. Phys. Anthropol., 607-629.

VITA ANTIQUA                                                                       ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень
VITA ANTIQUA 14, 2023, КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ТА ВІЙНА : ВИКЛИКИ І РІШЕННЯ

Кирило Третяк1
Стилістично-естетична трансформація історичної забудови Києва внаслідок руйнувань під час Другої світової війни
1Київський національний університет імені Тараса Шевченка
1ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5732-4466

DOI: 10.37098/VA-2023-14-140-160
https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-140-160

АБСТРАКТ

У статті йдеться про зміни в архітектурі і в історичній забудові Києва, які відбулися через масове руйнування центру міста під час Другої світової війни. Автор досліджує як змінилися споруди, які постраждали від вибухів і пожеж у 1941 і в 1943 р., і як відбудова та реконструкція Києва у 1940-х – 1950-х р. вплинула на характер забудови міста.

Друга світова війна пронеслась смертоносним буревієм Києвом, як і всією територією України. У вересні 1941 р., відступаючи з міста, червоні війська замінували десятки будинків на Хрещатику, на прилеглих до нього вулицях та важливі будівлі у різних районах міста. Невдовзі після входження німецьких військ до міста, 24 вересня, пролунали вибухи, які спричинили грандіозну пожежу, що охопила Хрещатик, Прорізну, Пушкінську, Лютеранську, Архітектора Городецького, Заньковецької, Станіславського, Ольгинську, Інститутську пл. Івана Франка. У свою чергу, під час відступу з Києва у листопаді 1943 р. нацисти підпалили будинки на вулицях Хрещатик, Михайла Грушевського, Великій Васильківській, Саксаганського, Володимирській та інших. В результаті, центральна частина міста була перетворена на згарище. Стало зрозуміло, що на місто очікує кардинальна зміна стилістично-композиційної архітектурної естетики.

Метою цієї статті є аналіз трансформації історичної забудови центральної частини Києва внаслідок втрат від руйнувань Другої світової війни. Ми спробуємо дослідити зміни у стилістиці, естетиці та якості порівнюючи забудову до і після руйнувань та відбудови 1940-х – 1950-х р. У цій статті ми розглянемо конкретні споруди, які були знищені або пошкоджені як і ті, які були збудовані замість зруйнованих. При цьому дамо оцінку змінам, які відбулися у загальній картині міського архітектурного ландшафту та історичної забудови Києва. Архітектурі Києва кінця ХІХ – поч. ХХ ст. присвячено багато досліджень, так само як і забудові міста після Другої світової війни. Проте, порівняти ці два етапи в історії розбудови Києва і проаналізувати загальну картину змін в архітектурі міста ще не робили спроб.

Ключові слова: архітектура, відбудова, руйнування, реконструкція, трансформація, естетика.

Мова: Українська

PDF PDF

Цитування:

Третяк, К.О. 2023. Стилістично-естетична трансформація історичної забудови Києва внаслідок руйнувань під час Другої світової війни. VITA ANTIQUA, 14. Культурна спадщина та війна : виклики і рішення.

Джерела:

Даміловський, М. 1936. Архітектура і будівельні матеріали. Соціалістичний Київ, 1936, №6

Гіляров, С. 1936. Архітектура Києва передвоєнної доби. Соціалістичний Київ, 1936, №4.

Ерофалов-Пилипчак, Б. 2010. Архитектура советского Киева. К.

Матушевич, А. 1950. Хрещатик. К.

Кондель-Пермінова, Н. 2021. Хрещатик – комунікатор між часами. К.

Сєвєров, М. 1952. Проблема просторової композиції Хрещатика. Вісник Академії архітектури УРСР, 1952, №1.

ЦДАМЛМ України. Ф.11. Оп. 1. Спр. 356. Арк. 2.

ЦДАМЛМ України. Ф.11. Оп. 1. Спр. 360. Арк. 7-9.

VITA ANTIQUA                                                                          ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень
VITA ANTIQUA 14, 2023, КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ТА ВІЙНА : ВИКЛИКИ І РІШЕННЯ

Олександра Іванова1
Балканський та український досвід охорони та збереження культурної спадщини під час військових дій
1Київський національний університет імені Тараса Шевченка
1ORCID: https://orcid.org/0009-0007-7848-3419

DOI: 10.37098/VA-2023-14-110-121
https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-110-121

АБСТРАКТ

Наслідки воєн в усьому світі завжди однакові: вони призводять до жахливих жертв серед цивільних, масового переміщення населення, порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права. Одним із проявів таких порушень є знищення культурної спадщини.

У 1954 році, в Гаазі, була підписана Конвенція про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту. Відтоді, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року, вплив на культурну, і, зокрема, археологічну спадщину України був руйнівним — незліченні дорогоцінні об’єкти та місця були пошкоджені або знищені, а музеї пограбовані.

Це один із незліченних аспектів російської війни, який має прямі наслідки для спадщини всього людства. Такі ж наслідки вже мали місце у світі в минулому: під час конфлікту на Балканах, під час війни в Афганістані, під час війни в Іраку та в Сирії. І саме досвід інших країн є надзвичайно цінним для захисту української спадщини.

Завдання даного нарису — ознайомитися з міжнародним законодавством охорони культурної спадщини, привернути увагу до досвіду балканських країн щодо охорони та моніторингу культурної спадщини під час військових дій, порівняти іноземний досвід з українським та зрозуміти, що можливо використати в українських реаліях..

Ключові слова: Балкани, Україна, культурна спадщина, охорона пам’яток, війна.

Мова: Англійська

PDF PDF

Цитування:

Ivanova, O.A. 2023. Balkan and Ukrainian experience of protection and preservation cultural heritage during military operations. VITA ANTIQUA, 14. Culture Heritage and the War : challenges and solutions.

Джерела:

International Donors Conference for the Protection and Preservation of Cultural Heritage in Kosovo. Сonsolidated summary. Paris, 2005.

Jan Hladík. The 1954 Hague Convention for the Protection of Cultural Property in the Event of Armed Conflict and the notion of military necessity.1999. International Review of the Red Cross, No. 835.

Herscher, A., Riedlmayer, A. (2000), “Monument and Crime: The Destruction of Historic Architecture in Kosovo”, Grey Room 1.

Helen Walasek, “Bosnia and the Destruction of Cultural Heritage”, 2018.

Legnér, M. (2018) “Post-confict reconstruction and the heritage process” Journal of Architectural Conservation 24:2, 78–90.

MCIP “1,373 objects of cultural infrastructure have already been damaged because of russian aggression in Ukraine”, 04.04.2023, accessed April 10th, 2023: https://www.mkip.gov.ua/news/8917.html.

“Monitoring of archaeological sites during the war” Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, accessed December 20th, 2022 https://iananu.org.ua/novini/ekspeditsiji/1219-monitoring-arkheologichnikh-ob-ek-tiv-pid-chas-vijni.

Рrotection and Preservation of Cultural Heritage in Kosovo. Consolidated Summary. — http://unesdoc.unesco.org/images/0013/001395/139567eb.pdf8.

Second Protocol to the 1954 Hague Convention on the Protection of Cultural Property in the Event of Armed Conflict. Verkhovna Rada of Ukraine, Resource https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_001-99#Text.

Shydlovskyi, P.S., Telizhenko, S.A., Ivakin, V.H. 2023. Archaeological Monitoring in War-Torn Ukraine, The Historic Environment: Policy & Practice, https://doi.org/10.1080/17567505.2023.2209835.

Пошкодження курганного могильника Болдині Гори в Чернігові внаслідок війни / Центр палеолітичних досліджень ім. Хв. Вовка. Режим доступу: http://vovkcenter.org.ua/uk/2022/12/30/%d0%b1%d0%be%d0%bb%d0%b4%d0%b8%d0%bd%d1%96-%d0%b3%d0%be%d1%80%d0%b8/.

Шидловський, П.С., Корнієнко, М.В., Івакін, В.Г. (ред.). 2022. Науково-практичний семінар «ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ» = «PROTECTION AND PRESERVATION OF ARCHAEOLOGICAL HERITAGE OF UKRAINE» (23 листопада 2022 р., Київ, Україна): Тези доповідей. К.: Центр консервації предметів археології. https://doi.org/10.5281/zenodo.7424472.

VITA ANTIQUA                                                                         ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень
VITA ANTIQUA 14, 2023, КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ТА ВІЙНА : ВИКЛИКИ І РІШЕННЯ

Олександр Науменко1, Тетяна Радієвська2
Повернутися з небуття: загадкова історія колекції кам’яних артефактів стоянки Іскорость із розкопок В. Хвойки
1, 2 Національний музей історії України
1ORCID: https://orcid.org/0000-0003-3931-603X
2ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8490-7950

DOI: 10.37098/VA-2023-14-122-139
https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-122-139

АБСТРАКТ

Цей нарис присвячено розгляду історії колекції матеріалів стоянки Іскорость із розкопок В. Хвойки. Порушуються питання історії дослідження пам’ятки, комплектування колекції, її місця в зібраннях різних музеїв, долі під час та після Другої світової війни, а також сучасному стану.

Значна кількість музейних колекцій археологічних артефактів, сформованих наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст., перед тим, як опинитися в сучасних музеях із задовільними системами збереження і обліку, мали тернистий шлях, прокладений через світові війни, революційні події, зміни ідеологій і інституцій, транспортування не тільки в межах окремих міст, а й різних країн. Усі ці перипетії, безумовно, відображалися на колекціях, призводячи до пошкоджень або втрат артефактів. Поміж таких подій одним із найбільш деструктивних чинників є війна, через яку над музейними колекціями нависає загроза не тільки фізичного знищення внаслідок бойових дій, а і втрати під час евакуації або грабіжницьких дій окупантів. У сучасних реаліях агресивної загарбницької війни, розв’язаної російською федерацією проти України, як ніколи актуалізується проблема збереження музейних фондів. У нашому есеї висвітлено історію колекції кам’яних артефактів стоянки Іскорость (нині — м. Коростень Житомирської області), яку відкрив В. Хвойка понад 110 років тому і якій вдалося пережити низку вищезазначених екстремальних подій, зберігши науковий і експозиційний потенціал.

Ключові слова: Іскорость, Українське Полісся, Вікентій Хвойка, музейна колекція, історія досліджень.

Мова: Українська

PDF PDF

Цитування:

Науменко, О.О., Радієвська, Т.М. 2023. Повернутися з небуття: загадкова історія колекції кам’яних артефактів стоянки Іскорость із розкопок В. Хвойки. VITA ANTIQUA, 14. Культурна спадщина та війна : виклики і рішення.

Джерела:

б. р.а. Рукописный каталог Археологического отдела Киевского городского музея древностей и искусств. Науковий архів НМІУ, т. І, кн. ІІ, № 15767–16001.

б. р.б. Рукописный каталог Археологического отдела Киевского городского музея древностей и искусств. Науковий архів НМІУ, т. І, кн. ІV, № 21.901–21911.

Беленко, М. М., Радієвська, Т. М. 2010. Палеолітичні дослідження В. В. Хвойки. В: Ковтанюк, Н. Г. (гол. ред.). Вікентій В’ячеславович Хвойка та його внесок у дослідження давньої історії України. Тематичний збірник наукових праць (до 160-річчя від дня народження). Київ: Такі справи, с. 30–43.

Борисковский, П. 1953. Палеолит Украины. Материалы и исследования по археологии СССР, 40, с. 1–463.

Борисковський, П. 1947. Огляд історії вивчення палеоліту України. Археологія, І, с. 85–100. В справі археологічних дослідів Коростенського городища. 1930. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 59, оп. 1, спр. 360, арк. 53.

Вишневский, Б. Н. 1924. Доисторический человек в России (каменный век). В: Осборн, Г. Ф. Человек древнего каменного века. Среда, жизнь, искусство. Ленинград: «Путь к знанию», с. 439–506.

Данилевич, В. 1925. Археологічна минувшина Київщини. Київ, 154 с.

Ефименко, П. П. 1938. Первобытное общество. Очерки по истории палеолитического времени. 2-е изд., доп. и перераб. Ленинград: Государственное социально-экономическое издательство, 636 с.

Записки, різне листування, етнографічні відомості. (б. р.). Науковий архів ІА НАНУ, ф. 10, спр. 18/4, арк. 5.

Заява Трохима Теслі з проханням дозволити ознайомитися з матеріалами Кирилівської палеолітичної стації та матеріалами з стації в с. Іскорості. 1932. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 59, спр. 480, арк. 53.

Ковтанюк, Н., Шовкопляс, Г. 1999. Скарбниця історичної пам’яті України Київська старовина, 4, с. 63–80.

Козловська, В. 1936. Краткие сведения об основных комплексах экспонатов бывшего Археологического музея ВУАН, кабинета антропологии ВУАН, вошедших одновременно с документами в состав Центрального исторического музея к 1936 году. Науковий архів НМІУ, ф. Р–1260, оп.1-д, од. зб. 28-а, с. 1–53.

Колеснікова, В. А. 2008. До історії досліджень курганів у Коростені та Овручі в 1911 році. В: Моця, О. П. (гол. ред.). Стародавній Іскоростень і слов’янські гради. Збірка наукових праць. Коростень, с. 166–168.

Коршак, К. 1930а. Палеолітична стація в м. Іскорості. В: Козловська, В. (ред.). Хроніка археології та мистецтв. Частина 2. Київ: Міськліт, с. 7–21.

Коршак, К. 1930б. Палеолітична стація в містечку Іскорості. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 13, спр. 1.

Левицький, І. 1950. Про вік стоянки відкритої В. Хвойкою в Іскорості. Археологія, IV, с. 156–162.

Науменко, О. О., Радієвська, Т. М. 2022. Стоянка Іскорость та її місце в кам’яній добі України: історіографічний і типолого-технологічний аспекти. Археологія, 3, с. 88–112. https://doi.org/10.15407/arheologia2022.03.088.

Открытый лист на 1911 год. 1911. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 2, оп. 3, № 660.

Отрощенко, В. В., Корпусова, В. М. 2003. Свастика в знакових системах доби міді-бронзи України. Маґістеріум. Археологічні студії, 11, с. 13–18.

Отчёт Императорской Археологической Комиссии за 1911 год. 1914. Петроград: Типография Главного Управления Уделов, 123 с.

Радієвська, Т. М., Завальна, О. М., Сорокіна, С. А. 2016. Мандри археологічних колекцій Національного музею історії України в 1930-ті роки. Праці центру пам’яткознавства, 29, с.183–200.

Радієвська, Т. М., Себта, Т. М., Сорокіна, С. А. 2018а. Документи свідчать: вивезення на захід збірок Крайового музею до- і ранньої історії в Києві у 1943–1945 рр. Український археографічний щорічник, 21/22 (24/25), с. 799–860.

Радієвська, Т. М., Себта, Т. М., Сорокіна, С. А. 2018б. З історії зібрань Національного музею історії України: переміщення на захід та реституція збірок 1943–1948 рр. Науковий вісник НМІУ, 3, с. 15–52.

Рапорт Комісії по прийомці Археологічного Музею Інститута Історії Матеріальної культури при Академії наук УСР. 1936. Науковий архів НМІУ, ф. 1260, оп. 1-д, од. зб. 17-Б.

Савчук, М. І., Сорокіна, С. А., Радієвська, Т. М., Завальна, О. М. 2020. Фондова робота Державного історичного музею в м. Києві (1943–1950). Науковий вісник НМІУ, 6, с. 249–277.

Сорокіна, С.А., Костюк, І.О. 2010. Посудини зі свастиками зрубної культури у колекції НМІУ. В: 20 років незалежності України. Тематичний збірник наукових праць. Київ: Такі справи, с. 81–87.

Сорокіна, С. А., Радієвська, Т. М., Завальна, О.М. 2017. Експозиція Крайового музею до- і ранньої історії у Києві (1942–1943). Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, 21, с. 347–365.

Сорокіна, С., Радієвська, Т., Завальна, О. 2016. Експозиція відділу Докласового суспільства Центрального історичного музею ім. Т. Г. Шевченка в Києві (1938–1941 рр.). В: Заремба, О.О. (відп. ред.). «Археологія & Фортифікація України». Збірник матеріалів VІ Міжнародної науково-практичної конференції. Кам’янець-Подільський: ПП Буйницький О. А., с. 320–329.

Спицын, А. А. 1915. Русский палеолит. Записки Отделения русской и славянской археологии Императорского русского археологического общества, ІХ, с. 133–172.

Феттіх, Н. 2004. Київський щоденник (3. XII. 1941–19. I. 1942). Київ, 168 с.

Хвойка, В. В. 2008. Древние обитатели Среднего Приднепровья и их культура в доисторические времена (с комментариями и иллюстрациями). Киев, 160 с.

Хлопачев, Г. А. 2016. Музей антропологии и этнографии — крупнейший собиратель древностей каменного века: история и особенности формирования коллекционного фонда. В: Хлопачев, Г. А. (отв. ред). Верхний палеолит: образы, символы, знаки. Санкт-Петербург: Экстрапринт, с. 12–45.

Черняков, І. Т. 2006. Вікентій Хвойка (1850–1914). Київ: Архетип, 199 с.

Яненко, А. 2017. Археологічний музей Всеукраїнської академії наук: дослідження і матеріали. Київ: НКПІКЗ, 288 с.

Field, H., Prostov, E. 1936. Recent archaeological investigations in the Soviet Union. American Anthropologist, 38 (2), p. 260–290. https://doi.org/10.1525/aa.1936.38.2.02a00090.

Golomshtok, E. A. 1938. The Old Stone Age in European Russia. Transactions of the American Philosophical Society, XXIX (II), p. 197–468.

Hančar, F. 1940. Zum Problem der Venusstatuetten im eurasiatischen Jungpaläolithikum. Praehistorische Zeitschrift, 30–31 (1–2), p. 85–156. https://doi.org/10.1515/prhz.1940.30-31.1-2.85.

Radiievska, T. M., Naumenko, O. O. 2021. Materiály z vykopávek Čeňka Chvojky ve sbírkách Národního muzea historie Ukrajiny. In: Hlaváček, P. (ed.). Archeologové Čeněk Chvojka a Ivan Borkovský: česko-ukrajinský příběh.

Skutil, J. 1928. Ossarynce und Iskorost, zwei paläolithische Stationen in Osteuropa (Ukraine). Eiszeit und Urgeschichte, T. 5, s. 46–48.

VITA ANTIQUA                                                                          ISSN 2522-9419 (Online), 2519-4542 (Print)
Центр палеоетнологічних досліджень
VITA ANTIQUA 14, 2023, КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ТА ВІЙНА : ВИКЛИКИ І РІШЕННЯ

Лілія Казанцева1, Наталія Писаревська2, Любов Самойленко3
Університетські музеї і війна в Україні
1, 3 Київський національний університет імені Тараса Шевченка
2 Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

DOI: 10.37098/VA-2023-14-72-92
https://doi.org/10.37098/VA-2023-14-72-92

АБСТРАКТ

Стаття присвячена попередньому аналізу діяльності університетських музеїв в умовах війни. Від початку агресії РФ проти України 2014 р. система вищої освіти зазнала значних руйнувань. На окупованих територіях Луганської, Донецької областей та у Криму українські університети були ліквідовані окупаційною владою, деякі вдалося евакуювати і відновити в інших містах. Наша держава понесла не лише великі матеріальні збитки, але й невідтворювані втрати значної частини культурної спадщини, що університетські музеї набули в результаті наукових пошуків і освітніх практик.

Попри прикрий досвід 2014 р., університетські музеї, на жаль, не були готові до повномасштабного воєнного вторгнення. Жоден державний орган не опікується і цілеспрямовано не забезпечує кошти на утримання та захист таких музеїв і колекцій. Далася в знаки відсутність правового статусу, що забезпечує стандарти їх захисту і фінансування. Музеї університетів часто не реєструються і ніяк не обліковуються. Сьогодні не можна навіть порахувати скільки і яких профілів музеїв є в ЗВО України, як вони працюють, що, як і скільки зберігають.

На прикладі трьох музеїв двох провідних університетів Києва автори діляться власним досвідом діяльності в умовах війни і подають висновки щодо організації університетського музейництва.

Ключові слова: агресія РФ, музей, освіта, університет.

Мова: Українська

PDF PDF

Цитування:

Казанцева, Л.В., Писаревська, Н.В., Самойленко, Л.Г. 2023. Університетські музеї і війна в Україні. VITA ANTIQUA, 14. Культурна спадщина та війна : виклики і рішення.

Джерела:

Казанцева, Л.В. (упор.). 2012. Університетські музеї: європейський досвід та українська практик. Зб. пр. Міжнар. наук.-практ. Конф. (6-7 жовт. 2011 р., м. Київ). Ніжин: Вид-во НДУ імені Миколи Гоголя.

Освіта в умовах воєнного стану. 2022/ Інформаційно-аналітичний збірник.  https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/serpneva-konferencia/2022/Mizhn.serpn.ped.nauk-prakt.konferentsiya/Inform-analityc.zbirn-Osvita.Ukrayiny.v.umovakh.voyennoho.stanu.22.08.2022.pdf 343 c.

Самойленко, Л. 2016. Освіта в музеї та музейна освіта в історії Київського університету. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Історія, 4 (131). с. 53-61.

http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/host/10.23.10.100/db/ftp/visnyk/istoriya_131_2016.pdf#page=53.

Самойленко, Л.Г. 2006. Музеї Київського національного університету імені Тараса Шевченка: історія, досвід роботи, перспективи розвитку. Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею, 3, Липень 2006. Одеса: Астропринтс. с. 61-66. http://www.history.odessa.ua/publication3/stat11.htm